ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2022 р. Справа № 910/3217/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи,

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022

та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2022

у справі №910/3217/22 (суддя - Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

до Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів у загальному розмірі 62073,45 грн, з яких: 37953,88 грн - основний борг, 6756,83 грн - пеня, 4372,66 грн - 3% річних та 12990,08 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання зі сплати орендної плати та інших платежів за договором №1296 від 08.08.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Позивач також посилався на те, що ним у встановленому законом порядку набуто право вимоги до відповідача зі сплати вказаної заборгованості на підставі Акта про придбання майна на аукціоні від 02.08.2021, підписаного між Акціонерним товариством «К.Енерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2022 відкрито провадження у справі №910/3217/22 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3217/22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено повністю.

18.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подало до суду першої інстанції заяву про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12786,61 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни на користь позивача 7200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, Фізична особа-підприємець Савелій Ольга Володимирівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" та відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення суду ухвалено за умов неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження існування спірної заборгованості, оскільки долучені позивачем до позовної заяви акти надання послуг складені на виконання умов іншого договору.

Також відповідач зазначає, що вона повністю сплатила наявну заборгованість, на підтвердження чого разом з апеляційною скаргою надала копії квитанцій.

Окрім цього, за твердженнями скаржника в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження передачі прав вимоги від Акціонерного товариства «К.Енерго» до позивача, оскільки Акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2021 не є правочином у розумінні норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 апеляційну скаргу у справі №910/3217/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 відкладено вирішення питання про відкриття/відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення апеляційної скарги без руху у справі №910/3217/22 до надходження її матеріалів до Північного апеляційного господарського суду.

27.09.2022 Господарський суд міста Києва скерував матеріали справи №910/3217/22 до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 апеляційну скаргу у справі №910/3217/22 залишено без руху на підставі ч. 3 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

До суду 12.10.2022 від Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2022, відкрито апеляційне провадження у справі №910/3217/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу 15 днів з дня отримання копії ухвали.

До суду 26.10.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 08.08.2013 між Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Фізичною особою-підприємцем Савелій Ольгою Володимирівною (орендар) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (підприємство) укладено договір №1296 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: бульвар Леоніда Бикова, буд. 4-А, літ «А», для розміщення торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів загальною площею 60,95 кв. м.

Відповідно до п. п. 3.1- 3.6 договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради №34/6250 від 22.09.2011, та станом на 20.05.2013 згідно з конкурсною пропозицією за перший місяць становить 55,46 грн за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 3380,29 грн на місяць без ПДВ згідно з розрахунком орендної плані, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1). Крім того, орендар відшкодовує підприємству втрати, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об`єкт оренди, у розмірі 194,84 грн на місяць без ПДВ. Розмір відшкодування витрат, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, змінюється за вимогою підприємства в односторонньому порядку у випадку зміни розмірів цього податку згідно з чинним законодавством України, про що орендарю повідомляється письмово. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати та інших платежів, передбачених п. 3.1 договору, нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Орендна плата та інші платежі, передбачені п 3.1 договору, сплачуються орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача) - Публічного акціонерного товариства «Київенерго», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об`єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата та відшкодування витрат, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно з п. 6.2 договору за несвоєчасну сплату орендних та інших платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У п. 9.1 договору сторони погодили, що цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 08.08.2013 по 06.08.2016.

У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п. 9.7 договору).

Відповідно до акту прийняття-передачі нерухомого майна від 08.08.2013 приміщення, що перебуває на балансі Публічного акціонерного товариства «Київенерго», передане орендодавцем орендарю.

Як стверджує позивач, у період з лютого 2017 року по квітень 2018 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надало Фізичній особі-підприємцю Савелій Ользі Володимирівні послуги на суму 45415,06 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг від 28.02.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 та від 30.04.2018.

Також позивач вказує на те, Фізична особа-підприємець Савелій Ольга Володимирівна сплатила за послуги частково, внаслідок чого станом на 02.08.2021 у неї утворилася заборгованість на суму 37953,88 грн.

Також, ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.09.2020 у справі №905/1965/19 припинено процедуру розпорядження майном боржника - Акціонерного товариства «Київенерго», яке змінило своє найменування на Акціонерне товариство «К.Енерго», визнано останнього банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

27.07.2021 арбітражним керуючим розміщено оголошення за лотом №69 про продаж майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеного Господарським судом Донецької області, а саме: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішенням, яке відбулось на електронному майданчику «Е Тендер» з датою проведення аукціону 27.07.2021.

27.07.2021 за результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом №UA-PS-2021-07-16-000066-1, переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс».

02.08.2021 між Акціонерним товариством «К.Енерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» було складено Акт про придбання майна на аукціоні, в якому визначено, що на умовах цивільно-правового правочину, котрий укладено сторонами, та на підставі протоколу проведення електронного аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 27.07.2021, продавець передає у власність покупцеві наступний об`єкт продажу банкрута - Акціонерного товариства «К.Енерго»:

- Лот №69: право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошенні про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1, в тому числі й оголошенні на електронному майданчику, через якого покупцем було подано пропозицію.

Предметом акту про придбання майна на аукціоні №UA-PS-2021-07-16-000066-1 від 02.08.2021 є право вимоги на загальногосподарську дебіторську заборгованість, підтверджену первинними документами та/або рішеннями суду Акціонерного товариства «К.Енерго» до осіб, перелік (найменування із ідентифікаційними/ідентифікуючими ознаками/даними) котрих із зазначенням підстав (документів) та дат виникнення заборгованостей, а також розмірів/сум відповідних заборгованостей, було розміщено в оголошені про проведення аукціону №UA-PS-2021-07-16-000066-1.

Як убачається з додатку №1 до Акту про придбання майна на аукціоні, новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» перейшли права вимоги до Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни за договором №1296 (без зазначення назви та дати) та договором №1296-1 від 01.03.2017.

Позивач, придбавши права вимоги до відповідача на аукціоні, звернувся до неї з вимогою №10-09/01 від 10.01.2022 про сплату заборгованості в сумі 37953,88 грн на підставі актів надання послуг від 28.02.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 та від 30.04.2018.

Відповідач отримала вказану вимогу 26.01.2022, проте не надала на неї відповіді.

Наведені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» з позовом до Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати та інших платежів за договором №1296 від 08.08.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в розмірі 37953,88 грн.

Окрім цього, у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг позивачем також нараховано до стягнення з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни 6756,83 грн пені за період з 21.05.2018 по 21.11.2018, 12990,08 грн інфляційних втрат за період з вересня 2018 року по березень 2022 року та 4372,66 грн 3% річних за період з 21.05.2018 по 28.03.2022.

Відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції відзиву на позов з запереченнями з приводу заявлених позовних вимог не подала.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначив, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 37953,88 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. Також суд вказав на обґрунтованість розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем.

Окрім цього, як було зазначено вище, після ухвалення рішення Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" подало до суду першої інстанції заяву про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12786,61 грн.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву позивача, зазначив, що розподілу між сторонами підлягають витрати на професійну правничу допомогу щодо підготовки, складання та подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва у розмірі 7200,00 грн. Натомість, суд відмовив у стягненні з відповідача 5586,61 грн гонорару успіху.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині обґрунтованості суми заявленої до стягнення заборгованості за договором оренди, а отже і висновками щодо задоволення заявленого позову у повному обсязі та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3 та 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ) (ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).

Частинами 1 та 4 ст. 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Положеннями ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів вказує на те, що до матеріалів справи позивачем долучено акти надання послуг від 28.02.2017, від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 та від 30.04.2018.

При цьому, лише акти від 28.02.2017 були складені та підписані сторонами на виконання умов спірного договору №1296 від 08.08.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Решта актів надання послуг від 31.12.2017, від 31.01.2018, від 28.02.2018, від 31.03.2018 та від 30.04.2018 складені сторонами на виконання іншого договору оренди №1296-1 від 01.03.2017, а тому неправомірно визнані місцевим господарським судом у якості належних доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача за спірним договором.

Відповідно до акту від 28.02.2017, підписаного між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Фізичною особою-підприємцем Савелій Ольгою Володимирівною, вартість оренди нежитлового приміщення за договором №1296 від 08.08.2013 склала 7367,90 грн.

Окрім цього, відповідно до акту від 28.02.2017, підписаного між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та Фізичною особою-підприємцем Савелій Ольгою Володимирівною, вартість відшкодування витрат, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою за договором №1296 від 08.08.2013, склала 1369,32 грн.

Таким чином, документально підтвердженою є заборгованість Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни за договором №1296 від 08.08.2013 у розмірі 8737,22 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача з приводу того, що у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження існування спірної заборгованості, є частково обґрунтованими.

Як було зазначено вище, відповідно до умов укладеного договору орендна плата та відшкодування витрат, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Таким чином, відповідач мала сплатити за послуги по актах від 28.02.2017 до 20.03.2017 включно. Однак, матеріали справи не містять доказів оплати послуг з оренди та відшкодування витрат, що пов`язані з платою податку за користування земельною ділянкою, на загальну суму 8737,22 грн.

У поданій апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що вона повністю сплатила наявну заборгованість, на підтвердження чого разом з апеляційною скаргою надала копії квитанцій.

Проте, колегія суддів вказує на те, що надані відповідачем копії квитанцій не підтверджують оплату за послуги згідно умов договору №1296 від 08.08.2013. Жодна з копій квитанції не містить посилань на оплату послуг за спірним договором, а деякі з копій взагалі є нечіткими і нерозбірливими і з них неможливо встановити зміст та правові підстави проведеної оплати.

При цьому, такі докази подані відповідачем з порушенням вимог, встановлених ч. 2 та 3 ст. 269 ГПК України, оскільки відповідачем не наведено жодних обґрунтувань щодо неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції та взагалі не заявлено клопотання про долучення вказаних доказів до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вказує на те, що відповідачем порушено грошове зобов`язання з оплати послуг за договором №1296 від 08.08.2013 на суму 8737,22 грн.

Тому, висновки місцевого господарського суду з приводу того, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем на суму 37953,88 грн належним чином доведений і документально підтверджений, є необґрунтованими та такими, що здійснені за умов неповного з`ясування обставин справи.

