Справа № 527/3441/22

провадження № 1-кп/527/338/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року                                                 м. Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

потерпілого – ОСОБА_4 ,

захисника потерпілого – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_6 ,

в режимі відеоконференції захисника обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Глобине кримінальне провадження № №12022170510000359 від 19 вересня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115   КК України,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Глобинського районного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115   КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання обґрунтоване тим, що у ході досудового розслідування для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого встановлено наявність ризиків: обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачено покарання на строк від 7 до 15 років позбавлення волі, може незаконно впливати на потерпілу особу та свідків, може мати намір переховуватися від слідства та суду, може продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також вказав, що у разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_6 може залишити місце свого перебування, що унеможливить подальший судовий розгляд справи, тому інші більш м`які запобіжні заходи не пов`язані з триманням під вартою застосовувати до обвинуваченого неможливо. На даний час вище вказані ризики, на думку прокурора, не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення клопотання прокурора та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора.

Потерпілий ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 погодилися з думкою прокурора та прохали клопотання задовольнити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали провадження в рамках заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.

Згідно ст.29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Згідно п.1, п. 3, п.4, п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки обвинуваченого.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (Бекчиєв проти Молдови §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти (Ідалов проти Росії , Гарицьки проти Польщі , Храїді проти Німеччини , Ілійков проти Болгарії ).

Суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі суспільну небезпечність та тяжкість кримінального правопорушення, яке інкримінується  ОСОБА_6 . Суд враховує те, що ОСОБА_6  обвинувачується у вчиненні злочину за який передбачено покарання на строк від 7 до 15 років позбавлення волі.

Також, суд приходить до висновку, що вказані ризики на цей час є реальними, враховуючи зміст пред`явленого обвинувачення, а також тяжкість кримінального правопорушення, характер та обставини протиправних дій, в яких ОСОБА_6 обвинувачується.

Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_6 , усвідомлюючи можливість отримання покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

При цьому суд зазначає, що тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Вказані обставини судом враховані при розгляді клопотання прокурора.

А відтак, розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість клопотання прокурора, суд вважає також необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі Ілійков проти Болгарії № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів . Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винною, з огляду на вірогідність переховування від суду, незаконного впливу на свідків і можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, спростовують доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду Полтавської області від 11 листопада 2022 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 19.12.2022 року.

Оскільки термін дії запобіжного заходу спливає 19.12.2022 року, закінчити розгляд справи до вказаного строку не є можливим, підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому, зазначені судом, продовжують існувати на даний час, суд вважає за необхідне застосувати обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно застосувати строком на шістдесят днів.

Керуючись ст.ст.176,177,183,194,196,331,372,376,392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про застосування обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 16 лютого 2023 року включно без визначення застави.

Строк дії ухвали в частині обрання запобіжного заходу – до 16 лютого 2023 року включно.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Полтавська установа виконання покарань № 23» - для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Оголошення повного тексту ухвали 19.12.2022 року.

Суддя     ОСОБА_8 ОСОБА_9