ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/3946/22 Справа № 219/13704/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року                                                                м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2022 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020050150000913 обвинуваченому

ОСОБА_8 , 1987 року народження уродженцю м. Артемівська Донецької області, громадянину України, з неповною середньою освітою, не працюючому, раніше судимому: 1) вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22.03.2006 року за ч. 1 ст. 187 КК України до 3 років позбавлення волі; 2) вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.08.2015 року за ч. 1 ст. 309 КК України до штрафу в розмірі 1 190 грн.; 3) вироком Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.05.2016 року за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту, мешкаючому за адресою: АДРЕСА_1

строком на 60 діб, -

УСТАНОВИЛА:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебуває об`єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_9 за ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст.309, ч. 2 ст. 185 КК України та відносно ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2022 року обвинуваченому ОСОБА_9 було продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , вказує, що ухвала незаконна та підлягає скасуванню. Зазначає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, стороною обвинувачення не підтверджені та не обґрунтовані. Звертає увагу, що суд першої інстанції фактично не вдається до реальної оцінки ризиків та необхідності застосування найсуворішого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою у продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Позиції учасників судового провадження

Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.

Від прокурора та захисника ОСОБА_11 надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності, а отже колегія суддів вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу за відсутності сторін кримінального провадження.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

У відповідності до статті 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Статтею 21 Конституції України встановлено, що усі люди вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїй практиці підкреслював основоположний характер гарантій прав людини, що містяться в статті 5 Конвенції, оскільки вони призначені для зведення до мінімуму ризику свавілля та гарантування верховенства права.

Метою статті 5 Конвенції є захист особи від свавільного арешту і тримання під вартою, захист публічного порядку, який вимагає забезпечення покарання осіб, що вчинили злочин.

Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 331 КПК України незалежно від наявності клопотань під час судового розгляду суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочину;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи 23.11.2022 року під час судового розгляду кримінального провадження клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_12 , суд дійшов висновку про доцільність продовження цього запобіжного заходу, обґрунтувавши його у судовому рішенні. При цьому, суд врахував те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрювався, а наразі обвинувачується у вчиненні зокрема тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд зазначив, що обвинуваченому доцільно продовжити дію обраного щодо нього запобіжного заходу, оскільки на час розгляду справи не відпали підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання запобіжного заходу, а саме ризики переховуватися від суду, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих йому кримінальних правопорушенннях (зокрема позбавлення волі на строк до 8 років); ризики незаконного впливу на свідків, у зв`язку з чим він має реальну можливість впливати на свідків шляхом спонукання їх до надання неправдивих свідчень та замовчування відомостей, які мають значення для даного кримінального провадження; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, оскільки обвинувачений є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений на шлях виправлення не став, соціально не адаптувався та через невеликий проміжок часу вчинив інше умисне тяжке кримінальне правопорушення. Суд вважав, що обраний щодо обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини та менш суворий запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Однією з важливих гарантій здійснення проголошеного ст.ст. 3, 27 Конституції України права людини на життя і здоров`я є беззастережне виконання вимог кримінального процесуального закону щодо забезпечення прав потерпілих від зазначених злочинів.

Так, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні зокрема тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних речовин, що породжує наркоманію та є негативним проявом суспільства.

Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.1999 р. № 7рп, зазначив, що кримінальну відповідальність слід розглядати як особливий правовий інститут, у межах якого здійснюється реагування держави на вчинений злочин. Кримінальна відповідальність передбачає офіційну оцінку відповідними державними органами поведінки особи як злочинної. Підставою кримінальної відповідальності є наявність у діяннях особи складу злочину, передбаченого кримінальним законом. Це форма реалізації державою правоохоронних норм, яка в кінцевому підсумку, як правило, полягає в застосуванні до особи, що вчинила злочин, конкретних кримінально-правових заходів примусового характеру через обвинувальний вирок суду.

У зв`язку з наведеним вище, позиція сторони захисту щодо зміни обвинуваченому запобіжного заходу не є виключною чи обов`язковою обставиною оскільки це суперечить принципу реагування держави на вчинений злочин.

Крім того, висновок суду першої інстанції щодо законності підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях Кудла проти Польщі та МакКей проти Сполученого Королівства констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.

За таких обставин, обвинувачений безумовно може використати звільнення з-під варти, як шанс втекти від слідства та суду, щоб в такий спосіб уникнути кримінальної відповідальності, або впливати на свідків та потерпілих.

При цьому, відсутність на теперішній час фактів втечі обвинуваченого чи впливу на свідків жодним чином не свідчить про неможливість вчинення ним цих дій в подальшому, оскільки його правослухняна поведінка наразі зумовлена виключно дієвістю обраного запобіжного заходу, а не високими моральними якостями.

Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого будь-якого альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі достатніми та належними підставами тримання ОСОБА_12 під вартою є не лише очікування завершення судового розгляду справи, а і дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, що вимагає ізоляції осіб, які з встановленою високою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченого під вартою.

Отже, на даний час продовжують існувати обставини, які були підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_12 у цьому кримінальному провадженні, наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зміна або застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_12 і виключити ризики, пов`язані із звільненням його з-під варти.

Доводи апеляційної скарги відносно не розгляду клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження судом першої інстанції не є предметом апеляційного розгляду, оскільки не відносяться до предмету розгляду, визначеного ст. 422-1 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали суду, колегією суддів не встановлено. Тому апеляційні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 , залишити без задоволення.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.11.2022 року, якою продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12020050150000913 відносно ОСОБА_12 на 60 діб - залишити без змін.

Судді: