Справа № 289/865/21

Номер провадження 2/289/445/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.2022         м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді – Кириленка О.О.,

за участю секретаря судового засідання – Науменко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000000,00 грн., посилаючись на те, що працівники Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області звинувачували його у тому, що 29.05.2020 об 02:40 год. в м. Радомишль по вул. Карпенка він керував транспортним засобом «CHRYSLER Stratus» з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, та відмовився від проходження огляду в установленому законодавством порядку. По даному факту було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2020 по справі №289/843/20 суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Позивач вказує, що поліцією свідомо підроблялися результати перевірки, за короткий проміжок часу він та його родина зазнали психічних та моральних страждань втручанням поліції в приватне життя його родини, чинення психологічного тиску, а протиправні дії відповідача призвели до витрат часу позивача для захисту свого порушеного права, що завдало моральних і психічних страждань, тому він просить стягнути з відповідача на його користь 1000000 грн., як компенсацію за втручання в приватне життя позивача та його родини. Окрім того, просить стягнути з Головного управління Національної поліції у Житомирській області витрати на правову допомогу адвокатом Бойком В.В. в розмірі 50000 грн.

Ухвалою від 13.10.2022 дану цивільну справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання на 17.11.2022 (а.с. 208).

17.10.2022 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення (а.с. 213-215).

01.11.2022 від представника відповідача надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з тим, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. З долученої позивачем постанови суду від 01.10.2020 у справі №289/843/20, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, вказана постанова не є доказом неправомірності дій працівника поліції, який складав протокол, та не є підставою для відшкодування моральної шкоди. Також у відзиві зазначено про необґрунтованість заявленої суми витрат на правничу допомогу та їх непропорційність до предмету спору (а.с. 216-222).

11.11.2022 на електронну адресу суду від представника позивача адвоката Бойка В.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві (а.с. 227-229).

Окрім того представником позивача надіслано до суду заперечення (а.с. 231-233).

В судове засідання повідомлені належним чином сторони та їх представники не з`явилися, в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 212), а представник відповідача причини неявки не повідомив, тому суд вирішив розглянути справи без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої, пункту дев`ятого та абзацу тринадцятого частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом зі змісту постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2020, постановленої у справі №289/843/20, яка набрала законної сили 12.10.2020, встановлено, що відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №123645 від 29.05.2020 за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Під час розгляду даного протоколу судом встановлено, що матеріали справи не містять даних, які б об`єктивно свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, перелічених в диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно мотивувальної частини вказаної постанови Радомишльський районний суд дійшов висновку, що наявні всі підстави для закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 7-9).

Водночас, під час розгляду даної справи, суд зважає, що вказані обставини встановлено та враховано Верховним Судом у постанові від 31 серпня 2022 року, якою дану справу направлено на новий розгляд (а.с. 175-181).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон) передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.

Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі №6-2203цс15 вказано, що "відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування".

Частиною третьою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження №61-19000сво18), де вказано, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). У справі, яка переглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність його складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини. Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права в подібних правовідносинах викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі №686/16847/17 (провадження №61-11590св18), від 22 липня 2020 року у справі №303/7352/18 (провадження №61-20524св19), від 02 вересня 2020 року у справі №591/1001/17 (провадження №61-39927св18), від 09 червня 2021 року у справі №726/837/20 (провадження №61-2647св21), від 29 вересня 2021 року у справі №166/1222/20 (провадження №61-9003св21), від 20 грудня 2021 року у справі №215/7147/20 (провадження №61-14357св21), від 19 жовтня 2022 року у справі №465/6045/20 (провадження №61-421св22).

Як свідчить тлумачення статей 23, 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено з 01 жовтня 2022 року мінімальну заробітну плату у розмірі 6700 гривень, який підлягає до застосування при розрахунку розміру завданої позивачеві моральної шкоди.

Враховуючи те, що здійснення провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження, відшкодування моральної шкоди у такому випадку здійснюється незалежно від вини та незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу до особи, відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, суд дійшов висновку, що позивачу було завдано моральної шкоди внаслідок протиправних дій та рішень службових осіб органу державної влади, а саме Радомишльського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд виходить із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, враховує тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення, яке тривало з 29.05.2020 (дата складання протоколу) по 12.10.2020 (дата набрання законної сили постановою Радомишльського районного суду Житомирської області від 01.10.2020 постановленої у справі №289/843/20), необхідність зміни нормального життєвого стану позивача, зокрема у зв`язку з необхідністю витрачання часу для залучення до участі у справу захисника, а також з урахуванням рівня її душевних страждань, зумовлених протиправною поведінкою посадових осіб відповідача.

Разом з тим, суд також враховує, що позивачем не надано суду доказів того, що в результаті вказаних обставин він перебував у стресі, вимушений був доводити суспільству свою чесність і порядність.

Згідно проведеного судом підрахунку тривалість провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 становить 4 повних місяців і 13 днів, однак суд не погоджується із розміром відшкодування, який позивачем розраховано в сумі 1000000 грн.

Суд вважає, що розмір мінімального відшкодування моральної шкоди, який підлягає до стягнення на користь ОСОБА_1 становить 29703,33 грн., виходячи з проведеного судом розрахунку: 4 повних місяців з моменту складення протоколу та набрання постановою суду законної сили * 6700 грн. (розмір мінімальної заробітної плати у грудні 2022 року) = 26800,00 грн. + 2903,33 грн. (мінімальний розмір відшкодування за 13 днів (6700/30*13).

Проте, встановлення того факту, що розмір морального відшкодування не може бути меншим за 29703,33 грн., не позбавляє суд визначити його у більшому розмірі, у зв`язку із чим суд визначає його у сумі 30000 грн.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Такими органом у цій справі є Головне управління Національної поліції в Житомирській області (дії посадових осіб яких призвели до безспірного стягнення коштів). Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19 червня 2018 року в справі №910/23967/16).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що сам факт стягнення коштів із Державного бюджету України не може бути підставою для обов`язкового залучення до участі у справі відповідачем ДКСУ чи її територіального органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц). 

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року (п. 95), рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року (п. 88), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір є обґрунтованим.

При визначенні суми конкретного відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні висновки викладені також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У постанові від 16.11.2022  у справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Згідно пунктів 144, 145, 147 цієї ж постанови, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи, останній підтверджує наданими копіями: договору про надання правової допомоги від 17.05.2021, укладеного між ОСОБА_2 (Адвокатом), та ОСОБА_1 (Клієнтом), згідно якого сторони домовилися, що гонорар за договором в кожній окремій судовій інстанції становить в розмірі 50000,00 грн. (а.с. 10-12), кошторис витрат на суму 50000,00 грн. у відповідності до якого витрати складаються, зокрема, із консультування клієнта до початку написання позовної заяви, збір та опрацювання матеріалів, написання позовної заяви, консультування клієнта у процесі ведення справи, написання відповіді на відзив, написання заперечення по справі, написання додаткових пояснень (а.с. 13).

Враховуючи вищевказані правові висновки Верховного Суду, доводи представника відповідача у відзиві щодо неспівмірності вказаних витрат, при вирішенні заявленої позивачем вимоги про стягнення на його користь витрат на професійну правничу допомогу суд бере до уваги, що поданий ОСОБА_1 позов складено на підставі усталеної позитивної практики Верхового Суду, тому його підготовка не мала займати значний час. Також судом враховано незначну кількість письмових доказів, які долучено до матеріалів позову, що також свідчить про незначний час витрачений для підготовки та подачі позову до суду. Разом з тим, судом враховується складність справи, ціна позову та тривалість перебування даної справи на розгляді.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 8000 грн.

Питання про розподіл інших судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України та враховуючи, що судовий збір не справляється у випадку, передбаченому п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», а тому покладає дані судові витрати на рахунок держави.

На підставі наведеного вище, керуючись ст. ст. 23, 1176 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (10008, Житомирська область, м. Житомир, вул. Старий Бульвар, буд. 5/37, код ЄДРПОУ 40108625) про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  на відшкодування моральної шкоди 30000 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн., а всього 38000 (тридцять вісім тисяч гривень 00 копійок).

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Судовий збір по справі компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя                 О. О. Кириленко