Справа № 158/2780/19

Провадження № 2/0158/2/22

                                Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2022 року                                                                     м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Сіліч Ю.Л.,

за участю секретаря - Оніщук Н.Є.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – ОСОБА_4 ,

представника третьої особи – Тетюрко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – служба у справах дітей Ківерцівської міської ради та її виконавчого комітету, про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав,-

                                                   В С Т А Н О В И В

Позивач   ОСОБА_1 звернулась  до  суду   із  позовом до ОСОБА_3 , третя  особа  на  стороні  позивача, що  не заявляє самостійних  вимог – Служба у  справах  дітей   Ківерцівської   районної державної  адміністрації  про  відібрання дитини   без  позбавлення  батьківських  прав.

В  обґрунтування    вимог зазначає, що   ухвалою  Ківерцівського  районного  суду Волинської  області   від 02.04.2018  року  у справі  №158\2961\17  затверджено  мирову  угоду між колишнім  подружжям -   ОСОБА_1 (позивач)  та  політикою ОСОБА_5   (відповідач) згідно  якої, окрім  іншого,  визначено   способи  участі батьків   у  вихованні   дітей -    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, на  день звернення до суду  із  відповідним  позовом (07.10.2019 року),  відповідач  свої  зобов`язання, викладені  в угоді,  не  виконує: неповнолітню  ОСОБА_8   утримує за  місцем його постійного проживання,  матері (позивачу)  дитину не  передає. 

Позивач  стверджує,  що  ймовірно дитина перебуває   під  психологічним  тиском   з  боку батька  та  його   сім`ї,  що  виразилось  у   повній  відмові    спілкування  з  матір`ю та  старшою сестрою -   ОСОБА_9 .

На підставі викладеного, посилаючись на положення  ст. 162 СК  України  та  враховуючи, що  такі  дії   відповідача   суперечать   інтересам  дитини -   ОСОБА_7 ,  просить постановити рішення, яким примусово відібрати неповнолітню ОСОБА_8 у відповідача або  третіх  осіб,  які  з  ним  проживають  та  передати  її  матері  -   позивачу. Окрім іншого, ставить вимогу про змінувстановлення способу участі  у вихованні дитини відповідача, які  встановлені  ухвалою  Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області від 02.04.2018 року у справі №158\2961\17  в частині визначення  регулярних  побачень з дітьми у  присутності матері кожні другі та четверті  вихідні (неділя) з 11 год. 00  хв.  до  18 год. 00  хв. у  громадських місцях,  без  відвідування  місця  проживання   відповідача  або  його  родичів   чи третіх  осіб (т.1, а.с.2-5).

Ухвалою  Ківерцівського  районного  суду  Волинської   області  від  08.10.2019  року відкрито  провадження  у справі,  призначено  підготовче  судове  засідання (т.1,  а.с.18-19).

21 жовтня 2019 року на  адресу  Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області від відповідача надійшов  відзив на  позовну  заяву, в  якому просить у задоволенні позову відмовити у повному  обсязі,  оскільки позивачем  не надано належних, достатніх та допустимих доказів   на  обґрунтування  своєї   позиції  щодо   протиправних  дій  відповідача, які,  на  його  думку,  виразились  у  незаконному  утриманні   спільної  доньки -   ОСОБА_7 , а викладені   у  позовній  заяві   факти  не  відповідають  дійсності.

Зазначає, що примусово доньку у себе не утримує. Остання не  має  бажання  спілкуватись з матір`ю (позивачем), оскільки за час сумісного  проживання (матері  з   донькою),    ОСОБА_10 зазнала   утисків, була  обділена увагою  мами.

Твердження   позивача   про  те,  що   ОСОБА_10   не  відвідує  заклади  дошкільного виховання,  не  відповідає  дійсності.

Щодо  обставин  викладених у  позовній  заяві  про  створення   перешкод  відповідачем працівникам служби у справах дітей для обстеження   побутових  умов   проживання ОСОБА_10 , зазначає,  що така  перевірка була зініційована  на  підставі    рішення   Комісії з  питань  захисту  прав  дитини   Ківерцівської   районної  державної  адміністрації   Волинської  області,  яке прийнято  з  порушенням  норм  чинного  законодавства, а  тому   існували усі  підстави    для недопуску   службових  осіб  до  місця    проживання  неповнолітньої  ОСОБА_10 . На підставі відповідач вважає, що мав належне  право  у відмові  від  проведення   такого  обстеження.

Просить суд   при  прийняті  рішення  врахувати  результати  психологічного  дослідження ОСОБА_7   та  пояснення  ОСОБА_11 від 16.10.2019 року. Стверджує,  що доводи позивача  щодо невиконання  відповідачем  рішення   суду  в  частині  сплати  аліментів є недостовірними,  а  твердження  позивача  щодо  порушення  відповідачем  умов  мирової  угоди не  відповідає  дійсним  обставинам  справи,  оскільки  Угодою  виховання  дітей покладено  на обох   батьків.

