Справа № 724/2492/22

Провадження № 2-н/724/247/22

                                                           УХВАЛА

                                    про відмову у видачі судового наказу

23 грудня 2022 року суддя Хотинського районного суду Чернівецької області Кацаренко І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за травень 2019 року, грудень 2021 року з ОСОБА_1 ,

                                                         у с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію за травень 2019 року, грудень 2021 року в розмірі 2713,02 грн.

Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, вважаю за необхідне відмовити у видачі судового наказу з таких підстав.

Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).

Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом (ч.3 ст.160 ЦПК України).

В частині першій статті 161 ЦПК України передбачені вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Зокрема, згідно пункту 3 цієї частини судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Згідно з п.5 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд з такою вимогою.

Наявність обставин, які вказують на перевищення позовної давності, що є підставою для відмови у видачі судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із обґрунтованості заявленої вимоги і документів, доданих до заяви.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що заявник звернувся з заявою та зазначив, що заборгованість утворилася з травня 2019 року.

Із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося 13 грудня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку щодо наявності правових підстав для відмови у видачі судового наказу з тих підстав, що вимогу пред`явлено за період, що виходить за межі загальної позовної давності.

Заява про видачу судового наказу не містить доводів про те, що відбулося продовження позовної давності на період дії карантину, але суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до постанови КМУ від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року в Україні було запроваджено карантин. Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09 грудня 2020 року №1236, зі змінами дію карантину продовжено до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до п.5 р.I Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19» від 30 березня 2020 року №540-ІХ, який набрав чинності з моменту його опублікування в газеті «Голос України» №62 від 02 квітня 2020 року, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Тобто строк позовної давності встановлений законом, продовжено до 31 грудня 2022 року.

Відповідно до розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, ст.257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.

Однак, встановлення даних обставин виходить за межі інституту наказаного провадження. Так, стаття 165 ЦПК України не містить вимог щодо з`ясування судом обставин продовження строку позовної давності.

Пропуск позовної давності свідчить про наявність спору між заявником та боржником, а тому підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.

З урахуванням вказаних обставин заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з`ясування питання щодо дотримання позовної давності можливо лише в порядку позовного провадження.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктом 5 частини першої статті 165 ЦПК України, не позбавляє заявника права звернутися з такими самими вимогами в порядку позовного провадження, та відповідно доводити факт продовження строку позовної давності, у разі подання боржником заяви про застосування позовної давності та/або продовження позовної давності на період дії карантину.

Керуючись ст.ст.163, 165, 166, 257, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд

                                                    У Х В А Л И В:

Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за травень 2019 року, грудень 2021 року з ОСОБА_1 .

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складання повного тексту ухвали суду, шляхом подачі її безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                              Інна КАЦАРЕНКО