Судове рішення 753/3758/22 від 17.01.2023

Особи

Учасники процесу:

обвинувачений: Волковський Віталій Вікторович
обвинувачений: Татаренко Михайло Юрійович
потерпілий: Стішова Наталія Сергіївна
Захисник: Николенко Роман Сергійович
Захисник: Яремчук Руслан Леонідович
заява: Просалова Ольга Михайлівна
Захисник: Москаленко Сергій Іванович

Показати/приховати управління відображенням осіб

Ім`я	Замінене і`мя	Особа

Судове рішення #482057938

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3758/22

провадження № 1-кп/753/1169/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві судовий розгляд по кримінальному провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Волинської обл., м. Луцьк, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця Донецької обл., смт. Кіровськ, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , без постійного місця проживання, який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

В провадженні Дарницького районного суду м. Києва знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою суду від 29.09.2022 року обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 25.11.2022 року.

У зв`язку з введенням на території України воєнного стану, масованими ракетними обстрілами міста Києва, що призвели до пошкодження об`єктів критичної інфраструктури, внаслідок чого 24.11.2022 року у значній частині міста Києві, у тому чисті і у приміщенні суду відсутнє електропостачання, відсутня технічна можливість проведення судового засідання за участі учасників кримінального провадження.

Статтею 64 Конституції України передбачена можливість введення в Україні воєнного або надзвичайного стану. При цьому можуть встановлюватися певні обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності.

З 24.02.2022 року в Україні введено в дію воєнний стан.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану"у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно статті 122 цього закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Враховуючи вищевикладене, положення статті 2 КПК України (згідно якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура), положення ч.3 ст.331 КПК України (щодо обов`язку суду розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, незалежно від наявності клопотань), введений на даний час на території України Указом Президента воєнний стан, суд приходить до висновку, що відсутність учасників судового провадження не є перешкодою для розгляду питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини.

За правилами ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

При вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою судом також враховано положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовження тримання особи під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).

При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, виходячи з наступного.

З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачуються у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, які згідно ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який законом передбачене покарання до шести років позбавлення волі, офіційно не працюють, законних джерел доходу не мають.

Вирішуючи питання про доцільність продовження тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під вартою, суд, крім іншого, враховує тяжкість покарання, що загрожує їм у разі визнання винними у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються, вік та стан здоров`я, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, репутацію обвинувачених, ризик повторення чи продовження ними протиправної поведінки.

Не вирішуючи питання на даному етапі кримінального провадження про оцінку доказів з точки зору їх допустимості і достатності для визнання обвинувачених винуватими чи невинуватими у вчиненні злочину, суд приходить до висновку, що вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дають підстави для висновку, що з боку обвинувачених наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

На думку суду, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може запобігти зазначеним ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, частково співпадають з гарантією, передбаченою пунктом 1 статті 6 Конвенції, і дійсно вимагають, щоб відносно особи, яка тримається під вартою, органи державної влади виявляли «особливу ретельність в ході провадження по справі», однак це не має гальмувати зусилля суду щодо відповідального виконання своїх завдань (рішення ЄСПЛ у справі «Херцегфальві проти Австрії», «Садегул Оздемір проти Туреччини»).

Даних, які б свідчили про неможливість перебування обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в слідчому ізоляторі за станом здоров`я, суду не надано.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що запобігти встановленим ризикам можливо лише шляхом продовження застосування обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, але на строк, що не перевищує 60 діб.

При цьому, враховуючи вимоги п.2 ч.5 ст.182 , ч.3 та ст. 183 КПК України, суд вважає можливим залишити без змін розміру застави, визначений ухвалою слідчого судді від 19.02.2022 року, ОСОБА_3 у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та розмір застави, визначений ухвалою слідчого судді від 19.02.2022 року, ОСОБА_4 у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, які є достатніми для забезпечення виконання обвинуваченими обов`язків.

Керуючись ст.ст.177-178, 181, 183, 331, 369, 372, 376 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до 20 січня 2023 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до 20 січня 2023 року включно.

Залишити без змін визначений раніше судом обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , розмір застави.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Київський слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала суду в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 51-1301 ск 22 (розгляд 51-1301 дс 22)