Заявлену позивачем  вимогу щодо зміни способу участі у  вихованні   дитини   відповідача заперечує   та  просить  врахувати,  що  наразі   за    місцем  проживання  ОСОБА_10   батьком   та членами  сім`ї (бабуся  і дідусь) створено усі  належні  умови   для  проживання дитини; остання забезпечена  любов`ю  та розумінням  з  боку  членів  сім`ї.

На  підставі  вищевикладеного, з врахуванням якнайкращих  інтересів  дитини  та її думки, просить  відмовити  у задоволенні  позову у  повному   обсязі (т.2, а.с.24-29).

Ухвалою  Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області    від 08 листопада 2019  року  закрито  підготовче  провадження   та  призначено  справу  до судового   розгляду  (т.1, а.с.92).

Ухвалою   Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області  від 17  січня 2020  року провадження  у  справі   зупинено  до набрання  законної   сили   рішення  у  справі за  позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_7    до ОСОБА_1    про визначення  місця  проживання   дитини (т.1, а.с.124-125).

Постановою  Волинського  апеляційного суду від 18 лютого 2020  року вищевказану ухвалу  Ківерцівського  районного  суду  скасовано, а  справу  направлено для продовження розгляду (т.1, а.с.162-163).

Ухвалою  Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області  від  09  червня 2020  року матеріали   цивільної  справи   за  наслідком    відводу   головуючого  передано   для  розгляду іншому судді  (т.1, а.с.225-226).

Ухвалою  Ківерцівського  районного  суду   Волинської  області  від  12  червня 2020  року за наслідками авторозподілу, цивільну  справу  прийнято  до  провадження суддею  Поліщук С.В. (т.1, а.с.230-231).

Ухвалою  Ківерцівського  районного   суду  Волинської  області  від 25  серпня 2020  року матеріали   цивільної  справи   за  наслідком    відводу   головуючого  передано   для  розгляду іншому судді  (т.1, а.с.247-248).

Ухвалою  Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області  від  27  серпня 2020  року за  наслідками   авторозподілу, цивільну справу прийнято до провадження  суддею  Сіліч  Ю.Л. та  призначено   підготовче  судове  засідання  (т.2, а.с.1-2).

Під час  підготовчого  судового  засідання представником відповідача -  адвокатом Грибан Ж.В. подано  клопотання про виклик свідка -  малолітньої  ОСОБА_7 та  допит останньої  в  присутності  психолога (т.2 а.с.27-28); клопотання   про  призначення судової  психологічної експертизи  дитячо-батьківських  відносин (т.2, а.с.29-32),  які в подальшому  судом  було  задоволено.

Ухвалою   Ківерцівського  районного  суду  Волинської  області   від 21 жовтня 2020  року закрито  підготовче  провадження  та призначено   справу  до судового  розгляду  (т.2, а.с.50).

