Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2022 Справа №607/7787/22

20 грудня 2022 року                                                        м. Тернопіль        

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Позняка В.М., за участю секретаря судового засідання Кужель К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа-Банк») про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа-Банк») (далі – АТ «Сенс Банк») в якому просила: визнати припиненим договір кредиту за №770/42-15-11 від 21 жовтня 2011 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», та нею; визнати припиненим іпотечний договір від 21 жовтня 2011 року, укладений між нею та ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №5532.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 жовтня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» та нею укладено договір кредиту за №770/42-15-11 на придбання житла на вторинному ринку, згідно умов якого кредитор надав їй у тимчасове користування грошові кошти у розмірі 150 000 грн з кінцевим терміном його повернення до 10 жовтня 2031 року. В якості забезпечення виконання зобов`язань по поверненню вказаного кредиту 21 жовтня 2011 року між нею та банком укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №5532. Згідно умов вказаного іпотечного договору, вона передала в іпотеку: земельну ділянку площею 0,06 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6125255400010012144, яка знаходиться на території Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту), належну їй на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки; садовий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 140,1 кв.м., який знаходиться у Садівницькому товаристві «Казка» по АДРЕСА_1 , що належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу садового будинку.

У зв`язку із зменшенням її доходів вона перестала сплачувати кредит в повному обсязі, а сплачувала його частково, у зв`язку з чим в 2014 році АТ «Укрсоцбанк» звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків із позовом про дострокове стягнення заборгованості за договором кредиту за №770/42-15-11 від 21 жовтня 2011 року. При поданні позову банк просив стягнути з неї достроково заборгованість за договором кредиту станом на 05 березня 2014 року в загальному розмірі 151 357,97 грн, в тому числі: 141 309,80 грн – заборгованості по тілу кредиту, 8476,08 грн – заборгованості по нарахованих процентах, 1357,50 грн – нарахованої пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, 214,59 грн інфляційних нарахувань за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентах. 15 травня 2014 року Постійно діючий Третейський суд при Асоціації українських банків у справі №730/14 винесено рішення, яким позов банку задоволено та стягнуто вищевказані суми в повному обсязі. На підставі вказаного рішення суду за заявою банку Дніпровським районним судом міста Києва 20 жовтня 2014 року видано виконавчий лист №755/25465/14-ц про стягнення з неї заборгованості за договором кредиту №770/42-15-11 від 21 жовтня 2011 року в загальній сумі 151 357,97 грн, а також 1931,58 грн третейського збору за розгляд справи у суді. Вказаний виконавчий лист був пред`явлений банком до виконання у Перший відділ Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Тернопільській області, яким 09 лютого 2015 року відкрито виконавче провадження ВП №46396052. Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року розстрочено виконання рішення третейського суду від 15 травня 2014 року шляхом щомісячної сплати суми боргу в розмірі 1999,49 грн протягом 48 місяців. Протягом 2017-2021 років заборгованість нею була погашена в повному обсязі. Постановою державного виконавця від 06 вересня 2021 року було закінчено виконавче провадження ВП №46396052, у зв`язку з повним погашенням нею заборгованості за виконавчим листом №755/25465/14-ц. Таким чином, нею було погашено всю суму основного боргу, нараховані проценти та пеню.

09 вересня 2021 року вона звернулася до відповідача із заявою про визнання припиненими кредитного договору та договору іпотеки у зв`язку з повним погашенням заборгованості. На даний час вона не одержувала від відповідача жодної відповіді, що свідчить про не бажання відповідача у добровільному порядку визнати припиненими зобов`язання за договором та кредиту та іпотечним договором.

Посилаючись на наведене та те, що відповідач відмовляється у добровільному порядку визнати факт припинення зобов`язання за кредитним договором та іпотечним договором, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 червня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05 грудня 2022 року представник відповідача подав відзив на позов. Вказав, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки вважає їх незаконними та необгрунтованими. Зазначив, що на погашення кредиту в період з 2017 року по 2021 рік надійшло 80 050,65 грн, в тому числі: 70 789,77 грн на погашення строкового тіла, 784,80 грн на погашення простроченого тіла, 8476,08 грн на погашення відсотків. Однак рішенням суду було стягнуто заборгованість в сумі 151 357,97 грн. Таким чином, ОСОБА_1 рішення третейського суду належним чином в повному обсязі не виконано, стягнута судом заборгованість в повному обсязі не погашена, а тому жодних підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки припиненими немає. Разом з тим, позивачем жодним доказом (жодною квитанцією) не доведено, що оплата здійснювалась на погашення винесеного рішення суду, оскільки такі позивачем не долучались. Відповідно до розрахунку заборгованості за спірним договором кредиту станом на 15 листопада 2022 року заборгованість по тілу кредиту становить 21 101,85 грн, по відсотках – 105 613,71 грн, що в загальному складає 126 715,56 грн.

Вказав, що сума заборгованості, яка була стягнута судом визначена станом на 05 березня 2014 року, однак відповідна обставина не свідчить про те, що банк втратив право на нарахування відсотків в період з 05 березня 2014 року по дату прийняття позовної заяви третейським судом. Так, згідно долученого розрахунку заборгованості вбачається, що банком було нараховано відсотки в період з 05 березня 2014 року по дату прийняття позовної заяви третейським судом, однак зазначений період обмежений датою 15 травня 2014 року, тобто судом не враховано період з березня по травень, за який відповідно нарахована заборгованість в сумі 4780,21 грн. Таким чином, банк маж право на стягнення коштів у виді нарахованих відсотків за вказаний період, що свідчить про те, що кредитні зобов`язання позичальника перед кредитором в повному обсязі не виконані, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Посилаючись на наведене, просив відмовити у задоволенні позову.

14 грудня 2022 року позивачка подала відповідь на відзив. Вказала, що протягом 2014-2021 років заборгованість згідно виконавчого листа нею була погашена у повному обсязі. З цих підстав державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46396052, у зв`язку з повним погашенням заборгованості. Таким чином, нею виконано всі зобов`язання за договором кредиту №770/42-15-11 від 21 жовтня 2011 року згідно рішення Третейського суду від 15 квітня 2014 року згідно закону, зокрема в рамках Закону України «Про виконавче провадження». Відтак, відповідач безпідставно відмовляється в добровільному порядку визнати зобов`язання за договором кредиту та договором іпотеки припиненими.

Зазначила, що твердження представника відповідача про неповне погашення нею суми заборгованості є помилковими та безпідставними, оскільки належне виконання нею рішення Третейського суду підтверджується в першу чергу постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним погашенням заборгованості.

Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Позивач в судове засідання не з`явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку. Попередньо подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце був повідомлений у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що розгляд справи можна проводити без участі сторін.

Встановлено, що 14 жовтня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір кредиту за №770/42-15-11 на придбання житла на вторинному ринку.

Відповідно до умов п. п. 1.1., 1.3. вказаного кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 150 000 грн зі сплатою за користування кредитом протягом перштих трьох років від дати укладення цього договору фіксованої процентної ставки за кредитом в розмірі 15 відсотків річних, а починаючи з четвертого року від дати укладення цього договору плаваючої процентної ставки за кредитом, загальний розмір якої на кожніий річний період встановлюватиметься в порядку, визначеному п. 2.8 цього договору.

В якості забезпечення Позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, комісій, можливої неустойки (пені, штрафу), а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, Кредитор укладає в день укладення договору – з ОСОБА_1 іпотечний договір, за умовами якого Позичальник передає Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: садовий будинок з надвірними спорудами та земельною ділянкою в АДРЕСА_1 , для придбання якого згідно з п. 1.2 цього договору, надається кредит, та яке належить позичальнику на праві власності, заставною вартістю 251 410 грн.

В забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 21 жовтня 2011 року між ПАТ «Укрсоцбанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П., зареєстрований в реєстрі за №5534.

Відповідно до умов п. п. 1.1., 1.3., 6.3. іпотечного договору, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання Іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту за №770/42-15-11 від 21 жовтня 2011 року, укладеним між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, наступне нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,0660 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6125255400010012144, яка знаходиться на території Великобірківської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (за межами населеного пункту); садовий будинок з надвірними спорудами загальною площею 140,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 251 410 грн.

Цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення договору кредиту. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про іпотеку».

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 травня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 151 357,97 грн та стягнуто 1913,58 грн третейського збору.

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що неналежне виконання взятих на себе зобов`язань відповідачем за договором кредиту призвели до виникнення заборгованості, яка станом на 05 березня 2014 року склала 151 357,97 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом в розмірі 141 30,9,80 грн; заборгованість за відсотками у сумі 8476,08 грн; пеня в сумі 1357,50 грн; інфляційні втрати у сумі 214,59 грн.

На підставі вказаного рішення 20 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/25465/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту у сумі 151 357,97 грн.

09 лютого 2015 року державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46396052 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 квітня 2017 року розстрочено виконання рішення Третейського суду від 15 травня 2014 року (виконавчий лист №755/25465/14-ц Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2014 року) у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, шляхом щомісячної сплати, з моменту набрання ухвали суду щодо розстрочки виконання рішення законної сили, (сума боргу 95 975,47 грн) коштів в розмірі 1999,49 грн протягом 48 місяців.

Зі змісту вказаного рішення суду встановлено, що рішення суду на даний час в повному обсязі не виконано, сума боргу становить 97 975,47 грн.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 березня 2019 року, яке залишено без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Зі змісту вказаного рішенням суду встановлено, що суд дійшов переконання про те, що звернувшись до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, який задоволено у повному обсязі та стягнуто на користь банку заборгованість у сумі 151 357,97 грн, позивач реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання в повному обсязі кредитного зобов`язання відповідача. З огляду на те, що ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості, тобто пред`явив до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, у позивача припинилося право нараховувати проценти за кредитом, після чого позивач не вправі здійснювати нарахування таких процентів, пені і штрафів.

06 вересня 2021 року головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46396052 з примусового виконання виконавчого листа №755/25465/14-ц, виданого 20 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту у сумі 151 357,97 грн, третейського збору у сумі 1913,58 грн, судового збору у розмірі 243,60 грн. Вказане виконавче провадження закінчене у зв`язку з тим, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено в повному обсязі.

10 вересня 2021 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила: визнати припиненими договір кредиту за №770/42-15-11 від 21 жовтня 2011 року та право іпотеки за договором іпотеки від 21 жовтня 2011 року. Крім цього, просила виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про обтяження (заборону) на нерухоме майно, а саме на земельну ділянку площею 0,06 га для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6125255400010012144 та садовий будинок за надвірними спорудами загальною площею 140,1 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказана заява була надіслана позивачкою на адресу відповідача та вручена останньому 14 вересня 2021 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Встановлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 травня 2014 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту в сумі 151 357,97 грн та стягнуто 1913,58 грн третейського збору.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач обираючи в 2014 році спосіб захисту при стягненні боргу за кредитним договором, чітко визначився із сумою боргу у національній грошовій одиниці гривні, що вбачається із резолютивної частини рішення Третейського суду. Вказане рішення є виконаним.

Рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто визначену позивачем заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, в розумінні повноти розміру заборгованості.

Зазначене судове рішення було виконано позивачем шляхом погашення суми заборгованості, визначеної рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 травня 2014 року, що підтверджується постановою головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 06 вересня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46396052.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Проте такі вимоги банком до позивача не заявлялись.

Крім того, відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

За таких обставин, у силу частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» у зв`язку з припиненням основного зобов`язання іпотека є припиненою.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всівимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачка ОСОБА_1 повністю виконала судове рішення про дострокове стягнення з неї всієї суми заборгованості за кредитним договором, яка була визначена у розмірі 151 357,97 грн, у зв`язку із чим основне зобов`язання припинилось на підставі статті 599 ЦК України, внаслідок чого припинились і зобов`язання за похідним від основного договором іпотеки, укладеним з метою забезпечення виконання умов кредитного договору.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє банк права на нарахування процентів в порядку статті 1048 ЦК України, тобто протягом всього часу користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Безпідставними, на думку суду, є твердження представника відповідача про те, що позивачем жодним доказом (жодною квитанцією) не доведено, що оплата здійснювалась на погашення винесеного рішення суду, оскільки такі позивачем не долучались, оскільки доказом виконання рішення суду є перш за все первинні бухгалтерські документи (квитанції, меморіальні ордери), які позивачем не долучались, з огляду на наступне.

Встановлено, що 20 жовтня 2014 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №755/25465/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості по договору кредиту у сумі 151 357,97 грн.

Вказаний виконавчий лист був виданий на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 травня 2014 року та був пред`явлений до примусового виконання, у зв`язку з чим державним виконавцем 09 лютого 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №46396052.

В силу вимог п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

06 вересня 2021 року державним винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №46396052 з примусового виконання виконавчого листа №755/25465/14-ц, на підставі п. 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено в повному обсязі.

Вказана постанова державного виконавця відповідачем не оскаржувалась.

Відтак, суд вважає, що позивачкою виконано у повному обсязі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 травня 2014 року, що підтверджується постановою державного виконавця від 06 вересня 2021 року про закінчення виконавчого провадження ВП №46396052.

Доказів протилежного судом не здобуто та відповідачем не надано.

Також, суд вважає, що аналіз змісту позовних вимог  ОСОБА_1  свідчить, що позивач просила визнати іпотеку припиненою у зв`язку із виконанням у повному обсязі зобов`язань за основним договором, тому належним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання припиненими зобов`язань за іпотечним договором, а не визнання припиненим договору іпотеки.

Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19)

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом визнання припиненим договору кредиту за №770/42-15-11 від 14 жовтня 2011 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 та визнання припиненим зобов`язання ОСОБА_1 як іпотекодавця за договором іпотеки від 14 жовтня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П., зареєстрованим в реєстрі за №5534.

Крім того, на підставі вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги, що позивачка звільнена від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1984,80 грн.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 10, 12, 13, 81, 82, 259, 263, 265, 352, 354 ЦПК України, ст. 392 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство «Альфа-Банк») про визнання припиненим договору кредиту та договору іпотеки – задовольнити.

Визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 як позичальника за договором кредиту за №770/42-15-11 від 14 жовтня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 .

Визнати припиненим зобов`язання ОСОБА_1 як іпотекодавця за іпотечним договором від 21 жовтня 2011 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Сенс Банк», та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу Мастенко Н.П., зареєстрованим в реєстрі за №5534.

Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» в дохід держави 1984 (одну тисячу дев`ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (попередня назва - Акціонерне товариство Альфа-Банк»), вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ код ЄДРПОУ – 23494714;

Повне рішення складено 23 грудня 2022 року.

Головуючий суддя                                                        В.М. Позняк