ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1900/22 Справа № 201/7429/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача         ОСОБА_2

суддів                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022041650001333,

ВСТАНОВИЛА:

       Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2022 року було задоволено клопотання слідчого СВ ВП № 5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській ОСОБА_8 , погоджене прокурором Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_9 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12022041650001333 від 30.09.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

       Накладено арешт із забороною користування, використання та розпорядження на мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору, імей 1: НОМЕР_1 , імей 2: НОМЕР_2 .

       Рішення суду обґрунтовано тим, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022041650001288 за ч. 4 ст. 187 КК України, 30.09.2022 проведено обшук автомобіля «Тойота Кемрі», д.н.з. НОМЕР_3 , який перебував біля буд. №50 по пр. Д.Яворницького в м. Дніпрі, під керуванням ОСОБА_7 , в ході якого виявлено та вилучено предмет, схожий на гранату.

       30.09.2022 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України біля буд. №50 по пр.Д.Яворницького в м. Дніпрі.

       Під час проведення особистого обшуку речей ОСОБА_7 виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору, імей 1: НОМЕР_4 , імей 2: НОМЕР_2 , який 01.10.2022 року був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.

       Враховуючи той факт, що прокурор під час розгляду клопотання довів необхідність наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України, що узгоджується з вимогами ст.. 173 КПК України, зазначений речовий доказ є майном, яке може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також є тимчасово вилученим майном, має суттєве значення у даному кримінальному провадженні, а також враховуючи те, що в іншому випадку воно може бути приховано чи знищено, слідчий суддя вважає за необхідне клопотання слідчого задовольнити та накласти арешт на зазначене у клопотанні майно.

       В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27.10.2022 рокута постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна та повернути майно власнику.

       В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що до клопотання слідчого не додано висновку експерта щодо вилученого предмету, схожого на гранату, а отже, неможливо й зробити висновок про причетність ОСОБА_7 до злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

       Зазначає, що в клопотанні слідчого не вказано, яким чином мобільний телефон ОСОБА_7 може бути причетний до обставин, пов`язаних із виявленням в ході проведення обушку автомобіля предмета схожого на гранату, особливо за тих обставин, що на час обушку зазначений автомобіль під керуванням ОСОБА_7 не перебував, позаяк ОСОБА_7 фактично затриманий був о 13:00 годині, а обшук автомобіля був розпочатий о 14 год.50 хв. за відсутності його власника.

       Звертає увагу апелянт і на те, що зі змісту клопотання не убачається, які сліди злочину або інші відомості містить на собі мобільний телефон, щодо якого подано клопотання про арешт, не доведено, що саме це майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі сліди кримінального правопорушення; містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; було об`єктом кримінально протиправних дій; набуто кримінально протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення. До того ж, санкція ст.263 КК України не передбачає такий вид покарання як спеціальна конфіскація. За таких обставин, на думку адвоката, можна дійти висновку про відсутністьознак речового доказу в розумінні ст.98 КПК України у майна, з клопотанням про арешт якого звернувся слідчий.

       Крім того, апелянт зазначає, що слідчий звернувся з клопотанням про арешт майна лише 03.10.2022 року, в той час, як останній день звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна припадає на 02.10.2022 року, а також до клопотання не долучено постанову про визнання мобільного телефону ОСОБА_7 речовим доказом

       Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі - Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Разом з тим, за правилами вказаної норми кримінального процесуального закону, а саме частин 3, 5, та 6, арешт на майно може бути накладено в разі відповідності такого майна критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, в разі наявності підстав вважати, що суд може застосувати до підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної особи, юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна, в разі, якщо фізична чи юридична особа в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову або неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

       Як убачається з витягу з кримінального провадження №12022041650001333, розслідуване кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 302 КК України, відомості про яке були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.09.2022 року полягає у тому, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню №12022041650001288 за ч. 4 ст. 187 КК України, 30.09.2022 року було проведено обшук автомобіля «Тойота Кемрі», д.н.з. НОМЕР_3 , який перебував біля буд. №50 по пр. Д.Яворницького в м. Дніпрі, під керуванням ОСОБА_7 , 1995 р.н., в ході якого виявлено та вилучено предмет, схожий на гранату.

       30.09.2022 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст.208 КПК України біля буд. №50 по пр.Д.Яворницького в м. Дніпрі.

       Під час проведення особистого обшуку речей ОСОБА_7 було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Redmi» синього кольору, імей 1: НОМЕР_4 , імей 2: НОМЕР_2 .

       01.10.2022 року вказаний телефон постановою слідчого було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12022041650001333.

       01.10.2022 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

       02.10.2022 року було винесено постанову про об`єднання кримінального провадження №12022041650001333 за ч.1 ст. 263 КК України та кримінального провадження №12022041650001288 за ч.4 ст. 187 КК України. Цього ж дня, 02.10.2022 року, ОСОБА_7 було повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри.

        01.10.2022 року слідчий СВ ВП №5 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області звернувся до слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12022041650001333.

       Задовольняючи дане клопотання слідчий суддя зазначив, що зазначений речовий доказ є майном, яке може містити на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, а також є тимчасово вилученим майном, має суттєве значення у даному кримінальному провадженні, до того ж, в іншому випадку воно може бути приховано чи знищено.

       У випадку, який розглядається, під час розслідування даного кримінального правопорушення у слідчого виникла необхідність в арешті тимчасово вилученого мобільного телефону підозрюваного ОСОБА_7 задля встановлення всіх обставин кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12022041650001333 за ч.1 ст. 263 КК України, а саме перевірки наявності чи відсутності фактів придбання чи збуту вибухових речовин або вибухових пристроїв, що є достатньо обґрунтованим для проведення кримінального розслідування та вжиття відповідних забезпечувальних заходів з метою збереження речових доказів. Дану позицію слідства підтримав суд першої інстанції під час розгляду клопотання про арешт вищевказаного майно та своїм рішенням задовольнив його, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку – вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, щодо майна, на яке рішенням слідчого судді було накладено арешт, є підстави обґрунтовано вважати, що воно відповідає вимогам ст. 98 КПК України щодо речового доказу, достатніх для вжиття на цьому етапі досудового розслідування заходів забезпечення кримінального провадження, а отже арешт на це майно був накладений з дотриманням вимог закону, і доводи апеляційної скарги, як і пояснення третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, та його представника під час апеляційного розгляду такого висновку колегії суддів не спростовують.

Так, арешт на майно, щодо якого існують всі наявні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України щодо речових доказів у кримінальному провадженні, за правилами ч. 3 ст. 170 КПК України може бути накладений незалежно від суб`єкту, що є його власником, процесуального статусу останнього, розміру шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, можливості застосування спеціальної конфіскації або конфіскації майна як виду покарання.

Що стосується апеляційних вимог в частині відсутності причетності апелянта до будь-якого інкримінованого злочину та необґрунтованості пред`явленої підозри, у зв`язку з чим, на думку сторони захисту, його майно не може бути речовим доказом, колегія суддів вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки з практики Європейського суду з прав людини, зокрема з його рішення від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», випливає, що для вирішення питання про обмеження прав та свобод особи на етапі досудового розслідування обставини, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення. Крім того, апеляційні доводи у цій частині є передчасними, оскільки слідство ведеться на протязі достатньо короткого періоду та на даний час триває перевірка відповідних обставин у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на відсутність у матеріалах клопотання слідчого про арешт майна постанови про визнання мобільного телефону речовим доказом хоча і є слушними, втім, на думку колегії суддів, це не є підставою для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, на що є посилання в поданій апеляції, оскільки якщо у слідчого судді виникають певні сумніви щодо самого клопотання чи долучених до нього матеріалів, він не позбавлений можливості запросити у слідчого чи прокурора копії тих процесуальних документів з матеріалів кримінального провадження, у яких виникла потреба під час судового розгляду.

       На доводи ж апелянта стосовно порушення слідчим строків звернення з клопотанням про арешт майна до суду слідчий суддя цілком слушно зазначив, що це клопотання скеровано до суду у встановлені законом строки, що підтверджується наданою прокурором ксерокопією експрес-накладної «Нової пошти» №59000871358259, оформленої 01.10.2022 року про відправлення клопотання про арешт майна, що узгоджується з вимогами ч.7 ст. 115 КПК України.

З огляду на вищенаведене, підстав для задоволення апеляційної скарги на даному етапі досудового розслідування не вбачається. У випадку, якщо у подальшому наявність зв`язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у сенсі ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.        

       На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 117, 131, 132, 170-173, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2022 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022041650001333–– залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

_____________ _______________ _____________

        ОСОБА_2 Н ОСОБА_10 С ОСОБА_11