Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 617/1927/21

Номер провадження 1-кп/948/97/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       27.12.2022 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого-судді                                         ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря                                 ОСОБА_2 ,

прокурора                                 ОСОБА_3 ,

потерпілої                                 ОСОБА_4 ,

        представника потерпілої                 ОСОБА_5 ,

        захисника                                 ОСОБА_6 ,

обвинуваченого                                 ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження № №12021221250000212 від 02.09.2021р. по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України

відповідно до ч.2 ст. 376 КПК України в судовому засіданні 27.12.2022р. проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали

в с т а н о в и в :

       у листопаді 2021р. до Вовчанського районного суду Харківської області, а у жовтні 2022 року до Машівського районного суду Полтавської області відносно ОСОБА_7 надійшов обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування.

За ухвалою Машівського районного суду від 02.11.2022р. обвинуваченому продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31.12.2022р.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України (переховування від слідства та суду, незаконного впливу на свідків), а жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може їм запобігти.

У свою чергу, захисник подав клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за місцем проживання. Вважає, що вказані прокурором ризики нічим не підтверджені, оскільки ризик, щодо переховування від суду, з огляду на те, що місце проживання обвинуваченого знаходиться біля зони проведення бойових дій та те, що він не працевлаштований не може бути його підтвердженням. Водночас, обвинувачений характеризується виключно з позитивної сторони і особисто зацікавлений розібратися у даній справі. Не підтверджується і факт існування ризику щодо впливу на свідків, оскільки жоден з них не був присутнім безпосередньо під час конфлікту, всі обставини слідчим взяті зі слів обвинуваченого, який допомагав слідству при слідчих експериментах, а тому немає сенсу впливати на свідків, які нічого не бачили. Крім цього, обвинувачений є особою з інвалідністю 3 групи, йому було зроблено операцію та в хребет встановлені металеві пластини, його рухи обмежені, він має медичну спеціальність, під час судово-медичного дослідження у нього було виявлено безліч подряпин. Все це вказує, що повідомлення про підозру було незаконним та необґрунтованим. Вважає, що фактично ризики ґрунтуються лише на тяжкості вчиненого злочину, які не можуть бути єдиною підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор власне клопотання підтримав та просив його задовольнити, з наведених у його змісті підстав, вважає, що клопотання захисту задоволенню не підлягає.

Потерпіла та її представник погоджуються з клопотанням прокурора, вважають, що у задоволенні клопотання сторони захисту необхідно відмовити.

Обвинувачений та його захисник просили задовольнити клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт, а також просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Обвинувачений також повідомив, що потерпілий не менше двох разів вчиняв насильницькі злочини, також розпочав незаконні дії щодо обвинуваченого, але незважаючи на це, останній проводив реанімаційні заходи до приїзду швидкої та просив його спасти.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Згідно ч.1 ст. 197 цього Кодексу строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Судом установлено, що на підставі останньої ухвали Машівського районного суду від 02.11.2022р. ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 31.12.2022р. включно з підстав існування ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні (частини перша статті 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті (частина друга статті 177 КПК України).

За змістом ч.1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення , тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі; вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців , наявність постійного місця роботи або навчання , репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, розмір майнової шкоди, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд бере до уваги, що йому інкриміновано обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, який є особливо тяжким, санкцією якого передбачено покарання до п`ятнадцяти років позбавлення волі, він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимий, не мав офіційного місця роботи, є особою з інвалідністю 3 групи, у 2015 році переніс операцію на хребті, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.169-172, 180-182 т.2).

Виходячи з приведеної характеристики особи обвинуваченого та тяжкості інкримінованого злочину, суд дійшов висновку, що продовжує існувати ризик, тобто певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, у вигляді можливості переховування від суду з метою уникнення покарання, яке йому загрожує у випадку визнання винним, що вказує на наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Суд також визнає також слушними доводи прокурора про наявність ризику у вигляді можливості незаконного впливу на свідків, оскільки суд має докази досліджувати безпосередньо, а свідки у справі ще не допитані, тоді як обвинувачений обізнаний про місце їх проживання, а тому існує ймовірність, що з метою уникнення кримінальної відповідальності обвинувачений може вчинити дії, спрямовані на здійснення незаконного впливу на свідків, які викривають його у вчиненні злочину, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.ч.3, 5 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Отже, з урахуванням наявності обґрунтованої підозри, виходячи з приведеної характеристики обвинуваченого, суд дійшов до переконання, що прокурором доведено, що заявлені ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України не зменшилися, а тому обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави, так як злочин призвів до загибелі людини, оскільки наразі жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вказаним ризикам.

Доводи захисту про те, що обвинувачений є особою з інвалідністю третьої групи, був прооперований та хребті, позитивно характеризується по місцю проживання не переважають встановлених судом ризиків.

Інші доводи захисту про наявність медичної освіти в обвинуваченого, тілесних ушкоджень, того, що свідки не були присутні під час події тощо зводяться до оцінки судом доказів у справі, що суд позбавлений зробити на даній стадії судового розгляду.

За викладених обставин, суд вважає, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті його застосування, забезпеченню виконання обвинуваченим покладених процесуальних обов`язків та запобіганню спробам, передбаченим п.п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а тому інший більш м`який запобіжний захід не забезпечить досягнення мети кримінального провадження.

Водночас, хоча на даній стадії судом і встановлено, що при наявності вказаних ризиків обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але суд зазначає, що хоча сторона захисту клопотала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, але не надала суду доказів, що стосуються житла обвинуваченого, зокрема правовстановлюючих документів, доказів, чи воно придатне для проживання та чи не зруйноване після окупації Вовчанського району.

При цьому, необхідно зауважити, що вказана позиція суду ґрунтується на принципі презумпції невинуватості та не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченому діяння.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання захисника слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 331 КПК України, суд

у х в а л и в :

клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 25.02.2023р. включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала в частині застосування запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Машівський районний суд, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали оголошено о 08 год 00 хв 28 грудня 2022 року

Суддя                                                                         ОСОБА_1