РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2022 року

м. Рівне

Справа № 569/261/19

Провадження № 22-ц/4815/1415/22

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: 

головуючого судді – Шимківа С.С.,

суддів: –  Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання – Крижов В.С.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

– ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_3 – адвокатом Печерицею Наталією Сергіївною на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року (ухвалене у складі судді Бердія М.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

       в с т а н о в и в :

У січні 2019 року АТ "Райффайзен банк Аваль" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 12 січня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 014/53-05/69232, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 14500 доларів США строком до 12.01.2018 року, а позичальник зобов`язавя належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,25 % річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

З укладенням кредитного договору у позичальника виник обов`язок повернути банку кредит та відсотки за кредитним договором у строки та в розмірах встановлених графіком погашення кредитної заборгованості.

Всупереч вимогам кредитного договору позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання: не здійснював щомісячно погашення кредитної заборгованості та відсотків за кредитом.

У якості забезпечення виконання кредитних зобов`язань 12 січня 2007 року між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 014/53-05/69232-П, відповідно до умов якого поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язаннях боржника – ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору № 014/53-05/69232 від 12.01.2008 року.

Позикодавцем вживалися заходи досудового врегулювання спору: було направлено вимоги про дострокове виконання грошових зобов`язань, проте відповідачі свідомо ухиляються від виконання своїх зобов`язань перед банком.

Просили суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість, яка виникла за кредитним договором у сумі 11600 доларів США 69 центів, яка складається з поточної заборгованості за кредитом у розмірі 7306 дол США 45 центів та заборгованості за відсотками 4294 дол США 24 центів.

08 липня 2019 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" подало заяву про заміну сторони у справі, у якій вказувало, що згідно договору відступлення вимоги № 27-06/19/3 від 27.06.2019 року ОСОБА_1 набула статус нового кредитора та отримала право грошової вимоги за кредитним договором № 014/53-05/69232 від 12.01.2008 року щодо ОСОБА_4 та її поручителя ОСОБА_3 .

Просили замінити сторону позивача АТ "Райффайзен Банк Аваль" на правонаступника ОСОБА_1 .

Ухвалою Рівненського міського суду від 04 травня 2022 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як правонаступника позивача.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року в розмірі 11600 доларів США 69 центів, яка складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 7306 доларів США 45 центів, заборгованость за відсотками в розмірі 4 294 дол США 24 центи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 2423,24 грн

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачем по сплаті судового збору у розмірі 2423,24 грн

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, розмір якої підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № 014/53—5/69232 від 12 січня 2008 року.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник ОСОБА_3 адвокат Печериця Н.С. оскаржила його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі зазначає, що в договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов`язань перед банком за кредитним договором не є встановленим строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому повинні бути застосовані норми ч. 4 ст. 559 ЦК України.

12 січня 2018 року є строком виконання основного зобов`язання та від нього відраховуються шість місяців, наданих кредитору для пред`явлення вимог до поручителя.

Натомість АТ "Райффайзен банк Аваль" звернувся з позовом 19 грудня 2018 року, після спливу вищевказаного строку, а тому порука припинилася.

Окрім того, позивачем пропущено строк позовної давності щодо частини боргу, оскільки кредитний договір № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку.

Порушено порядок реалізації відступлення прав вимоги. Відповідачі не отримували доказів переходу до ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" та до ОСОБА_1 як нових кредиторів прав у зобов`язанні по кредитному договорі та договорі поруки, а тому, згідно приписів ч. 2 ст. 517 ЦК України, мають право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові.

Судом не враховано, що відступлення права вимоги кредитодавцем, який є фінансовою установою та має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг не може відбуватися на користь фізичної особи, яка не є фінансовою установою, а тому не може надавати фінансові послуги та бути новим кредитором.

Фізична особа не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Окрім того, ОСОБА_5 не повідомлений судом належним чином про дату час та місце розгляду справи.

Просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 12 січня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є АТ "Райффайзен банк Аваль", та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/53-05/69232, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 14500 доларів США строком до 12 січня 2018 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 13,25 річних, комісії згідно умов договору та тарифів, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені договором (а.с. 8).

