КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/29701/16-к Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3913/2022

Категорія: ст. 331 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні №12015000000000613 стосовно обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України,

ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в

с. Жабенці Чемеровецького району Хмельницької області, зареєстрований

та проживає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника про зміну обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який, задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинувачену ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 02 грудня 2022 року включно.

Таке рішення суд мотивував наявністю ризиків вчинення ОСОБА_7 зазначених прокурором позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду шляхом переховування та впливу на потерпілих і свідків, яким може запобігти виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2022 року та задовольнити його клопотання, змінивши обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

За позицією захисника висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом порушено вимоги кримінального процесуального закону та залишено поза увагою практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Захисник звертає увагу на те, що обвинувачений утримується під вартою понад 7 років, водночас за сталою практикою ЄСПЛ строк тримання особи під вартою до постановлення вироку судом, який становив більше п`яти років є особливо тривалим, що вимагає від державних органів, які розслідують справу особливої сумлінності, щоб судочинство було здійснено невідкладно. Проте у цьому кримінальному провадженні практично не проводиться судових засідань, де б розглядалось обвинувачення та досліджувались докази, а лише вирішується питання про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 . З огляду на постійні зміни у складі суду та неможливість заміни відсутнього основного присяжного, враховуючи, що по справі ще не допитані 153 потерпілих та 500-600 свідків, перспектив швидкого закінчення справи та можливості демонстрації судом прояву «особливої старанності» в дослідженні доказів не вбачається. Чергове ініціювання судом питання про продовження тримання обвинуваченого під вартою та з`ясування лише усної думки прокурора про існування ризиків, без надання і дослідження жодних доказів, без надання оцінки заяві сторони захисту про відсутність ризиків, свідчить про оцінку судом існування цих ризиків протягом 6 років абстрактно, що є порушенням вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та загальних засад кримінального провадження.

Як вважає захисник, поза увагою суду залишилося те, що ризик втечі обвинуваченого за практикою ЄСПЛ не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку, навіть повна переконаність суду у винності обвинуваченого не позбавляє суд обов`язку належним чином обґрунтувати необхідність застосування і продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте весь час суд продовжує строк тримання під вартою ОСОБА_7 з одних і тих самих формальних підстав, мотивуючи висновки тяжкістю обвинувачення та покарання, наявністю суспільного інтересу. Між тим згідно з обвинувальним актом ОСОБА_7 не обвинувачується в належності до жодної терористичної організації і тим більше не є її керівником. До свого затримання він жодних злочинів не вчиняв та характеризувався виключно позитивно, як добросовісний та дисциплінований боєць спецпідрозділу батальйону "Січ" ГУМВС України в м. Києві. Будучи активним учасником "Революції Гідності", відразу після початку російської агресії він вступив до складу добровольчого батальйону патрульної поліції особливого призначення "Січ" та майже 1,5 роки брав безпосередню участь у бойових діях за відновлення територіальної цілісності України. Керівництвом та рядовими добровольцями Батальйону "Свобода" неодноразово подавалися заяви про поруки стосовно ОСОБА_7 , але судом ці заяви вкотре не були взяті до уваги.

Окрім цього, захисник звертає увагу, що ЄСПЛ проведено попередній розгляд та визнано прийнятними заяви ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у справі «Крайняк та Гуменюк проти України».

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв`язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані.

Як убачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 342 КК України, та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.

Суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про продовження дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заслухавши з цього приводу позиції сторони обвинувачення і сторони захисту, яка в свою чергу звернулася з клопотанням про зміну запобіжного заходу на більш м`який, дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, і лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може запобігти спробам обвинуваченого переховуватися від суду, впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, тому продовжив обвинуваченому строк тримання під вартою до 02 грудня 2022 року включно.

З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки вони є обґрунтованими та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Твердження захисника про те, що суд формально підійшов до розгляду клопотання прокурора та залишив поза увагою низку обставин, які мають істотне значення для вирішення питання щодо запобіжного заходу, колегія суддів визнає непереконливими.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має обґрунтувати свій висновок про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Обґрунтовуючи свій висновок щодо доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, з огляду на стадію судового розгляду, суд першої інстанції врахував характер і тяжкість висунутого йому обвинувачення у вчиненні терористичного акту на пл. Конституції у м. Києві, біля будівлі Верховної Ради України шляхом використання осколкових ручних гранат РГО, що призвело до загибелі чотирьох осіб та створення небезпеки для життя та здоров`я інших людей, у тому числі працівників правоохоронних органів, які забезпечували охорону громадського порядку, та отримання 144 особами від вибуху тілесних ушкоджень.

Не залишив суд поза увагою і позитивну характеристику обвинуваченого ОСОБА_7 , а також відомості щодо його участі у бойових діях під час проведення антитерористичної операції на сході України, проте обґрунтовано вважав, що саме отриманий під час бойових дій досвід щодо застосування зброї різного виду та призначення, обраний спосіб вчинення інкримінованих дій, час і місце їх вчинення (масові заходи на пл. Конституції у м. Києві) підтверджує суспільну небезпечність обвинуваченого. При цьому наявність у ОСОБА_7 сімейних зв`язків та постійного місця проживання у м. Києві не зменшує ризику переховування до такого ступеню, щоб повністю його виключити.

Отже, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірних висновків, що обвинувачений може переховуватися від суду та ймовірність реалізації таких дій за відсутності достатніх стримуючих факторів не зменшилася.

З огляду на те, що потерпілі та свідки у цьому кримінальному провадженні, показання яких суд має сприймати безпосередньо, ще не допитувалися, з великою ймовірністю також існує ризик незаконного впливу на них.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що застосування менш суворішого запобіжного заходу, принаймні на цій стадії судового розгляду, не забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та не запобігатиме спробам вчинити зазначені дії, тобто подальше тримання ОСОБА_7 під вартою є виправданим.

Відповідно до практики ЄСПЛ розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Як встановлено колегією суддів, тривалий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 обумовлюється складністю кримінального провадження з огляду на фактичні обставини висунутого обвинувачення, щодо якого здійснюється провадження, обсягу та специфіки процесуальних дій, необхідних для здійснення судового розгляду (необхідність допиту 153 потерпілих та понад 500 свідків), який з лютого 2022 року відбувається в умовах військового стану. Водночас суспільний інтерес у цьому провадженні, виходячи з характеру висунутого обвинувачення та наслідків кримінального правопорушення, про що зазначалося вище, на переконання колегії суддів, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом рішення про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою колегією суддів не встановлено.

Таким чином, апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 04 жовтня 2022 року, якою продовжено обвинувачену ОСОБА_7 строк тримання під вартою до 02 грудня 2022 року включно - без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

_________________ __________________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .