28.12.2022

Справа № 331/5031/22

Провадження № 6/331/158/2022

УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2022 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Антоненко М.В.,

при секретарі Федоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за поданням приватного виконавця Матвійчук Н. Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться вищезазначена справа.

Приватний виконавець Матвійчук Н.Є. звернулась до суду із заявою про відвід судді Антоненко М.В.

Заяву обґрунтовано тим, що суддею справу  призначено до розгляду через три місяці, а не розглянуто негайно, в зв`язку з чим у приватного виконавця є сумніви у неупередженості, об`єктивності і безсторонності судді.

Дослідивши заяву про відвід судді, суд вважає, що відвід не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Ст. 10 ЦПК України, статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності (неупередженості) має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мироненко і Мартиненко проти України» від 10 грудня 2009 року, зазначено, що наявність безсторонності має визначатися для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10 червня 1996 року). Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії», у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» (заява №16695/04) рішення від 15 липня 2010 року (набуло статусу остаточного від 15 жовтня 2010 року), п.п. 28-32).

Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Як слід із змісту заяви приватного виконавця, аргументи заявника зводяться лише до незгоди с процесуальними діями судді.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (п. 45-50 рішення ЄСПЛ у справі «Морель проти Франції»; п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Пескадор Валеро проти Іспанії») або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі «Лука проти Румунії»), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (п. 44 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»; п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Пабла Кю проти Фінляндії»; п. 96 рішення ЄСПЛ у справі «Мікалефф проти Мальти»).

Європейським судом з прав людини в рішенні по справі «Білуха проти України» (Заява № 33949/02) від 09 листопада 2006 року зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного».

Згідно практики ЄСПЛ, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; неприпустимими є гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

У відповідності до п. п. 22-29 рішення ЄСПЛ у справі від 28.03.2006 «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту. Згідно ж усталеної прецедентної практики ЄСПЛ закон повинен бути прогнозованим для учасників провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Частиною 3 ст.40 ЦПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що заявник обґрунтовує свою заяву про упередженість та необ`єктивність судді на припущеннях, які не можуть бути підставою для відводу судді, а дійсних обставин для задоволення відводу або самовідводу не встановлено, жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність підстав для відводу судді Антоненко М.В. заявником не наведено.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що заявлені підстави для відводу судді не ґрунтуються на законі, є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що позивач не позбавлений суб`єктивного права на перегляд рішення в апеляційному та касаційному порядку у випадку незгоди з ухваленим рішенням по суті справи.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у цивільній справі за поданням приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Передати заяву приватного виконавця Матвійчук Н.Є. про відвід судді Антоненко М.В. по цивільній справі за за поданням приватного виконавця. про тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України до канцелярії суду для визначення складу суду у порядку передбаченому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя:                                                        М.В. Антоненко