Банк виконав свої зобов`язання, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 14 500 доларів США, в строки та на умовах, передбачених умовами кредитного договору, що підтверджується випискою по рахунку від 05.02.2015 року (а.с. 19).

Згідно п.3.1 кредитного договору позичальник зобов`язався сплачувати кредитору проценти за користування кредитом, розмір яких розраховується на основі процентної ставки в розмірі, визначеному п.1.2.1 кредитного договору.

Згідно п.7.2 кредитного договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів ануїтетними платежами у валюті кредиту, кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем надання кредиту в дату визначену п.1.3.3 кредитного договору.

У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором №014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року утворилась кредитна заборгованість у розмірі, станом на 18 грудня 2018 року, 11 600 доларів США 69 центів, яка складається з поточної заборгованості за кредитом в розмірі 7 306 доларів США 45 центів, заборгованості за відсотками в розмірі 4 294 доларів США 24 центи, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором №014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року (а.с. 5).

У якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором № 014/53-05/69232-п від 12 січня 2008 року, між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 , 12 січня 2008 року був укладений договір поруки № 014/53-05/69232/П, згідно умов якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням боржника, що зазначені вп.1.3 договору поруки, які виникають з умов кредитного договору, вказаного в п.1.2. договору поруки, а саме: повернути кредит, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі (а.с. 20).

За умовами п. 5.1. договору поруки № 014/53-05/69232-п від 12 січня 2008 року договір діє до повного виконання боргових зобов`язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов`язань в повному обсязі.

Згідно положень ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (частина перша статті 251 ЦК України). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, умова договору поруки про їхню дію до повного виконання зобов`язань за кредитним договором та договором комісії, не є строком, встановленим у договорі поруки, оскільки останній визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

З огляду на цей висновок слід застосувати припис, викладений у реченні другому частини четвертої статті 559 ЦК України про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 2-1169/11 (пункт 60), від 10 квітня 2019 року у справі № 604/156/14-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 523/8249/14-ц (пункт 71), від 3 липня 2019 року у справі № 1519/2-3165/11 (пункт 58), від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц (пункт 35)).

Зазначений шестимісячний строк є преклюзивним, тобто його сплив є підставою для припинення поруки, а отже, і для відмови кредиторові у позові до поручителя. Цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати.

З огляду на вказане, враховуючи зумовлене цим припинення права кредитора вимагати у поручителя виконання забезпеченого порукою зобов`язання, застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред`явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред`явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника. Однак і в такому разі кредитор може звернутися із зазначеною вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Вищевказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена ним у постанові Великої Палати від 08 червня 2021 року у справі № 202/781/14-ц (провадження № 14-356цс19).

У п 1.1.6 кредитного договору № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року зазначено дату остаточного погашення кредиту – 12.01.2018 року, яка є кінцевим строком виконання основного зобов`язання.

Вимога про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором АТ "Райффайзен Банк Аваль" направив поручителю ОСОБА_3 09 серпня 2018 року (а.с. 23), а з позовну заяву про стягнення заборгованості подано позивачем 28 грудня 2018 року.

Оскільки кредитор звернувся з вимогою до поручителя після спливу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання порука є припиненою, що є підставою для відмови кредиторові у позові до поручителя.

 Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 необхідно відмовити, у зв`язку з припиненням поруки у спірних правовідносинах.

Стосовно стягнення боргу з позичальника ОСОБА_2 варто зазначити наступне.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Як у відзиві на позовну заяву так і у апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на пропуск позивачем строку позовної давності у спорі.

Згідно укладеного між сторонами кредитного договору № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року сторони погодили строк кредитування – 120 місяців, дату остаточного погашення кредиту – 12.01.2018 року, а також термін щомісячного виконання зобов`язання – 12 числа кожного календарного місяця по 218,64 дол США.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами кредитного договору № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року відповідачка мала виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 12 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (120 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

За наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 перестала виконувати кредитні зобов`язання з 12.08.2014 року.

