РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-501/2010р

23 вересня 2010 року Козівський районний суд

Тернопільської області

в складі: головуючого судді Боднарук Б.В.

при секретарі Сташків О.С.

за участю позивачки ОСОБА_1

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Козова справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Козівському районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум соціальної допомоги до пенсії «дітям війни», -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум соціальної допомоги до пенсії «дітям війни» посилаючись на те, що набувши статус дитини війни, згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право на одержання пенсії, підвищеної на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, відповідачем вказану вимогу закону не було виконано, у 2007-2008 роках така допомога не виплачувалась, а у 2008, 2009 та 2010 році виплачувалася у неповному обсязі.

Вважає, що положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007-2009 роки» в частині зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись.

Просить суд визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати відповідача зробити перерахунок щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком із 09 липня 2007 року по теперішній час відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», судові витрати покласти на відповідача.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити, просить суд визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати зробити перерахунок щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком із 09 липня 2007 року по теперішній час відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В судовому засіданні представник відповідача відносно позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, то будь-яких порушень законодавства з боку Пенсійного Фонду України немає. На даний час питання виплати підвищень до пенсій "дітям війни" законодавчо врегульовано, з 01 січня 2008 року механізм реалізації положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (пп. 2 п. 41 розділу II), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що становить 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Суд, заслухавши пояснення позивачки, представника відповідача, проаналізувавши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважає, що вказаний позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачка ОСОБА_1 народилася 10 травня 1941 року, що підтверджується копією паспорту громадянина України, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, що стверджується відміткою в посвідчені № 116721, та не заперечується відповідачем.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 в редакції від 19 грудня 2006 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 ).

Частиною 2 ст. 3 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно – правовими актами.

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 була призупинена.

Рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

Таким чином, положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» втратив свою чинність з 09 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачка маючи статус дитини війни, має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційного суду України № 6-рп/ 2007 від 09 липня 2007 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року, текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – п. 41 розділу II Закону.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про неконституційність.

Таким чином, положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратив свою чинність з 22 травня 2008 року, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачка маючи статус дитини війни, має право на одержання пенсії, підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тобто з моменту ухвалення рішення Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов’язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09 липня 2003 року мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно із ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, становив: з 01 січня – 380,00 гривень, з 1 квітня - 406,00 гривень, з 1 жовтня - 411,00 гривень.

Згідно із ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність, становив: з 01 січня - 470,00 гривень, з 1 квітня - 481,00 гривню, з 1 липня - 482,00 гривні, з 1 жовтня - 498,00 гривень.

У 2009 році згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений в розмірах, що діяли у грудня 2008 року, тобто в розмірі 498 грн., а з 01 листопада 2009 року - 573,00 грн.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27 квітня 2010 року № 2154 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлений з 01 січня у розмірі 695,00 грн., з 01 квітня – 706,00 грн.

Однак, у 2007 році виплата підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, позивачці не проводилася, у січні – березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні – червні 2008 року – 48 грн. 10 коп., липні – вересні 2008 року – 48 грн. 20 коп., жовтні – грудні 2008 року – 49 грн. 80 коп.

З 2009 року виплата підвищення до пенсії особам, що мають статус дитини війни проводиться органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому ст. 7 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», тобто, на підставі підзаконного нормативно – правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, що має вищу юридичну силу.

Протягом 2007 року позивачка не отримувала надбавку, як дитина війни, у січні – березні 2008 року здійснювалась у розмірі 47 грн., квітні – червні 2008 року – 48 грн. 10 коп., липні – вересні 2008 року – 48 грн. 20 коп., жовтні – грудні 2008 року, із 01 січня 2009 року по теперішній час – 49 грн. 80 коп. щомісячно, про що відповідачем надано довідку № 781 від 09 вересня 2010 року.

Відповідно до п.п. 7 п. 2.2 «Положення про управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року, управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що виплата позивачці щомісячної надбавки до пенсії за 2009 рік має проводитися у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМУ від 28 травня 2008 р. № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, згідно якої, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн. та з 1 жовтня - 49,80 грн., оскільки відповідно до статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом не передбачено повноважень Кабінету Міністрів України зменшувати конкретний розмір державних соціальних гарантій дітям війни. Положення цього Закону мають пріоритетну силу над постановами Кабінету Міністрів України як підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України - виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада. Конституцією України не передбачено делегування парламентом своїх повноважень іншим державним органам, а останнім своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Верховною Радою України дія ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 р. № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни” у 2009 році не призупинялась.

Суд також відзначає, що статтею 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених відповідними бюджетними програмами.

Таким чином, дія вищевказаної постанови КМУ не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата позивачці, як дитині війни, підвищення до пенсії за 2009 та 2010 роки має здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на невиплату 30-ти відсоткової надбавки до пенсії через відсутність фінансування з державного бюджету, оскільки статтею 46 Конституції України, передбачено право громадян на соціальний захист.

Щомісячна доплата до пенсії дітям війни є формою реалізації даного конституційного права позивачки, як дитини війни. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Відсутність у державному бюджеті коштів, не може бути підставою для порушення права позивачки на соціальний захист, у тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом, та реалізація даного права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, аналізуючи зібрані у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивачки та вважає, що вони підлягають до задоволення, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивачки ОСОБА_1, які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату позивачці передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди із 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням сум, що були виплачені згідно п. 41 розділу II ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було змінено на 2008 рік дію ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни», та з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року.

Відповідно до п. 34 Декрету Кабінету міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 року «Про державне мито», Пенсійний Фонд України, його підприємства, установи й організації звільнені від сплати державного мита, тому суд вважає, що судові витрати по справі в частині сплати судового збору слід віднести за рахунок держави. Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Козівському районі 37 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 209, 212-215, 294, 295 ЦПК України, ст. ст. 22, 64, п. 1, 6 ст. 92, ч. 2 ст. 152 Конституції України, рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/ 2007, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489, п.п. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107, ст. ст. 1, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, суд, - В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Козівському районі про визнання дій неправомірними та стягнення недоплачених сум соціальної допомоги до пенсії «дітям війни»- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі, щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та з 01 січня 2009 року по 01 вересня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, та 01 січня 2009 року по 31 серпня 2010 року включно, з урахуванням раніше сплачених сум

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Козівському районі 37 /тридцять сім/ грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи р/р 31211659700282, найменування рахунку – Козівський район 22050000, Банк одержувача – УДК у Козівському районі, МФО банку 838012, Код одержувача 23588148.

Витрати по оплаті судового збору в сумі 8 /вісім/ грн. 50 коп. компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Тернопільської області через Козівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: підпис

З оригіналом вірно