Справа № 740/5552/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/4823/374/22

Категорія - Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів                            ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретарів судового засідання  ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12018270180000979 від 04.08.2018 року, за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 червня 2022 року відносно

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

з участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_9 , ОСОБА_10

потерпілої ОСОБА_7

представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6

обвинуваченого  ОСОБА_8

захисника-адвоката ОСОБА_11 .

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанцій обставини

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 червня 2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдано за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу залишено без розгляду.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 13 789,28 грн. віднесено на рахунок держави.

Питання про речові докази вирішено в порядку ст.100 КПК України.

Відповідно до обвинувального акту, органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 03.08.2018 року, близько 20 год. 30 хв., керуючи власним автомобілем марки «Mercedez-Benz Sprinter 313 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі Р-67 Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин у напрямку від с. Колісники до с. Зруб Ніжинського району на 84 кілометрі цієї дороги, усупереч вимогам п. 10.1, пп. «а» п. 14.2 та п. 14.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (далі – ПДР України), не впевнившись у безпеці виконання зміни напрямку руху та не надавши можливості водію автомобіля марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , який рухався за ним і вже розпочав виконання маневру обгону його автомобіля, став також виконувати маневр обгону автомобіля, що рухався попереду, та здійснювати виїзд на зустрічну смугу руху, внаслідок чого створив небезпеку для руху водію автомобіля марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , – ОСОБА_12 . Водій ОСОБА_12 за вказаних обставин не мав технічної можливості своїми односторонніми діями шляхом застосування гальмування уникнути зіткнення з автомобілем марки «Mercedez-Benz Sprinter 313 CDI», реєстраційний номер НОМЕР_1 , тому застосував маневрування та з метою уникнення зіткнення різко прийняв уліво, виїхавши частково на ліве узбіччя та в подальшому, рухаючись у стані заносу, автомобіль марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , винесло на праве узбіччя в правий кювет, де відбулося його перекидання, в результаті чого пасажир автомобіля марки «Audi A4», реєстраційний номер НОМЕР_2 , – ОСОБА_7 отримала такі тілесні ушкодження: перелом дистального кінця правої ключиці, забій попереково-копчикового відділу хребта у вигляді перелому L5 хребця, забій м`яких тканин тазу та обох стегон, забій нирок, які згідно з висновком експерта № 226 відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Органом досудового розслідування Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції вказав, що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1, пп. «а» п. 14.2, п. 14.3 ПДР України, а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що він своїми діями не впливав на механізм розвитку даної події і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з її наслідками. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі прокурор просив вирок суду 1 інстанції  скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286  КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 4000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 68000 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом на строк 3 роки.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.

Задовольнити цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_8 витрати на залучення експерта.

В обґрунтування апеляційних вимог вказав, що вирок є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Зазначив, що наведені у вироку висновки не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та містять істотні суперечності.

Судом не проведено аналіз доказів, наданих стороною обвинувачення, не зазначено підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази сторони обвинувачення.

Так, на думку апелянта, судом була дана не вірна оцінка показанням потерпілої, свідків, експерту, протоколам слідчих дій, висновкам судових експертиз. Вказані докази спростовують висновки суду та доводять порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 10, 1, 14.2 (а), 14.3 ПДР, які перебувають у причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків.

Разом з тим, суд мотивував своє рішення виключно на доказах сторони захисту, які є неналежними та недопустимими.

Зокрема, висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження №ВЕ-12/2021 від 23.04.2021 року проведена на підставі заяви захисника, без законних на те підстав, всупереч вимогам ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року та Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень». Крім того, у порядку ст. 290 КПК України вказаний висновок стороні обвинувачення не відкрито.

Сторона захисту при призначенні вище вказаної експертизи, усупереч вимогам ст. 332 КПК України, не заявляла клопотання до суду про доручення проведення експертизи, у результаті чого сторона обвинувачення не мала можливості поставити запитання експерту.

Фотокартки стану дорожнього покриття, надані стороною захисту, є недопустимими та неналежним доказом, так як незрозуміло ким вони зроблені, на який пристрій, коли саме та чи взагалі це фото місця події.

Неналежними та недопустимими доказами є копії протоколів проведення слідчих експериментів з ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_13 з відеозаписами до них, так як вони є копіями, а не оригіналами.

Матеріали службового розслідування за фактом ДТП, на які послався суд,  не є джерелом доказів у кримінальному процесі. Також не є джерелом доказів  пояснення ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , на яких фактично ухвалено виправдувальний вирок. В даному випадку, суд в основу вироку поклав неналежні та недопустимі докази сторони захисту, що свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Висновки суду про те, що обсяг наданих експерту матеріалів кримінального провадження для проведення судової авто технічної експертизи був недостатній для правильного та однозначного висновку, є невірним, так як на той час експертиза проведена відповідно до вимог КПК України.

Також є помилковим висновок суду про те, що свідок ОСОБА_14 не перебував на відстані 200-300 м від місця події під час слідчих експериментів, так як такий спростовується протоколами слідчих дій та його показаннями в суді. Вказане свідчить про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_6 просила вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286  КК України та призначити покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.

В обґрунтування апеляційних вимог вказала, що вирок є незаконним та необґрунтованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. 

На думку апелянта, винуватість ОСОБА_8 підтверджується показаннями потерпілої, свідків, протоколами слідчих дій, висновками експертиз. Суд не обґрунтував, чому саме не взяв до уваги докази, надані стороною обвинувачення, та чому при ухваленні вироку керувався доказами, наданими стороною захисту.

Суд при ухваленні рішення керувався висновком службового розслідування, зокрема, поясненнями ОСОБА_12 , проте такі не можуть бути доказом у кримінальному провадженні, оскільки не входять до числа допустимих доказів.

Крім того, судом порушено принцип безпосереднього дослідження доказів, так як суд віддав перевагу не показанням ОСОБА_12 у судовому засіданні, а його поясненням, наявних в матеріалах службового розслідування за фактом ДТП.

Також судом безпідставно взято до уваги висновок експерта, наданий стороною захисту, так як при даному дослідженні використовувались не всі матеріали кримінального провадження та воно було проведено не під час досудового розслідування. Вказаний висновок не відкривався стороні обвинувачення у порядку ст. 290 КПК України.

Фотознімки стану дорожнього покриття, надані стороною захисту, є неналежними та недопустимими доказами, так як невідомо ким, де та коли вони зроблені.

Також апелянт звертає увагу на негативну поведінку обвинуваченого, який намагається уникнути відповідальності, не надав жодної допомоги потерпілій, намагався зникнути з місця ДТП, не визнав свою винуватість у вчиненні злочину, не розкаявся.  

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні обвинувачений та його захисник  просили відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а вирок суду залишити без змін.

Прокурор, потерпіла та її представник у судовому засіданні підтримали подані апеляційні скарги та просили задовольнити з викладених в них підстав.

Встановлені судом апеляційної інстанції обставини та мотиви, з яких суд виходив при ухваленні рішення

Заслухавши доповідача, учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Суд першої інстанції, який розглядає справу по суті, є судом, який безпосередньо, ретельно і всебічно  досліджує докази, співставляє їх  між собою та з діючим матеріальним і процесуальним законом, дає їм оцінку в сукупності, встановлює, чи можна поза розумним сумнівом, на підставі усього комплексу доказів, стверджувати, що саме обвинувачені вчинили інкримінований їм злочин.

Однак колегія суддів дійшла висновку, що цих  вимог закону суд першої інстанції дотримався не у повному обсязі.

Суд 1 інстанції виправдовуючи ОСОБА_8 зазначив,  що сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, що дії обвинуваченого ОСОБА_8 не відповідали вимогам п. 10.1, пп. «а» п. 14.2, п. 14.3 ПДР України, а навпаки із наведених і не спростованих доказів кримінального провадження вбачається, що він своїми діями не впливав на механізм розвитку даної події і його дії не знаходяться в причинному зв`язку з її наслідками. А тому ці обставини є лише припущенням обвинувачення і нічим об`єктивно не підтверджені та не свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а такі обов`язкові ознаки об`єктивної сторони складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, як діяння у виді порушення обвинуваченим ОСОБА_8 правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв`язок між цим діянням та наслідками у виді спричинення тілесного ушкодження середньої тяжкості ОСОБА_7 не доведені.

Обґрунтовуючи своє рішення  суд 1 інстанції послався, окрім іншого, на наданий стороною захисту висновок експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження № ВЕ-12/2021 від 23.04.2021 року, яким встановлено, що пояснення водія автомобіля «Audi» – ОСОБА_12 та свідка ОСОБА_14 в частині вказаних ними кількісних характеристик руху автомобіля «Mercedes-Benz» до пригоди з технічної точки зору неспроможні з причин, наведених у дослідницькій частині. Можливість оцінки розвитку даної пригоди (а також положення транспортних засобів відносно елементів проїзної частини в різні моменти розвитку пригоди) з боку водія автомобіля «Peugeot» (свідка ОСОБА_14 ), який знаходився на відстані 300 м (відповідно до його пояснень) до автомобіля «Mercedes-Benz» та відповідно автомобіля «Audi» (який здійснював обгін автомобіля «Mercedes-Benz») за умови, що дана пригода мала місце в темну пору доби (при якій могла мати місце недостатня видимість в напрямку руху даного транспортного засобу), викликає сумнів (з технічної точки зору) та потребує перевірки на предмет оцінки можливості з боку даного свідка встановити з указаної відстані (300 м) наведені ним параметри руху обох транспортних засобів до пригоди. Оцінити (на предмет технічної можливості) пояснення водія автомобіля «Mercedes-Benz» – ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 (пасажира автомобіля «Mercedes-Benz») щодо вказаних ними характеристик розвитку пригоди експертним шляхом неможливо з причин, наведених у дослідницькій частині. За обставин виникнення даної пригоди, що викладені в наданих на дослідження матеріалах справи (в частині обставин виникнення пригоди), в даній дорожній обстановці з технічної точки зору водій автомобіля «Audi» – ОСОБА_12 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.1 та (або) 14.2 «в» Правил дорожнього руху. Ураховуючи механізм розвитку даної пригоди, дії водія «Audi» – ОСОБА_12 з технічної точки зору не відповідали вимогам п. 12.1 та (або) 14.2 «в» Правил дорожнього руху, і така невідповідність знаходиться в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. Дії водія «Audi» – ОСОБА_12 також не відповідали вимогам п. 12.9 «б» ПДР. У діях водія автомобіля «Mercedes-Benz» – ОСОБА_8 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної події.

Зі змісту висновку експерта за результатами проведення автотехнічного дослідження № ВЕ-12/2021 від 23.04.2021 року також встановлено, що експертом ОСОБА_15 проводилось дослідження на підставі матеріалів кримінального провадження та шести відеозаписів проведення слідчих експериментів, зокрема, зі свідками ОСОБА_12 - водієм «Audi», ОСОБА_14 - водієм автомобіля «Peugeot», ОСОБА_13 – пасажиром автомобіля «Mercedes-Benz» та обвинуваченим ОСОБА_8 – водієм автомобіля «Mercedes-Benz». При проведенні дослідження обставин даної дорожньо-транспортної пригоди використовувався ряд інформаційних джерел, в тому числі, і програмний продукт PC-Crash.

Допитаний у судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_15 підтвердив вище вказані висновки та наполягав на тому, що під час проведення розрахунків за версією свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , наданих ними під час слідчих експериментів, встановлена їх невідповідність даним, вказаних в протоколах слідчих експериментів, тому вони є технічно неспроможними. Щоб склалася дорожня обстановка, на яку вказують свідки сторони обвинувачення, автомобіль «Mercedes-Benz» повинен маневрувати заздалегідь, щоб зміститися так, як зазначають свідки під час проведення слідчого експерименту. Також, враховуючи відстань між автомобілями та їх швидкість, автомобіль «Mercedes-Benz», враховуючи його габарити, не міг зміститися до точки, на яку вказує свідок, так як його швидкість повинна була бути у два рази більшою. Повідомив, що при проведенні дослідження обставин даної дорожньо-транспортної пригоди він використовував, в тому числі, і програмний продукт PC-Crash.

З аналізу висновку експерта №ВЕ-12/2021 від 23.04.2021 року та показань експерта ОСОБА_15 вбачається, що для проведення цієї експертизи брались вихідні дані, які, крім іншого, містяться у протоколах слідчих експериментів, проведених за участю свідка ОСОБА_13 – пасажира автомобіля «Mercedes-Benz» та обвинуваченого ОСОБА_8 – водія автомобіля «Mercedes-Benz».

Проте, апеляційним судом встановлено, що протоколи слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_8 в матеріалах кримінального провадження, які були надані суду, відсутні та такі судом у судовому засіданні досліджені не були.  

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.  Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 23 та ст. 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.

Проте, в порушення вимог закону щодо необхідності безпосередньо сприйняти та оцінити докази суд 1 інстанції не дослідив протоколи слідчих експериментів, при цьому у вироку послався на висновки експерта на замовлення сторони захисту, які зроблені, в тому числі, і на підставі слідчих експериментів за участю свідка ОСОБА_13 та обвинуваченого ОСОБА_8 .

Крім того, суд 1 інстанції, визнаючи належним та допустимим доказом висновок експертного дослідження, наданий стороною захисту, не врахував те, що згідно інформації, наданої Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз від 03.11.2022 року та ЗАТ «Імпульсана», будь-яких домовленостей (двостороння угода, меморандум тощо) про використання при проведенні експертиз будь-якого матеріально-технічного забезпечення, яке належить КНДІСЕ, у тому числі  програмного продукту PC-Crash 10.2 (Лінц, Австрія), між КНДІСЕ та судовим експертом ОСОБА_15 не укладалося. Доступ до програмного продукту  PC-Crash експерту не надавався. ОСОБА_15 не є законним користувачем комп`ютерної програми PC-Crash.

Висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 3042-3045/20-24 від 20.08.2020 року (експерт ОСОБА_16 ) встановлено, що в дорожній обстановці, що склалася, згідно з показами свідка ОСОБА_14 та водія ОСОБА_12 , останній при обгоні автомобіля «Mercedes-Benz-Sprinter», вибрав від нього безпечний боковий інтервал; у дорожній обстановці, що склалася, водій ОСОБА_8 повинен був діяти згідно з вимогами п. 10.1, 14.2 «а» ПДР України. Для виконання вимог п. 10.1, 14.2 «а» ПДР. у водія ОСОБА_8 не було перешкод технічного характеру. При цьому його дії з технічної точки зору не відповідають цим вимогам. Регламентація дій водія ОСОБА_8 щодо вимог п. 10.1, 14.2 «а» ПДР згідно з його власним варіантом розвитку подій на місці ДТП не розгядалась із-за відсутності відомостей про його конкретні дії по керуванню своїм транспортним засобом безпосередньо перед настанням події ДТП. У дорожній обстановці, що склалася, водій автомобіля «Audi» повинен був діяти відповідно до вимог розділу 14 «Обгін» ПДР, зокрема, п. 14.2 з урахуванням п. 13.3, а з моменту виникнення небезпечної дорожньої обстановки – згідно з п. 12.3 ПДР.  Дії водія ОСОБА_12 під час ДТП не суперечать зазначеним вимогам ПДР. У дорожній обстановці, що склалася, необережні дії водія автомобіля «Mercedes» – ОСОБА_8 , що не відповідають вимогам п. 10.1, 14.2 «а» ПДР, є необхідними умовами і технічною причиною виникнення події даної ДТП.

В судовому засіданні апеляційного суду експерт ОСОБА_16 підтвердив вище вказані висновки судової експертизи та показав, що дослідження, окрім іншого, проводилось з врахуванням вихідних даних, які містяться у протоколах слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_12 . Вихідні дані щодо обставин даної дорожньо-транспортної пригоди, які зафіксовані під час проведення слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_13 , при дослідженні не враховувались, так як вказані протоколи слідчих дій експерту не надавались.

Виходячи з аналізу вище вказаних висновків експертиз, показань експертів ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , показань обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка сторони обвинувачення ОСОБА_12 , у яких  протилежні версії розвитку дорожньо-транспортної пригоди, свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин події, враховуючи фактичні обставини у даному кримінальному провадженні, зважаючи на наявні суперечності як у висновках експертиз, так і в показаннях вище вказаних осіб, також те, що експертне дослідження сторони захисту було, крім того, проведено на підставі вихідних даних, які не були предметом безпосереднього дослідження суду 1 інстанції, в даному випадку суду необхідно було усунути ці суперечності шляхом призначення судової автотехнічної експертизи, чого зроблено не було, тому  висновок суду про виправдання   обвинуваченого колегія суддів вважає передчасним, зробленим без повного, всебічного та об`єктивного аналізу наявних у кримінальному провадженні доказів, а тому не може визнаватися законним та обґрунтованим.

Висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності, які могли вплинути на вирішення питання про винуватість обвинуваченого, правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність, та є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 412 КПК України є підставою для скасування рішення.

Виявлена істотна неповнота та неправильність судового розгляду не може бути усунута з додержанням специфіки процесуальної форми апеляційного розгляду, тому апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню із призначенням нового розгляду в суді 1 інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, з дотриманням прав учасників процесу призначити судову автотехнічну експертизу з метою перевірки фактичних обставин справи та усунення наявних суперечностей, за результатами якої перевірити доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_8 складу злочину, та доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо доведеності вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, дослідити обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінити докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, після чого ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 412, 415, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої – адвоката ОСОБА_6 – задовольнити частково, вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 06 червня 2022 року відносно ОСОБА_8 – скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3                          ОСОБА_2                          ОСОБА_4 ОСОБА_17