В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження передачі прав вимоги від Акціонерного товариства «К.Енерго» до позивача, оскільки Акт про придбання майна на аукціоні від 02.08.2021 не є правочином у розумінні норм Цивільного кодексу України.

З цього приводу колегія суддів вказує на те що відповідно до ст. ст. 512, 514 та 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Зі змісту норм Цивільного кодексу України випливає, що за загальним правилом будь-яке зобов`язальне право вимоги може бути відступлене кредитором іншій особі.

Обмеження щодо заміни кредитора у зобов`язанні може бути встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Зазвичай такі обмеження спрямовані на усунення ризиків, пов`язаних із переходом прав вимоги до іншої особи, яка не є стороною за первісним договором.

Цивільний кодекс встановлює загальне правило про принципову можливість переходу права кредитора від однієї особи до іншої як в порядку загального (універсального) правонаступництва, так і в порядку правонаступництва в окремому правовідношенні (сингулярного правонаступництва). В ч. 1 ст. 512 ЦК України ці види правонаступництва розглядаються як самостійні підстави заміни кредитора у зобов`язанні. Отже, заміна кредитора у зобов`язанні є родовим поняттям щодо передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому, слід брати до уваги те, що в Цивільному кодексі України термін «зобов`язання» вживається в різних значеннях і не збігається змістовно з поняттям «договір».

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Оскільки, правочин про відступлення права вимоги у формі двостороннього акта про придбання майна на аукціоні відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, у судовому порядку недійсним не визнавався, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" набуло прав вимоги (стало новим кредитором) до боржника щодо сплати заборгованості за договором №1296 від 08.08.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Отже, доводи скаржника в наведеній частині колегією суддів відхиляються, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Так, позивачем нараховано до стягнення з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни 6756,83 грн пені за період з 21.05.2018 по 21.11.2018 на суму заборгованості 37953,88 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до п. 6.2 договору №1296 від 08.08.2013 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду за несвоєчасну сплату орендних та інших платежів орендар сплачує пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Вище судом встановлено, що відповідачем порушено грошове зобов`язання з оплати послуг за договором №1296 від 08.08.2013 на суму 8737,22 грн. Також судом встановлено, що відповідач мала сплатити за послуги по актах від 28.02.2017 до 20.03.2017 включно. Отже, періодом, за який має нараховуватися пеня у даному випадку є період з 21.03.2017 по 21.09.2017 включно, враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з цим, позивач нарахував пеню за період з 21.05.2018 по 21.11.2018, оскільки вважав доведеним інший розмір заборгованості за договором, у тому числі по актах наданих послуг від 30.04.2018.

Відтак, вимога позивача про стягнення пені за вказаний ним період не підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних доказів на підтвердження існування заборгованості відповідача за період з грудня 2017 року по квітень 2018 року.

Щодо позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни 12990,08 грн інфляційних втрат за період з вересня 2018 року по березень 2022 року та 4372,66 грн 3% річних за період з 21.05.2018 по 28.03.2022, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання та залежать від його розміру.

Здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди прострочення виконання зобов`язання відповідачем з урахуванням встановленої суми заборгованості, апеляційний суд зазначає, що стягненню з відповідача підлягає 1010,41 грн 3% річних та 3226,18 грн інфляційних втрат.

Таким чином, підсумовуючи викладене, суд зазначає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" підлягають частковому задоволенню, а стягненню з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни на користь позивача підлягає основний борг у розмірі 8737,22 грн, 3% річних в сумі 1010,41 грн та 3226,18 грн інфляційних втрат.

Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення суду слід зазначити, що апеляційна скарга не містить жодних доводів з приводу його незаконності та порушення місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права.

Разом з цим, додаткове судове рішення є похідним від основного, а розмір судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, залежить від розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 стягнуто з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни на користь позивача 7200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу), покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, оскільки апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 7200,00 грн підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, з відповідача підлягають стягненню витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в сумі 1504,80 грн.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3217/22 підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 8737,22 грн основного боргу, 1010,41 грн 3% річних та 3226,18 грн інфляційних втрат.

Окрім цього, частковому скасуванню підлягає також додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 у справі №910/3217/22 з ухваленням нового рішення про стягнення з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1504,80 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За вказаних обставин апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України та, беручи до уваги фактичні обставини виникнення судового спору, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено ч. 3 ст. 287 ГПК України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 даної статті.

Вказана справа є малозначною, а тому прийнята постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2022 у справі №910/3217/22 скасувати частково та ухвалити нове рішення.

3. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) 8737 (вісім тисяч сімсот тридцять сім),22 грн основного боргу, 1010 (одна тисяча десять),41 грн 3% річних, 3226 (три тисячі двісті двадцять шість),18 грн інфляційних втрат та 518 (п`ятсот вісімнадцять),53 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2022 у справі №910/3217/22 скасувати частково та ухвалити нове рішення.

7. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) 1504 (одна тисяча п`ятсот чотири),80 грн витрат на професійну правничу допомогу.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) на користь Фізичної особи-підприємця Савелій Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 2943 (дві тисячі дев`ятсот сорок три),71 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

9. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко