ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

20 грудня 2022 року

м. Чернівці

Справа № 719/272/22

провадження № 822/904/22-ц

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Половінкіної Н.Ю.,

за участю секретаря Паучек І.І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2022 року,

головуючий у суді першої інстанції суддя Суський О.І.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ОСОБА_1 заявив клопотання про забезпечення позову.

Просив суд забезпечити позов, шляхом заборони ОСОБА_2 відчужувати нерухоме майно: автомобіль марки «Audi» модель А8, категорія транспортного засобу –легковий, номерний знак НОМЕР_1 , рік виробництва транспортного засобу 2004, vin, номер кузова НОМЕР_2 , колір чорний;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки LOVOL FT505, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 03 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на рухоме майно, що належить ОСОБА_2 , а саме:

- автомобіль марки «Audi» модель А8, категорія транспортного засобу –легковий, номерний знак НОМЕР_1 , рік виробництва транспортного засобу 2004, vin, номер кузова НОМЕР_2 , колір чорний;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки LOVOL FT505, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1532 см.куб., потужність двигуна 36,00 кВт, маса машини 2670 кг, особливі відмітки: ДКП №ФЧЦ-Тр-020/17-18 від 24 березня 2017 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення даного позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та судом порушено норми процесуального права.

Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник не навів обставин необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надав на їх підтвердження доказів, що свідчить про необгрунтованість указаної заяви.

Також указував на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Так, статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень.

Згідно з ч. 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Відповідно до частини третьої статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року, № 9 (далі - постанови Пленуму ВСУ), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, під час розгляду заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції мав перевірити наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Саме такі висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц.

Як убачається з матеріалів справи позивач просить стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за договором позики, тобто предметом спору є грошові кошти.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обраний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень статей 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що не забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у заяві про забезпечення позову позивач просив забезпечити позов шляхом заборони відчуження, що є відмінним від арешту майна, тому суд першої інстанції зробив помилковий висновок в цій частині та безпідставно вийшов за межі вимог заяви ОСОБА_1 .. Апеляційний суд вважає, що достатнім та ефективним способом забезпечення позову є заборона відчуження спірного рухомого майна, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову підлягає зміні.

Щодо доводів апелянта про відсутність оцінки майна слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Водночас ч. 1 ст. 151 ЦПК України встановлені вимоги до змісту заяви про забезпечення позову, а саме: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Тобто аналіз вказаних процесуальних норм вказує на те, що закон не містить положень, які б свідчили про необхідність зазначення відомостей щодо ринкової вартості предмету забезпечення.

Отже, посилання представника відповідача щодо відсутності ринкової оцінки майна як на підставу скасування заходів забезпечення є безпідставними, з огляду на відсутність законодавчих зобов`язань на подання таких відомостей разом з заявою про забезпечення позову.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними з позовними вимогам позивача, оскільки предметом спору є грошові кошти, відповідач, як власник нерухомого майна, може у будь- який час відчужити майно, що призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, ускладнить поновлення порушених прав та інтересів позивача, тому обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного рухомого майна спрямований на запобігання відчуженню рухомого майна, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер та не порушують права та інтереси відповідача.

А тому, застосування такого заходу забезпечення як заборона відчуження майна є співмірним із позовними вимогами, оскільки у такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін, тобто вжиття такого заходу не перешкоджатиме у користуванні та володінні відповідачем спірним майном, а також буде забезпечено належне виконання рішення суду з метою відновлення порушеного права позивача.

Крім того, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про зустрічне забезпечення за наявності для цього передбачених законом підстав.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 травня 2020 року у справі № 755/15345/17-ц та від 13 травня 2020 року у справі № 646/1489/19-ц.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, а тому її слід змінити в частині забезпечення позову.

Керуючись ст. 374, 368, 376, 381, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Сокирянського районного суду Чернівецької області від 04 жовтня 2022 року в частині забезпечення позову змінити.

Заборонити ОСОБА_2 відчужувати наступні транспортні засоби:

- автомобіль марки «Audi» модель А8, категорія транспортного засобу –легковий, номерний знак НОМЕР_1 , рік виробництва транспортного засобу 2004, vin, номер кузова НОМЕР_2 , колір чорний;

- трактор колісний, реєстраційний номер НОМЕР_3 , марки LOVOL FT505, рік випуску 2017, заводський номер НОМЕР_4 , двигун № НОМЕР_5 , об`єм двигуна 1532 см.куб., потужність двигуна 36,00 кВт, маса машини 2670 кг, особливі відмітки: ДКП №ФЧЦ-Тр-020/17-18 від 24 березня 2017 року.

Виконання ухвали доручити Управлінню центру надання адміністративних послуг Новодністровської міської ради (м.Новодністровськ, мікрорайон "Діброва", гуртожиток 1-В Чернівецької області), Регіональному сервісному центру Головного сервісного центру МВС в Чернівецькій області (м. Чернівці вул. Руська, 248М).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Дата складання повного тексту постанови – 23 грудня 2022 року.

Головуючий                                         М. І. Кулянда

Судді: О. О. Одинак

        Н.Ю. Половінкіна