Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #482267801


26.12.2022



Ленінський районний суд м. Полтави


Справа № 553/2164/22

Провадження № 1-кп/553/350/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


26 грудня 2022 року                                                        м. Полтава


Ленінський районний суд м. Полтави у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021220000000420 від 19.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 321, ч. 4 ст. 321 КК України, ОСОБА_14 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 321 КК України


в с т а н о в и в :

Харківською обласною прокуратурою до Ленінського районного суду м. Полтави скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021220000000420 від 19.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .

В межах даного кримінального провадження до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

У підготовчому судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження застосованих до обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжних заходів у виді тримання під вартою строком на 60 днів, які вручені останнім, та вмотивовані наявністю ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати, та неможливістю застосування інших більш м`яких запобіжних заходів.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник проти задоволення клопотання прокурора заперечили, посилаючись на недоведеність існування ризиків та прохали застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник прохали відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Просили врахувати недоведеність прокурором заявлених ризиків, стан здоров`я обвинуваченого та наявність у нього соціальних зв`язків.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, наголосили, що заявлені прокурором ризики недоведені, докази можливого впливу на свідків або продовження кримінального правопорушення відсутні, тому прохали застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник ОСОБА_10 при вирішенні клопотання прокурора підтримав позицію сторони захисту щодо можливості зміни застосованих запобіжних заходів.

З`ясувавши позиції учасників судового провадження, присутніх в підготовчому судовому засіданні, суд вказує, що у відповідності до ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право, зокрема, продовжити запобіжний захід, застосований до обвинуваченого.

       Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

       Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

       Згідно положень п."С" ст.5 вказаної Конвенції, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

       Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

       Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

       Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази, обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор і недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

       Вирішення питання доцільності продовження строку раніше застосованого запобіжного заходу залежить насамперед від того чи продовжують існувати заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

       Суд вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено той факт, що ризики визначені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та те, що інший, більш м`який запобіжний захід наразі, є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

       Обвинуваченим інкримінується вчинення, серед іншого, особливо тяжкого злочину щодо незаконного зберігання, перевезення та збуту наркотичних засобів у складі організованої групи, та за який передбачено покарання до дванадцяти років позбавлення волі, при цьому судове провадження знаходиться на стадії підготовчого засідання, і у кримінальному провадженні має бути проведений значний обсяг дій, у тому числі допит свідків, тому суд вважає, що ризики визначені ст.177 КПК України, не зменшились і продовжують існувати, та що інший, більш м`який запобіжний захід, наразі є недостатнім для запобігання встановленим ризикам та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених.

       Надаючи оцінку можливості обвинувачених переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останні з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів можуть вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

       Заслухавши думку учасників судового провадження та перевіривши наявні матеріали, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу - тримання під вартою, не відпали та продовжують існувати, і альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинувачених, а тому наявна необхідність у продовженні такої міри запобіжного заходу із визначенням його строку у межах 60 днів із застосуванням застави в попередньо визначеному розмірі. З аналогічних підстав суд відхиляє посилання сторони захисту щодо доцільності застосування до обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу.

Також в судовому засіданні прокурор прохав застосувати до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_13 примусовий привід у зв`язку із їх ухиленням від явки до суду.

Відповідно до ст.314 КПК України підготовче судове засідання відбувається з обов`язковою участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та інших учасників процесу.

Присутні в судовому засіданні учасники судового провадження у вирішенні клопотання прокурора про примусовий привід покладались на розсуд суду.

Захисник обвинувачених ОСОБА_10 пояснив, що йому не відомі причини не прибуття обвинувачених у підготовче судове засідання і зв`язок з ними відсутній.

       За нормами ст.323 КПК України в разі неприбуття обвинуваченого за викликом в судове засідання, суд має право постановити ухвалу про його привід.  

       У відповідності до ст.140 КПК України, привід полягає у примусовому супроводженні особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час. Рішення про здійснення приводу під час судового провадження приймається судом у формі ухвали за клопотанням сторони кримінального провадження, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, або з власної ініціативи. Привід може бути застосований до підозрюваного, обвинуваченого або свідка. 

З`ясувавши думку учасників судового провадження, присутніх в судовому засіданні, враховуючи, що суд за клопотанням сторони кримінального провадження або з власної ініціативи приймає рішення про здійснення приводу, беручи до увагу обов`язкову участь обвинувачених у судовому засіданні, які не прибули за викликом в судове засідання, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим.

       При цьому суд наголошує, що сторона,  яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

       Питання про застосування застави вирішено судом в порядку ст.183 КПК України.


п о с т а н о в и в :

       Продовжити застосований до обвинувачених ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів, до 23.02.2023 включно із визначенням застави в попередньому розмірі - 198480 грн.

Зобов`язати СУ ГУНП в Харківській області здійснити примусовий привід обвинувачених ОСОБА_12 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_13 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 у підготовче судове засідання на 15 год. 00 хв. 16.02.2023.

Про виконання приводу або неможливість виконання із зазначенням причин інформувати головуючого до судового засідання письмово.

       Ухвала в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення, а обвинуваченими, які утримуються під вартою, в той самий строк з моменту вручення їм копії судового рішення. В іншій частині ухвала суду оскарженню не підлягає.


Суддя

Ленінського районного суду м. Полтави                                 ОСОБА_1





Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація