Справа № 509/1161/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2022 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кириченко П.Л.

за участю секретаря судового засідання - Осадченко С.В.,

сторін по справі: ОСОБА_1 та його представник адвокат Гайса А.М. , представник ОСОБА_2 ОСОБА_3 - адвокат Семененко В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Овідіополь, Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ланський Анатолій Вікторович

про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та вчинити певні дії

учасники цивільного провадження:

позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мала А.М. за ордером, адвокат Гайса А.М. за дорученням ОМЦ

відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Семененко В.Г. та адвокат Семененко Н.С.

відповідач ОСОБА_4

відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Семененко В.Г. та адвокат Семененко Н.С.

третя особа Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ланський Анатолій Вікторович (далі по тексту приватний нотаріус)

та зустрічна позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, Одеський міський нотаріальний округ Вахненко Юлія Олександрівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4

про визнання об`єкта самочинним будівництвом

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування державної реєстрації

учасники цивільного провадження:

позивачка ОСОБА_2 та його представник адвокат Семененко Н.С. за ордером та адвокат Семененко В.Г. за ордером

відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Мала А.М. за ордером, адвокат Гайса А.М. за дорученням ОМЦ

третя особа державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, Одеський міський нотаріальний округ Вахненко Юлія Олександрівна, далі по текст державний нотаріус);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 та його представник адвокат Семененко В.Г. та адвокат Семененко Н.С.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 , -

В С Т А Н О В И В

07 лютого 2018 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 про поновлення строку позовної давності для звернення до суду, про визнання договору дарування недійсним, про витребування земельної ділянки із чужого володіння. Предметом позову є нерухоме майно, яке перебуває на території Одеського (кол. Овідіопольського) району Одеської області (т.1 а.с 1).

21 вересня 2020 року до Овідіопольського районного суду в Одеській області надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_2 , предметом позову є предмет нерухомого майна, яке перебуває на території Одеського (кол. Овідіопольського) району Одеської області та скасування державної реєстрації щодо нерухомого майна (т.2 а.с.43).

Позиція сторін

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ОСОБА_5 на праві приватної власності належала земельна ділянка № НОМЕР_1 , площею 0,065га, яка розташована на території садівничого товариства «Аист» Сухолиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності ІІІ-ОД №017085, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №213-17. Вказаний акт був виданий на підставі рішення №214 від 11.09.1997року Сухолиманської сільської ради народних депутатів «Про передачу в приватну власність земельної ділянки садівничому товариству «Аист». На вище вказаній земельній ділянці знаходиться садовий будинок загальною площею-69,0 кв.м., який належить позивачу на праві приватної власності на підставі рішення від 16.06.2005року Овідіопольського районного суду Одеської обл., зареєстрованим Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації в реєстрі права власності на нерухоме майно 16.03.2006року №1415485, номер запису: 119 в книзі: 1. Розпорядженням №976 від 16.07.2008року Овідіопольської районної адміністрації Одеської області була передана безоплатно в приватну власність згідно додатка до розпорядження: земельна ділянка площею 0,076га, місцезнаходження: Сухолиманська сільська рада, СК «Аист», ділянка № НОМЕР_1 . В подальшому між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було досягнуто згоди про піклування про позивача, про що був укладений письмовий договір довічного утримання 14.11.2009року. 17.11.2009р. між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (обдаровані) був укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В. Позивач вважав, що у приватного нотаріуса він підписує договір довічного утримання, а не договір дарування, внаслідок чого вважає, що договір дарування від 17.11.2009р. був вчинений внаслідок помилки. В наслідок чого позивач ОСОБА_1 просить визнати договір дарування від 17 листопада 2009 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , земельної ділянки площею 0.076 га., цільове призначення для ведення садівництва, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчена приватним нотаріусом Ланським А.В., реєстр № 3240 (далі по тексту спірний договір та спірна земельна ділянка).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 копію позову та матеріали до нього отримали належним чином та надали суду відзив в порядку ст. 178 ЦПК України з якого вбачається, що в позові необхідно відмовити (т.1 а.с 203).

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 копію позову та матеріали до нього отримали належним чином та надали суду відзив в порядку ст. 178 ЦПК України з якого вбачається, що в позові необхідно відмовити (т.1 а.с 203).

Відповідач ОСОБА_4 копію позову та матеріали до нього отримав належним чином відзив в порядку ст. 178 ЦПК України суду не надав.

Третя особа приватний нотаріус Ланський А.В. копію позову та матеріали до нього отримав належним чином, заперечення до суду не надав, направив лист з якого вбачається, що справу просить розглянути без його участі.

В обґрунтування зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 зазначає, що вона є власницею земельної ділянки, загальною площею 0,076 га, кадастровий номер 5123784200:02:002:0342 на підставі договору дарування земельної ділянки від 10 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстрованого в реєстрі за №3443. ОСОБА_1 є власником садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.01.2020р. До цього вказаний садовий будинок належав ОСОБА_5 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2005 р., справа №2-1230/2005 (зареєстровано Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 16.03.2006 р., реєстраційний номер: 14158485, номер запису: 119 в книзі: 1). Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2005р. встановлено, що садовий будинок побудований самочинно. Належний ОСОБА_5 садовий буди нок розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 . Факт самовільного будівництва садового будинку встановлений рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2005р. по справі №2-1230/2005. Також факт самочинного будівництва підтверджується і технічним звітом №002450 від 20.05.2020р. про відповідність побудованого будинку літ. «А», загальною площею 69 кв.м. у складі домоволодіння розташованого за адресою АДРЕСА_1 , будинок 96 ДБН та СНіП. Внаслідок чого позивачка по зустрічному позову просить суд визнати об`єкт самочинного будівництва у вигляді садового будинку загальною площею 69 кв.м., який складає з садового будинку під літ. «А-1», «А1» - мансарди, 2а» підвалу, «а1»- веранди, літ. «Б» літня кухня, літ. «В» вбиральня, № 1-5,1 спорудження, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , (далії по тексту спірний садовий будинок), розташований за вищевказаною адресою, та скасувати державну реєстрацію, щодо спірного садового будинку (т.2 а.с.43).

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_1 копію позову та матеріали до нього отримав належним чином та в порядку ст. 178 ЦПК України направив відзив з якого вбачається, що в задоволені зустрічного позову необхідно відмовити.

Третя особа ОСОБА_3 та його представник зустрічний позов та матеріали до нього отримав належним чином, письмових заперечень до суду не направили.

Третя особа ОСОБА_4 зустрічний позов та матеріали до нього отримав належним чином, письмових заперечень до суду не направив.

Третя особа державний нотаріус зустрічний позов та матеріали до нього отримав належним чином, письмових заперечень до суду не направив.

Рух справи.

07 лютого 2018 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_5 про поновлення строку позовної давності для звернення до суду, про визнання договору дарування недійсним, про витребування земельної ділянки із чужого володіння.

В подальшому позовні вимоги були уточнені та позивач просив визнати недійсним договір дарування земельної ділянки.

02 квітня 2018 року судом першої інстанції було прийнято рішення про виділення позовних вимог в окреме провадження та вищевказаний позов направлений до канцелярії в порядку ст. 33 ЦПК України. Відповідно до протоколу авторозподілу був визначений головуючий по справі суддя Кириченко П.Л.

04 квітня 2018 року судом першої інстанції позов був прийнятий до свого провадження.

29 травня 2019 року судом першої інстанції по позову ОСОБА_1 була залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог – приватний нотаріус Ланський А.В.

29 травня 2019 року судом першої інстанції по позову ОСОБА_1 був залучений правонаступник.

29 травня 2019 року судом першої інстанції по позову ОСОБА_1 було відмовлено у зупиненні провадження.

21 вересня 2020 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва та скасування державної реєстрації.

04 листопада 2020 року первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 були об`єднані в одне провадження.

22 квітня 2021 року судом першої інстанції було прийнято рішення до зустрічного позову ОСОБА_2 залучити третю особу, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 та третю особу, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що первісний позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Обставини, які встановлені судом.

Щодо позовних вимог ОСОБА_5 та його правонаступника сина ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним.

Позивачу по первісному позову ОСОБА_5 , 1931 року народження на праві приватної власності належала земельна ділянка АДРЕСА_2 , що підтверджується Державним актом на право приватної власності ІІІ-ОД №017085, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю №213-17. Вказаний акт був виданий на підставі рішення №214 від 11.09.1997 року Сухолиманської сільської ради народних депутатів «Про передачу в приватну власність земельної ділянки садівничому товариству «Аист».

Розпорядженням №976 від 16.07.2008року Овідіопольської районної адміністрації Одеської області була передана безоплатно в приватну власність згідно додатка до розпорядження: земельна ділянка площею 0,076га, місце знаходження: Сухолиманська сільська рада, СК «Аист», ділянка № НОМЕР_1 . На підставі вказаного розпорядження відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області було видано ОСОБА_5 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ №137544, площа земельної ділянки 0,076га, кадастровий номер 5123784200:02:002:0342, адреса розташування – СК «Аист», діл. №96 Сухолиманська сільська рада, Овідіопольського району, Одеської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (т.1 а.с.62, 146).

17.11.2009р. між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (обдаровані) був укладений договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланським А.В. за реєстровим № 3240, згідно якого дарувальник зобов`язується передати безоплатно у власність (подарувати), а обдаровані зобов`язуються прийняти безоплатно у власність (прийняти в дар), в рівних частках кожний земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,076га, в томі числі по угіддям: 0,076га - багаторічні насадження. Кадастровий номер земельної ділянки - 5123784200:02:002:0342 (т.1 а.с.167).

Згідно п. 10 договору дарування дарувальник та обдаровані стверджують, що цей договір не приховує інший правочин, тобто не є удаваним правочином, і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, тобто не є фіктивним правочином, правочин укладається не про людське око.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_3 є власницею земельної ділянки, цільове призначення для садівництва загальною площею 0,076 га, кадастровий номер 5123784200:02:002:0342 на підставі договору дарування земельної ділянки від 10 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстрованого в реєстрі за №3443. Даний договір укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (т.1. а.с.14,124).

На належній ОСОБА_2 земельній ділянці розташований садовий будинок, належний ОСОБА_1 . Даний факт визнається сторонами.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_4 є власником садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.01.2020року (т.1 а.с.138, т.2 а.с.26).

До цього вказаний садовий будинок належав ОСОБА_5 на підставі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 14.06.2005 р., справа №2-1230/2005 (зареєстровано Овідіопольським районним бюро технічної інвентаризації 16.03.2006 р., реєстраційний номер: 14158485, номер запису: 119 в книзі: 1).

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 15 ч.1 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Згідно ст. 719 ч.2 ЦК України встановлено, що договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Підстави визнання правочину недійсним передбачені ст. 215 ЦК України, а саме підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом на підставі заявлених позовних вимог посилається на ст. 229 ЦК України, відповідно до якої якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.  У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Як було встановлено судом 17 листопада 2009 року між сторонами ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_4 , ОСОБА_3 (обдаровані) був укладений нотаріально посвідчений договір дарування спірної земельної ділянки.

Згідно п. 10 договору дарування дарувальник та обдаровані стверджують, що цей договір не приховує інший правочин, тобто не є удаваним правочином, і відповідає дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки, тобто не є фіктивним правочином, правочин укладається не про людське око.

Під час підписання вказаного приватним нотаріусом було роз`яснено дарувальнику та обдарованим зміст ст. 215-236, 182, 659, 662, 667, 668 ЦК України, про що зазначено в п. 11 договору дарування.