Позивач  в судовому  засіданні позов  підтримала,  з  підстав   викладених у  ньому, просила  його задовільнити.  Суду  пояснила, що     після  розлучення  з  відповідачем,  02 квітня 2018  року між  ними  в  судовому  порядку  була  затверджена   мирова   угода,  відповідно  до якої   було визначено  основне  місце  проживання   їх   спільних  дітей  -   ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з  матір`ю (позивачем);  узгоджено  способи участі батьків у вихованні  дітей та  врегульовано  питання  щодо  повернення   дітей   кожному   із  батьків після  сумісного проведення часу. Однак, 24 липня 2018  року відповідач порушив умови мирової угоди  в  частині   повернення   матері  меншої  доньки -   ОСОБА_10   і  на   момент розгляду  справи у  суді уже  понад 3  роки силоміць утримує дитину за місцем свого проживання,  не  даючи можливості   матері   брати  бодай   будь-яку   участь у вихованні дитини. Того  дня (24.07.2018 року)  обоє  дітей ( ОСОБА_12   і  ОСОБА_10 )   згідно  умов  мирової угоди, перебували  у  батька (відповідача). Однак, у телефонному  режимі  старша  донька повідомила,  що батько  її  ображає (оскільки мав  неприязнь  до старшої  доньки з народженням меншої) та  висловила  прохання   забрати  її. По  завершенню  робочого  дня  позивач    забрала до  свого   місця  проживання   старшу  доньку;   менша - ОСОБА_10 висловила  бажання залишитись   з  батьком.  Оскільки  за  умовами   мирової   угоди в    цей    день   діти   повинні були  лишатись   з  батьком,  позивач   не  наполягала   на  поверненні    до основного  місця проживання. Цього  ж  дня  опівночі  відповідач   з`явився  біля  помешкання   позивача  та почав   кидати камінням  у  вікна   квартири.  Вранці,  наступного  дня,  позивач  разом   із старшою  донькою   звернулись  із  відповідною  заявою  до  органів  поліції.  Окрім   цього, донькою ОСОБА_12 було викладено обставини неналежного  поводження батька  по відношенню до  неї (ображав і хапав  за  шию).  З того  часу  ОСОБА_12    відмовилась відвідувати батька; останній, в  свою  чергу,  не наполягав  на  її вихованні.  Роксолана    протягом    наступних двох місяців   самостійно   відвідувала   батька  (без  старшої  сестри)  у  вихідні  та  залишалась у помешканні  останнього.  Однак,  згодом  висловилась,  що  більше не  має  бажання відвідувати тата. Аби  налагодити  відносини  між  дітьми  та  батьком,  позивач  запропонувала відповідачу відвідувати доньок  за її постійним місцем  проживання, на що останній  відмовився. Натомість неодноразово   звертався   до  органів  поліції  та виконавчої  служби  із заявами на дії позивача щодо  створення  перешкод у  спілкуванні з  дітьми. 09 січня 2019  року двоє  доньок перебували у відповідача відповідно  до  умов  мирової угоди.  12  січня 2019  року позивач   у телефонному режимі   від  відповідача   отримала    інформацію  про  те,  що   меншу  доньку він   не   поверне дружині;  щодо   повернення  старшої -   не  заперечив.  Оскільки   відповідно   до мирової угоди відповідач  зобов`язувався  повертати  обох  дітей,   позивач   звернулась  до  поліції.  Однак  у помешкання  останню відповідач не впустив, надавши можливість    виключно  правоохоронцям ввійти до  помешкання. За наслідком проведення профілактичної  бесіди,  відповідач відмовився повертати   меншу  доньку  матері. Саме з цього часу  відповідач   почав   незаконно утримувати Роксолану та перешкоджав    матері   у побаченні  з  нею.   Протягом  січня 2019  року   позивач неодноразово  зверталась у  відповідні   служби  захисту  дітей,   поліцію,  прокуратуру, однак відповідач   продовжував   утримати  дитину  в своєму  помешканні тим  самим порушував умови мирової  угоди.  Згодом,  відповідач   дозволив    матері та  старшій  доньці відвідувати Роксолану  за  місцем   його  проживання,  однак  виключно  у  його присутності. 22 травня 2019 року відповідач у категоричній  формі  заборонив позивачці відвідувати місце його проживання, мотивуючи  тим,  що  ОСОБА_10 відмовляється бачитись з матір`ю. 04.07.2019 року за зверненням  позивача,  державним  виконавцем  було  відкрито  виконавче  провадження за фактом   невиконання   відповідачем   мирової  угоди. Порушень  з  боку   позивача  встановлено не  було. За   наслідками  відвідування   державним  виконавцем   помешкання   відповідача  у присутності    позивача,  останньою  було  помічено  агресивне  ставлення  доньки   до  матері, що,  на  думку останньої, стало наслідком навіювання батьком Роксолані  негативної  інформації щодо матері.  Просила  врахувати,  що  відповідач  вчинив  перешкоду у оздоровленні ОСОБА_10 (не   відпустив   разом  з  матір`ю  на  відпочинок)  та  порушив  умови    мирової угоди  в  частині   спілкування  з  старшою  донькою,  оскільки з серпня   2019  року   відмовився приймати  участь  у  її  вихованні,  що    виразилось   у  недопущенні   старшої  доньки  до  його помешкання  у  дні,  встановлені  угодою,  про  що  свідчать акти виконавчої служби  за  участю свідків.

Вважає,  що такими   діями  відповідач   негативно  налаштовує    малолітню    доньку   не лише  проти  матері, а  й  проти  старшої  доньки,  маніпулює її  світосприйняттям сім`ї.  Така поведінка   відповідача   призвела    до втрати   спілкування між  сестрами  та матір`ю.

Представник  позивача -  адвокат Шевчук В.В.  в  судовому  засіданні  позов  підтримав  та просив  його  задовільнити.    Вказав,  що   задля  забезпечення   якнайкращого  інтересу  дитини в  майбутньому  та  враховуючи  стать  дитини,  остання    повинна    проживати  з  матір`ю,  бо ж саме   це  формує особистість  її  як  жінки в  майбутньому та  сприйняття  сім`ї вцілому. Просив  врахувати,  що  його довірителька   є  соціально  адекватною  особою,   веде  моральний спосіб  життя,  що  виключає будь-який негативний вплив на особистість ОСОБА_10 . ОСОБА_13 моментом   є   налагодження    спілкування  зі старшою  сестрою.  Окрім  іншого, звернув  увагу суду,  що  на момент    розгляду  справи,   існує  рішення    суду,  яке  набуло законної  сили щодо визначення  основного  місця проживання  неповнолітньої  ОСОБА_10 , а  саме  з матір`ю.

Представник  третьої особина  на  стороні   позивача,  яка  не  заявляє  самостійних  вимог щодо  предмета  спору -   ОСОБА_14 суду   вказала,  що саме   відповідачем   було  порушено умови мирової  угоди. Вважає дії Відповідача  цинічними  по  відношенню  до дітей. Ствердила, що була  неодноразовим свідком  ситуацій,  коли   батько у  присутності ОСОБА_10   підвищував тон  на  матір, що  призводило   до пригнічення   стану  дитини. Вказане, на  її  думку,  свідчить про  вплив батька   на   останню. Зауважила,  що   відповідач  забороняв позивачці  брати  участь у вихованні  дитини,  опікуватись  її  здоров`ям.  Звертає  увагу суду, що саме  поведінка  батька  призвела  до ситуації,  коли  дитина    відмовляється   бачитись  з  матір`ю. 

Відповідач  ОСОБА_3 в судовому засіданні позов заперечив, просив у його задоволенні відмовити. Вказав,  що  умови    мирової  угоди  не  порушував.  Натомість, позивач самостійно  дозволяла  собі  корегувати дні, визначені  в  угоді  щодо сумісного часу проведення з дітьми,  що  виразилось  у  неодноразовому утриманні   доньок з  нею, у  дні, коли останні мали би проводити час  з  батьком;  самостійно  змінювала   місце  навчання   дітей,  не узгоджуючи   такі рішення   з   батьком.

Вважає,  що  саме  дії  позивачки призвели до того,  що  малолітня   ОСОБА_10 ухиляється від  спілкування з  матір`ю, оскільки,  зі  слів    доньки,   матір   неодноразово   ображала дитину, вела   аморальний  спосіб  життя  (перебувала  у  стані  алкогольного  сп`яніння у присутності дитини),  не  приділяла  належної уваги  та  не  створювала  комфортних  умов проживання.   

Стверджує,   що   неодноразово позивач  забирала Роксолану з собою  на  роботу, де дитина   перебувала   з  07  год.  ранку  до    20.00 год.,  що,  на  думку  відповідача,  свідчить про неналежне   виховання. 

Вказав,  що  не  створює  перешкод  у   спілкуванні ОСОБА_10   з  матір`ю:  остання має можливість безперешкодно  відвідувати   навчальний  заклад  та спілкуватись  з донькою, щоправда,  дитина  не   має  бажання   підтримувати таке  спілкування  та  уникає  зустрічей  не лише  з   позивачкою, а  й  зі  старшою  сестрою. Вважає,  що,  він,  як  батько,   у  такій  ситуації не може йти   всупереч  інтересами  дитини   та    примушувати  до  спілкування  з   матір`ю.

Просив врахувати,  що наразі  для  дитини  за  його  місцем  проживання створено належні умови.  Роксолана  забезпечена  усім  необхідним, спілкування   в  сім`ї (з  бабусею  та дідусем) є  гармонійним.   Вважає,  що різка  зміна  місця проживання  для  дитини  буде суперечити її інтересам,  оскільки  за  три  роки    остання   звикла  до налагодженого  побуту виключно  з батьком. Просив при винесенні рішення врахувати думку психолога  ОСОБА_15 ,  яка ствердила, що впливу  на  думку  дитини зі сторони  батька не  було. Окрім  іншого, вважав  за  необхідне  вислухати думку  ОСОБА_10 оскільки  наразі  остання бажає  проживати  виключно   з  батьком.

В  судових   дебатах   просив   визнати  висновки  органу  опіки  і піклування   такими,  що суперечать  інтересам  дитини  та  винесені   з порушенням   чинного законодавства, а саме  без врахування   думки  дитини.

Представник   відповідача - адвокат Грибан Ж.В. в судовому  засіданні  позов  заперечила. Звернула увагу суду, що у вирішенні даного спору найважливішим є дотримання якнайкращого інтересу  дитини. Оскільки  Роксолана самотужки  обрала  для  себе місце  проживання  разом з батьком, вважає неможливим  примусове відібрання, так як це суперечитиме  не  лише бажанню дитини, а  й  нормам  міжнародних актів,  що  регулюють  питання   захисту  прав дітей.  

Просила  врахувати,  що   її  довіритель має позитивну  характеристику за місцем  роботи; сплачує  аліменти  на  утримання   обох  дітей,  незважаючи  на  те,  що   одна з  них   проживає разом   із  ним  та  перебуває  повністю  на  утриманні  останнього.   Вважає,  що   надважливим є заслуховування думки дитини та призначення судової психологічної експертизи дитячо-батьківських  відносин. Висновок    органу  опіки  і піклування  у даному  випадку  не вважає    основним   документом,  що  повинен   братись  судом   до уваги,  а  має оцінюватись  у співвідношенні  з  іншими  доказами, здобутими    при розгляді  справи.

Представник    третьої  особи  на стороні  позивача,   яка  не  заявляє  самостійних  вимог щодо  предмета  спору ОСОБА_16    в  судовому    засіданні  у  вирішенню  спору  поклалась на розсуд  суду,  однак   просила  врахувати   висновок  органу  опіки  і  піклування,  відповідно до якого  комісія  дійшла  висновку  про  доцільність  відібрання  дитини від  батька  та передання  матері, оскільки     саме  такий  захід   буде   співмірний  до  забезпечення найкращих інтересів  дитини. 

Малолітня ОСОБА_10 , будучи заслухана судом  у присутності  психолога  та  представника органу  опіки  і піклування,  виразила  свою  прихильність до батька. На  запитання про ставлення   до  матері  та  старшої  сестри –чіткої   відповіді не  надала? неохоче  йшла  на  контакт. 

Заслухавши    пояснення   позивача  та  його  представника,  які позов підтримали та просили  його задовільнити у  повному  обсязі, відповідача  та  його представника, які позовну заяву заперечили   та  просили  відмовити  у  задоволенні  позову, представників  третьої особи на стороні  позивача,  що  не  заявляють самостійних вимог  щодо  предмета  спору, які у вирішенні  питання   поклались  на  розсуд суду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить  до  наступного   висновку. 

Частина 1 ст. 4 ЦПК України     встановлює кожній  особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

В силу вимог ст. ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимогами цивільного процесуального законодавства суд зобов`язаний встановити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого, суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 560/898/16-ц.

Судом   встановлено,  що  ухвалою  Ківерцівського  районного  суду   Волинської  області  від  02  квітня  2018  року між  сторонами затверджено  мирову  угоду,  відповідно  до умов якої:

- ОСОБА_3 не заперечує проти визначення основного місця проживання неповнолітніх дочок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 не заперечує проти проживання ОСОБА_3 з неповнолітніми дочками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , в період її робочих днів;

- ОСОБА_3 не заперечує проти проживання ОСОБА_1 з неповнолітніми дочками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в період її вихідних днів, між робочими днями;

- ОСОБА_3 не заперечує проти проведення спільного відпочинку ОСОБА_1 з неповнолітніми дочками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період відпустки протягом 14-ти днів поза меж м. Ківерці, а також за межами України;

- ОСОБА_1 не заперечує проти проведення спільного відпочинку ОСОБА_3 з їхніми неповнолітніми дочками: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в період відпустки протягом 14-ти днів поза меж м. Ківерці, а також за межами України;

- зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватись умов цієї угоди і не чинити перешкод для побачень, проживання батька з дітьми, передбачених цією угодою. У разі зміни проживання дитини повідомляти про це ОСОБА_3 ;

- зобов`язано ОСОБА_3 дотримуватись умов цієї угоди і не чинити перешкод для побачень, проживання матері з дітьми, передбачених цією угодою. У разі зміни проживання дитини повідомляти про це ОСОБА_1 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 дотримуватись умов цієї угоди і після закінчення побачень, проживання, вчасно доставляти дітей за місцем проживання ОСОБА_3 ;

- зобов`язано ОСОБА_3 дотримуватись умов цієї угоди і після закінчення побачень, проживання, вчасно доставляти дітей за місцем проживання ОСОБА_1 ;

- у разі хвороби дітей чи дитини, підтвердженої медичними документами, або наявності об`єктивних ознак якого-небудь захворювання зобов`язано ОСОБА_1 не наполягати на доставлені дітей чи дитини, за їхнім місцем проживання, або діяти за спільним погодженням;

- у разі хвороби дітей чи дитини, підтвердженої медичними документами, або наявності об`єктивних ознак якого-небудь захворювання зобов`язано ОСОБА_3 не наполягати на доставлені дітей чи дитини, за їхнім місцем проживання, або діяти за спільним погодженням;

- зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно приймати участь у вихованні, медичному обстеженні, лікуванні дочок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 належним чином виконувати взяті на себе зобов`язання;

- зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дітей проти батька чи матері.

Передумовою  для  звернення  до суду із позовом про відібрання дитини  без позбавлення батьківських  прав слугувало  порушення відповідачем  умов  мирової  угоди,  що в подальшому призвело до фактичного припинення стосунків дитини з матір`ю, про  що  свідчать непоодинокі звернення позивачки  до органів владних  повноважень  (т.1, а.с.63, 65-87,89, 177, т.2, а.с.73).

Вказана  обставина знайшла  своє  підтвердження  при  розгляді  справи у  в  суді першої інстанції.

Зокрема, відповідно  до акту  державного   виконавця  №ВП 59385773  від  08 липня 2019 року, зафіксовано факт  порушення ОСОБА_3 умов мирової угоди в частині неповернення дитини  матері (т.1 а.с.9-10),  за  результатами  яких  застосовано  штрафні санкції. Суд  приймає до уваги твердження  представника  відповідача про  скасування  у судовому порядку  постанов державного виконавця    про  накладення  на  її  довірителя    штрафних  санкцій  (т.1 а.с.31-39). Однак, вважає за  доцільне звернути увагу, що  причиною  скасування   вищевказаних постанов було  виключно   недотримання  державним виконавцем    норм   процесуального права   при  їх винесенні. Водночас, факт порушення відповідачем мирової угоди, на думку  суду,  залишається доведеним.   Окрім  іншого,  аналізуючи  рішення Волинського окружного  суду   від  14  серпня 2019  року   (справа  №140/2317/19), 11 вересня  2019  року  (справа  140/2358/19)   очевидним для  суду  є  визнання  ОСОБА_3    факту  непередання  дитини  матері  у  дні,  встановлені мировою угодою.

Факт  порушення   ОСОБА_3   умов  мирової  угоди та створення перешкод у спілкуванні  матері  і дитини (утриманні дитини)  стверджується рішенням  Комісії  з  питань захисту прав  дитини    Ківерцівської  районної  державної  адміністрації  №11/2  від  14 серпня 2019  року  (т.1, а.с.15, 61),  витягом   з  протоколу   Комісії   з  питань  захисту   прав  дитини Ківерцівської  районної  державної адміністрації №12  від 25  вересня  2019 року  (т.1, а.с.59-60), відповідно  до яких  неодноразово, перед  виконавчими  органами    місцевої влади,   виносилось на  обговорення  питання  сім`ї  ОСОБА_17 у  вихованні  дітей,  за  результатами  яких  члени комісії  одностайно  засуджували   дії  саме  батька.

Під  час    розгляду  справи    про відібрання  дитини  без  позбавлення  батьківських  прав суд   бере   до уваги  висновок  органу  опіки  і піклування,  який   є  обов`язковим   при  розгляді справ такої категорії, висновки психологічних тестових  досліджень  Роксолани, характеристики від  психологів  на останню,  висновок  судово  психологічної   експертизи, а  також  вважає за необхідне   врахувати думку дитини (Роксолани).

Рішенням  виконавчого комітету Ківерцівської міської  ради №243  від  11 листопада 2022 року затверджено висновок  органу  опіки  і піклування,  відповідно  до якого комісія висловила позицію,  що  відібрання  дитини   ОСОБА_7    від    батька  ОСОБА_18 , без  позбавлення  батьківських  прав  є  доцільним  та   відповідатиме  інтересам  дитини  (т.2, а.с.196-200).

Відповідно до тестового дослідження, проведеного психологом Ківерцівського РЦСССДМ ОСОБА_19 у  2018  році,  слідує,  що «…найбільш  емоційно  значимою для дитини ( ОСОБА_10 )  є старша   сестра  ОСОБА_12 . ОСОБА_20   мають тісний    емоційний  зв`язок між собою  і  болісно   переживають   те,  що   не  проживають  разом.». За  результатами тестування,  психологом констатовано  прихильність дівчинки  до  мами,  тісний емоційний зв`язок. Водночас,  встановлена  прихильність і до  тата. Однак, вказано, що …. « прив`язаності  до батька у  дитини немає,  але  він   є  для  неї  емоційно   значущим» (т.2, а.с.42-46).

За результатами дослідження психоемоційного стану Роксолани, проведеного практичним  психологом  ЗОШ I-III  ст. №3 м.  Ківерці  ОСОБА_11 (2019 рік) встановлено  повну відсутність   прихильності    дитини  до    матері   та   старшої  сестри. Водночас,  суд  звертає увагу,  що у    вказаному  висновку  психологом   зазначено  що «…для  таких  дітей (у  даному випадку  Роксолани)  дуже  важлива  думка   інших  людей»,  що  дає  суду  підстави  вважати, що  дитина,   все  ж  таки,  перебуваючи  у  певному  колі  осіб  протягом  тривалого  часу,  може йти  під  вплив  оточення (т. 1, а.с.47-48).

Надаючи  оцінку висновку експерта за результатами  судової   психологічної   експертизи №9849  від  30  грудня 2021  року,  проведеної за  клопотанням сторони  відповідача, суд звертає увагу  на ключові  моменти,  викладені  у   підсумковій  частині   висновку, а саме те, що  на даному  моменті  життя    ОСОБА_10 ,  матір  -   у процесі  витіснення.

Вагомим є той  фактор,  що  під  час   спілкування  двох  сестер у  присутності   психолога, «….. без  вагомих енергозатрат, відновився зв`язок спілкування  між   сестрами,…….зафіксовано сильний  зв`язок   емпатії  між  обома» (т.2, а.с.139-зворот). Експертом чітко висловлено позицію, що  у  ОСОБА_10 «….  Наявні  ознаки  психологічного впливу батька  на малолітню…» (т.2, а.с.139-зворот).

Суд  не залишає  за  увагою встановлений  експертом  висновок   про  те, що  на  даний момент  Роксолані    абсолютно  комфортно у  тому  середовищі,  де  вона  проживає  (тобто,  з батьком  та  його  родиною)  та  те,  що зміна місця  проживання  останньої  «….може  призвести до  сильного   психоемоційного  потрясіння…..нервового  зриву,  депресії…»  (т.2, а.с.140, 140 - зворот).

Водночас,  ключовим,  на  думку  суду,  є  висновок   експерта  за результатом    питання під №10, а саме: «...Дитина    опиняється  перед  складним   конфліктом  прихильності. Донька відчуває,  що  радість   та  деякі  приємні  враження  -   які  можуть   виникнути   від  зустрічі  з матір`ю,  будуть  болісно   відгукуватись   у  душі  батька.  Тому,  вона  змушена  обирати  його бік,  підлаштовуючись  під  ситуацію,  що  склалася, відтісняючи  матір,  надаючи  пріоритет батьку.  При  цьому, сама  ОСОБА_10   може відчувати й докори сумління. Надалі, така «подвійна гра» може  призвести  до внутрішніх  конфліктів  та викривлень  особистості дитини,  адже перебування  у  цій ситуації  лише розбалансовує   психоемоційний стан,  що надалі  призведе до  досить  глибоких   внутрішніх  конфліктів у  розвитку  особистості.  Це  у свою   чергу  може мати  негативний   вплив    на стосунки   у родині  та  соціумі  вже  дорослої   особистості…» (т.2 а.с.140-141).

Надаючи оцінку зверненню завідуючої дошкільного  навчального   заклад комбінованого типу   ясла  садок  №2   м.  Ківерці  ОСОБА_21 ,  адресованого   на  ім`я  начальника   відділу  у справах   сім`ї    та  дітей   Ківерцівської   райдержадміністрації  ОСОБА_14 , в  якому висвітлено  факт  поведінки  батька  по   відношенню  до  дитини   в частині   обрання  ним самим  дошкільного  закладу,  який    мала  би   відвідувати  його   донька,  суд  стверджує,  що відповідач   дозволив   собі  самостійно    без  узгодження з  матір`ю  та  без  врахування  думки дитини  вирішити   приналежність  дитини  до  навчального  закладу,  що  є  неприйнятним.

Відповідачем  не  надано суду будь-яких  належних допустимих  доказів  щодо порушення позивачем  умов  мирової  угоди  та    ведення  останньою   аморального   способу  життя. Твердження   ОСОБА_3   щодо   здійснення  позивачем  неналежних  умов  виховання  про відношенню  до Роксолани  суд вважає  голослівними  та  такими,  що  не  знаходять  свого підтвердження  при розгляді  справи в  суді   першої  інстанції у  відповідності  до  вимог   ст. 81 ЦПК  України.

Разом  з  тим,  суд  враховує   твердження  позивачки  щодо ухилення  відповідачем від виконання своїх обов`язків по відношенню до старшої  доньки та вчинення дрібного хуліганства по  відношенню  до   позивачки,  оскільки   така  обставина   знайшла  своє  підтвердження у наданих  суду  доказах, а саме   у   відповідях    уповноважених    працівників    правоохоронних органів,  адресованих  на ім`я ОСОБА_1 (притягнення    ОСОБА_3   до адміністративної відповідальності  за  ст.173, 184 КУпАП (т.1,  а.с.72,73-74,75, 77).

Суд  не знаходить  підстав   для    визнання    рішення  Ківерцівської  районної   державної адміністрації   Волинської  області  від  14  серпня 2019  року  №11/2 «про  порушення  прав дитини»  таким,  що  суперечить    вимогам  чинного  законодавства  з  підстав  винесення  його за    заявою   не уповноваженої  на  те  особи (за  заявою адвоката  Шевчука В.В.  ініційовано створення комісії та  розгляд    звернення),   про що  стверджує   як   відповідач  так  і  його представник,   оскільки такі  твердження   є   виключно  вільною   інтерпретацією   стороною відповідача   пункту 72 Порядку  провадження органами опіки та  піклування  діяльності, пов`язаної  із  захистом    прав  дитини,  затвердженої  КМ України   від  24  вересня 2008  року №866.

Твердження   позивача щодо   порушення відповідачем  виконання  рішення суду по сплаті  аліментів   на  утримання дітей  не   є  таким,  що у   розмінні суду,  саме   в даній справі, може  свідчити  про    неналежне  виконання     батьком  своїх  обов`язків  по вихованню  дітей. Окрім  іншого, в судовому  засіданні  встановлено,  що   заборгованість станом  на  26.10.2020 року   відбулась  не  з вини    відповідача,  оскільки,  відповідно  до  довідок  про  доходи Гуманітарного  відділу Ківерцівської   міської  ради,  виданих  на  ім`я    ОСОБА_3 , відрахування   аліментів  проводились  в  автоматичному  порядку    із  нарахованої  заробітної  плати,  що  виключає  умисел (т. 2, а.с.74-76).

Суд не бере до уваги інформацію про притягнення до адміністративної  відповідальності ОСОБА_3     за  ст.130 КУпАП,  як    негативну  характеризуючу  обставину  відповідача  у відношенні   по  вихованню  дітей, оскільки   вчинення   вказаного  правопорушення   датовано 2016  роком,  тобто  до виникнення   спірних  правовідносин (т.2, а.с.78).

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої, п`ятої статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї; ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі "Мамчур проти України").

Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, закріплено   у  частині першій статті 170 СК України,  де   охоплено  ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Частина   1  статті  162 СК  України    надає  суду    право   постановлення   рішення  про відібрання дитини  і  повернення   її  за  попереднім  місцем  проживання  у  випадку,  якщо один  із  батьків  або  інша  особа  самочинно,  без згоди  другого  з  батьків  чи  інших  осіб, з якими  на  підставі  закону  або  рішення  суду   проживала  малолітня  дитина   або  дитячого закладу  (установи), в  якому  за  рішенням    органу опіки  і піклування    або  суду  проживала дитина, змінить  її  місце  проживання, у тому  числі  способом  її викрадення.

Водночас,  коментована  стаття  встановлює заборону  щодо повернення  дитини за попереднім  місцем  проживання лише у випадку, якщо таке повернення створюватиме реальну небезпеку  для  її  життя    та  здоров`я  або  ж суперечитиме   її  інтересам.

Виходячи із змісту коментованої  статті  та надаючи  оцінку  спірним  правовідносинам, суд   виходить  з    того,  що   основне  місце  проживання    малолітньої  Роксолани ухвалою Ківерцівського   районного  суду   Волинської  області  від  02  квітня 2018  року (мирова  угода) було визначено  саме  з   матір`ю за адресою: АДРЕСА_1   (т.1, а.с.6-8).

Щодо  зміни місця  проживання,  як  підстави,  передбаченої  у  ч.1  ст.162  СК  України, суд вважає, що  відповідач   своїми  діями, поведінкою (хоча  й  не  умисною),  але   все  ж  таки змінив   місце  проживання   ОСОБА_10 ,  що    доводиться    вищевикладеними  доказами,  яким суд   надав   належну  оцінку  (обмеження  у спілкуванні   з  матір`ю  та  старшою сестрою). Вчинення  такої  дії   без  згоди   іншого   з  батьків, знайшло своє підтвердження при розгляді справи.

Судом  не  здобуто  доказу,  що  повернення  дитини  за   попереднім  місцем  проживання може створювати   реальну  небезпеку   для  життя  чи   здоров`я   ОСОБА_10 ,  що стверджується наданою  представником органу  опіки  і піклування   інформацією  за  результатами проведення обстеження   умов  проживання  ОСОБА_22   (т.2, а.с.198).

Що стосується питання (повернення  за  попереднім   місцем  проживання)  суперечності інтересам  дитини, суд  зазначає наступне.

Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27 лютого 1991 року, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучаться з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції).

Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно    до  ч.1  ст.12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини ( рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Кожна  вищезазначена  норма  законодавства  закріплює   основну   ціль   як  для батьків, так  і для представницьких органів державної влади – виховання/утримання/піклування   дитини в умовах,  які створюватимуть її найкращий моральний розвиток та  формування майбутнього світогляду.

При ухваленні рішення про відібрання дитини від  батька   без  позбавлення  батьківських прав  та  передання  матері,  суд  виходив    саме  з  позиції збереження найкращого  інтересу дитини  в  майбутньому   при формуванні  її    як  дорослої  особистості. 

Судом  враховано,  що прихильність  ОСОБА_10   до матері почала зникати саме  з моменту виникнення  конфлікту  між  батьками та   створення   батьком    «ідеального світу»  для  доньки (виключна  увага   та беззаперечне  втілення усіх  потреб,  гармонійне  середовище).  ОСОБА_23 матері  з  життя дитини, на думку  суду,   відбулось  штучно   створеними,  однак  не  умисними, діями  батька,  які   виразились  у   надлюбові  до  доньки.

Водночас,  як  висловився експерт, з чим погоджується і суд, категоричного заперечення існування  як  матері  так  і старшої  сестри в  житті  ОСОБА_10   на  даному  етапі  життя немає. Задля   гармонійного  розвитку  дитини  та  формування  в майбутньому її цілісності  як матері, дружини, і батько   і мати,  повинні   виконувати   обов`язки  передбачені  ст.150  СК  України, що в даному  випадку  покладає   саме  на  батька,  як на   довірену  особу  в очах   Роксолани, вчинити  дії,  які  б  формували   моральний   розвиток   останньої.

При ухваленні  рішення  суд  враховує  положення  ст. 12 Конвенції,  відповідно  до якої думці   кожної  дитини,  яка    може  вільно  висловлювати   власні  погляди,  повинно  бути приділено   увагу  при вирішенні будь-яких питань, що стосуються цієї дитини (у даному випадку   суд враховує  позицію    дитини  щодо   проживання  з  батьком),  однак,    керуючись ч.3  ст.171  СК  України,   вважає   за  необхідне   постановити  рішення  всупереч   думці дитини.

Суд вважає, що  на  даному  етапі    життя   ОСОБА_10 ,  з  врахуванням    тих  обставин,  на  які   вказували  як  психологи  так  і   експерт, найкращий  інтерес  дитини   буде  досягнуто лише  у випадку  з`єднання  матері, дитини  та  старшої  сестри для  відновлення  контакту, прихильності   та  довіри, а  тому  приходить до висновку  про  доцільність    відібрання дитини від   батька без  позбавлення  батьківських  прав та  передання  матері.

Що стосується  заявленої  позовної вимоги  про   зміну/встановлення  участі у вихованні дитини  відповідача  без  відвідування місця  проживання ОСОБА_18 або його  родичів  чи третіх  осіб,  суд вважає,  що задоволення такої вимоги буде прямо  суперечити якнайкращим  інтересам  дитини, а тому вважає за  необхідне відмовити у задоволенні заявленої вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, тому судові витрати по сплаті судового збору в сумі 748,40 грн. слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 153, 157, 162 Сімейного кодексу України, Законом України «Про охорону дитинства», суд -

                                                             У Х В А Л И В

Позов задовольнити частково.

Відібрати неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_18 та передати неповнолітню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_22 748 (сімсот сорок вісім) грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 .

Представник позивача – ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач – ОСОБА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП – НОМЕР_2 .

Представник відповідача – ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа – Служба у справах дітей Ківерцівської міської ради, адреса: вул. Шевченка 14, м. Ківерці Волинської області, код ЄДРПОУ -26516861.

Повний текст рішення складений 27.12.2022 року.

Суддя Ківерцівського районного суду                                                                    Ю.Л. Сіліч