444/3205/20

2/465/2124/21

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2022 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Величка О.В.

з участю секретаря судових засідань Старух Ю.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Гордона І.М.,

представник третьої особи Зубашевського Н.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи - державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Каменцева Марія Олегівна (79044, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 69), приватний нотаріус Волинська Людмила Василівна (79044, м. Львів, вул. Сахарова, 15/2), про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, за участі третіх осіб, про визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 , складеного 04 травня 2020 року та посвідченого приватним нотаріусом Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08 жовтня 2020 року серії НОМЕР_1 , виданого Франківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), згідно актового запису № 443. На день смерті ОСОБА_4 на праві приватної власності володів наступним майном: нежитлове приміщення, загальною площею 16,8 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; квартира АДРЕСА_4 ; гараж № НОМЕР_2 у гаражно-будівельному кооперативі "Сокіл" по вул. Єрошенка, 19 у м. Львові; транспортний засіб «ВАЗ 2106» № куз. НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; вклади в українських банках. У встановленому законом порядку 12 жовтня 2020 року позивач звернувся до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. Однак, листом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори від 05 листопада 2020 року йому повідомили, що згідно матеріалів спадкової справи №442/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий склав заповіт, згідно якого ОСОБА_2 не являється спадкоємцем за померлим батьком. Також йому стало відомо, що вищевказаний заповіт його батько склав у день смерті, безпосередньо за декілька годин до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши в ньому єдиним спадкоємцем на усе належне йому майно, особу ОСОБА_3 . Даний заповіт був посвідчений приватним нотаріусом Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року. Зважаючи на те, що спадкодавець страждав на серйозні психічні розлади, у позивача наявні обґрунтовані підстави вважати складений на відповідача заповіт від 04 травня 2020 року таким, що підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, оскільки волевиявлення заповідача не могло та не було вільним та не відповідало його волі з огляду на те, що заповіт було складено ОСОБА_4 в умовах, коли він не усвідомлював значення своїх дій, не міг надавати їм належну оцінку та керувати ними через постійний стійкий психічний розлад здоров`я, оскільки він перебував під впливом невідомих родині осіб, які в день смерті змусили його до оспорюваного волевиявлення. Через психічні вади спадкодавець був важкою у спілкуванні людиною, страждав фобіями переслідування, тому сам визначав формат спілкування між ним та сином. ОСОБА_2 не хотів зайвий раз турбувати батька. Психічними розладами спадкодавець страждав дуже давно, більше десяти років. Однак, у 2016 році через вікові зміни його психіатричний стан суттєво погіршився. Так, двічі у 2016 році позивач возив батька до Львівського обласного госпіталю ветеранів війни та репресованих АДРЕСА_5 . Спадкодавцю поставили важкий онкологічний діагноз та через його неадекватну поведінку його неодноразово консультували невропатологи та психіатри. Дійшло до того, що ОСОБА_4 намагався вийти на вулицю через вікно. Позивачу зателефонували з указаного госпіталю та повідомили про необхідність викликати психіатричну швидку медичну бригаду. Позивач терміново прибув до медичної установи і забрав тата додому. Його стан тимчасово покращився. Однак, він настільки був у деменції, що не пам`ятав ні день тижня, не мав розуміння щодо пір року, не впізнавав людей, які його оточували, які його добре знали. Наступне загострення психічного здоров`я спакодавця сталось у березні 2017 року. Приблизно 21.03.2017 року позивач відвіз батька до Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні що на вул. Кульпарківській, 95 у м. Львові, де повністю підтвердили його психіатричний діагноз та розпочали лікування. Таке лікування приносило тільки епізодичне та короткотривале полегшення. Тому, 13.06.2018 року позивач повторно відвіз батька до психіатричного закладу по АДРЕСА_6 . Через свою хворобу ОСОБА_4 регулярно губив документи, переховував їх та не міг згадати, де сховав. На доказ викладеного, 18 червня 2018 року отримав паспорт громадянина України (ID карту) у зв`язку з втратою попереднього паспорту. Позивач працює на українських атомних станціях та на об`єктах обленерго вахтовим методом. Тому до Львова приїжджав у вільні від роботи дні. Згідно домовленостей з спадкодавцем приїжджав до нього у ті дні, коли батько його викликав. Такі виклики траплялись у зв`язку із погіршенням стану здоров`я останнього. Також за ОСОБА_4 наглядала дружина та мати позивача. У 2019-2020 роках погіршився стан спадкодавця через урологічні проблеми, його госпіталізували до медичного закладу та здійснили відвід сечі у спеціальний урологічний мішок. ОСОБА_4 неодноразово намагався позбутися указаного мішка та звертався до 5-ї клінічної лікарні до лікаря-уролога з проханням провести оперативне втручання, зняти сечевідвідний мішок. Усю медичну документацію на прохання батька родина зберігала при ОСОБА_4 , так-як він повинен був мати її на руках на випадок термінової госпіталізації. Коли розпочався карантин через КОВІД-19 у березні 2020 року, з метою ізоляції ОСОБА_4 від можливості інфікування вірусом ковід від позивача та членів сім`ї, родина домовилися не навідувати ОСОБА_4 без потреби. Також позивач постійно спілкувався з дільничним інспектором, який приглядав за ОСОБА_4 . Саме від нього позивачу стало відомо про те, що якісь невідомі особи крутяться коло тата. Однак, знаючи, що за потреби батько зателефонує сину, а також, що через епідеміологічні заходи до будь-якої лікарні, у тому числі до психіатричної, батька без гострої потреби не приймуть, у той період позивач батька фізично не навідував. Саме у 2020 році ОСОБА_4 повідомив позивача, що він спілкується з ОСОБА_5 , який за плату купує татові продукти і ліки коштом спадкодавця. ОСОБА_4 не був бідною людиною. Крім пенсії, у нього були значні грошові вклади у різних банках. Зокрема, позивач відвідував з батьком АТ «Ідеябанк», що на вул.Валовій у м.Львові, АТ «Ощадбанк», що на вул.Гнатюка у м.Львові, АТ КБ «Приватбанк» у м.Львові. Спадкодавець до останнього заробляв торгівлею іконами, які сам виготовляв, а також розробляв дизайни приміщень на замовлення. ОСОБА_4 не користувався пенсійними грішми, так-як йому вистачало для життя коштів з продажу ікон та дизайнерських робіт, малював картини. Спадкодавець був художником, членом Спілки дизайнерів України. Позивач не сумнівався, що фінансово батько повністю був забезпечений та незалежний. Відповідач же мав виконувати і виконував доручення батька на оплатній основі з дотриманням усіх протиепідеміологічних застережень. Номер телефону позивача постійно був написаний на стіні у коридорі квартири батька коло стаціонарного телефонного апарату на випадок надзвичайних подій. Влітку 2020 року позивачу стало відомо про смерть батька від дільничного інспектора, до якого він прийшов через те, що батько не відкрив двері. З того часу позивач не має доступу до татового житла, майстерні, гаража. Позивач важко переживав смерть батька. Згодом звернувся до державного нотаріуса П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Каменцевої Марії Олегівни із заявою про прийняття спадщини та до адвоката з проханням допомогти у спадкових справах. На думку позивача, ОСОБА_3 разом з іншими невідомими особами, дочекавшись погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 , якому на час смерті будо 85 років, який страждав тяжким психіатричним захворюванням, не зателефонували позивачу, про існування якого їм було добре відомо; маючи попередній успішний досвід у привласненні житла і майна немічних та хворих людей, викликав нотаріуса до людини, яка на момент вчинення відповідної нотаріальної дії - посвідчення заповіту, власноручно навіть розписатись не зміг, посвідчили оспорюваний заповіт. Сам ОСОБА_3 є особою, яка не має постійного місця проживання, хоча зареєстрований у АДРЕСА_7 , не має і ніколи не мав місця праці, не міг фізично здійснювати догляд за ОСОБА_4 з його волі, тим паче, покійний не міг добровільно надати дозвіл на проживання із ним указаній особі, а, виявивши свою волю щодо розпорядження майном після смерті, не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати таким волевиявленням. З підстав неможливості усвідомлювати значення своїх дій при посвідченні оспорюваного заповіту позивач просить визнати заповіт недійсним.