Окрім цього, згідно п. 14 договору дарування сторони підтвердили факт передачі земельної ділянки від ОСОБА_5 до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 13 глави ІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №20/5 від 03.03.2004р. (в редакції, що діяла на момент посвідчення приватним нотаріусом договору дарування) при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

Згідно п.п. 14,15,16 глави ІІ Інструкції (в редакції, що діяла на момент посвідчення приватним нотаріусом договору дарування)нотаріусом при посвідченні правочинів з`ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах. При посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України (наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі), нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчуванні правочини,а також заяви та інші документи підписується у присутності нотаріуса.

Відповідно до ст. 45 Закону України "Про нотаріат"(в редакції, що діяла на момент посвідчення приватним нотаріусом договору дарування) при посвідченні угод і вчиненні деяких інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України, перевіряється справжність підписів учасників угод та інших осіб, які звернулись за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувачі угоди, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса чи іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальну дію.

Відповідно до п. 5 договору дарування вбачається, що укладанню вказаного договору передувало отримання в Відділі Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області відомостей про відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, про що було отримано довідку №18-18-36/531 від 02.11.2009р. у Відділі Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області.

Відповідно до п. 71 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (в редакції, що діяла на момент посвідчення приватним нотаріусом договору дарування) при посвідченні договору про відчуження земельної ділянки як самостійного об`єкта цивільних правовідносин нотаріус перевіряє відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного земельного кадастру.

Згідно п.п. 32, 35 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009р. №1021 (в редакції, що діяла на момент посвідчення приватним нотаріусом договору дарування) передбачено, що право на отримання витягу з Поземельної книги мають власник (користувач) земельної ділянки, суб`єкти права земельного сервітуту, емфітевзису і суперфіцію, їх спадкоємці, правонаступники або уповноважені ними особи та адвокати. Витяг з Поземельної книги надається на підставі заяви, що надійшла від особи, зазначеної у пункті 32 цього Порядку, та копії документа про сплату послуг за надання витягу. Для отримання витягу фізична особа разом із заявою повинна пред`явити документ, що посвідчує її особу, а в разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи - документ, що підтверджує повноваження діяти від імені таких осіб.

З наведеного суд робить висновок, що позивач ОСОБА_7 за первісним позовом самостійно вчиняв дій, що передували укладанню договору дарування, зокрема, особисто отримував відомості про відсутність обмежень щодо використання земельної ділянки, усвідомлював характер своїх дій, бажав укладання договору дарування та як наслідок бажав настання наслідків, які настануть внаслідок укладання договору дарування.

Наведене на думку суду повністю спростовує твердження позивача за первісним позовом щодо не усвідомлення правової природи укладеного 17.11.2019 року договору та відповідно до ст. 13,263 ЦПК України свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Позивач по первісному позову ОСОБА_5 та його правонаступник просять суд поновити строк позовної давності. Відповідач ОСОБА_3 та відповідачка ОСОБА_8 та їх представник просять застосувати строк позовної давності (т.1 а.с.118, 211) .

Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Суд прийшов до висновку, що позов під час судового розгляду не знайшов свого обґрунтування, а тому відповідно до ст. 267 ЦК України підстави для поновлення строку позовної давності для звернення до суду відсутні.

Щодо позовної вимоги про витребування та зобов`язання вчинити певні дії у ОСОБА_2 земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,076га, яка розташована на території садівничого товариства "Аист", Сухолиманської сільської ради, Овідіопольського району Одеської області, то суд зазначає, оскільки суд не знайшов правових підстав для визнання недійсним договору дарування від 17.11.2009року тому відсутні і правові підстави для задоволення позовної вимоги про витребування земельної ділянки від ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, загальною площею 0,076 га, кадастровий номер 5123784200:02:002:0342 на підставі договору дарування земельної ділянки від 10 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пачевою І.І., зареєстрованого в реєстрі за №3443.

Суд прийшов до висновку, що підстав для визнання договору дарування від 17.11.2009 р. відсутні, відповідачка ОСОБА_2 є власником спірної земельної ділянки. Правоустановчі документи є чинними. Таким чином суд вважає, що позивач ОСОБА_7 відповідно до ст. 13, 263 ЦПК України в цій частині позовні вимоги належним чином не обґрунтував, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про визнання об`єкту самочинного будівництва та про усунення перешкоди у користуванні земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача за власний рахунок знести самочинне будівництво та скасування державної реєстрації права власності на садовий будинок.

Обставини, які встановлені судом.

14.06.2005 року відповідно до рішення Овідіопольського районного суду Одеської області по справі 2-1230/2005 року ОСОБА_5 є власником спірного садового будинку (т.1 а.с.34), який 16.03.2006 року, належним чином був зареєстрований в компетентних установах (т.1 а.с.35).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 (т.1 а.с.62, 146).

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , код НОМЕР_3 є власницею земельної ділянки, цільове призначення для індивідуального садівництва загальною площею 0,076 га, кадастровий номер 5123784200:02:002:0342, розташована за вищевказаною адресою (т.1.а.с.14,124).

На належній ОСОБА_2 земельній ділянці розташований садовий будинок, належний ОСОБА_1 . Даний факт визнається сторонами.

Відповідач за зустрічним позовом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , код НОМЕР_4 є власником садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 09.01.2020року (т.1 а.с.138, т.2 а.с.26).

Відповідно до технічного звіту №002450 від 20.05.2020р. про відповідність побудованого будинку літ. «А», загальною площею 69 кв.м. у складі домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та СНіП встановлено, що садовий будинок побудований з недотриманням необхідної відстані у один метр від межі сусідньої земельної ділянки, будинок побудований з порушенням п. 3.25* ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», згідно якого протипожежна відстань між будинками та господарськими будівлями відповідно табл. № 1 Додатку 3.1 (обов`язковому) має бути не меншою ніж 6 м, а також з порушенням СНіП 1.2.-12-2008 «Будівництво в умовах ущільненої забудови. Вимоги безпеки» (т.2 а.с.60).

Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_2 вважає, що при будівництві спірного садового будинку були порушені будівельні та санітарні норми, крім того даний садовий будинок перебуває на земельній ділянці, яка перебуває у її власності.

З урахуванням тих обставин, які встановлені судом, суд вважає, що позивачка не змогла належним чином обґрунтувати те, що відповідач ОСОБА_1 здійснив самочинне будівництво. Відповідачу ОСОБА_1 спірний садовий будинок належить на підставі Свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В свою чергу померлому ОСОБА_5 спірний садовий будинок належав на підставі судового рішення від 14.06.2005 року. Правоустановчі документи є чинними.

Таким чином у позивача не виникло право вимагати усунення перешкод у користуванні її земельною ділянкою шляхом знесення самочинно побудованого садового будинку, та в свою чергу відсутні законні підстави для скасування державної реєстрації нерухомого майна у вигляді спірного садового будинку, а тому суд вважає, що позивачка не змогла належним чином обґрунтувати свої позовні вимоги, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідач по зустрічному позову ОСОБА_5 та його правонаступник просить суд застосувати строк позовної давності. Позивачка ОСОБА_8 та її представник не погоджується з даною заявою.

Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Суд прийшов до висновку, що позов під час судового розгляду не знайшов свого обґрунтування, а тому відповідно до ст. 267 ЦК України підстав для застосування строку позовної давності відсутні.

Судові витрати.

Позивач по первісному позову ОСОБА_1 при подані позову сплатив судовий збір в розмірі 1409.60 грн. (т.1 а.с.27) в повному обсягу, суд прийшов до висновку, що позов не знайшов свого обґрунтування, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Позивачка по зустрічному позову ОСОБА_2 при подані позову сплатила судовий збір в розмірі 840.80грн. (т.2 а.с.42) в повному обсягу, суд прийшов до висновку, що позов не знайшов свого обґрунтування, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2-13,77-80,141,258,259,263-265 293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ланський А.В., про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки та вчинити певні дії – відмовити.

В задоволені зустрічного позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору державний нотаріус Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеса, Одеський міський нотаріальний округ Вахненко Юлія Олександрівна, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва та скасування державної реєстрації – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Кириченко П.Л.