Номер провадження: 22-ц/813/6368/22

Справа № 523/23896/21

Головуючий у першій інстанції Середа І. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Цюри Т.В.,

суддів: Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Мілєвої М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Савісько Наталії Вікторівни на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04 січня 2022 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію (в.м.1-13).

Разом із позовною заявою позивач також звернувся із заявою про вжиття заходів забезпечення позову. У вказаній заяві просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» вчиняти будь-які юридично значимі дії спрямовані на відчуження або передачу у будь-який спосіб третім особам, квартири АДРЕСА_1 (в.м.20-22).

04 січня 2022 року ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Заборонено товариству з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (код ЄДРПОУ: 43212924, місцезнаходження: 04073, м.Київ, проспект Бандери, буд. 28А) вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням або передачею у будь-який спосіб третім особам квартири АДРЕСА_1 (в.м.23-24).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» звернулось із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04.01.2022 року скасувати та постановити нове рішення ,яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (в.м.25-30).

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судове засідання призначено на 01 грудня 2022 року об 14 год 10 хв.

Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справі від сторін до суду не надходило.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, ненадання жодних доказів щодо існування підстав для відкладення розгляду справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу у відсутності сторін.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам відповідає, з огляду на таке.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач може намагатися реалізувати майно і в наступному це може ускладнити виконання рішення, а тому на час розгляду справи необхідно вжити захід забезпечення позову.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає правильними вказані висновки суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що предмет спору по даній справі пов`язаний з Іпотечним договором від 06.12.2007 року ,предметом іпотеки за яким є квартира АДРЕСА_1 , іпотекодавцем є ОСОБА_1 .

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 23.12.2021 року право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс».

Предметом даної справи є скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», тому, у випадку задоволення позовних вимог, наслідком буде поновлення речового права позивача в даній справі.

В свою чергу, звертаючись із апеляційною скаргою, апелянт вказує, що доводи щодо необхідності забезпечення позовних вимог ґрунтуються виключно на припущеннях позивача та останнім не наведено фактичних обставин, які б свідчили про те, що незастосування заходів забезпечення позову призведе до ускладнення виконання рішення суду.

Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, відхиляє вказані доводи апеляційної скарги та вважає за необхідне вказати наступне.

Так, за змістом ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, єдиною підставою для забезпечення позову є заява учасника справи. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В порядку ст. 150 ЦПК України, способами забезпечення позову є: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; заборона вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії; заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, тощо.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3ст.150 ЦПК України).

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

Забезпечення позову - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача (заявника); метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Так, з матеріалів справи вбачається, що наразі за відповідачем зареєстроване право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 .

Отже, із вказано вбачається що у відповідача наявні реальні можливості для відчуження квартири АДРЕСА_1 на користь третіх осіб, що в подальшому, у випадку задоволення позовних вимог може призвести до утруднення виконання рішення суду.

Тому, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав вважати можливим відчуження спірної квартири відповідачем під час розгляду справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те що оскаржувана ухвала порушує права відповідача як власника, апеляційний суд зазначає наступне.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Необхідно повторно наголосити, що цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Забезпечення позову в даному випадку, виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь позивача, носить тимчасовий характер, а тому апеляційний суд вважає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції вжито заходів забезпечення позову без будь-яких належних доказів, які повинні бути надані позивачем на підтвердження своїх вимог, апеляційний суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки в поданій заяві ОСОБА_1 доведено, зокрема поданням самого позову, що існує спір стосовно майна, яке було відчужено.

З огляду на вищевикладене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому підстави для скасування ухвали відсутні.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» - Савісько Наталії Вікторівни- залишити без задоволення.

Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 04 січня 2022 року про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс», третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Червинська Ніла Євгенівна про визнання протиправним та скасування запису про державну реєстрацію- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено 12.12.2022 року.

Головуючий суддя Цюра Т.В.

Судді: Сегеда С.М.

Комлева О.С.