Ухвалою судді Жовківського районного суду м. Львова від 09.12.2020 року вказану цивільну справу передано до Франківського районного суду м. Львова для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 08.02.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги заперечив повністю, вважає їх необґрунтованими з підстав того, що заповідальне розпорядження ОСОБА_4 від 04.05.2020 року відповідає волі заповідача, було вільним, обдуманим; заповідач не випадково позбавив права на спадкування сина ОСОБА_2 , свідомо призначивши ОСОБА_3 своїм спадкоємцем на випадок смерті. ОСОБА_4 склав заповіт на ОСОБА_6 свідомо, враховуючи тривалі дружні взаємовідносини з ОСОБА_6 , а не сімейні чи родинні відносини. ОСОБА_3 був в дружніх відносинах з спадкодавцем більше п`яти років. Коли заповідач потребував піклування чи допомоги у зв`язку з хворобою, ОСОБА_6 просив свого знайомого ОСОБА_7 , котрий возив його по медичних закладах на обстеження і лікування. Позивач, хоча і мав з померлим родинні відносини, здавалося очікує смерті свого батька ОСОБА_4 . Син не цікавився здоров`ям батька, не поважав його та не піклувався про нього, не надавав матеріальної допомоги, моральної підтримки, не брав участь в житті батька, причиною зневажливого відношення сина до батька був сам позивач. Твердження позивача, що у момент посвідчення та підписання заповіту заповідач не усвідомлював значення своїх дій, не міг керувати ними не відповідає дійсності через відсутність сумніву в обсязі цивільної дієздатності померлого. Заповіт був складений у присутності свідків. Заперечив психічне захворювання спадкодавця.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, згідно з яким вважає, що заповіт було складено в умовах, коли заповідач не усвідомлював значення своїх дій, не міг надавати їм належну оцінку та керувати ними через постійний стійкий психічний розлад здоров`я. Даний факт підтверджується медичною документацією ОСОБА_4 , а також відповіддю на адвокатський запит, яка надана КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" та стосується неодноразових звернень ОСОБА_4 до даного закладу за наданням допомоги. Через особливість роботи та коли розпочався карантин через КОВІД-19 у березні 2020 року, з метою ізоляції батька від можливості інфікування вірусом ковід, домовилися із ним про те, що не навідуватиме його без потреби. Позивач постійно спілкувався з дільничним інспектором, який приглядав за татом, розраховував на дзвінки від останнього. Вказав, що усе указане підтвердять свідки. Наголосив, що ОСОБА_3 був абсолютно сторонньою людиною для померлого. Через його відсутність у м. Львові та спалах вірусу ОСОБА_3 , зі слів батька, мав виконувати і виконував доручення батька (купляти татові продукти і ліки коштом тата) на оплатній основі з дотриманням усіх протиепідеміологічних застережень. Звертав увагу на те, що невідомо яким чином нотаріус, якого привів відповідач ОСОБА_3 , зміг визначити повне розуміння ОСОБА_4 значення свої дій за дві години до його смерті з урахуванням перебування останнього в передсмертній агонії. Більше того, якщо ОСОБА_3 , як він стверджує, знав батька 5 років, то він повинен був повідомити нотаріуса про психічні проблеми ОСОБА_4 зі здоров`ям та його звернення до КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня". Матеріальний стан померлого ОСОБА_4 має одне з вирішальних значень у даній справі, оскільки підтверджує повну фінансову спроможність та незалежність померлого, в тому числі для найму ОСОБА_3 для виконання на платній основі доручень померлого батька.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 19.04.2021 року витребувано в приватного нотаріуса Волинської Людмили Василівни оригінал заповіту від 04 травня 2020 року, складеного ОСОБА_4 ; витребувано з П`ятої Львівської державної нотаріальної контори (79044, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 69) належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи ОСОБА_4 (спадкова справа №66253194); витребувано у Львівського обласного госпіталю ветеранів та репресованих ім. Юрія Липи ( АДРЕСА_8 ) оригінали історії (історій) хвороби ОСОБА_4 , а також наявні виписки з історії хвороби та інші наявні медичні документи про лікування в медичній установі; витребувано в поліклінічного відділення КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95) наявну медичну документацію, яка стосується звернення ОСОБА_4 , до поліклінічного відділення КНП ЛОР "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" 21.03.2017 року та 13.06.2018 року; витребувано в Головного управління ПФУ у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) інформацію про те, чи здійснювалось нарахування пенсії ОСОБА_4 за останні десять років (2010-2020 р.р.), на який рахунок та в якому банку, яка загальна сума пенсійних нарахувань за цей період; витребувано в Головного управліня ДМС у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11) інформацію про те, у зв`язку з чим (втрата чи викрадення) ОСОБА_4 отримав паспорт громадянина України (ID карта), виданий органом № 4613 18 червня 2018 року.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 31.05.2021 року повторно витребувано в приватного нотаріуса Волинської Людмили Василівни оригінал заповіту від 04 травня 2020 року (зареєстрований в реєстрі за №617), складеного ОСОБА_4 ; витребувано в АТ «Ощадбанк», АТ «Ідея Банк» інформацію про рух коштів по рахунках померлого, за періодз 31.05.2011року по31.05.2021 року . Викликано свідків для допиту у судове засідання; долучено до матеріалів справи скріншоти оголошень позивача в соціальній мережі «Facebook» у групі «Обережно шахраї» від 14.05.2021 року з коментарями. Вирішення клопотання про призначення експертизи відкладено на час після допиту свідків.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 07.07.2021 року підготовче провадження в цивільній справі за закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.11.2021 року клопотання представника позивача - адвоката Бельдій Н.В. про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи - задоволено. Призначено посмертну комісійну судово-психіатричну експертизу, з врахуванням ухвали суду від 04.03.2022 року, на її вирішення поставлено наступні питання: чи страждав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , будь-яким психічним розладом на момент укладання 04 травня 2020 року заповіту на користь ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 617?; Чи міг ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розуміти значення своїх дій та міг керувати ними на момент укладання 04 травня 2020 року заповіту на користь ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року, зареєстрованого в реєстрі за №617? Проведення експертизи доручити експертам Львівської філії судово-психіатричних експертиз Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України» (79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 95). Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК Україниза завідомо неправдивий висновок і відмову без поважних причин від виконання покладених на експертів обов`язків. Надано в розпорядження експертів матеріали цивільної справи № 444/3205/20 (провадження № 2/465/2124/21), які містять оригінали медичних документів стосовно ОСОБА_4 : 1) оригінали медичних карт стаціонарного хворого КЗ ЛОР "Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Ю. Липи" №№9045, 7071, 5734, 8340, 9554 та оригінали виписок із даних медичних карт; оригінал медичної карти амбулаторного хворого КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» №9168. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 15.08.2022 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 25.10.2022 року визнано необґрунтованим клопотання представника відповідача адвоката Гордона І.М. про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи у з підстав, викладених в ухвалі, та, зокрема, у зв`язку із тим, що представником відповідача в клопотанні не зазначено, в чому саме полягає неповнота чи неясність висновку експертизи, а також які обставини вказують на його необґрунтованість чи суперечність іншим матеріалам справи. При цьому, в судовому засіданні представник відповідача не зміг вказати, які показання, кого саме зі свідків оцінювались експертами і, якщо оцінювались, то як саме.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позовних вимог, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

У судове засідання 29.11.2022 року з`явився адвокат Зубашевський Н.П., надавши документи на представництво від третьої особи державного нотаріуса П`ятої львівської державної нотаріальної контори Каменцевої Марії Олегівни та одночасно від нотконтори, заявив клопотання про залучення власне П`ятої львівської державної нотаріальної контори як третьої особи. Суд відмовив у залученні третьою особою до справи П`ятої львівської державної нотаріальної контори, оскільки відповідно ч.1 ст.53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, у разі, коли рішення у справі може вплинути і на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Суд неодноразово витребовував на стадії підготовчого судового засідання документи з П`ятої львівської державної нотаріальної контори, повідомляв про час і місце розгляду справи, скеровував позовну заяву з додатками. Зважаючи на що, суд приходить до висновку про належне повідомлення про таку справу саме П`ятої львівської державної нотаріальної контори, яка письмово просила розглядати справу у відсутності її представника, надсилала суду документи. Щодо процесуального статусу ОСОБА_8 , то така залучена до справи як третя особа як представник саме нотконтори, а не як приватна особа. Крім того, адвокат Зубашевський Н.П. не обгрунтував суду, як саме рішення у даній справі стосуватиметься прав і інтересів нотконтори і не може вплинути на права або обов`язки нотаріуса нотконтори ОСОБА_8 по відношеннню до позивача та відповідача як однієї зі сторін. В судовому засіданні, діючи як представник третьої особи - нотаріуса П`ятої львівської державної нотаріальної контори Каменцевої М.О., ОСОБА_9 заявив усне клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи у справі. Ухвалою суду від 29.11.2022 року у задоволенні такого клопотання відмовлено з підстав, викладених у ній.

Вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статей 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.

Загальні вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтями 1247, 1248 ЦК України, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Статтею 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

За приписами ч. 2 ст.1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Воля - це внутрішнє бажання заповідача визначити долю спадщини на випадок своєї смерті шляхом складання особистого розпорядження (заповіту). Волевиявлення - це зовнішній прояв внутрішньої волі, який знаходить своє втілення в заповіті, складеному та посвідченому відповідно до вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

У пунктах 1, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи; відповідно до ч. 1ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недотримання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої статті 202ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203ЦК України визначено такі вимоги: зміст правочину не може суперечити цьому ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Заповіт, як односторонній правочин, має відповідати загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів.

Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).

Згідно з вимогами ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Тобто, за своєю правовою природою відсутність волевиявлення учасника правочину є самостійною підставою для визнання його недійсним, при цьому правові наслідки недотримання цієї вимоги закону передбачені статтями 229 - 235 ЦК України.

Згідно із ч.2 ст.77ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту абзацу другого частини першої статті 218ЦК України не може доводитися свідченням свідків не лише заперечення факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин, а й факт його вчинення.

Відповідно до ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронним доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд, не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 08 жовтня 2020 року серії НОМЕР_1 , виданого Франківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), згідно актового запису № 443, а також витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі № 60101098. На день смерті ОСОБА_4 на праві приватної власності володів наступним майном: нежитлове приміщення, загальною площею 16,8 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; Квартира АДРЕСА_4 ; гараж № НОМЕР_2 у Гаражно-будівельному кооперативі "Сокіл" по вул. Єрошенка, 19 у м. Львові ; транспортний засіб «ВАЗ 2106» № куз. НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ; вклади в українських банках. За життя, 04 травня 2020 року о 15:00 год, ОСОБА_4 зробив заповідальне розпорядження щодо усього свого майна, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті, якщо він за законом матиме право, на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За текстом заповіту, у зв`язку з хворобою та похилим віком заповідача - ОСОБА_4 , за його дорученням та в його і в присутності нотаріуса Волинської Л.В., текст заповіту підписано ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Спадкова справа №66253194 заведена за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 ОСОБА_8 державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори. Пивоваров Олександр Вячеславович звернувся до того ж нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 12 жовтня 2020 року в межах встановленого законом строку. Листом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори від 05 листопада 2020 року йому повідомили, що згідно матеріалів спадкової справи №442/2020, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлий склав заповіт, згідно якого ОСОБА_2 не являється спадкоємцем за померлим батьком.

ОСОБА_2 в судовому порядку оспорив заповіт свого батька від 04 травня 2020 року. Встановлено, що оспорюваний заповіт спадкодавець ОСОБА_4 склав у день смерті, безпосередньо за декілька годин до своєї смерті.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 вказав, що працює енергетиком і постійно перебуває у відрядженнях, що підтверджується довідкою. З 2013 року батько регулярно перебував на стаціонарному лікуванні у госпіталі у Винниках. У 2016 році розпочалися зміни у поведінці батька: у нього часто і несподівано змінювався настрій, став нервовим і агресивним, міг забути день народження, коли його вітали, стверджував, що то не той день. Зміни ставались частіше, а у 2016 році пацієнти лікарні, які лежали з ним в одній палаті, почали жалітись, що батько матюкається, кричить уночі. ОСОБА_12 подзвонили з лікарні і сказали, що батько бушував та намагався вийти через вікно. Після огляду психіатра та постановки діагнозу - деменція, його виписали, що підтверджується випискою. За настановою лікаря, виконуючи його рекомендації, звернулись з батьком у психіатричну лікарню. Потреба у цьому настала через те, що батько перестав митись, а син його заставляв. ОСОБА_4 почав позичати чужим людям гроші і забував, кому позичив, одягався не по погоді, блудив, був дезорієнтований у часі. При цьому, він не усвідомлював і не визнав того, що зимою ходить гуляти у тапках та того, що забуває дати. Часом домовлялись про зустріч, за яку старший ОСОБА_13 забував. Агресія померлого проявлялась у тому, що він неодноразово кидав кухонні ножі у двері, плювався жувачками, лаявся. У 2017 року під тиском сина погодився поїхати до лікаря на консультацію. Пройшов обстеження, приймав лікування препаратами седативної дії. У 2018 році отримав чергову консультацію, пройшовши обстеження. З лютого 2020 року лікування від психіатрії не приймав, так-як посварився з сином через те, що не хотів виконувати прописані вказівки лікаря. За настановою того ж лікаря про уникнення конфліктів та зглажування ситуацій позивач зробив перерву у спілкуванні із батьком, так-як таке траплялось до цього неодноразово. Крім того, знав, що у ОСОБА_13 є «доверенниє ліца», як їх називав ОСОБА_4 , які за гроші, яких не потребував, приносять йому постійно їжу. Тому не хвилювався. Крім того, за попередньою домовленістю з дільничим інспектором поліції, останній мав повідомляти позивачу про усякі можливі випадки у житті батька. Поважною причиною відсутності сина коло батька було те, що він перебував в ізоляції на атомній станції, де працював, так-як діяли суворі обмеження, стояли блок пости між областями, приїхати він не міг.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_14 , яка має вищу медичну освіту, вказала, що ОСОБА_4 був її сусідом, з яким вона спілкувалась багато років з регулярністю кілька разів на тиждень. Стала помічати з 2018 року зміни у поведінці ОСОБА_4 , який почав погано пахнути, був брудним, став одягати речі не по сезону, зимою виходив на вулицю у резинових тапках, а літом ходив у в`язаній шапці і куртці, був дезорієнтованим у часі і просторі, регулярно забував свій костиль у магазині «Рукавичка», який свідок неодноразово приносила йому додому, забував де живе, через що свідок регулярно водила його додому, забував, куди іде і з якою метою, добре пам`ятав події минулого. Такий стан ОСОБА_13 прогресував. Свідок пригадала, що у 2017 році йому можна було нагадати, де він є і він згадував куди йде, потім стан погіршився, особливо щодо орієнтації у часі і просторі. Свідок востаннє бачила ОСОБА_4 у листопаді 2019 року. Свідок пояснила, що додому ОСОБА_4 водила не лише вона, а й інші сусіди. Зі слів свідка, ОСОБА_4 був ображений на сина, тому що він заставляв його робити те, що батько не хотів. Також ОСОБА_4 не довіряв людям, стверджував, що його хочуть обікрасти.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснив, що працює дільничим інспектором поліції, який обслуговує дільницю, на якій проживав ОСОБА_4 , померлого він добре знав, оскільки неодноразово спілкувався з ним з приводу викрадених чи загублених документів, які завжди знаходились, його неодноразово викликали сусіди зі скаргами на ОСОБА_4 , який ніби-то їх заливав. Через такі виклики приходив додому до ОСОБА_4 , від якого знав, що у нього є син, невістка і онучка, яку він дуже любив. ОСОБА_4 звинувачував свого сина у крадіжці документів. Саме це стало підставою для знайомства з родиною ОСОБА_4 , а саме з ОСОБА_16 домовлявся з родиною ОСОБА_4 , з сином та колишньою дружиною ОСОБА_16 повідомляти їх про потреби ОСОБА_4 . Однак, з початком дії карантину був у померлого лише один раз, у квартирі був раніше відомий йому ОСОБА_17 , з яким у дільничого сталась суперечка. Так, на запитання свідка, адресованого до відповідача, що він робить у квартирі ОСОБА_4 , який лежав у ліжку і не міг спілкуватися, а також, чи є у ОСОБА_3 будь-які права до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 йому відповів, що розбереться сам і повідомив, що ремонтує кран, вода з якого і залила сусідів. На запитання, чи повідомлені родичі про стан ОСОБА_4 - ОСОБА_3 йому внятної відповіді не дав. Дільничий мав намір зателефонувати родичам ОСОБА_4 , однак, їх контакти втратив через те, що загубив телефон. Також свідок пояснив про те, що ОСОБА_4 з 2018 року блудив по району, забувався куди йде, був неохайний, одягнутий не по погоді. У цій частині його покази аналогічні показам ОСОБА_18 .

Допитана свідок ОСОБА_16 пояснила, що з колишнім чоловіком спілкувалась востаннє телефоном у грудні 2019 року за ініціативи ОСОБА_4 . Зв`язок із ним після розлучення не втратила, разом проводили сімейні свята, дні народження, опікувалась ним разом з іншими членами родини, а саме з ОСОБА_2 , ОСОБА_19 . Померлий часто перебував на лікуванні у Госпіталі ветеранів ім.Ю.Липи у м.Винники, де родина його навідувала. У 2016 році поведінка її колишнього чоловіка різко погіршилась, він почав неадекватно реагувати на звиклі обставини, перестав митись, почав лаятись, конфліктував з оточуючими. Тоді уперше йому поставили психіатричний діагноз у цій же лікарні - деменцію та виписали з лікарні, оскільки ОСОБА_4 намагався вночі вийти на вулицю через вікно. Їхній з ОСОБА_4 син - ОСОБА_12 займався лікуванням батька, возив його на консультації у поліклінічне відділення психіатричної лікарні неодноразово, придбавав йому заспокійливі ліки та контролював їх приймання. Покійний ОСОБА_20 конфліктував з родиною на грунті прогресування деменції, забувався, однак добре пам`ятав події минулого. У 2020 році ОСОБА_16 захворіла - поламала руку, тому на час карантину до ОСОБА_4 фізично не їздила, батьком опікувався син. Зазначає на прогресуванні хвороби у ОСОБА_4 , який був дезорієнтований у часі і просторі з 2018 року і його стан погіршувався. Наполягає на тому, що ОСОБА_4 при житі був патологічно жадібним, думав, що буде жити вічно, не мав наміру заповідати своє майно будь-кому через специфічні риси характеру. Заповіт вважає таким, який не міг бути вчиненим з волі ОСОБА_4 . Стосовно пред`явленого їй відео розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_4 пояснила, що на відео дійсно ОСОБА_4 , який розповідає про обставини, яких не існувало, зокрема, він ніколи не жив у будинку пристарілих у Винниках і розмови про це не було, його невістка і онука ніколи не були у Польщі, тим паче, там не жили, коріння польського не мають, коляскою він називає ходунки, які привіз йому ОСОБА_12 лише у січні-лютому 2020 року, щодо авто і його експлуатації, то указане абсолютно виключається, з 2014 року був неспроможний навіть сісти у авто, також заперечила факт семи операцій, зазначила, що ОСОБА_13 зробили їх чотири.

Допитана свідок ОСОБА_19 пояснила, що ОСОБА_4 був її свекром, який її дуже любив, а вона любила його, що стан свекра погіршився з 2018 року, він став проявляти агресію, був дезорієнтований у часі і просторі, став неохайним, забудькуватим, а саме, не пам`ятав події сьогоднішнього дня, натомість пам`ятав минуле. У 2020 році у неї на руках від раку помирала її мама, тому не могла навідувати ОСОБА_4 , яким опікувався її чоловік ОСОБА_12 . Крім того, під час карантину зовсім не ходив громадський транспорт, вона проживає у Дублянах , має обов`язок дбати про дитину-аутиста, тому не могла навідувати « ОСОБА_4 ». Крім того, ще до карантинних обмежень неодноразово приходила до ОСОБА_4 , так-як приносила йому їжу, яку той просив купити для нього у визначених ним закладах громадського харчування. Не завжди могла потрапити у квартиру, іноді її ОСОБА_4 не пускав, трубку від неї не брав. Йому поставили з 2016 року психіатричний діагноз - деменцію, він лікувався у психіатричному закладі, указаним займався її чоловік. ОСОБА_4 був патологічно жадібним, майном розпорядитися при житті на випадок смерті не міг у силу особливостей характеру. Про те, що її свекор помер вона не знала, вважає, що шахраї таким чином привласнили майно померлого. З приводу пред`явленого їй відео надала покази, ідентичні показам ОСОБА_16 : не полячка, живе в Україні, у будинку пристарілих ОСОБА_4 ніколи не був, такі варіанти з ним не обговорювались, за кермо авто не сідав з 2014 року взагалі, так-як самостійно навіть добратись туди не міг, коляски вдома у нього не було, називає ходунки, які йому привіз ОСОБА_12 на початку 2020 року коляскою, заперечує сім операцій, наявність ходунків які привіз батькові (з його ж слів на відео) позивач спростовують твердження про те, що його покинули. Вважає дане відео доказом психіатричного захворювання ОСОБА_4 .

Допитаний в якості свідка відповідач ОСОБА_3 пояснив, зокрема, що перебував у дружніх стосунках з ОСОБА_4 , знайомий з ним з 2018 року, бував в дома в померлого раз на два місяці, до ОСОБА_13 приходив ОСОБА_23 , за послуги ОСОБА_4 платив ОСОБА_3 « міг і п`ять тисяч платити і кожен тиждень, він не хотів мене навіть на роботу пускати», купував ОСОБА_13 продукти, які він замовляв, мобільний номер ОСОБА_13 не пам`ятає, так як видалив його, домашній номер телефону не пригадує, супроводжував ОСОБА_13 на таксі на Топольну, в магазин. Пояснив спочатку, що своїм автомобілем ОСОБА_13 не користувався, так як машина була поломана. В подальшлму вказав, що ходив в гараж, де знаходився автомобіль ОСОБА_4 , у 2018-2019 роках, ОСОБА_4 керував автомобілем, заводив авто, їздив взад-вперед біля гаражу, міг сам їздити за кермом, і назад заїжджав у гараж; весною у 2019 році був в гаражі, ставив акумулятор на підзарядку. У ОСОБА_3 був доступ до карткового рахунку ОСОБА_13 , після смерті якого «зняв кошти, десь двадцять п`ять тисяч, і заніс в церкву». Мав ключі від квартири ОСОБА_13 , після смерті поміняв замки. Зазначив, що документи на майно « ОСОБА_13 давно мені віддав, покійний наполягав, що його обкрадає син». ОСОБА_13 віддав ОСОБА_3 паспорт і поновлені документи на квартиру, як почався карантин, про те, що ОСОБА_13 бажає скласти заповіт на нього ОСОБА_24 не знав, ОСОБА_13 сам дзвонив нотаріусу, на запитання, як документи з персональними даними ОСОБА_4 опинились у нотаріуса, ОСОБА_3 пояснив, що не знає. Після посвідчення заповіту ОСОБА_3 пішов купляти продукти. Заповіт складено в користь свідка у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 дружив з ОСОБА_4 . На момент складання і посвідчення заповіту ОСОБА_4 був зрячим, чув добре, міг прочитати заповіт, тому причин, з яких заповіт складався в присутності свідків та зачитувався вголос, - пояснити не зміг, на день складення заповіту ОСОБА_4 . ОСОБА_3 нічого не доручав. Де медична карта ОСОБА_4 - не знає. ОСОБА_13 мав нормальний характер, однак, боявся сина, родичів коло ОСОБА_13 не бачив, позивач хотів здати ОСОБА_13 в пансіонат, ОСОБА_13 хворів на закупорку вен, проблеми по урології. Зняв кошти з рахунку ОСОБА_13 в сумі сто тисяч гривень разово. Після посвідчення заповіту ОСОБА_13 сам його читав.

До показів свідка ОСОБА_3 суд ставиться критично, як до таких, які суперечать самі собі, іншим доказам, у тому числі показам інших свідків. Зокрема, до його тверджень про те, що ОСОБА_4 позбувся телефонного апарата, адже наявність такого телефонного апарату з сім картою довело б чи спростувало відсутність/відсутність вихідних дзвінків на телефонний номер нотконтори напередодні складання оспорюваного заповіту. В частині показань за змістом яких він разом з ОСОБА_4 ходив в гараж де знаходився автомобіль ОСОБА_4 де у 19-18 роках спадкодавець керував автомобілем, заводив авто взад-вперед, міг сам їздити за кермом, і назад заїжджав у денний час. В цій частині покази про фізичний стан ОСОБА_4 суперечать показам ОСОБА_2 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 , а в частині здатності усвідомлювати значення своїх дій, ще і показам ОСОБА_14 , ОСОБА_3 . Також свідок ОСОБА_3 плутався у частині тих осіб, які навідували ОСОБА_4 за його життя; Будучи єдиним помічником спадкодавця у побуті та знявши з рахунку ОСОБА_4 у листопаді чи грудні 2019 року у "ІдеяБанку" 100 тис. гривень, як витратив ОСОБА_4 такі кошти, - пояснити не зміг, документи надати не зміг, скільки витрачав не пригадав, чеки втратив; Повідомив, що указані кошти передав «на церкву на Короленка», що ніби-то відповідало волі покійного. Однак, допитані ОСОБА_2 , ОСОБА_16 та ОСОБА_19 указане спростували та пояснили, що ОСОБА_25 був переконаним атеїстом, ніколи до церкви не ходив, релігійна література дійсно в нього була, так-як померлий займався написанням, оздобленням та продажем ікон. В частині показів свідка ОСОБА_3 , які стосувались фізичного стану померлого на день смерті, а саме що ОСОБА_4 самостійно пересувався по квартирі, чув, бачив та міг підписати заповіт самостійно як до так і після посвідчення заповіту, то указане не відповідає дійсності з огляду на форму заповіту, а саме, якщо б указане твердження відповідало б дійсності, то форма заповіту була б інакшою, ОСОБА_4 сам би його підписав. Крім того, це суперечить показам свідка ОСОБА_10 (свідка підписання заповіту), яка пояснила, що на момент висловлення волі спадкодавця щодо прижиттєвого розпорядження своїм майном, ОСОБА_26 лежав, не міг пересуватись по квартирі.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 знаходився в нормальних стосунках. Познайомився з ОСОБА_13 на пл. Привокзальній, потім був у нього вдома, розказував про себе, ОСОБА_13 казав, що його покинули діти, не спілкуються з ним, кинули напризволяще. ОСОБА_24 знає десь десять років, з ОСОБА_13 спілкувався за номером телефону, який зазначає, почав телефонувати ОСОБА_13 два-три роки до смерті, відвідував ОСОБА_13 нечасто, ОСОБА_13 відкривав йому двері сам, знімав відео розмови з ОСОБА_4 , їздив з ОСОБА_13 в гараж, де стоїть його авто. ОСОБА_13 запрошував ОСОБА_23 на посвідчення заповіту, зателефонувавши йому на мобільний номер. Не пам`ятає звідки йому стало відомо про волевиявлення ОСОБА_13 заповісти майно на ОСОБА_24 . В день посвідчення заповіту нотаріус в помешканні ОСОБА_13 була двічі, в той день ОСОБА_13 був зрячий, говорив але погано, чому виникла необхідність зачитувати заповіт вголос, сказати не зміг, чи пропонувала нотаріус підписати заповіт власноручно - не пам`ятає. На запитання, чому ОСОБА_13 сам не підписав заповіт відповів «напевно не зміг чітко написати, в присутності свідка міг підписати, але не чітко». ОСОБА_13 склав заповіт на ОСОБА_24 , а не на нього ( ОСОБА_23 ), бо ОСОБА_24 за ним доглядав, був йому ріднішим. ОСОБА_13 був повністю здоровий, адекватний чоловік, про психічні захворювання не може йти мова. В день посвідчення заповіту ОСОБА_13 пересуватися не міг, за місяць до заповіту ОСОБА_13 ходити міг, на колясці по хаті рухався, на вулицю не виходив. Надав суду покази суперечливі. Так, пояснив на запитання про те, чи запрошував ОСОБА_27 його особисто на посвідчення заповіту у п`ятницю напередодні, надав ствердну відповідь «ні». На аналогічне запитання щодо понеділка - дня посвідчення заповіту -«так», однак, переглядаючи свої вхідні-вихідні дзвінки до наданого ним же номера ОСОБА_4 , категорично відмовився продемонструвати такі дані на своєму телефоні. Також, свідок ОСОБА_28 пояснив, що у день посвідчення заповіту ОСОБА_25 «був зрячим, говорив, співав»; чому виникла необхідність зачитати заповіт вголос, пояснити не зміг. Разом із тим, чи пропонувала нотаріус підписати заповідачу заповіт власноручно, не пригадує, однак, чітко пам`ятає, що нотаріус надавала на підпис ОСОБА_4 якісь документи напередодні дня посвідчення заповіту. Відтак, пояснити причини, з яких ОСОБА_4 міг підписати документи у п`ятницю напередодні і не міг власноручно підписати заповіт у понеділок, аж до стану, що його волю на прижиттєве розпорядження майном посвідчено підписами свідків, також пояснити не зміг. Не дивлячись на цитовані відповіді, надані цим свідком раніше, на запитання головуючого судді охарактеризував стан ОСОБА_4 у день посвідчення заповіту так: « Лежав , пересуватися вже не міг». У цій частині покази свідка ОСОБА_7 суперечать показам ОСОБА_3 , який пояснив, що у день смерті, у день посвідчення заповіту ОСОБА_25 самостійно пересувався по квартирі.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що являється дружиною ОСОБА_7 та не знає, коли познайомився ОСОБА_26 з її чоловіком ОСОБА_30 , з ОСОБА_4 у день складання заповіту не спілкувалась, тільки чула, як ОСОБА_4 сказав «так», коли нотаріус читала заповіт, відповів «типу так», тобто підтвердив. Її запросив чоловік ОСОБА_28 бути свідком; ОСОБА_3 натомість показав, що усіх свідків запросив особисто померлий телефоном. «Коли заповіт підписувався ОСОБА_13 був напівлежачи, сказав не згідний, «так», однак, на запитання: «У чому виражалася слабкість», пояснила, що ОСОБА_25 знаходився «напівсидячи, напівлежачи - не міг чітко очі відкрити, не міг чітко говорити….дивився, але не був бодрий… я не чула як говорив, але відповідав…. Але чув і бачив… сказав «ні», а потім «так». Пояснила, що не пам`ятає, чи ОСОБА_13 читав текст заповіту, не пам`ятає, чи нотаріус друкувала текст заповіту, не пам`ятає, чи нотаріус в квартирі читала текст заповіту. На запитання головуючого ОСОБА_10 пояснила, що всупереч тексту заповіту вголос його не зачитувала… перечитала точно і тоді підписала, що вголос - не пам`ятає.

