КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року, у кримінальному провадженні щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 262; ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

та

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Сєвєродонецьк Луганської області, громадянин України, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 289; ст. 290; ч. 3 ст. 262; ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю сторін провадження:

прокурора - ОСОБА_9 , яка брала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням цифрового засобу зв`язку програмного забезпечення месенджеру «Вайбер»,

захисника - ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою від 15 листопада 2022 року Дніпровський районний суд м. Києва задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченим ОСОБА_5 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 262; ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_7 , який обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 1 ст. 263; ч. 2 ст. 289; ст. 290; ч. 3 ст. 262; ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 13 січня 2023 року включно.

Цією ж ухвалою суд також продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк, що не перевищує два місяці, обвинуваченому ОСОБА_10 , однак рішення суду в цій частині не оскаржується.

Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, проаналізувавши доводи сторін кримінального провадження, враховуючи зміст та обсяг обвинувачення, конкретні обставини кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченим, а також приймаючи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, які були встановлені під час розгляду відповідного клопотання прокурора, зазначив про те, що вказані обставини, на переконання суду, мають бути оцінені як такі, що жодним чином не будуть стримуючими факторами для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, у зв`язку з чим, жодний інший вид запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.

Крім того, на підставі цих та інших обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність на даний час достатніх даних, які б свідчили про зміну обставин, які були підставами для застосування до обвинувачених найбільш суворого запобіжного заходу та продовження строку його дії або про припинення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені судом раніше.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року у справі № 359/3506/19 та постановити нову, якою змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд в свою чергу, формально послався на ті ж самі підстави тримання ОСОБА_5 під вартою, що по суті, дублюється з моменту його затримання та обрання запобіжного заходу, тобто на протязі більше 4,5 років.

Захисник вказує, і на те, що кримінальний процесуальний закон України передбачає, що для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор повинен кожен раз доводити крайню необхідність застосування такого запобіжного заходу, посилатися на докази та обґрунтовувати неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, проте, навіть із плином судового розгляду, прокурор продовжує посилатися на застарілі та неактуальні на цей час обставини, без посилання на конкретні докази. Натомість, прокурор ОСОБА_11 заявила клопотання про продовження запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у виді тримання під вартою, текст якого не змінюється уже понад 3 років, незважаючи на те, що змінюються стадії судового розгляду і спливають строки.

Також на думку захисника, суд не врахував тривалість тримання обвинуваченого під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що в оскаржуваному судовому рішенні, незаконно зазначено про те, що ОСОБА_5 раніше судимий, оскільки дане твердження не відповідає дійсності, так як, ОСОБА_5 , в силу ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року у справі № 359/3506/19 про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

В обґрунтування апеляційних вимог захисник ОСОБА_8 посилається на те, що оскаржувана ухвала суду, є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права, що потягнуло за собою ухвалення незаконного судового рішення.

Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що в судовому засіданні під час вирішення питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , стороною обвинувачення не було надано жодних доказів наявності відповідних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а суд в свою чергу, формально послався на ті ж самі підстави тримання ОСОБА_7 під вартою, що по суті, дублюються з моменту його затримання та обрання запобіжного заходу 13.04.2018, тобто на протязі більше 3 років.

Захисник вказує, і на те, що кримінальний процесуальний закон України передбачає, що для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор повинен кожен раз доводити крайню необхідність застосування такого запобіжного заходу, посилатися на докази та обґрунтовувати неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, проте, навіть із плином судового розгляду, прокурор продовжує посилатися на застарілі та неактуальні на цей час обставини, без посилання на конкретні докази.

Також на думку захисника, суд не врахував тривалість тримання обвинуваченого під вартою та те, що з часом будь-які ризики, що існували на момент обрання запобіжного заходу, слабшають і потребують додаткового обґрунтування.

Крім того, ОСОБА_7 , як зазначає його захисник, необхідний більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, у зв`язку з рядом тяжких хвороб, потребує постійного медичного нагляду, що не може бути забезпечено в умовах слідчого ізолятору. З огляду на стан здоров`я ОСОБА_7 , а також враховуючи міцність соціальних зв`язків, на думку захисника дозволяють дійти висновку, що інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_7 .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника, який підтримав обидві апеляційні скарги та просив їх задовольнити; пояснення прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та просила залишити оскаржувану ухвалу суду без змін; перевіривши надані суду апеляційної інстанції матеріали щодо продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , відповідно - адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для продовження запобіжного заходу, так само як і для його застосування, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд першої інстанції, за клопотанням учасників судового провадження, має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Перевіривши доводи апеляційних скарг захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року про продовження обвинуваченимзапобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання вказаних обвинувачених під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

З огляду на це, посилання захисників в апеляційних скаргах на те, що ризики наведені прокурором у клопотанні про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджуються будь-якими фактичними даними, не можуть бути визнані обґрунтованими та служити достатніми підставами для скасування ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року, оскільки, на думку колегії суддів, вказане судове рішення, відповідає вимогам, передбаченим ст. 370 КПК України, в тому числі на предмет його вмотивованості, з огляду на те, що в ньому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, а тому вважає це рішення законним та обґрунтованим.

Всупереч доводам апеляційних скарг, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження саме цього запобіжного заходу, в тому числі дані про особу та стан здоров'я кожного обвинуваченого, а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, про що детально наведено в оскаржуваній ухвалі, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що на даній стадії судового розгляду будь-які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити уникнення дійсних та наявних ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, на які міститься посилання в оскаржуваній ухвалі, та виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

Отже, за висновком колегії суддів, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, дані про особу кожного із них, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає необхідним, за наслідками апеляційного розгляду, прийняти рішення, яким ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року про продовження обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не може перевищувати двох місяців, тобто до 13 січня 2023 року включно, залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,- без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419 та 422-1 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року, відповідно до якої суд продовжив обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує два місяці, тобто до 13 січня 2023 року включно, - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: _____________ _____________ _____________

( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )

Номер справи: 359/3506/19

Номер провадження: 11-кп/824/4329/2022

Категорія: ст. 257; ч. 4 ст. 187; ч. 1 ст. 263; ч. 3 ст. 262; ч. 3 ст. 28, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_12

Доповідач - суддя ОСОБА_1 .