Судове рішення #482171930

УХВАЛА

Іменем України

12 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 761/25958/20

провадження № 61-10118ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання (догляду) та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання (догляду) та визнання права власності, в якому просив розірвати договір довічного утримання (догляду), укладений 05 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. М., зареєстрований в реєстрі за номером № 1575, та визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи вимоги, ОСОБА_2 посилався на те,

що 05 листопада 2019 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. М. посвідчений договір довічного утримання (догляду) між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 1 цього договору позивач передав у власність відповідачу трьохкімнатну квартиру

за адресою: АДРЕСА_2 , взамін чого

ОСОБА_1 зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_2 утриманням

та доглядом довічно на умовах, встановлених цим договором.

Згідно з Договором відповідач зобов`язалася сплачувати позивачу матеріальне забезпечення у розмірі 8 000,00 грн, щомісяця, також набувач повинен був забезпечувати відчужувача необхідним харчуванням, одягом, медикаментами та лікарськими засобами; надавати відчужувачу медичну допомогу шляхом залучення кваліфікованих медичних працівників (лікарів, медичних сестер тощо); оплачувати за власний рахунок комунальні послуги, інші платежі, пов`язані з проживанням відчужувача у зазначеній квартирі.

Разом з тим, незважаючи на досягнуті домовленості, зафіксовані у договорі, відповідач допустила істотне порушення умов договору, оскільки обумовлене умовами договору щомісячне матеріальне забезпечення у розмірі 8 000,00 грн позивачу не сплачувала, не оплачувала за власний рахунок комунальні послуги та інші платежі за квартиру, крім того, позбавила позивача права проживати у квартирі АДРЕСА_1 , що також було передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 грудня 2021 року

в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нову постанову про часткове задоволення позову. Розірвано договір довічного утримання (догляду), укладений 05 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. М. та зареєстрований в реєстрі за номером № 1575.

У задоволенні решти позову відмовлено.

22 жовтня 2022 року ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу

на постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року залишено без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 та надано строк для усунення недоліків скарги до 27 листопада 2022 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме - для надання доказів

на підтвердження сплати судового збору.

На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на важкий майновий стан.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відмовлено

у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та продовжено їй строк для усунення недоліків, встановлений ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року, до 05 грудня 2022 року, але який

не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме - для надання доказів на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує на неправильне застосування апеляційним судом норм права та порушення норм процесуального права, підставою оскарження судового рішення зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 14 червня 2022 року у справі № 753/18667/20,

від 28 березня 2018 року у справі № 509/513/16-ц, від 09 грудня 2020 року

у справі № 199/3846/19 тощо.

З касаційної скарги убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві)

у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду

на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений

у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку

з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків

за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду

на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України визначено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді;

її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Відповідно до частини першої статті 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Частиною першою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Апеляційним судом установлено, що сторони, укладаючи 05 листопада

2019 року договір довічного утримання обумовили такі істотні умови: довічне право проживання відчужувача у всій квартирі, яка є предметом даного договору; вчасну сплату матеріального забезпечення у розмірі 8 000,00 грн. щомісяця, яка має бути сплачена не пізніше десятого числа кожного місяця

за наступний місяць; догляд (опікування), що надається набувачем відчужувачу, та включає у себе, в тому числі: оплату за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, пов`язаних з проживанням у зазначеній квартирі відчужувача.

Також, судом установлено, що ОСОБА_1 , як набувачем, не виконувалися істотні умови договору довічного утримання, в частині сплати у період

з листопада 2019 року по липень 2020 року матеріального забезпечення

у розмірі 8 000,00 грн, надання ОСОБА_2 , як відчужувачу, довічного права проживання у всій квартирі, яка є предметом даного договору,

та в частині оплати за власний рахунок комунальних послуг, інших платежів, повязагних із проживанням у квартирі.

Враховуючи наведене, апеляційний суд, встановивши істотні порушення ОСОБА_1 , як набувачем, умов договору, дійшов обґрунтованого висновку про розірвання укладеного між сторонами договору довічного утримання.

Також, відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання права власності на квартиру за ОСОБА_2 , апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що наслідком розірвання договору довічного утримання згідно з частиною першою статті 756 ЦПК України є повернення

до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє

у відкритті касаційного провадження у справі у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваної постанови свідчить,

що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.

Ураховуючи наведене, судове рішення ухваленоз дотриманням норм матеріального та процесуального права. Правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування

чи тлумачення.

Керуючись частинами першою, четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду

від 22 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 про розірвання договору довічного утримання (догляду) та визнання права власності.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню

не підлягає.

Судді: С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

М. Є. Червинська



  • Номер: 2/761/2959/2021
  • Опис: за позовом Дегтярьов Б.І. до Грицкевич Г.І. про розірвання договору довічного утримання (догляду) та визнання права власності
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 761/25958/20
  • Суд: Шевченківський районний суд міста Києва
  • Суддя: Бурлаков Сергій Юрійович
  • Результати справи: скасовано
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 20.08.2020
  • Дата етапу: 22.09.2022
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація