ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Валки

справа № 640/10761/14

провадження № 22ц/818/599/22

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Тичкової О.Ю.

суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П..

за участю секретаря судового засідання  Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідач – Державне підприємство «Південна Залізниця»

треті особи- Кабінет Міністрів України, Міністерство інфраструктури України

заінтересовані особи: Державна адміністрація залізничного транспорту, Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції , -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Валки Харківської області апеляційну скаргу Філоненко Олени Юріївни, яка діє в інтересах Державного підприємства «Південна залізниця» на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року постановлену у складі судді Попрас В.О. ,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, Державної адміністрації залізничного транспорту України, Державного підприємства «Південна залізниця», Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про визнання незаконними і скасування розпорядження та наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та визнання діючим контракту.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 змінено частково.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2020 рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 в частині, що змінена апеляційним судом та постанову апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 залишено без змін.

ДП «Південна залізниця» звернулося до Київського районного суду м. Харкова з заявою, в якій проcила встановити спосіб і порядок виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 по справі № 640/10761/14-ц в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року, визнавши за боржником ДП «Південна залізниця» обов`язок внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 про визнання недійсним попереднього запису про його звільнення з роботи та про поновлення на підставі відповідного наказу, виданого Міністерством інфраструктури України, як уповноваженим органом управління. 

В обґрунтування заяви зазначав, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 у справі № 640/10761/14-ц визнано незаконним звільнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця». Відповідно до вказаного рішення було допущене негайне виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення з ДП «Південна залізниця» на його користь середнього заробітку за один місяць в розмірі 22 322,80 грн. На підставі вищезазначеного рішення суду 05.12.2017 Київським районним судом м. Харкова був виданий виконавчий лист № 640/10761/14-ц, який в подальшому був пред`явлений на примусове виконання до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харкова ЕТУЮ у Харківській області. Рішенням Київського районного суду м. Харкова ви 07.11.2017 було визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 травня 2014 року № 514-р; визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 03 червня 2014 року № 90-О; визнано незаконним та скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03 червня 2014 року №702/ос; визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 03 червня 2014 року № 201 /ос; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року; визнано діючим контракт № 4-IV з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28 травня 2013 року. Відповідачами у даній справі одночасно були Кабінет Міністрів України, Міністерство інфраструктури України, Державна адміністрація залізничного транспорту України, Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» та ДП «Південна залізниця». Відповідно до Статуту ДП «Південна залізниця», а саме пункту 1.1, Державне підприємство «Південна залізниця» створене згідно з Законами України «Про транспорт», «Про залізничний транспорт», Цивільним і Господарським кодексами України, засноване на державній власності, підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (уповноважений орган управління). Згідно пункту 7.1 Статуту, керівництво Залізницею здійснює її начальник, який призначається на посаду Кабінетом Міністрів України згідно з чинним законодавством за поданням Уповноваженого органу управління. Абзацом 2 пункту 4.4 Статуту встановлено, що Залізниця не несе відповідальності за зобов`язаннями держави, Уповноваженого органу управління. Укрзалізниці. У відповідності до вимог чинного законодавства 28.05.2013 Міністерством інфраструктури України було укладено Контракт № 4- IV з позивачем, відповідно до якого, останнього було призначено на посаду начальника ДП «Південна залізниця» строком до 27.05.2018. 26.05.2014 Міністерство інфраструктури України, у відповідності до пункту 27 Контракту № 4- IV, своїм листом №3768/13/14-14 направило клопотання до Кабінету Міністрів України про звільнення позивача з посади начальника ДП «Південна залізниця» у зв`язку із невиконанням останнім умов Контракту № 4- IV. На підставі отриманого клопотання Кабінетом Міністрів України було видане розпорядження № 514-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця». Причиною звільнення зазначено невиконання умов контракту. На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 514-р Міністерством інфраструктури України був виданий наказ, яким припинена дія контракту № 4- IV з позивачем. Лише на підставі вищезазначених розпорядчих документів Кабінету Міністрів України, Міністерства інфраструктури України, була проведена подальша процедура звільнення позивача з займаної посади з відповідним оформленням трудової книжки та виданням наказу № 201/ос від 03.06.2014 та оголошенням під підпис наказу Міністерства інфраструктури від 03.06.2014 № 90-О. Наказ про припинення трудового договору за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України № 201/ос від 03.06.2014, був виданий ДП «Південна залізниця» на виконання вищезазначеного розпорядження Кабінету Міністрів України № 514-р, наказу Міністерства інфраструктури України від 03.06.2014 № 90-о та наказу Укрзалізниці від 03.06.2014 №702/ос. Тобто неврегульованим залишається питання хто саме має вчинити дії в напрямку виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року, оскільки трудовий договір з  ОСОБА_1 ДП «Південна залізниця» не укладався, не розривався, ДП «Південна залізниця» лише нараховувало та виплачувало заробітну плату та не є роботодавцем по відношенню до останнього. Виходячи із зазначеного, за таких обставин одноособове виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2020 у справі № 64010761/14-ц ДП «Південна залізниця» в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця», не виявляється можливим без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України та Міністерством інфраструктури України. Одноособове виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2020 у справі № 640/10761/14-ц ДП «Південна залізниця» в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця», не виявляється можливим без прийняття відповідного рішення Кабінетом Міністрів України та Міністерством інфраструктури України. Так, пунктом 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», встановлено, що рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Отже, видачі наказу про поновлення позивача на посаді, в першу чергу, має передувати відповідне подання Міністерства інфраструктури України до Кабінету Міністрів України, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України про призначення позивача на посаді начальника ДП «Південна залізниця» видається саме за поданням Міністерства інфраструктури України, як то передбачено вимогами чинного законодавства та Статутом ДП «Південна залізниця. Оскільки у виконавчому листі від 05.12.2017 № 640/10761/14-ц зазначено боржником Державне підприємство «Південна залізниця», то залізницею були здійснені всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду. На теперішній час ДП «Південна залізниця» сплачено на користь  ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць в розмірі 22322, 80 грн., а також сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 896672,65 грн. Тому беручи до уваги існуючий порядок призначення на посаду начальника ДП «Південна залізниця», що полягає у попередній видачі відповідних розпорядчих документів Кабінетом Міністрів України, Міністерством інфраструктури України, самостійне одноособове виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника не виявляється можливим, тому просять встановити спосіб та порядок виконання рішення.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова в задоволенні заяви Державного підприємства «Південна залізниця» відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що контракт № 4-IV укладений з ОСОБА_1 від 28 травня 2013 року визнано судом діючим . Тому відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.  Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В заяві представника Державного підприємства «Південна залізниця» не зазначені обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Не погодившись з ухвалою суду ДП «Південна залізниця» подало апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано того, що в межах виконавчого провадження №55457345 по примусовому виконанню виконавчого листа №640/10761/14-ц від 05.12.2017 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державного підприємства «Південна залізниця», державним виконавцем було винесено постанови від 10.01.2018 та 16.01.2018 про накладення на боржника штрафу в розмірі 5100,00 грн та 10200,00 грн, які в подальшому були оскаржені до суду.

Ухвалами Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2018 у справі № 640/10761/14-ц (н/п 4- с/640/15/18 та н/п 4-с/640/16/18) було встановлено, що Державне підприємство «Південна залізниця» є неналежним боржником у даному виконавчому провадженні, оскільки до його компетенції не входить питання про поновлення на роботі. Приймаючи це до уваги, суд визнав таку причину невиконання рішення суду поважною, а тому ухвалив таку скаргу задовольнити та скасувати постанови державного виконавця, якими було накладено штраф на боржника в розмірі 10200,00 грн. та 5100,00 грн.

Разом з тим, під час слухання справи у суді першої інстанції представником заявника зверталась увага суду першої інстанції на пункти 2, 4, 5, 8 «Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203, якими передбачено, що відповідно до статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту. Наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади (надалі - органи управління майном). Контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням з органом, до номенклатурної групи якого належить ця посада, згідно з пунктом 2 цієї постанови. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду (наймання на роботу) з дня, встановленого за угодою сторін у контракті. Зважаючи на те, що позивача було призначено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.1 і.2012 № 945-р, та звільнено на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 514-р, орган, який може прийняти рішення про поновлення позивача на посаді є Кабінет Міністрів України.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано доводи заявника про те, що на офіційному сайті Кабінету Міністрів України розміщено посилання на відеозапис чергового засідання Уряду від 09.12.2020 на офіційному УоuТube. Серед переліку питань з кадрових забезпечень, що розглядались на вказаному засіданні Уряду, окремо, на розгляд було винесено питання погодження проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державного підприємства «Південна залізниця» (починаючи з 23 хвилини відеозапису). За результатами розгляду вищезазначеного питання проект розпорядження Каоінету Міністрів України «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державного підприємства «Південна залізниця» було відхилено. Результати розгляду вищезазначеного питання Уряду відображені в протоколі засідання Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 119.Таким чином, відхилення Кабінетом Міністрів України на черговому засіданні проекту розпорядження Кабінету Міністрів України «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника державного підприємства «Південна залізниця» позбавляє апелянта законних підстав самостійного поновлення позивача на посаді начальника Державного підприємства «Південна залізниця» та водночас, свідчить про його несамостійність у відповідному процесі поновлення.

Додатково апелянт зазначив, що оскільки у виконавчому листі від 05.12.20 1 7 № 640/1076І/14-ц зазначено боржником Державне підприємство «Південна залізниця», то залізницею були здійснені всі заходи, спрямовані на виконання рішення суду. На теперішній час Державним підприємством «Південна залізниця» сплачено на користь ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць в розмірі 22 322,80 грн., а також сплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 896 672,65 грн. З огляду на зазначене, беручи до уваги існуючий порядок призначення на посаду начальника Державного підприємства «Південна залізниця», що полягає у попередній видачі відповідних розпорядчих документів Кабінетом Міністрів України, Міністерством інфраструктури України, самостійне одноособове виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника не виявляється можливим.

Не погодившись з апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу в якій прохала апеляційну скаргу залишити без задоволення ухвалу залишити без змін.

В обґрунтування відзиву зазначила, що видання наказу про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014 належить до виключної компетенції Державного підприємства «Південна залізниця». Посилання апелянта на висновки викладені в ухвалах Київського районного суду м. Харкова від 18.04,2018 у справі № 640/10761/14-ц (провадження 4-с/640/15/18 та 4-с/640/16/18) є недоречним. Питання про визнання особи неналежним боржником по справі вирішується у порядку, встановленому ст. 432 ЦПК України, а саме шляхом визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Про цей спосіб дії ДП «Південна залізниця» достеменно відомо, адже вони зверталися до суду з відповідною заявою, у задоволенні якої відмовлено ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.10.2020, залишеної без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20.04.2021. Частиною першою ст. 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Тобто суб`єктами звернення із заявою про встановлення чи зміну способів або порядку виконання рішення можуть бути виключно стягувач або виконавець. Однак, ДП «Південна залізниця» - не є ні стягувачем, ні виконавцем, а отже, не є уповноваженим суб`єктом на ініціювання вищевказаного питання перед судом. Вказане є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ДП «Південна залізниця» про встановлення способу та порядку виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2017. При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання. Однак, в заяві ДП «Південна залізниця» не було наведено жодних обставин, які б вказували на неможливість або ускладненість виконання судового рішення. Так, судом в ухвалі від 08.07.2021 на підставі повно та всебічно досліджених доводів ДП «Південна залізниця» було встановлено відсутність обставин, що істотно ускладнювали б виконання рішення або робили його неможливим, що свідчить про відсутність підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення суду. При цьому стягувач переконаний, що подана ДП «Південна залізниця» заява є намаганням створити перешкоди для дійсного та своєчасного | поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця», оскільки спосіб, який запропоновано в поданій заяві не відповідає дійсному стану речей та порядку, в якому ОСОБА_1 має бути поновлений на посаді. Процедура поновлення на посаді і процедура призначення на посаду — це дві різні процедури, які вимагають від уповноважених осіб вчинення різних дій та прийняття різних документів. В той же час, аналогічного змісту заява про встановлення способу і порядку виконання рішення вже перебувала в провадженні суду й ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 11.06.2018, яка набрала законної сили, було відмовлено у її задоволенні. | Постановою Харківського апеляційного суду від 17.06.2020 вказану ухвалу було залишено без змін з тих підстав, що в заяві представника ДП «Південна залізниця» не зазначаються обставини які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. В заяві представника ДП «Південна залізниця», питання щодо якої наразі вирішується вже судом апеляційної інстанції, жодних нових обставин не було зазначено.

30 листопада 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника КМУ. У відзиві представник зазначила, що відповідно до ст. 435 ЦПК України, передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. ОСОБА_3 зазначила, що чинним законодавством не передбачено чіткого та вичерпного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення. Представник КМУ просила врахувати викладені у відзиві доводи та прийняти законне та обґрунтоване рішення у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.  Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Оскаржена ухвала вказаним нормам цивільного процесуального права відповідає.

