РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2120/3944/12

Пров. №2/668/711/13

23.04.2013 року Суворовський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Корецького Д.Б.,

при секретарі Кур’яніновій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повне товариство “Ломбарт Швидкі гроши “ТОВ “Кредитно-фінансовий радник” і компанія”, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся із зазначеним позовом до суду в якому просить поновити його на посаді касира Повного товариства "Ломбард швидкі гроши "ТОВ "кредитно-фінансовий радник" і компанія", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. На підтвердження своїх вимог позивач зазначає, що з 10.10.2009 р. по 24.02.2012 р. працював на посаді касира в Повному товаристві "Ломбард Швидкі гроши "ТОВ "Кредитно-фінансовий радник" і компанія".

27 лютого 2012 року позивач отримав поштою лист від відповідача про звільнення його 24.02.2012 р. з посади у зв’язку з втратою довіри за п. 2 ст. 41 КЗпП України та про необхідність забрати трудову книжку.

04 березня 2012 р. позивач отримав ще один лист від 03.03.2012 р. за вих. № 10 від відповідача згідно якого позивачу запропоновано з'явитися до відповідача, передати справи, оформити обхідний лист та забрати трудову книжку.

Вважає свої звільнення на підставі втрати довіри з боку відповідача, безпідставним та незаконними, оскільки він не вчиняв жодних дій, які б могли стати підставою для втрати довіри з боку відповідача.

В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_3 позов підтримав, просив суд його задовольнити на підставах в ньому зазначених.

Представник відповідача – ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала просила суд відмовити в його задоволенні з підстав визначених в запереченнях на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, виходячи із наступного.

Згідно наказу № 1/10/2009-к від 09.10.2009 р. "Про прийняття на роботу" ОСОБА_1 було прийнято на посаду касира ПТ "Ломбард швидкі гроши "ТОВ "Кредитно-фінансовий радник" і Компанія".

11 січня 2012 р. у товаристві відбулася заміна керівництва.

На підставі доповідної записки бухгалтера ОСОБА_5 про нестачу цінностей, в установі видано наказ № 20-к. від 10.02.2012 р. "Про створення комісії та організацію службового розслідування" відповідно до якого створена комісія для проведення службового розслідування за фактом порушення проведення операцій з товарно-матеріальними цінностями та грошовими коштами на відділеннях ПТ "Ломбард Швидкі гроши".

У відповідності до акту службового розслідування від 23.02.2012 р. яким встановлено провину касира ОСОБА_1 щодо фактичного розкрадання товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів в установі та вилучення ним оригіналів первинної бухгалтерської та касової документації в установі.

За результатами службового розслідування в ПТ "Ломбард Швидкі гроши" була подана заява до правоохоронних органів, на підставі якої старшим слідчим відділу СУ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_6 порушена кримінальна справа за фактом привласнення майна, що належить ПТ "Ломбард Швидкі гроши "ТОВ "Кредитно-фінансовий радник" і Компанія".

24 лютого 2012 р. директором товариства, ОСОБА_2, було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади у зв’язку із втратою довіри з боку власника за п. 2 ст. 41 КЗпП України.

В межах порушеної кримінальної справи в 2012 р. на підставі постанови про проведення обшуку від 23.04.2012 р. за місцем проживання ОСОБА_1 була вилучена первинна касова та бухгалтерська документація, що підтверджується протоколом обшуку, листом слідчого СУ УМВС України в Херсонській області.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії касира ОСОБА_1 призвели до втрати довіри до нього з боку керівництва підприємства.

Відповідно до п. 2 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до роз’яснень п. 28 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнення з підстав втрати довіри (п. 2 ст. 41 КЗпП України) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові кошти або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

У відповідності до Випуску 1 "Професій працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336, передбачений перелік завдань та обов’язків касира на підприємстві, установі та організації, у тому числі і такі обов’язки, як – здійснює операції, пов’язані з прийманням та видаванням готівкових грошових коштів через касу підприємства, зберігає всі прийняті цінності, одержує в установах банку готівку, робить записи в касовій книзі операцій одержання і видання готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом в день їх надходження або видання. … Щоденно в кінці робочого дня виводить залишок грошових коштів у касі підприємства та передає в бухгалтерію підприємства звіт касира (копію записів у касовій книзі) разом із прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під підпис особі, яка здійснює контроль за веденням касових операцій. Виконує інші обов’язки стосовно збереження в касі грошових документів, цінних паперів.

Виходячи із вищевикладеного суд приходить до висновку, що наказ № 28-к. від 24 лютого 2012 р. "Про звільнення" ОСОБА_1 з займаної посади касира за привласнення документів ломбарду, грошей і матеріальних цінностей у зв’язку із втратою довіри з боку власника п. 2 ст. 42 КЗпП України є обґрунтованим, а тому відповідно підстав поновлення на роботі в суду не має.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Також позивач ставить питання про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 2000грн.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знеціненням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань потерпілого.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95р. “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, моральна шкода підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом.

п.5 вказаного Пленуму зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню про вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат не майнового характеру.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Од же зобов’язання відшкодувати моральну шкоду виникає лише за умови, що вказана шкода є безпосереднім наслідком певної протиправної дії.

Частина 2 вказаної статті закріплює випадки, відповідальності за завдану моральну шкоду незалежно від наявності вини особи, діями якої вона завдана, а саме, якщо такої шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу утримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляду арешту або виправних робіт.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованими та не підлягають задоволенню судом, оскільки факт завдання позивачу моральної шкоди в результаті винних дій або бездіяльності відповідачів не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні та позивачем не надано будь-яких доказів, а саме притягнення винних осіб до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, на обґрунтування викладеного в позові.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог позивача, щодо стягнення з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Керуючись п.2ст.41,ст.ст.43,47, ч.2 ст.131,ст.ст.134,135-1 КЗпП України, Закону України “Про оплату праці” ст.ст. 23,1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60,88, 209, 211,212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Повного товариства “Ломбарт Швидкі гроши “ТОВ “Кредитно-фінансовий радник” і компанія”, третя особа: ОСОБА_2 про поновлення ОСОБА_1 на посаді касира Повного товариства “Ломбарт Швидкі гроши “ТОВ “Кредитно-фінансовий радник” і компанія”, стягнення з Повного товариства “Ломбарт Швидкі гроши “ТОВ “Кредитно-фінансовий радник” і компанія” на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення з Повного товариства “Ломбарт Швидкі гроши “ТОВ “Кредитно-фінансовий радник” і компанія” на користь ОСОБА_1 2000грн. в якості відшкодування моральної шкоди – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області, через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СуддяОСОБА_7