Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 278/669/21

провадження № 61-21514св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області,

третя особа - первинна профспілкова організація працівників Тетерівської сільської об`єднаної територіальної громади,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2021 року в складі судді Грубіяна Є. О. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та просив поновити його на роботі на посаді начальника економіко-інвестиційного відділу Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позову зазначав, що його звільнення відбулося з порушенням вимог законодавства, без попередньої згоди профспілкової організації, членом якої він є, окрім того йому не було запропоновано іншої вакантної посади. Відповідач не врахував його переважне перед іншим працівниками право на залишення на роботі (високу кваліфікацію, тривалий безперервний стаж роботи у Тетерівській сільській раді, навчання у вищому навчальному закладі без відриву від виробництва).

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок змін в організації виробництва і праці, які пов`язані зі зміною структури та штатного розпису, позивач був попереджений про можливе звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. При цьому, вакантні посади, які б можливо було запропонувати позивачу, в апараті Тетерівської сільської ради за період з 03 грудня 2020 року по 03 лютого 2021 року були відсутні.

Звільнення ОСОБА_1 відбулося за згодою профспілкової організації, про що свідчить рішення № 1 від 04 січня 2021 року. Оскільки законодавством не передбачено конкретної форми такої згоди, вказівка у цьому рішенні на відсутність обґрунтування для ненадання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 , слід розцінювати як згода профспілки на звільнення позивача.

Внаслідок зміни штатного розпису відбулося скорочення економічно-інвестиційного відділу, який очолював ОСОБА_1 . У новому штатному розписі передбачено, що з 01 січня 2021 року утворюється фінансовий відділ, який відповідно до рішення Тетерівської сільської ради № 14 від 19 листопада 2021 року є юридичною особою виконавчого комітету сільської ради. Призначення на посади у цей новостворений відділ відноситься до виключної компетенції роботодавця й не покладає на нього обов`язок здійснити переведення позивача на роботу у цей відділ відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України.

При цьому, переважне право на залишення на роботі, яке передбачене статтею 42 КЗпП України, враховується лише при скороченні однорідних професій та посад. Правила даної норми не застосовуються при вирішенні питання про прийняття працівників на роботу у новостворений відділ, який є окремою юридичною особою виконавчого комітету сільської ради.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення його позову.

На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року в справі № 6- 491цс15, від 25 травня 2016 року в справі № 6-3048цс15, від 18 жовтня 2017 року в справі № 6-1723цс17 та у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, від 01 жовтня 2018 року в справі № 487/2756/17, від 22 січня 2019 року в справі № 569/370/17, від 20 лютого 2019 року в справі № 359/8899/17, від 20 червня 2019 року в справі № 226/1664/18, від 29 січня 2020 року в справі № 761/41149/16-ц, від 21 лютого 2020 року в справі № 761/25605/17, від 22 вересня 2020 року в справі № 161/7196/19, від 09 грудня 2021 року в справі № 646/2661/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Суди не врахували ту обставину, що на час скорочення він навчався без відриву від виробництва у вищому навчальному закладі, а відповідно до пункту 4 частини першої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва.

Відповідач порушив вимоги частини третьої статті 49-2 КЗпП України, оскільки не виконав обов`язок з його працевлаштування з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Житомирського районного суду Житомирської області.

08 серпня 2022 року матеріали справи № 278/669/21 надійшли до Верховного Суду.

Тетерівська сільська рада Житомирського району Житомирської області направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 27 квітня 2016 року обіймав посаду начальника економічно-інвестиційного відділу Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Рішенням Тетерівської сільської ради від 19 листопада 2020 року № 10 затверджено структуру апарату ради у кількості 27 штатних одиниць. Розпорядженням голови сільської ради від 20 листопада № 106-о затверджено новий штатний розпис Тетерівської сільської ради, який вводиться у дію з 01 січня 2021 року. Вказаним штатним розписом в апараті сільської ради не передбачено економічно-інвестиційного відділу.

На підставі рішення Тетерівської сільської ради від 19 листопада 2020 року №14 створено юридичну особу - фінансовий відділ виконавчого комітету Тетерівської сільської ради.

03 грудня 2020 року ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з посади начальника економічно-інвестиційного відділу на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України з 03 лютого 2021 року.

20 листопада 2020 року відповідач повідомив первинну профспілкову організацію працівників Тетерівської сільської об`єднаної територіальної громади про скорочення чисельності та штату працівників.

Рішенням від 26 листопада 2020 року первинна профспілкова організація повідомила про те, що профспілковий комітет не заперечує щодо запланованого скорочення чисельності та штату працівників апарату Тетерівської сільської ради.

Окрім того, у рішенні від 04 січня 2021 року профспілковий комітет зазначив, що провів консультації із роботодавцем щодо можливості надання іншої роботи начальнику економічно-інвестиційного відділу ОСОБА_1 в апараті Тетерівської сільської ради та з`ясував, що вакантні посади відсутні та переважного права на залишення на роботі немає, відтак відсутні підстави для ненадання згоди на розірвання трудового договору з ним.

Розпорядженням Тетерівської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 01 лютого 2021 року № 16-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника економічно-інвестиційного відділу Тетерівської сільської ради з 03 лютого 2021 року.

Згідно з актом Управління Держпраці у Житомирській області від 26 лютого 2021 року № ЖТ 0610/60/АВ, складеним з результатами проведення позапланового контролю щодо додержання вимог законодавства у сфері праці, зокрема в частині розірвання трудових відносин та виплати розрахункових коштів, в ході проведення перевірки встановлено, що за період з 03 грудня 2020 року по 03 лютого 2021 року вакантних посад, які могли бути запропоновані ОСОБА_1 , в Тетерівській сільській раді були відсутні.

Долучена до матеріалів справи довідка сільського голови від 29 березня 2021 року містить інформацію про те, що станом на 3 лютого 2021 року в штатному розписі апарату Тетеріської сільської ради, який введений в дію з 01 січня 2021 року, передбачено 27 посад. Вакантних посад, які б можна було запропонувати працівникам для працевлаштування, станом на вказану дату не було. Всі працівники апарату сільської ради відповідають кваліфікаційним вимогам, передбаченим посадовими інструкціями, мають відповідну кваліфікацію та досвід роботи. За період з 03 грудня 2020 року по 03 лютого 2021 року в апарат сільської ради ніхто не призначався.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою, третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник, або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Встановивши, що у відповідача дійсно відбулося скорочення штату та чисельності працівників, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне вивільнення, та у Тетерівській сільській раді були відсутні вакантні посади, які відповідають його професії (спеціальності), суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судом його переважного права на залишення на роботі, оскільки таке право, передбачене частиною першою статті 42 КЗпП України, не застосовується для працевлаштування в новоутворених структурних підрозділах (при зміні організаційної структури), оскільки, переважне право на залишення на роботі не є тотожним переважному праву на працевлаштування на нову посаду у новостворених підрозділах.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 310/9294/18 (провадження № 61-16809св20), від 09 квітня 2020 року у справі № 760/21020/15 (провадження № 61- 37686св18).

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 31 травня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко