Справа № 161/14919/22

Провадження № 2/161/4526/22

У Х В А Л А

20 грудня 2022 року                        Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Рудської С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Луцьку клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон», ОСОБА_2 про визнання договору про переведення боргу недійсним,

В С Т А Н О В И В:

       27.10.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою в якій просить суд визнати недійсним договір про переведення боргу, укладеним 13.09.2019 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОК «ЖБК Еталон».

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17.11.2022 року вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами.

16.12.2022 року від позивача на адресу суду нажійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи в цивільній справі № 161/14919/22 (а.с. 202-103). В обгрунтування даного клопотання позивач ОСОБА_1 зазначає, що оспорюваний ним правочин був укладений на підставі розписки його сина ОСОБА_3 від 20.03.2019 року, в якій останній підтвердив факт отримання коштів у загальній сумі 309840 грн. для передачі в ОК «ЖБК Еталон», використання таких коштів не за призначенням та зобов`язання щодо їх повернення до 31.12.2019 року. Тобто, сума коштів, яка була взята за основу при укладенні спірного договору про переведення боргу від 13.09.2019 року була взятою саме з даної розписки. На початку грудня 2022 року ним було встановлено, що почерк та підпис його сина суттєво відрізняються від тих, які містяться у згаданій розписці, у зв`язку з чим він ставить під сумнів її достовірність в цілому. Враховуючи наведене, просить суд призначити в цивільній справі № 161/14919/22 судову почеркознавчу експертизи, проведення якої доручити експертам Львівського НДІСЕ.

Одночасно з вищевказаним клопотання, 16.12.2022 року ОСОБА_1 також було подано клопотання про витребування у відповідачки ОСОБА_2 оригіналу розписки, вчиненої 20.03.2019 року ОСОБА_3 з метою забезпечення проведення зазначеного вище експертного дослідження (а.с. 100-101).

Для вирішення питання про призначення в цивільній справі № 161/14919/22 судової почеркознавчої експертизи та витребування доказів сторони в судове засідання не викликалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Зі змісту ст. 76 ЦПК України слідує, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, на підставі висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта – це докладний опис проведених експертних досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, постановлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Так, за загальним принципом диспозитивності при здійсненні судочинства кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналіз вищевказаних норм чинного законодавства у своїй сукупності дає підстави для висновку, що захист спірного цивільного суб`єктивного права чи захищеного законом інтересу здійснюється на підставі позову, у якому позивач особисто визначає межі заявлених позовних вимог шляхом визначення матеріально-правових підстав такого звернення.

Предмет позову, як його елемент, це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках – і окремим об`єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об`єкта або матеріального предмета позову.

У свою чергу, підстава позову – це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування.

Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач. Зазначений висновок узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду України, який зазначав, що під підставами позову слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а не самі по собі посилання позивача на певну норму закону, яку суд може замінити, якщо її дія не поширюється на ці правовідносини.

При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і що внаслідок певних дій відповідача ці відносини стали спірними. В свою чергу, від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору.

Як слідує зі змісту позовної заяви позивача ОСОБА_1 , останній зазначає, що оспорюваний ним договір про переведення боргу від 13.09.2019 року був вчинений з його сторони під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, що свідчить про відсутність волевиявлення і невідповідність його внутрішньої волі при укладенні такого правочину. Крім того, при вчиненні спірного договору він не отримав згоди своєї дружини.

Тобто, в якості матеріально-правової підстави для пред`явлення позову позивач зазначає положення ч. 3 ст. 203 ЦК України та Глави 8 Розділу ІІ СК України.

Натомість, заявляючи клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, а також витребування з цією метою оригіналу розписки, вчиненої 20.03.2019 року ОСОБА_3 , позивач фактично виходить за межі своїх матеріально-правових вимог, які є предметом його позову, оскільки ставить під сумнів достовірність іншого правочину в цілому.

Із наведеного слідує, що заявлене позивачем клопотання про призначення судової експертизи виходить за межі предмета доказування обставин, що мають значення для цивільної справи № 161/14919/22.

При цьому варто зауважити, що позивач до суду із заявою про зміну чи доповнення підстав та предмету позову не звертався, а також не ставив питання про визнання недійсним правочину, вчиненого 20.03.2019 року ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати.

Разом з тим, з огляду на відсутність правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1  про призначення судової почеркознавчої експертизи, необхідність у витребуванні оригіналу розписки, вчиненої 20.03.2019 року ОСОБА_3  також відсутня, оскільки такий документ витребовується позивачем саме з метою забезпечення проведення почеркознавчого експертного дослідження.

За наведених обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи в цивільній справі № 161/14919/22.

Керуючись ст.ст. 274, 276, 277, 353 ЦПК України, суд,

                               У Х В А Л И В:

       Клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення судової почеркознавчої експертизи в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «ЖБК Еталон», ОСОБА_2 про визнання договору про переведення боргу недійсним – залишити без задоволення.

       Ухвала оскарженню не підлягає.

       Повний текст ухвали складений 20 грудня 2022 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області                        С.М. Рудська