Таким чином, у показах свідка ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_10 наявні суперечності, а саме ОСОБА_10 наполягала на тому, що нотаріус не читала заповіт вголос, читала його самостійно, каже, що на запитання нотаріуса про волевиявлення ОСОБА_4 , казав спочатку «ні», а потім - «так»; при складанні і посвідченні заповіту ОСОБА_4 не міг чітко очі відкрити, не міг чітко говорити…. ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_4 чув, бачив, говорив, ходив, тощо.

Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_3 фактично підтвердив фобії ОСОБА_4 про те, що у нього (у ОСОБА_4 ) викрадають документи. ОСОБА_31 пояснив, наявність у нього документів на спадкове майно тим, що їх йому віддав померлий на зберігання, щоб син не вкрав, пояснивши: « Маю документи на все майно, бо ОСОБА_4 боявся, щоб не крав син, сина боявся, бо вкрав документи син». Щодо інших суперечностей у показах свідків суд звертає увагу на покази ОСОБА_3 , котрий пояснив, що у нього наявні «поновлені документи на майно», однак, указане не відповідає дійсності через те, що за матеріалами спадкової справи №66253194, заведеної за заявою про прийняття спадщини ОСОБА_3 , ОСОБА_8 - державному нотаріусу П`ятої Львівської державної нотаріальної контори саме ОСОБА_3 були пред`явлені первинні документи (а не відновлені) на спадкове майно. Також показання ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_25 стер зі стіни шваброю номер сина - ОСОБА_2 , бо боявся його, не відповідає дійсності, оскільки суперечать показам свідка ОСОБА_15 (дільничого інспектора поліції), який пояснив, що під час карантину (з березня 2020 року) він особисто приходив у житло ОСОБА_4 за заявою сусідів про залиття; при цьому, ОСОБА_4 уже був лежачим і не розумів, що відбувається; телефонні номери родини були записані на стіні над стаціонарним телефонним апаратом. Покази свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 особисто викликав свідків заповіту спростовуються показами ОСОБА_10 , яка повідомила про те, що на указаний правочин її запросив чоловік ОСОБА_28 . Крім того, ОСОБА_28 , будучи допитаним у суді, повідомив, що його телефоном запросив ОСОБА_4 на посвідчення заповіту, повідомив його номер телефону НОМЕР_5 із застосуванням процедури відкривання даних на своєму засобі стільникового зв`язку у судовому засіданні, однак, на прохання пред`явити суду інформацію про вхідні та вихідні дзвінки на номер телефону ОСОБА_4 , від указаної дії відмовився, мотивуючи небажанням це зробити.

До показів ОСОБА_7 суд ставиться критично через наступне. Судом досліджено частину відеозапису розмови ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , яка відбулась 30 березня 2021 року, на якій покійний ОСОБА_4 розповідає про неіснуючі події та обставини, зокрема, про: дім пристарілих у Винниках, у якому він ніколи не був, натомість багато років госпіталізувався до Госпіталю ветеранів війни ім.Ю.Липи (Винники), де йому уперше поставили психіатричний діагноз; про те, що у нього крали, що не відповідає дійсності та спростовано доказами у їх сукупності; про те, що йому третій рік ніхто не дзвонить, спростовується показами ОСОБА_2 , ОСОБА_19 та ОСОБА_16 , ОСОБА_15 ; про те, що онучка і невістка полячки і живуть у Польщі. Допитані родичі спростували указане повністю; твердження про те, що ніхто не приїжджає до нього, - спростовано показами ОСОБА_2 , який пояснив, що у січні - лютому 2020 року привіз батькові ходунки і забрав костиль. При цьому, сам ОСОБА_25 говорить, що не може сісти в коляску, яку йому синок привіз. Тим самим спростовуючи обставину про те, що до нього не ходять родичі. Пропонуючи автомобіль ОСОБА_7 , ОСОБА_4 розповідав, що «тамтого року» їздив на ньому до чотирьох разів особисто. Указане також не відповідає дійсності, так-як в силу обставин (пересувався з паличкою, був фізично слабим) не міг самостійно керувати авто, що підтверджено показами свідків. У цій частині до показів ОСОБА_3 про те, що у 2018 році він ходив з ОСОБА_4 в гараж, де останній сідав за кермо автомобіля без гідропідсилювача керма і їздив «туди-сюди» також слід ставитись критично з огляду на те, що за більш ніж двадцять років простою автомобіля марки «жигулі» акумулятор такого реанімувати просто неможливо. Також свідки ОСОБА_31 та ОСОБА_28 дають різні покази з приводу того, скільки разів і коли саме нотаріус приходила до заповідача. Їхні покази різняться у тому, що ОСОБА_31 пояснив, що нотаріус приходила додому до ОСОБА_4 у п`ятницю, потім у понеділок у день посвідчення заповіту; ОСОБА_28 пояснив, що двічі у понеділок бачив нотаріуса. ОСОБА_31 пояснив, шо у день смерті ОСОБА_25 пересувався по квартирі вільно, телефонував нотаріусу з телефону, який він викинув. Також свідок ОСОБА_31 повідомив, що у день смерті ОСОБА_4 міг чути, бачити, пересуватися по хаті також міг, розмовляв, особисто ОСОБА_13 відкрив двері нотаріусу, мав гарний зір, однак, логічно пояснити, чому ОСОБА_13 не міг прочитати заповіт вголос не зміг. При цьому, ОСОБА_3, пояснюючи спосіб посвідчення заповіту ОСОБА_4 шляхом підпису його свідками, радикулітом та «простудженими руками» надав суперечливі покази про те, що померлий на день смерті картини малював, але прочитати заповіт особисто не міг. Таким чином, свідки ОСОБА_31 , ОСОБА_28 надають суперечливі один одному покази, які не відповідають обставинам справи та спростовані іншими доказами, зокрема: заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року, складеним за формою, встановленою п.1.8, п.1.11 Гл.3 Розділу 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, посвідчення якого не менше ніж двома свідками допускається, лише щодо незрячого заповідача, який через фізичні вади не може прочитати заповіт; показами ОСОБА_10 , з яких убачається, що ОСОБА_25 на момент такого посвідчення перебував у стані, який є далеким від усвідомлення волевиявлення на прижиттєве розпорядження майном. Крім того, указаний свідок категорично наполягала на тому, що заповіт перед його посвідченням і підписанням свідками вголос не читався. ОСОБА_28 не спростував показами обставину неоголошення заповіту вголос перед засвідченням волі заповідача його підписом. Крім того, ОСОБА_10 показала суду, що відповідь ОСОБА_13 на запитання нотаріуса (не зазначає яке) була спочатку «ні», а потім «так». Зазначене вище свідчить про відсутність прижиттєвого волевиявлення ОСОБА_4 на розпорядження своїм майном.

Згідно листа Національної поліції України ГУ НП у Львівській області №Б-116/Ад/41/01/11-20 від 12.11.2020 року вбачається: працівниками Франківського відділу поліції Головного управління НП у Львівській області на адвокатський запит повідомлено, що відповідно до ІТС інформаційного порталу національної поліції у Франківському відділі поліції ГУ НП у Львівській області 18.06.2019 року зареєстровано повідомлення до оператора служби «102» бригади ШМД про виклик від невідомого чоловіка по АДРЕСА_10 , який відсутній за місцем проживання. По даному факту працівниками сектору превенції Франківського ВП ГУ НП у Л/о проведено перевірку за результатами якої складено довідку від 20.06.2020 року. Окрім зазначеного вище 15.05.018 року в ІТС ІПНП Франківського ВП ГУ НП у Л/О за №10114 зареєстровано письмову заяву гр.. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про викрадення у нього паспорта громадянина України та медичної карти, виданої на його ім`я, що мало місце під час проїзду у трамваї №3, відомості за даним фактом внесено до ЄРДР. Згідно заяви про втрату або викрадення паспорта від ОСОБА_4 вбачається, що останній подав заяву з приводу викрадення паспорта громадянина України 29.05.2018 року. Відповідно до заяви ОСОБА_4 вказав, що 14.05.2018 року у нього було викрадено паспорт у трамваї. Згідно відповіді на запит ДМС України ГУ ДМСУ у Л/О Львівське міське управління (Відділ з питань ідентифікації, паспортизації та реєстрації) вбачається … гр. ОСОБА_4 документований паспортом у вигляді ID-картки № НОМЕР_6 органом №4613 замість викраденого паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 , виданого Франківським РВ.

Згідно довідки про результати проведення перевірки за повідомленням чергового оператора телефонної лінії «102» при прибутті працівників ПШМД №2 нікого не було за місцем виклику, вхідні двері відчинені. Вжиті заходи - на місце виклику були скеровані працівники патрульної поліції округ-151. З`ясовано, що за адресою АДРЕСА_11 проживає гр.. ОСОБА_4 , 1934 р.н., відносно якого неправомірні дії не вчинялись, із письмовими скаргами ніхто не звертався.

Згідно дослідженого аудіозапису розмови між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , зафіксованої на мобільний телефон IPhone версії 14.6 IMEI НОМЕР_8 , наданого відповідачем, ОСОБА_4 розповідає про те, що родина (за контекстом) намагалася влаштувати його в дім престарілих; що три роки до нього родина не дзвонить, що внучка і невістка полячки, з польської родини, що син купив йому коляску, що машиною їздив цього року, там-того року десь кого чотирьох разів, що йому 83 роки від народженя. Судом встановлено, що такі відомості не відповідають обставинам справи та спростовуються іншими доказами по справі.

З медичної карти амбулаторного хворого №9168 на ім`я ОСОБА_4 з поліклінічного відділення КНП ЛОР «Львівська обласні клінічна психіатрична лікарня» вбачається, що останній двічі оглядався лікарем психіатром в указаній медичній установі: 21.03.2017 та 13.06.2018 року. Йому встановлено діагноз: хвороба Альцгеймера? Помірно виражена деменція? F 00? F 02.8? Враховуючи відмову пацієнта від запропонованого стаціонарного лікування та відмову родичів, рекомендовано: КТ головного мозку, контроль АТ, мемантин 10 мг. 2 р/д, нейромідин 20мг. 2 р/д, адаптол 500 мг. на сон (видано рецепт на ліки). Вдруге поставлено діагноз: помірно виражена деменція у вигляді наростаючого інтелектуального-мнестичного зниження з емоційно-вольовими та поведінковими розладами та повною соціально-трудовою дезадаптацією. Рекомендовано: мемантин 10 мг. 2 р/д, альмер 10 мг зранку, пантогам 250 по 1т 2 рд, вінпоцетин 5мг. 2 р/д, кветірон 25 мг на сон (видано рецепт).

Відповідно до даних медичної документації з КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь ветеранів війни та репресованих ім. Ю. Липи», починаючи з 2013 року перебував на стаціонарному лікуванні у вказаній медичній установі. Де лікарем-неврологом 01.07.2016 року було вказано про дезорієнтацію в часі та просторі, неадекватну поведінку, відповіді на питання не по суті. Було рекомендовано огляд лікаря-психіатра. 20.07.2016 року ОСОБА_4 був оглянутий лікарем-психіатром, згідно огляду: грубо орієнтований у власній особі, каже, що йому 67 років (на час огляду ОСОБА_4 було 82 роки), дезорієнтований в просторі та часі, відповіді на питання не завжди по суті, в розмові легко афектується, озлоблюється. Дещо розгублений, не розуміє навіщо йому консультація психіатра, заперечує свою неадекватну поведінку вночі. Діагноз: дементний синдром.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи №264 від 01.07.2022 р., проведеної Львівською філією судово-психіатричних експертиз ДУ «ІПСПЕМНМОЗУ», комісією експертів зроблено категоричний висновок про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , на момент укладення заповіту від 04.05.2020 року страждав на тяжке психічне захворювання - недоумство у формі органічної деменції, не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Зазначений висновок суд оцінює як обгрунтований, чіткий та однозначний, який не містить суперечливих заключень і дає ствердні, повні відповіді на усі питання, поставлені судом перед експертизою .

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Виходячи заналізу наведених норм права, з урахуванням висновку експертизи, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 в момент вчинення (складання) заповіту 04.05.2020 року не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та на підставі ст.ст. 12, 81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи - державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Каменцева Марія Олегівна (79044, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 69), приватний нотаріус Волинська Людмила Василівна (79044, м. Львів, вул. Сахарова, 15/2), про визнання заповіту недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , складений 04 травня 2020 року та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Людмилою Василівною 04 травня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12.12.2022 року.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_9 , ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_10 , ( АДРЕСА_2 ).

Третя особа: Державний нотаріус П`ятої львівської державної нотаріальної контори Каменцева Марія Олегівна (79044, м. Львів, вул. Г. Чупринки, 69).

Третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна (79044, м. Львів, вул. Сахарова, 15/2).

Суддя Величко О.В.