справа № 758/13555/21 головуючий у суді І інстанції Якимець О.І.

провадження № 22-ц/824/983/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ДОДАТКОВА)

19 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В.,

суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Жванко О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Васильняком Романом Івановичем, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року залишено без змін.

06 грудня 2022 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Васильняком Романом Івановичем, про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

Заява обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції під час прийняття постанови не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги. Зазначає, що відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу вказано розрахунок судових витрат відповідача в розмірі 10 000 грн. та надано відповідні докази сплати цих коштів представнику відповідача - адвокату Васильняку Р.І. Вказує, що представником відповідача ОСОБА_1 на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції надано: договір про надання правової допомоги від 20 вересня 2020 року; меморіальний ордер від 11 вересня 2022 року № МВ 53701021 на суму 10 000 грн.; акт наданих послуг від 10 вересня 2022 року на суму 10 000 грн. Окрім того наголошує, що після подання відзиву стороною позивача не подано заперечення, у яких зазначено про необхідність зменшення розміру витрат відповідача на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Належним чином повідомлені сторони в судове засідання не з`явилися, представник заявника просив розглядати справу у його відсутність.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення, вважає що така заява підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №8261216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 757/60277/18-ц (провадження № 61-15924св20).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналізуючи вказані норми ЦПК України про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, Верховний Суд дійшов висновку, що до понесених стороною витрат на професійну правову допомогу відносяться як витрати, які оплачені стороною/третьою особою до моменту заявлення вимоги про їх відшкодування так і ті, які будуть оплачені нею в майбутньому, якщо це відповідає умовам договору.

Аналогічні правові висновки сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19, провадження № 61-14735св20 та ін.

Такий підхід прослідковується і в судових рішеннях Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19 та Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26 червня 2019 року у справі № 813/481/18, провадження № К/9901/13036/19, від 08 вересня 2020 року у справі № 640/10548/19, провадження № К/9901/33762/19, від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20, провадження № К/9901/22452/20.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Що стосується гонорарів адвокатів, ЄСПЛ вказує, що заявник повинен показати, що гонорари сплачені або тільки будуть сплачені адвокату.

Відповідні висновки щодо того, що фактичними витратами на правову допомогу є, в тому числі, витрати, оплата яких буде здійснена в майбутньому ЄСПЛ виклав, зокрема, у справі «Теб`єті Мюхафізе Кемійветі та Ісрафілов проти Азербайджану» (заява № 37083/03, пункт 106).

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Васильняком Романом Івановичем, про ухвалення додаткового рішення з розподілу судових витрат на правничу допомогу і долучених доказів на підтвердження судових витрат на правничу допомогу, судом апеляційної інстанції встановлено, що представником відповідача на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції до відзиву на апеляційну скаргу надано:

1) Договір про надання правової допомоги № 13 від 30 вересня 2021 року (а.с.185-186);

2) Акт приймання-передачі наданих послуг №3від 10 вересня 2022 року до Договору про надання правової допомоги № 13 від 30 вересня 2021 року (а.с.187);

3) копію меморіального ордеру від 11 вересня 2022 року № МВ 53701021 на суму 10 000 грн. 00 коп. (а.с.188).

Відповідно до п.6.1. Договору про надання правової допомоги № 13 від 30 вересня 2021 року вартість послуг за договором розраховується із тарифів за домовленістю сторін. Згідно з п. 6.2. сторони підтверджують факт проведення розрахунку відповідною розпискою або актом (а.с.185, зворот).

Згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №3 від 10 вересня 2022 року до Договору про надання правової допомоги № 13 від 30 вересня 2021 року адвокатом Васильняком Романом Івановичем з 30 серпня 2022 року по 10 вересня 2022 року надано ОСОБА_1 юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги № 13 від 30 вересня 2021 року, а ОСОБА_1 прийняв такі послуги, а саме: ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги по цивільній справі № 758/13555/21 (кількість - 3, вартість - 2 500 грн.); вивчення судової практики Верховного Суду для підготовки відзиву до суду по цивільній справі № 758/13555/21 (кількість - 3, вартість - 2 500 грн.); підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування та подання документів до суду, у тому числі щодо витрат на правову допомогу по цивільній справі № 758/13555/21 (кількість - 6, вартість - 5 000 грн.) (а.с.187).

Відповідно до копії меморіального ордеру № МВ53701021 від 11 вересня 2022 року платник ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_4 10 000 грн. (призначення платежу: оплата послуг адвоката акт № 3 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги № 13 від 30 вересня 2021 року (а.с.188).

При визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката по конкретній справі, адресований клієнту.

Отже, як вбачається з письмових матеріалів справи, договір про надання правової допомоги був укладений між відповідачем та адвокатом Васильняком Романом Івановичем. Також з матеріалів справи вбачається, що адвокатом в інтересах довірителя подавався відзив на апеляційну скаргу на 13 арк. (а.с.170-182). Окрім того, апеляційний суд зауважує, що представник відповідача брав участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 28 листопада 2022 року, що підтверджується протоколом судового засідання.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, апеляційний суд дійшов висновку про достатність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу. Реальність наданих адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини, розмір витрат на правничу допомогу, заявлений стороною відповідача, міг бути зменшений судом лише за наявності обґрунтованого клопотання та /або заперечень сторони позивача. Натомість такого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечень позивач до суду не подавав.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 червня 2022 року залишено без змін, апеляційний суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Васильняком Романом Івановичем, про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Васильняком Романом Івановичем, про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Ухвалити додаткове судове рішення в даній справі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000(десять тисяч) грн. 00 коп.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова