КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2022 року                м. Кропивницький               справа № 340/4772/22

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )

до Головного управління Державної податкової служби України в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606)

провизнання протиправними та скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100581-53У від 13 листопада 2018 року на суму 15 819 грн. 54 коп., яка винесена відносно ФОП ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100581-53У від 12 серпня 2019 р. на суму 7965,54 грн., яка винесена відносно ФОП ОСОБА_1 .

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач 14.08.2002 року зареєструвався як фізична особа – підприємець. З дня реєстрації підприємницькою діяльністю не займався. 06.01.2006 року позивача знято з обліку Пенсійного фонду України як платника страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. 10.04.2013 року позивача знято з податкового обліку у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності. Позивач увесь час працював і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за позивача нараховував та сплачував роботодавець Проте, всупереч наведеним обставинам, контролюючий орган виніс оскаржувані вимоги про сплату боргу.

Не погоджуючись з існуванням такої заборгованості позивач звернувся із даним позовом до суду.

Представником Головного управління ДПС у Кіровоградській області подано відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що з урахуванням норм діючого законодавства Позивачу в автоматичному режимі визначено до сплати:

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет Україну на 2017 рік» -Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200,00 гривень».

У 2017 році щомісячне нарахування по єдиному внеску визначено у розмірі 704,00 грн., що становить 22% від 3200,00 грн.

I квартал 2017 року - 2112,00 грн. (704,00 * 3 = 2112,00)

II квартал 2017 року - 2112,00 грн. (704,00 * 3 = 2112,00)

III квартал 2017 року - 2112,00 грн. (704,00 * 3 = 2112,00)

IV квартал 2017 року - 2112,00 грн. (704,00 * 3 = 2112,00)

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» -Установити у 2018 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3723,00 гривень».

У  2018 році щомісячне нарахування по єдиному внеску визначено у розмірі 819,06 грн., що становить 22% від 3723,00 грн.                                                                            і

I квартал 2018 року - 2457,18 грн. (819,06 * 3 = 2457,18)

II квартал 2018 року - 2457,18 грн. (819,06 * 3 = 2457,18)

III квартал 2018 року - 2457,18 грн. (819,06 * 3 = 2457,18)

IV квартал 2018 року - 2457,18 грн. (819,06 * 3 = 2457,18)                       !

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» -Установити у 2019 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4173,00 гривень».

У 2019 році щомісячне нарахування по єдиному внеску визначено у розмірі 918,06 грн., що становить 22% від 4173,00 грн.

I квартал 2019 року-2754,18 грн. (918,06 * 3 = 2754,18)

II квартал 2019 року-2754,18 грн. (918,06 * 3 = 2754,18)

2112+2112+2112-2112+2457,18+2457,18+2457,18+2457,18+2754,18+2754,18 = 23785,08.

Сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки є недоїмкою.

Відповідно до п. 4 ст. 25 Закону № 2462 органи доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, надсилають платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску» (у редакції, що діяла на момент формування та надсилання оскаржуваної вимоги).

Враховуючи наведені обставини представник позивача зазначає, що контролюючий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції, що діяла на момент формування та надсилання оскаржуваної вимоги).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.10.2022 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (а.с.47).

17.11.2022 року від представника Головного управління ДПС у Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву (а.с.60-62).

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 з 14.08.2002 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 15.08.2002 року взятий на облік як страхувальник та платник страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

06.01.2006 року начальником управління Пенсійного фонду України в м. Олександрії винесено повідомлення про зняття з обліку фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 (а.с.22).

Відповідно до довідки Олександрійської об`єднаної Державної податкової інспекції від 03.07.2013 року ОСОБА_1 знято з податкового обліку (а.с.23).

13.11.2018 року ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100581-53 У про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 15819,54 грн. (а.с.34).

12.08.2019 року ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100581-53 У про сплату позивачем боргу з єдиного внеску в сумі 7965,54 грн. (а.с.35).

Згідно інтегрованої картки платника ОСОБА_1 , по коду 71040000, позивачу нарахованого єдиний внесок за:

2017 рік (по строк 19.02.2018) в сумі 8448,00 грн.;

1  квартал 2018 (по строку 19.04.2018) в сумі 2457,18 грн,;

2 квартал 2018 (по строку 19.07.2018) в сумі 2457,18 грн.;

3 квартал 201 8 (по строку 19.10.2018) в сумі 2457,18 грн.;

4 квартал 201 8 (по строку 21.01.2019) в сумі 2457,18 грн.;

1 квартал 2019 (по строку 19.04.2019) в сумі 2754,18 грн.;

2 квартал 2019 (по строку 19.07.2019) в сумі 2754.18 грн.

Вказані вимоги направлялись позивачу на адресу АДРЕСА_2 засобами поштового зв`язку та повернуті до контролюючого органу з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.63, 66).

Не погоджуючись із винесеними вимогами, позивач звернувся до суду за захистом порушених на його думку прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону № 2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ.

При цьому, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у цій справі та вищевикладені висновки, суд доходить висновку, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд при вирішенні спору повинен, зокрема, перевірити обставини щодо: наявності у позивача статусу фізичної особи-підприємця; здійснення ним підприємницької діяльності та отримання ним доходу у періоді, за який податковим органом нарахований єдиний внесок; нараховування та сплати роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску в розмірі не меншому мінімального страхового внеску на місяць.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19.

Крім того, що позивача знято з податкового обліку у 2013 року з долучених до матеріалів справи довідок форми ОК-5 та ОК-7 вбачається, що у період нарахування єдиного внеску позивач перебував у трудових відносинах та за ці роки роботодавцями здійснено відрахування страхових внесків в повному обсязі (а.с.52).

При цьому, факт працевлаштування позивача, в тому числі і у період, за який нараховано заборгованість з ЄСВ підтверджується довідками ПП "Слав`яночка" (а.с.24-25).

Водночас, жодного доказу того, що роботодавцем не виконувався обов`язок зі сплати за ОСОБА_1 єдиного внеску відповідачем надано не було.

Необхідно також зазначити, що відповідно до довідки Олександрійської об`єднаної Державної податкової інспекції від 03.07.2013 року ОСОБА_1 знято з податкового обліку платників податків (а.с.23).

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачем не доведено правомірності нарахування позивачу єдиного соціального внеску

З урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн. (а.с.1).

Інших доказів понесення позивачем витрат при розгляді даної адміністративної справи суду не надано.

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382  КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100581-53У від 13 листопада 2018 року на суму 15 819 грн. 54 коп., яка винесена відносно ФОП ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-100581-53У від 12 серпня 2019 р. на суму 7965,54 грн., яка винесена відносно ФОП ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по спліті судового збору у розмірі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 43142606).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

   Суддя

Кіровоградського окружного

   адміністративного суду                                                                            Р.В. Жук