Позивач звернувся до суду з позовом 28 грудня 2018 року, з пропуском строку позовної давності стосовно платежів за такі періоди: 12.08.2014 – 136,42 дол заборгованість за кредитом та 82,37 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.08.2017 року); 12.09.2014 року – 137,95 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.09.2017 року); 12.10.2014 року – 142,06 дол заборгованість за кредитом, 79,57 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.10.2017 року); 12.11.2014 року – 141,1 дол. заборгованість за кредитом, 82,22 заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.12.2017 року); 12.01.2015 року – 144,32 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.01.2018); 12.02.2015 року – 145,95 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.02.2018 року); 12.03.2015 року – 154,47 дол заборгованість за кредитом, 74,27 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.03.2018 року); 12.04.2015 року – 149,33 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.04.2018 року); 12.05.2015 року – 153,19 дол заборгованість за кредитом, 79,57 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.05.2018 року); 12.06.2015 року – 152,73 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.06.2018 року); 12.07.2015 року – 156,52 дол заборгованість за кредитом, 79,57 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.07.2018 року); 12.08.2015 року – 156,21 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.08.2018 року); 12.09.2015 року – 157,97 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.09.2018 року); 12.10.2015 року – 161,65 дол заборгованість за кредитом, 79,57 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.10.2018 року); 12.11.2015 року – 161,57 дол заборгованість за кредитом, 82,22 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.11.2018 року); 12.12.2015 року – 165,17 дол заборгованість за кредитом, 79,57 дол заборгованість за відсотками (строк позовної давності спливає 12.12.2018 року).

Оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо заборгованості за кредитом та відсотками за період з 12.08.2014 року по 12.12.2018 року у загальному розмірі 2561,75 дол – заборгованість по кредиту та 1374,04 дол – заборгованість за відсотками, то у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по платежах за вказані періоди необхідно відмовити, у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до часткового задоволення: з ОСОБА_2 необхідно стягнути кредитну заборгованість за періоди по яких позовну давність не пропущено у загальному розмірі 7664,9 дол, що складається з: 4744,7 дол (7306,45дол–2561,75дол=4744,7дол) – заборгованість за кредитом та 2920,2 дол (4294,24дол-1374,04дол=2920,2дол) – заборгованість за відсотками.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом першої інстанції неправомірно залучено ОСОБА_1 як позивача у справі не заслуговують на увагу.

27 червня 2019 року між АТ "Райффайзен Банк Ааль" та АТ "Оксі Банк" укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 (а.с. 75)

27 червня 2019 року між АТ "Оксі Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 (а.с. 80).

27 червня 2019 року між ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" та ОСОБА_1 укладено договір відступлення права вимоги, за яким первісний кредитор відступив за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитним договором № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року, укладеним між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 (а.с. 83).

Таким чином до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки кредитора за укладеним 12 січня 2008 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 кредитним договором № 014/53-05/69232.

Недійсність вищевказаних договорів відступлення права вимоги апелянтом не доведено за допомогою належних та допустимих доказів.

Ураховуючи те, що судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, а у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що позовна заява та апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, тому судовий збір необхідно покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги, було заявлено позивачем на суму 11600,69 дол, а задоволено на суму 7664,9 дол, тому підлягає до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 3202,63 грн, а з ОСОБА_1 підлягає до стягнення на користь ОСОБА_3 2475,03 грн – компенсація частини судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

На підставі ст.ст. 251, 252, 253, 526, ч. 4 ст. 559, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу, яка подана представником ОСОБА_3  – адвокатом Печерицею Наталією Сергіївною задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 червня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 014/53-05/69232 від 12 січня 2008 року у розмірі 7664,9 дол, що складається з: 4744,7 дол – заборгованість за кредитом та 2920,2 дол – заборгованість за відсотками.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 3202,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2475,03 грн – в рахунок відшкодування судового збору, сплаченого за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий суддя                                         Шимків С.С.

Судді:                                                                 Боймиструк С.В.

                Гордійчук С.О.