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення суду, у заяві представника Державного підприємства «Південна залізниця» не зазначено обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, в зв`язку з чим відсутні підстави для встановлення способу і порядку виконання рішення суду.

Суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або заміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.

Статтею 435 ЦПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Зазначена норма процесуального права знайшла своє відображення і у спеціальному Законі України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, де у ч. 3 ст. 33 закріплено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2018 року у справі № 2-749/11/2229 роз`яснив, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого ст. 16 ЦК України.

Зазначаючи, що на стадії виконання рішення, суд не може застосувати інший спосіб правового захисту стягувача ніж той, що передбачений рішенням суду, оскільки в іншому випадку це означало б зміну суті рішення суду та застосування іншого способу правового захисту позивача без дотримання належної судової процедури розгляду відповідних позовних вимог.

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду. Отже, суд дійшов вірно висновку про те, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. Тобто, слід розрізняти способи захисту цивільного права, передбачені статтею 16 ЦК України, та способи і порядок виконання рішення суду, що суд й здійснив.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання

Судовим розглядом встановлено, що 28.05.2013 р. Міністерством інфраструктури України укладено Контракт № 4-ІV з ОСОБА_1 , згідно якого позивача призначено на посаду начальника ДП «Південна залізниця», строк дії Контракту з 28.05.2013 року до 27.05. 2018 року.

27.05.2014 р. Кабінетом Міністрів України видане розпорядження №514-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця» у зв`язку з невиконанням умов контракту.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 р., ухваленому у вищезазначеній справі, частково задоволено позов ОСОБА_1 .

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника ДП «Південна залізниця».

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 514-р.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України від 03.06.2014 № 90-О.

Визнано незаконним та скасовано наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014 № 702/ос.

Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця» від 03.06.2014 № 201/ос.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014р.

Визнано діючим контракт №4-IV з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28.05.2013.

Стягнуто з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.06.2014 р. по 07.11.2017 р. у сумі 921095,70грн.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 22322,80 грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ДП «Південна залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 змінено. Зменшено розмір суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ДП «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 з 921 095,70 грн до 896672,65 грн.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017 р. в частині стягнення з Державного підприємства «Південна залізниця» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в розмірі 22322,80 грн скасовано і у задоволенні цих позовних вимог відмовлено у зв`язку з їх фактичним виконанням.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 16.03.2020 рішення Київського районного суду м. Харкова від 07.11.2017р. в частині, що змінена апеляційним судом та постанову апеляційного суду Харківської області від 12.04.2018 залишено без змін.

В зв`язку з визнанням незаконними та скасуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.05.2014 № 514-р, наказ Міністерства інфраструктури України від 03.06.2014 № 90-О, наказ Державної адміністрації залізничного транспорту України від 03.06.2014 №702/ос, наказ (розпорядження) ДП «Південна залізниця», визнано діючим контракт № 4-IVз начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, від 28.05.2013 та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника ДП «Південна залізниця» з 03.06.2014.

Запис в трудову книжку ОСОБА_1 про призначення на посаду начальника ДП «Південна залізниця» 29.11.2012 та звільнення з цієї посади 03.06.2014 внесені працівником відділу кадрів ДП «Південна залізниця».   Оскільки контракт № 4-IV від 28 травня 2013 року з начальником ДП «Південна залізниця», що є у державній власності, укладений з ОСОБА_1 визнано судом діючим, відсутні обставини, які ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Тому ДП «Південна залізниця», яка є боржником, а не стягувачем, за змістом вказаної норми ч. 1 ст. 435 ЦПК України не вправі ставити перед судом питання про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду.

У справі відсутні відомості, що у стягувача чи у державного виконавця з приводу примусового виконання згаданого рішення суду виникли обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З цих підстав колегія суддів відхиляє доводи скарги про залишення судом поза увагою посилання заявника щодо неможливості виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Державного підприємства «Південна залізниця» з 03 червня 2014 року.

Суд дав оцінку письмовим документам, які були надані апелянтом в обґрунтування своїх вимог, та дійшов правильного висновку, що вказані в заяві обставини не є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим

Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

В контексті правил ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367,368, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Філоненко Олени Юріївни, яка діє в інтересах Державного підприємства «Південна залізниця» залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 08 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2022 року.

Головуючий                                                        О. Ю. Тичкова

Судді                                                                        О.В. Маміна

                                                                       Н.П. Пилипчук