Справа №303/4981/22

                        2/303/762/22

                ряд. стат. звіту №38

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 року                                 м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді                Мирошниченко Ю.М.

з участю секретаря судових засідань        Шкріба Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» (далі - Банк) до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -

                                               ВСТАНОВИВ:

Банк просить стягнути зі ОСОБА_1 6104,12 грн., які за кредитним договором заборгувала її померла мати ОСОБА_2 . Покликається на те, що відповідачка успадкувала після смерті матері її права та обов`язки й повинна погасити кредит.

Відповідачка позов не визнала, посилаючись на (1) відсутність боргу, (2) пропуск позивачем строку на пред`явлення своєї вимоги до спадкоємця та (3) сплив строку позовної давності.

Позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві (ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як убачається з матеріалів справи, 31.03.2014 р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (а. с. 59).

Дослідження наданих Банком документів кредитної справи ОСОБА_2 , перевірка наведених позивачем правових підстав укладення кредитного договору та зроблених ним розрахунків свідчить про наявність на день смерті позичальниці заборгованості за тілом кредиту, що становить 6104,12 грн. (а. с. 11-21).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч. 1 ст. 608 ЦК України).

Згідно з нормами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини передбачені ст. 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Особливості правового регулювання відношень між кредитором і спадкоємцями боржника регламентовано положеннями ст. ст. 1281, 1282 ЦК України.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, протягом зазначених строків, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Судом встановлено, що 22.11.2017 р. позивач спрямував до Мукачівської державної нотаріальної контори претензію кредитора щодо включення до спадкової маси вимоги Банку про кредитну заборгованість спадкодавця (а. 113 с. № 303/8559/21).

27.07.2018 р. кредитодавець повторно звернувся до нотаріальної контори з претензією, в якій уточнив розмір заборгованості (а. с. 64).

05.09.2018 р. Банк отримав повідомлення нотаріуса про те, що спадщину після ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_1 (а. с. 65), яка 08.05.2018 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (а. 150 с. с. № 303/8559/21), про що нотаріус повідомив позивача 29.09.2018 р. (а. 153, 154 с. № 303/8559/21).

24.04.2020 р. Банк знову спрямував до Мукачівської державної нотаріальної контори претензію кредитора щодо включення до спадкової маси вимоги Банку про кредитну заборгованість спадкодавця, на яку нотаріус 07.07.2020 р. дав відповідь аналогічного змісту (а. 155, 156 с. № 303/8559/21).

Таким чином, дослідження обставин справи та аналіз норм чинного законодавства дають підстави для висновку про те, що Банк своєчасно пред`явив свої вимоги до спадкоємиці боржниці. Водночас законом встановлено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-75цс15 вказано, що формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року в справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) сказано, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 751/8797/17 (провадження № 61-47610св18) зазначено, що аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусовому порядку через суд, а вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено (частина друга статті 1282 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 320/9961/15-ц (провадження № 61-3471св18) сформульована правова позиція, згідно з якою наявність у кредитора померлого боржника відомостей про прийняття спадщини, що відкрилась після нього, його спадкоємцями, а також про коло спадкоємців, зумовлює початок перебігу позовної давності за правилами, визначеними частиною першою статті 261 ЦК України.

У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб і порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власних інтересах. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб`єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) у результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем).

29.10.2021 р. Банк звернувся до ОСОБА_1 з аналогічним позовом (а. 1-7 с. № 303/8559/21), який ухвалою суду від 17.05.2022 р. залишено без розгляду через повторну неявку представника позивача (а. 183 с. № 303/8559/21). Однак перебіг позовної давності у разі пред`явлення позову, який судом було залишено без розгляду, не переривається (постанова ВП ВС від 29.06.2021 р. у справі № 904/3405/19; провадження № 12-50гс20).

Тож у справі, що розглядається початком перебігу позовної давності є 5 вересня 2018 року – день коли кредитор отримав відомості про прийняття відповідачкою спадщини, що відкрилась після боржниці.

Позовну заяву у цій справі подано до суду 25 липня 2022 року, тобто поза межами визначеного законом строку позовної давності.

Наслідки пропуску строку позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно з частиною четвертою якої сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до частини п`ятою статті 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Проте у розглядуваній справі позивач питання щодо поновлення строку позовної давності не ставив, доказів на підтвердження наявності поважних причин його пропуску не навів.

       Керуючись ст.ст. 261, 267, 526, 549-552, 598, 1049, 1054, 1216, 1218-1220, 1281, 1282 ЦК України та ст.ст. 2, 19, 76-81, 89, 229, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

       В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 6104,12 гривень відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», місце знаходження 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах.№ НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО 305299.

       Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 21.12.2022 року.

Головуючий                                                                 Юрій Мирошниченко