ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

14.12.2022 р.                                                                                   справа № 914/2330/22

м.Львів

за позовом:  Керівника Франківської окружної прокуратури м.Львова, Львівська область, м.Львів в інтересах держави

до відповідача 1: Львівської міської ради, Львівська область, м.Львів;

до відповідача 2: Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап», с.Зелів Яворівського району Львівської області

про: визнання недійним рішення та скасування державної реєстрації права.

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Кравець В.П.

Представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т. – прокурор,

від відповідача-1: Гордєєва О.В. – представник,

від відповідача-2: не з`явився

Суть спору: в провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради та до Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” про: визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №4819 від 12.11.2020 “Про передачу у власність ОК “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” земельної ділянки”; скасування державної реєстрації права власності Обслуговуючого кооперативу “Гаражно-будівельний кооператив “Пікап” (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ – 43815360) на земельну ділянку за кадастровим №4610137500:12:005:0049, площею 0, 3225 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2200621346101, номер запису про право власності / довірчої власності: 39295355.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду. Зокрема, ухвалою суду від 28.11.2022 підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

19.10.2022, за вх.№ 21567/22, від відповідача-1 поступив відзив на позовну заяву.

07.11.2022, за вх.№23079/22, від відповідача-2 поступив відзив на позовну заяву.

10.11.2022, за вх.№23464/22, від прокуратури поступила відповідь на відзив відповідача-2.

14.12.2022, завх.№25836/22, від прокуратури поступило клопотання про долучення доказів.

14.12.2022, за вх.№25864/22, від відпровідача-2 поступило клопотання про відкладення розгляду справи.

В підготовче засідання 14.12.2022 з`явилися прокурор та представник відповідача-1, надали пояснення щодо клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху, викладене у п.1 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх.№23079/22 від 07.11.2022).

Відповідач-2 явки представника в підготовче засідання 14.12.2022 не забезпечив.

На розгляд судом поставлено клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху, викладене у п.1 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх.№23079/22 від 07.11.2022).

Обґрунтовуючи своє клопотання, відповідач-2 вказує, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно в розумінні чинної ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та практики Верховного Суду - є майновою вимогою, оскільки за своєю правовою природою пов`язана з позбавленням прав на нерухоме майно (земельну ділянку) власника - відповідача 2, та їх перехід до нового власника - органу місцевого самоврядування.

На думку відповідача-2,   прокурором, в порушення вимог п.2 ч.1 ст.164 ГПК України не додано до поданої позовної заяви доказів сплати судового збору у повному розмірі або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону, як за позовну вимогу майнового характеру.

Відтак, відповідач-2 просить залишити без руху позовну заяву у справі №914/2330/22, подану Керівником Франківської окружної прокуратури м. Львова до Львівської міської ради, до Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» про визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради №4819 від 12.11.2020 року, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, у зв"язку із сплатою судового збору у неналежному розмірі.

Прокурор у своїх запереченнях зазначає, що вказана заява відповідача-2 є безпідставною та такою яка не підлягає задоволенню, зокрема зазначає, що предметом позову є визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та скасування державної реєстрації права власності, тому у прокурора не вбачається законних підстав на визначення ціни позову у вказаному провадженні.

Прокурор стверджує, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності немає. Норми закону про державну реєстрацію речових прав є процедурними і не містять способів захисту. Відтак позовна вимога про скасування державної реєстрації не може вважатися майновою .

Щодо посилання відповідача-2 на судову практику Верховного Суду прокурор вказує на неможливість застосування висновків, наведених представником відповідача 2 і висловлених вищою судовою інстанцією при розгляді зазначених прав при розгляді справи 914/2330/22, оскільки предмет і підстави позову суттєво різняться.

Відповідач-1 щодо задоволення вказаного клопотання заперечував, у задоволенні такого просив відмовити.

Розглянувши подане відповідачем-2 клопотання про залишення позовної заяви без руху, викладене у п.1 прохальної частини відзиву на позовну заяву, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд зазначає таке.

Порядок сплати та розміри ставок судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір», який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього Закону за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2), а позовної заяви немайнового характеру - 1 прожитковий мінімум для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2).

У постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Згідно п.3 ч.3 ст.162, п.п.1-3 ч.1 ст.163 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Тобто, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17).

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Предметом позову у справі №914/2330/22 є визнання недійсним рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області № 4819 від 12.11.2020 «Про передачу у власність ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» земельної ділянки» та скасування державної реєстрації права власності   Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку.

На переконання відповідача-2 вимога про скасування державної реєстрації права власності   Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку є майновою, оскільки пов`язана з позбавленням прав на нерухоме майно (земельну ділянку) власника - відповідача 2, та їх перехід до нового власника - органу місцевого самоврядування.

Проте суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Аналогічну позицію містить Постанова Верховного Суду від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18.

Стосовно практики Верховного Суду, на яку посилається відповідач-2 обґрунтовуючи своє клопотання, варто зазначити, що кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох   аспектах: чи є правовідносини подібними та   чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів.

Суд зазначає, що справи наведені представником Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» різняться за суб`єктним складом сторін спору, змістом правовідносин, фактичними обставинами справи, відтак має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що вимога прокурора про скасування державної реєстрації права власності   Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» на земельну ділянку є немайновою, відтак відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача-2 про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Розглянувши заяву відповідача-2 про відкладення підготовчого засідання, суд визнав поважними причини неявки в судове засідання представника відповідача та вирішив задовольнити вказану заяву.

Водночас, необхідно зазначити, що відповідно до  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Згідно  ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важкості предмета спору для заявника.

Враховуючи неявку представника відповідача-2 та його клопотання про відкладення підготовчого засідання, з метою забезпечення процесуальних прав учасників справи, принципів рівності та змагальності сторін, суд вирішив відкласти підготовче засідання.

Керуючись ст.ст.   2,   46,   177,   182,   183, 234,   235 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                                                                                        УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання   відповідача-2 ОК «Гаражно-будівельний кооператив «Пікап» (вх.№22290/22 від 27.10.2022) про залишення позовної заяви без руху – відмовити.   

  2.  Відкласти підготовче засідання  04.01.23  о 1:30 год.       

Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою:   79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128,   зал судових засідань № 9.

3. Відкласти до наступного засідання розгляд клопотання прокуратури про долучення доказів.

4. Учасникам справи - явка повноважних представників сторін в судове засідання.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

6. Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua   на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.

7. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України. 

      Суддя                                                                                                  Кітаєва С.Б.