ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/4081/22 Справа № 212/2329/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року                                                                м.Кривий Ріг

колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача:                         ОСОБА_2 ,

суддів:         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю

прокурора:                 ОСОБА_6 ,

захисника адвоката: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривому Розі, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 07 грудня 2022 року, якою

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

продовжено захід забезпечення кримінального провадження у виді тримання під вартою до 04 лютого 2023 року включно;

В С Т А Н О В И Л А:

ухвалою Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07грудня 2022 року продовжено ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчинені злочинів, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжено до 04 лютого 2023 включно; відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт; продовжено обраний в якості альтернативи запобіжний захід у виді застави, в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 496200 гривень.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати вищевказану ухвалу суду, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт за місцем мешкання обвинуваченого. Наголошує на тому, що суд першої інстанції залишає поза увагою його клопотання про зміну запобіжного заходу, та на умисне гальмування процесу з боку прокурора.

Про дату, час та місце судового розгляду сторони кримінального провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши  суддю-доповідача, захисника обвинуваченого, який підтримав свою апеляційну скаргу. Заслухавши прокурора, який наголосив на тому, що у суді першої інстанції змінився склад колегії, з огляду на що, з`явилась необхідність повторного допиту свідків та обвинуваченого, у зв`язку з чим, залишається ризик впливу обвинуваченого на свідків та потерпілого, через що, зміна запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є недоцільною. Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні матеріали провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання судом вимог ст.ст. 177, 178, 194 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.

Виходячи зі змісту ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотання суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня находження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовується в порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об`єднаного Королівства»).

З наведеного витікає, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

ЄСПЛ наголосив, що пунктом 3 статті 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. Зокрема, ЄСПЛ послався на практику застосування статті 5 Конвенції у рішення «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства».

У вказаних рішеннях ЄСПЛ констатував, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

Конвенцією покладається обов`язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Свершов проти України» тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.

Як вбачається з наявних матеріалів та встановлено судом, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який законом України про кримінальну відповідальність передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до п`ятнадцяти років. Виходячи із пред`явленого йому обвинувачення, існує реальний ризик, що усвідомлюючи розмір кримінального покарання яке йому загрожує у разі визнання його винуватим, обвинувачений може вдатися до втечі та переховуватися від суду або звернутися до незаконного впливу на інших учасників провадження.

Окрім цього, апеляційний суд зазначає, що у новому складі колегії судом першої інстанції ще не допитані свідки та потерпілий, що становить суттєву загрозу впливу обвинуваченого на вищевказаних осіб, у разі зміни запобіжного заходу з тримання під вартою.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Жовтневий районний суд м.Кривого Рогу 07 грудня 2022 року в обґрунтування прийнятого рішення про продовження щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, керувався тим, що ризики передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу в даному кримінальному провадженні, продовжують існувати.

За вказаним кримінальним провадженням відбувається судовий розгляд у суді першої інстанції, та рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого прийнято під час судового розгляду справи.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого місцевий суд керувався вимогами ст. 177 КПК України, а також приписами Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголосивши, що продовження строку тримання під вартою не суперечить праву людини на свободу, що не є абсолютним та може бути обмежене з огляду на суспільний інтерес.

Дніпровський апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого є правильними, оскільки відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, визначених у п. 1-5 частини 1 вказаної статті.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

В оскаржуваній ухвалі суд обґрунтовано зазначив, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України до теперішнього часу існують та не зменшилися. Тобто, судом враховані: дані про особу обвинуваченого, обсяг обвинувачення та самі обставини інкримінованих злочинів, всі ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які з огляду на вказане не зменшилися та продовжують існувати.

Зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, судом цілком правильно зазначено, що запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не передбачається можливим.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів погоджується з висновками суду, викладеними в ухвалі, та вважає, що суд врахував наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, ризику переховування від суду, а також можливість вчинити нове кримінальне правопорушення.

Ймовірність настання негативних наслідків, продовжують існувати, вони не зменшились та більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою є недостатнім для запобігання вказаним ризикам, суд прийшов до обґрунтованого висновку доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів, оскільки більш м`який запобіжний захід не забезпечить його належну процесуальну поведінку.

Продовжений запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку і кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу та не суперечить позиції ЄСПЛ у справі Самойлович проти України (Samoylovichv. Ukraine, заява №28969/04, від 16.05.2013 року), яка полягає в тому, що «у випадку особливої тривалості тримання під вартою особи, підстави для цього повинні бути виключно серйозними».

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, не зменшилися, у зв`язку з чим зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з під варти.

Таким чином, вирішуючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_10 , суд першої інстанції в повній мірі обґрунтував своє рішення щодо необхідності продовження застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження і врахував при цьому практику ЄСПЛ, чим спростовуються доводи обвинуваченого щодо порушення вимог ст.ст. 7, 12, 370 КПК України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виключити ризики, пов`язані із звільненням його із під варти.

З урахуванням наданих матеріалів та встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає рішення суду про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_10 законним, обґрунтованим та вмотивованим, а висновок про продовження строку тримання під вартою правильним, обмеження його права на свободу в цьому випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти ймовірній реалізації ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України і забезпечити виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,178,197,404,407,419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 07 грудня 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: