УХВАЛА

29 грудня 2022 року

м. Київ

справа №990/169/22

адміністративне провадження №П/990/169/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання дій, бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії та стягнення заподіяної шкоди, -

у с т а н о в и в :

27 грудня 2022 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя, в якій позивач просить:

- визнати неправомірною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду заяви до них від 29 грудня 2021 року;

- зобов`язати їх розглянути заяву від 29 грудня 2021 року та надати обґрунтовану відповідь;

- визнати неправомірною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду заяви до них від 26 жовтня 2022 року;

- зобов`язати їх розглянути заяву від 26 жовтня 2022 року та надати обґрунтовану відповідь;

- визнати неправомірною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосудця щодо нерозгляду заяви до них від 07 грудня 2022 року;

- зобов`язати їх розглянути заяву від 07 грудня 2022 року та надати обґрунтовану відповідь;

- визнати неправомірною бездіяльність Президента України, Голови Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду заяви до них від 07 грудня 2022 року в частині ненадання інформації щодо їх грошового забезпечення за останні шість місяців ;

- зобов`язати відповідачів розглянути заяву від 07 грудня 2022 року в частині надання інформації щодо їх грошового забезпечення за останні шість місяців та надати обґрунтовану відповідь;

- стягнути з Президента України на користь позивача - 336000,00 грн (триста тридцять шість тисяч грн) моральної шкоди;

- стягнути з Вищої ради правосуддя на користь позивача - 65660171 грн 94 коп. ( шістдесят п`ять мільйонів шістсот шістдесят тисяч сто сімдесят одну грн 94 коп.) моральної шкоди;

- стягнути з Верховної Ради України на користь позивача - 9983990 грн 34 коп. (дев`ять мільйонів дев`ятсот вісімдесят три тисячі грн 34 коп.) моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на те, що вона не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною п`ятою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

За змістом частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи за позовом про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів передбачені статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема частиною першою цієї статті, встановлено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; 2) законності дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 3) законності актів Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів; 4) законності рішень Вищої ради правосуддя, ухвалених за результатами розгляду скарг на рішення її Дисциплінарних палат.

Також, пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, виходячи з наведеного, зобов`язання суб`єктів владних повноважень вчинити певні дії є способом відновлення права особи, порушеного діями чи бездіяльністю таких осіб, які вона просить визнати протиправними.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Таким чином, дії чи бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя можуть бути предметом розгляду адміністративного суду на відповідність їх законам України у разі якщо ними порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Позовна заява не відповідає вимогам пунктам 3, 4, 9 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - позивач не навів обґрунтований розрахунок суми морально-матеріальної шкоди, про яку заявлено у позовних вимогах; не зазначив чітко зміст позовних вимог і виклад обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, та не вказав, які рішення, дії чи бездіяльність відповідачів суд повинен визнати протиправними; не обґрунтував належним чином порушення оскаржуваною бездіяльністю його прав, свобод та інтересів.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Таким чином, позивачу слід належним чином конкретизувати позовні вимоги та обґрунтувати порушення оскаржуваними діями чи бездіяльністю його прав, свобод, інтересів. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Окрім цього, частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Також відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, заявлений позов стосується проходження публічної служби і строк звернення до суду з даним позовом складає один місяць з дня, коли позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод чи інтересів унаслідок прийняття відповідачем оспорюваного рішення.

Відповідно до відтиску штемпеля на поштовому конверті позивач 22 грудня 2022 року звернувся до Верховного Суду з позовними вимогами про визнання неправомірною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду заяви від 29 грудня 2021 року; зобов`язати відповідачів розглянути заяву від 29 грудня 2021 року та надати обґрунтовану відповідь; визнання неправомірною бездіяльність Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду заяви від 26 жовтня 2022 року; зобов`язати відповідачів розглянути заяву від 26 жовтня 2022 року та надати обґрунтовану відповідь, тобто з пропуском місячного строку.

Частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Натомість, ОСОБА_1 у позовній заяві не порушує питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Таким чином, в порушення вимог частини шостої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач до позовної заяви не додав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин пропуску строку.

Згідно з частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Проте матеріали позовної заяви не містять документа про сплату судового збору.

ОСОБА_1 у позові зазначив, що згідно підпунктом 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір по даній категорії справ не справляється.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Суд вважає помилковим твердження позивача відносно того, що судовий збір по даній категорії справ не справляється в силу закону у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 звертається до суду не з приводу захисту своїх трудових прав, а у справі щодо проходження ним публічної служби, яке регулюється спеціальним законом.

Враховуючи зазначене, підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, розмір судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до адміністративного суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн.

У позовній заяві позивач визначив ціну позову у розмірі 75980162,28 грн та заявив три вимоги немайнового характеру.

Отже, при поданні позовної заяви судовий збір підлягає сплаті у сумі 19848,00 грн ((75980162,28 грн х 1%, але не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) + (2481,00 грн х 3 х 0,4)).

Відтак, з огляду на приписи частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» позивач повинен сплатити судовий збір у розмірі 19848,00 грн на рахунок для зарахування судового збору.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; код ЄДРПОУ: 37993783; код банку отримувача: 899998; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); код класифікації доходів бюджету: 22030102; призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний адміністративний суд) (назва суду, де розглядається справа).

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 слід привести позовну заяву у відповідність з процесуальним законодавством, а саме чітко зазначити зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідачів, та вказати, які рішення, дії чи бездіяльність відповідачів суд повинен визнати протиправними, конкретизувати позовні вимоги та обґрунтувати порушення оскаржуваними діями чи бездіяльністю його прав, свобод, інтересів; звернутися із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та надати докази на підтвердження поважності причин пропуску цього строку; надати документ про сплату судового збору; додати розрахунок розміру заподіяної, на думку позивача, матеріальної шкоди.

Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, заява буде повернута з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 123, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, Верховної Ради України, Вищої ради правосуддя про визнання дій, бездіяльності неправомірною, зобов`язання вчинити дії та стягнення заподіяної шкоди - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін