Провадження № 2/679/447/2022

Справа № 679/1042/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року

Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді                 Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з         Волос І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нетішин Хмельницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник – адвокат Козійчук О.І., звернувся до Нетішинського міського суду Хмельницької області з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на наступні обставини.

З 04.11.2017 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 31.01.2022 був розірваний. До розлучення подружжя проживали разом у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що належить позивачу на праві приватної власності та була отримана ним у власність до укладення шлюбу, позаяк відповідне право власності було зареєстроване 06.01.2017.

Після розлучення відповідач повернула позивачу ключі від вказаної квартири, забрала свої особисті речі та припинила в ній проживати. Станом на теперішній час ОСОБА_2 не проживає у цій квартирі більше восьми місяців, однак відмовляється добровільно знятися з реєстрації за вказаною адресою, чим перешкоджає позивачу користуватися своєю власністю.

У зв`язку з цим позивач просив суд визнати відповідача такою, що втратила право користування зазначеною квартирою.

14.10.2022 суддею було відкрите провадження у зазначеній цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 02.11.2022 (а.с. 19).

02.11.2022 судом було задоволене клопотання відповідача про відкладення судового засідання та проведення його в режимі відеоконференції, і наступною датою судового засідання було визначене 22.11.2022. Також судом було відмовлено у задоволенні заяви відповідача про продовження строків для подання відповіді на відзив на позов та заперечень проти такої відповіді (а.с. 28-29).

07.11.2022 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому вона заперечувала проти позову та зазначила, що доводи та аргументи позивача не відповідають дійсності. Так, квартира, в якій вона зареєстрована, хоча і належить позивачу на праві приватної власності, однак істотно збільшилася у вартості за час їх шлюбу, а отже за рішенням суду може бути визнана майном, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності, позаяк на час її придбання ОСОБА_1 ця квартира фактично була непридатною для проживання та мала вигляд ізольованого приміщення, в якому необхідно було повністю зробити благоустрій: стіни, підлогу, облаштувати необхідним технічним та електричним обладнанням. Усі ці роботи були зроблені після укладення шлюбу, тому право власності позивача на даний час не є безспірним. Разом із цим через конкретні об?єктивні причини ОСОБА_2 позбавлена можливості заявити свої претензії до позивача щодо свого права на частку у квартирі для збереження за собою права користування цією квартирою. Більше того, відповідач має надію вирішити це питання з позивачем у позасудовому порядку. Крім того, ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі менше року, про що сам представник позивача зазначає у позові, при цьому останній замовчує причини, з яких вона із сином ОСОБА_3 тимчасово не проживає у цій квартирі із січня 2022 року, а саме що вони із сином поїхали з квартири і період, коли вони із позивачем ще перебували у шлюбі, і вона сподівалася, що ОСОБА_1 змінить своє ставлення до неї та вживе заходів для збереження сім?ї, після чого відповідач із сином повернуться. Однак, оскільки цього не сталося, відповідач вимушена була підтримати заявлений позов про розірвання шлюбу. Підстав визнавати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування квартирою немає, адже вони із сином не користуються квартирою із січня 2022 року з поважної причини – спочатку рішення про тимчасовий переїзд до м. Львів було прийняте, оскільки між сторонами склалися неприязні відносини через поведінку позивача, його вчинки та заяви, що він не бажає бачити її у своїй квартирі, не збирається змінювати свою поведінку і готовий розлучитися, якщо її це не влаштовує. У подальшому відповідач не поверталася у м. Нетішин через введений в Україні воєнний стан, позаяк проживання відповідача із сином у с. Жовква Львівської області із батьками для них є безпечнішим, ніж у м. Нетішин. Відповідач наголосила, що норми Цивільного та Житлового кодексів України не передбачають випадків втрати права користування квартирою колишнім членом сім?ї власника квартири. Водночас відповідач не є наймачем цієї квартири, оскільки будь-які угоди щодо користування квартирою між нею та позивачем не укладалися. ОСОБА_2 наголосила, що позивач жодного разу не порушував перед нею питання про зняття реєстрації, навпаки, це вона у період із січня 2022 року неодноразово ставила це питання, оскільки реєстрація перешкоджала вирішенню побутових питань (влаштування дитини в садочок тощо) за тимчасовим місцем її проживання у Львівській області. 08.10.2022 відповідач із сином повернулися до м. Нетішин і вона ставила перед позивачем питання щодо можливості зупинитися у квартирі або ж знятися з реєстрації разом із сином, однак ОСОБА_1 проігнорував її звернення, внаслідок чого вона вимушена була повернутися до батьків у м. Жовква. У відповідь на чергове звернення на адресу позивача щодо надання згоди на зняття з реєстрації у цій квартирі, направлене нею 14.10.2022 СМС-повідомленням, вона отримала відповідь, а 18.10.2022 по телефону дізналася про звернення представника позивача до суду. Відповідач не чинить будь-яких перешкод позивачу у користуванні квартирою і відповідних доказів ним надано не було (а.с. 36-38).

22.11.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку із відсутністю електропостачання в мережі Нетішинського міського суду, а судове засідання було призначене на 06.12.2022 (а.с. 45).

06.12.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку із відсутністю електропостачання в мережі Нетішинського міського суду, а судове засідання було призначене на 13.12.2022 (а.с. 51).

07.12.2022 представником позивача був наданий відповідь на відзив, в якому він вказав, що відповідач у своєму відзиві не заперечує факт її відсутності у квартирі позивача протягом тривалого часу, який станом натепер становить 10 місяців. Вказані обставини також підтверджуються поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наданими на адвокатські запити. Також на теперішній час будь-якого спору щодо визнання права власності на майно між сторонами немає. Натомість предметом розгляду даної справи є усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування майном, що належить виключно позивачу. Більше того, жодних доказів істотного поліпшення квартири позивача відповідачем надано не було, так само відсутні докази витрат на квартиру, понесених відповідачем за час перебування сторін у шлюбі. Водночас представник звертає увагу, що у разі задоволення судом цього позову відповідач не залишається без житла, оскільки за час шлюбу сторонами було придбана квартира за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 52-53).

13.12.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку із відсутністю електропостачання в мережі Нетішинського міського суду, а судове засідання було призначене на 22.12.2022 (а.с. 67).

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, останній надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила відкласти судове засідання, оскільки вона тимчасово проживає разом із малолітнім сином в іншій місцевості на значній відстані від місця розгляду справи, а саме у м. Жовква Львівського району Львівської області, а також посилаючись на паденмією коронавірусу та діючий в Україні військовий стан.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 04.11.2017 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний за рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 31.01.2022 (а.с. 6-7).

Відповідно до акту прийому-передачі об?єкта нерухомого майна від 26.12.2016 (до договору № 63 про сплату пайових внесків у обслуговуючий кооператив Житлово-будівельний кооператив «Набережна 7» від 19.05.2016) позивач ОСОБА_1 набув права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , – яке було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.01.2017 (а.с. 8-9, 10). 

Відповідно до довідки про фактичне непроживання від 19.09.2022 та акту про непроживання осіб від 10.10.2022, складених головою правління ОСББ «Набережна 7А», відповідач ОСОБА_2 фактично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , – що також підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , які зазначають, що ОСОБА_2 не проживає за вказано адресою з моменту розлучення і вивезла свої речі (а.с. 11, 12, 54-55, 56-57, 58-59). Суд враховує, що вказані особи не були допитані в судовому засіданні як свідки, позаяк відповідне клопотання сторою позивача не заявлялося, однак обставини, викладені в їх письмових поясненнях щодо непроживання відповідача у квартирі позивача, в цілому визнавалися та не заперечувалися відповідачем, а тому суд вважає за можливе взяти ці пояснення до уваги.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 за час шлюбу із ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 60).

Суд не може взяти до уваги як належний доказ надане відповідачем листування (а.с. 39-42), оскільки роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, бо не містить електронного підпису, який є обов?язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду: від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18; від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18; від 28.12.2019 у справі № 922/788/19; від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19; від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21, – тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Отже, судом було встановлено, що відповідач набула право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 в якості члена сім`ї власника житла ОСОБА_1 на підставі ст.ст. 29, 405 Цивільного кодексу України, що не заперечувалося стороною позивача.

Права членів сім`ї власника на користування житловим приміщенням врегульовані ст. 405 ЦК України та ст. 156 Житлового кодексу України, відповідно до вимог яких члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону та в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку  (квартири),  які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з  власником  будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.  

Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи,  які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У ч. 2 ст. 64 ЖК України зазначається, що до членів сім`ї належать дружина наймача (власника), їхні діти, батьки та інші особи, якщо вони проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Права члена сім`ї має також і особа, яка перестала бути членом сім`ї наймача, але продовжує проживати в займаному ним житловому приміщенні.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла може бути визнаний таким, що втратив право користування цим жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи в цьому приміщені понад один рік без поважних причин.

У той же час судом було встановлено, що відповідач не проживає у вказаній квартирі менше року.

Крім того, збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем у будь-якому випадку прямо залежить від причин відсутності, тобто волі, намірів та свідомих дій цієї особи щодо реалізації свого права на проживання у спірному приміщенні.

Водночас із відзиву на позов вбачається, що ОСОБА_2 не проживає за вказаною адресою у зв?язку із введеним в Україні воєнним станом (що є загальновідомою обставиною)та конфліктними стосунками між сторонами, що склалися ще під час шлюбу, що підтверджується рішенням суду про розірвання шлюбу, і внаслідок яких позивач створює перешкоди відповідачу у користуванні вказаною квартирою. При цьому обидві сторони не заперечують існування між ними конфлікту з моменту розірвання шлюбу та претензій один до одного, в тому числі з приводу вказаної квартири.

Той факт, що відповідач ОСОБА_2 вже не підтримує сімейні відносини з позивачем, не позбавляє відповідача права на користування належною позивачу квартирою, оскільки таке право виникло в неї ще до припинення сімейних відносин на підставі ст. 405 ЦК України. 

Доказів, які б свідчили про добровільне, безпричинне непроживання відповідача у належній позивачі квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , понад встановлений ст. 405 ЦК України строк позивачем суду надано не було.

З огляду на це суд вважає неспроможним посилання позивача на те, що відповідач має у власності інше нерухоме майно, набуте позивачем за час шлюбу, яке з огляду на положення ст. 60 СК України вважається спільною сумісною власністю сторін. Крім іншого, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має реальну можливість користуватися вказаним майном та проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 .

У відповіді на відзив на позов представник позивача акцентує увагу суду на тому, що предметом розгляду даної справи є усунення перешкод у здійсненні позивачем права користування майном, належним позивачу, проте у позові не зазначається про те, що відповідач створює позивачу будь-які перешкоди у користуванні його майном, і такі докази стороною позивача надані не були.

За таких обставин, підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування вищевказаним житловим приміщенням згідно з діючим законодавством відсутні, а отже суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_5 ).

        Суддя                                                І.Г. Безкровний