ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5361/22 Справа № 201/6648/20 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О. А. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року                                                                м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Красвітної Т.П., Свистунової О.В.

за участю секретаря Паромової О.О.

ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В обґрунтування позовних вимог, які уточнювалися в ході судового розгляду справи, ОСОБА_1 посилався на те, що 10 березня 2017 року він із ОСОБА_2 уклав договір, який був оформлений у вигляді розписки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , який діяв від імені своєї матері ОСОБА_4 (власника двох ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) зобов`язався продати позивачу на умовах розстрочення платежу квартиру АДРЕСА_3 за 20000 доларів США, а позивач ОСОБА_1 зобов`язався оплатити ці кошти з розстроченням платежу протягом 6 місяців. На виконання вказаної домовленості позивачем ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 : 01 березня 2017 року — 500 доларів США; 13 березня 2017 року – 7000 доларів США; 23 березня 2017 року – 4600 доларів США.     23 березня 2017 року позивачу  ОСОБА_1  стало відомо, що: земельні ділянки по АДРЕСА_1  та АДРЕСА_2 , з розташованими на них об`єктами нерухомості належать ОСОБА_3 , а не матері відповідача  ОСОБА_4  і не  ОСОБА_2 , якому ОСОБА_1  передавав за них кошти; все розташоване на цих земельних ділянках нерухоме майно не введено в експлуатацію. В той же час, і ОСОБА_3 , і ОСОБА_2  підтвердили позивачеві те, що між ними існує домовленість про продаж визначеного в Договорі-розписці нерухомого майна - земельних ділянок на умовах розстрочення платежу. 27 березня 2017 року між  ОСОБА_3  та ОСОБА_1  був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки  АДРЕСА_2 , кадастровий номер №1210100000:09:192:0278, площею – 0,06 га, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. за реєстровим № 179. Згідно пункту 4 Договору продаж був вчинений за домовленістю сторін за 24694 грн., які під час підписання договору було передано продавцю  ОСОБА_3 , і ця сума була еквівалентна 1000 доларів США.  ОСОБА_3  не заперечував проти того, щоб позивач  ОСОБА_1  продовжував розраховуватися за продану ним земельну ділянку, виходячи з її ринкової вартості, з ОСОБА_2  згідно існуючих між ними домовленостей. Саме тому, в рахунок сплати вартості придбаної позивачем земельної ділянки,  ним було додатково передано ОСОБА_2 : 25 травня 2017 року - 1500 доларів США; 21 червня 2017 року - 900 доларів США; 11 липня 2017 року - 500 доларів США. Всього за земельну ділянку  АДРЕСА_2  позивачем було передано ОСОБА_2  15000 доларів США. 12 липня 2017 року на указаному Договорі-розписці було внесено додаткову домовленість про продаж  ОСОБА_1  з оплатою на користь  ОСОБА_2  квартири АДРЕСА_4  в цьому ж будинку за 20000 доларів США. Цього ж дня,  ОСОБА_1  передав ОСОБА_2  18500 доларів США. На виконання цієї домовленості 14 вересня 2017 року між  ОСОБА_3  та ОСОБА_1  був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки  АДРЕСА_1 , кадастровий номер №1210100000:09:192:0279, площею – 0,06 га, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. за реєстровим № 810. Згідно пункту 4 договору продаж був вчинений за домовленістю сторін за 24694 грн., які під час підписання договору було передано продавцю  ОСОБА_3 , і ця сума була еквівалентна 1000 доларів США. Позивачу ОСОБА_1  не відомо про те, які ще домовленості існували додатково між  ОСОБА_3  та ОСОБА_2  стосовно переліку нерухомого майна - земельних ділянок, які ОСОБА_2  мав отримати у власність або продати від імені  ОСОБА_3  і за які суму. Позивачу   ОСОБА_1  також не відомо про те, які суми  ОСОБА_2  повинен був передати ОСОБА_3  за продані останнім  земельні ділянки з розташованими на них будинками та спорудами. У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними двох договорів купівлі-продажу земельних ділянок, як таких, що вчинені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах. Після отримання позивачем ОСОБА_1 копії вказаної позовної заяви, спілкуючись із ОСОБА_3 йому стало відомо, що 13 вересня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 , ТОВ “Бухта Ніжна” про застосування наслідків нікчемності правочину. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року у справі № 201/10611/19 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ “Бухта Ніжна” про застосування наслідків нікчемності правочину було частково задоволено. Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у розмірі 3100475 грн.; стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9605 грн. Отже, за вказаним рішенням суду від 17 жовтня 2019 року, на думку позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , користуючись тією обставиною, що Договори купівлі-продажу земельних ділянок були укладені продавцем ОСОБА_3 безпосередньо з покупцем ОСОБА_1 , намагається стягнути зі ОСОБА_3 всю суму сплачених ним через ОСОБА_2 грошових коштів. Саме внаслідок цього рішення, ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання обох правочинів недійсними. Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 березня 2020 року було відкрито провадження у справі № 206/651/20. Шляхом проведення переговорів, ОСОБА_1 додатково за період з березня по серпень 2020 року передав ОСОБА_3 20000 доларів США та домовився про те, що позивач ОСОБА_1 протягом 3 (трьох) років виплатить ОСОБА_3 в рахунок вартості проданих йому земельних ділянок АДРЕСА_5 ще 20000 доларів США. Наявність між ними такої домовленості підтверджується тим, що 23 вересня 2020 року ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська по цивільній справі № 206/651/20 було задоволено заяву позивача ОСОБА_3 про залишення позову до ОСОБА_1 без розгляду. Відповідач ОСОБА_2 , на думку позивача, зобов`язався продати майно ОСОБА_3 , взяв грошові кошти за це майно у ОСОБА_1 (а може додатково і у інших осіб), а після укладення договорів купівлі-продажу між продавцем та покупцем, вимагає від продавця передані кошти як безпідставно отримані, незважаючи на те, що ніяких власних коштів ОСОБА_2 не передавав. Фактично кошти, передані ОСОБА_2 продавцю ОСОБА_3 за земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , і які стягнуті зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, як безпідставно отримані за нікчемним правочином, це кошти покупця ОСОБА_5 . Позивач зазначає, ОСОБА_2 , звертаючись до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська та переслідуючи, на думку позивача, навмисно приховав від суду всі викладені вище обставини та свідомо не залучив ОСОБА_6 , в якості третьої особи у справі. Отже, грошові кошти передані ним ОСОБА_2 в загальній сумі 33500 доларів США за придбання нерухомого майна є безпідставно отриманими відповідачем коштами і підлягають поверненню. Про порушення відповідачем ОСОБА_2 прав позивача йому стало відомо в березні 2020 року після отримання від Самарського районного суду м. Дніпропетровська копії позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання правочинів недійсними та отримання інформації щодо наявності рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів. Отже, строк позовної давності для звернення до суду, як стверджує позивач, ним не пропущений. Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_2 своїми діями порушив права та інтереси позивача ОСОБА_1 , гроші позивачу відповідач в повній сумі не повернув, на прохання позивача добровільно вирішити спір ОСОБА_2 не відповів нічого. Звернення до правоохоронних органів ні до чого не призвели. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно отримані грошові кошти у сумі 33500 доларів США, що станом на 25 листопада 2020 року еквівалентно 950532 грн. 35 коп.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів передано за підсудністю Самарському районному суду м.Дніпропетровська (т. 1 а.с.11).

Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 15 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с.28).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року у справі № 201/6648/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 15 липня 2020 року про передачу справи на розгляд іншого суду скасовано, справу направлено для продовження розгляду до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (т.1 а.с.129-132).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2021 року прийнято до провадження зазначену цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи на 14 травня 2021 року у приміщенні Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська (т.1 а.с. 136).

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 14 травня 2021 року клопотання ОСОБА_2 задоволено. Залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_3 (т. 1 а.с.151).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду від 22 лютого 2022 року скасувати на ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для  справи, порушення норм матеріального права.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Горовенко Л.М. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду від 22 лютого 2022 року залишити без змін, посилаючись на його законність та обгрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2017 року ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір у простій письмовій формі, оформлений у вигляді розписки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , який діє від імені своєї матері ОСОБА_4 (власника двох ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) зобов`язався продати позивачу на умовах розстрочення платежу квартиру АДРЕСА_3 за 20000 доларів США, а позивач, ОСОБА_1 , зобов`язався оплатити ці кошти з розстроченням платежу протягом 6 місяців (т.1 а.с.4).

На виконання вказаної домовленості позивачем ОСОБА_1 було передано відповідачу ОСОБА_2 : 01 березня 2017 року — 500 доларів США; 13 березня 2017 року – 7000 доларів США; 23 березня 2017 року – 4 600 доларів США; 25 травня 2017 року - 1500 доларів США; 21 червня 2017 року - 900 доларів США; 11 липня 2017 року - 500 доларів США. Додатково ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 за 2-к квартиру АДРЕСА_4 (на першому поверсі) 12 липня 2017 року — 18500 доларів США. Строки виконання у договорі не зазначені (т.1 а.с.4).

Позивач ОСОБА_1 зазначав, що 23 березня 2017 року йому стало відомо, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з розташованими на них об`єктами нерухомості не належать матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та не належать відповідачу ОСОБА_2 , якому він передавав кошти за придбання квартир, а належать ОСОБА_3

       27 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0278, площею – 0.06 га, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. за реєстровим №179 (т.1 а.с.44, 45).

       Згідно п.2 договору земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0278, площею – 0.06 га належить продавцю ( ОСОБА_3 ) на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 24 квітня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за №542.

       Згідно пункту 4 договору продаж був вчинений за домовленістю сторін за 24694 грн., які під час підписання договору було передано продавцю ОСОБА_3

       14 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0279, площею – 0.06 га, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. за реєстровим №810 (т.1 а.с.47, 48).

       Згідно п.2 договору земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0278, площею – 0.06 га належить продавцю ( ОСОБА_3 ) на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 24 квітня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за №540.

       Згідно пункту 4 договору продаж був вчинений за домовленістю сторін за 24 694 гривні, які під час підписання договору було передано продавцю ОСОБА_3 .

       У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок (т.1 а.с.55-57).

       Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_3 про залишення позову до ОСОБА_1 без розгляду (т.2 а.с.28, 29).

       Встановлено, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року у справі №201/10611/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ “Бухта Ніжна” про застосування наслідків нікчемності правочину, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у розмірі 3100475 грн. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9605 грн. (т.2 а.с.19, 20).

       Вказаним рішення суду встановлено, що 17 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_3 , як продавцем, було укладено два договори-розписки, згідно яких продавець продає в довгострокове розстрочення дві приватизовані земельні ділянки, кожна площею по 0.06 га, зі спорудами (будинок по АДРЕСА_2 , площею Хкв. м. гараж 70 кв. м., огорожа то периметру) з загальною виїзною групою (металеві ворота з алеєю). Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Споруди, які знаходяться на вказаних ділянках (будинок, гараж, огорожа), не введені в експлуатацію. Умовами договорів розписок від 17 вересня 2016 року визначалася, що всі оплати по ним фіксуються на другому аркуші договору. Відповідно до одного договору-розписки від 17 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , встановлювався розмір до оплати — 60 000 доларів США. На другому аркуші договору підписом ОСОБА_3 визначені суми, які були сплачені ОСОБА_2 , залишок несплачених сум. Так, по даному договору було сплачено 60000 доларів США, тобто позивач сплатив всю суму за договором від 17 червня 2016 року. За другим договором-розпискою від 17 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , встановлювався розмір до оплати — 180 000 доларів США. На другому аркуші договору підписом ОСОБА_3 визначені суми, які були сплачені ОСОБА_2 , залишок несплачених сум. Так, по даному договору було сплачено 62500 доларів США. На протязі 2016-2017 років покупцем сплачувалися періодичні платежі на загальну суму 122 500 доларів США. ...Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельних ділянок, кожною площею по 0.06 га, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , є інша особа ніж продавець. Оскільки укладені між сторонами правочини договори-розписки купівлі- продажу земельних ділянок є нікчемними, проте, на їх виконання позивачем були сплачені кошти у розмірі 122 500 доларів США, то відповідно до ст. 216 ЦК України підлягають застосуванню наслідки нікчемного правочину шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових у розмірі 122500 доларів США, що за курсом Національного банку України, на подання позову еквівалентно 3075165 грн.

       Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року залишено без змін (т.2 а.с.21-25).

       Позивач ОСОБА_1 у цій справі, що переглядається, зазначав, що обумовлене у договорі-розписці нерухоме майно - квартири, яке він мав придбати, та за придбання якого він передав кошти відповідачу ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_2 йому не продав, кошти не повернув. Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 33 500 грн.

       Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції посилався на їх недоведеність та необґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов за неповного з`ясування обставин, що мають знаяення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

       Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Згідно з ст. 610, ч. 1 ст.612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

       У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

       Частинами 1, 3 ст. 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

       Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

       Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

       Відповідно до змісту вказаної норми ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає способом платежу, способом забезпечення виконання зобов`язання обома його сторонами, а також доказом факту укладення договору.

       Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку.

       Статтею 571 ЦК України передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

       Отже, у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов`язання випливає із договору, укладеного сторонами.

       Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах або отримане однією зі сторін майно у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

У справі встановлено, 10 березня 2017 року ОСОБА_1 уклав із ОСОБА_2 договір у простій письмовій формі, оформлений у вигляді розписки, відповідно до умов якого ОСОБА_2 , який діє від імені своєї матері ОСОБА_4 (власника двох ділянок за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ) зобов`язався продати позивачу на умовах розстрочення платежу квартиру АДРЕСА_3 за 20000 доларів США, а позивач, ОСОБА_1 , зобов`язався оплатити ці кошти з розстроченням платежу протягом 6 місяців (т.1 а.с.4).

На виконання вказаної домовленості позивачем ОСОБА_1 було передано відповідачу ОСОБА_2 : 01 березня 2017 року — 500 доларів США; 13 березня 2017 року – 7000 доларів США; 23 березня 2017 року – 4 600 доларів США; 25 травня 2017 року - 1500 доларів США; 21 червня 2017 року - 900 доларів США; 11 липня 2017 року - 500 доларів США. Додатково ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 за 2-к квартиру АДРЕСА_4 (на першому поверсі) 12 липня 2017 року — 18500 доларів США. Строки виконання у вказаному договорі не визначені (т.1 а.с.4).

Позивач ОСОБА_1 зазначав, що 23 березня 2017 року йому стало відомо, що земельні ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з розташованими на них об`єктами нерухомості - квартири не належать матері відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та не належать відповідачу ОСОБА_2 , якому він передав кошти за придбання нерухомого майна - квартир, а належать ОСОБА_3

       27 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0278, площею – 0.06 га, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. за реєстровим №179 (т.1 а.с.44, 45).

       Згідно п.2 договору земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0278, площею – 0.06 га належить продавцю ( ОСОБА_3 ) на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 24 квітня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за №542.

       Згідно пункту 4 договору продаж був вчинений за домовленістю сторін за 24694 грн., які під час підписання договору було передано продавцю ОСОБА_3

       14 вересня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0279, площею – 0.06 га, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Іщенко Є.О. за реєстровим №810 (т.1 а.с.47, 48).

       Згідно п.2 договору земельної ділянки АДРЕСА_2 , кадастровий номер № 1210100000:09:192:0278, площею – 0.06 га належить продавцю ( ОСОБА_3 ) на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого 24 квітня 2014 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу за №540.

       Згідно пункту 4 договору продаж був вчинений за домовленістю сторін за 24 694 гривні, які під час підписання договору було передано продавцю ОСОБА_3 .

       У лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними вказаних договорів купівлі-продажу земельних ділянок (т.1 а.с.55-57).

       Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2020 року було задоволено заяву позивача ОСОБА_3 про залишення позову до ОСОБА_1 без розгляду (т.2 а.с.28, 29).

       Також встановлено, заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року у справі №201/10611/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ “Бухта Ніжна” про застосування наслідків нікчемності правочину, частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 . Застосовано наслідки недійсності правочину та стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у розмірі 3100475 грн. Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 9605 грн. (т.2 а.с.19, 20).

       Вказаним заочним рішення суду встановлено, що 17 вересня 2016 року між ОСОБА_2 , як покупцем, та ОСОБА_3 , як продавцем, було укладено два договори-розписки, згідно яких продавець продає в довгострокове розстрочення дві приватизовані земельні ділянки, кожна площею по 0.06 га, зі спорудами (будинок по АДРЕСА_2 , площею Хкв. м. гараж 70 кв. м., огорожа то периметру) з загальною виїзною групою (металеві ворота з алеєю). Вказані земельні ділянки розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Споруди, які знаходяться на вказаних ділянках (будинок, гараж, огорожа), не введені в експлуатацію. Умовами договорів розписок від 17 вересня 2016 року визначалася, що всі оплати по ним фіксуються на другому аркуші договору. Відповідно до одного договору-розписки від 17 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , встановлювався розмір до оплати — 60 000 доларів США. На другому аркуші договору підписом ОСОБА_3 визначені суми, які були сплачені ОСОБА_2 , залишок несплачених сум. Так, по даному договору було сплачено 60000 доларів США, тобто позивач сплатив всю суму за договором від 17 червня 2016 року. За другим договором-розпискою від 17 червня 2016 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , встановлювався розмір до оплати — 180 000 доларів США. На другому аркуші договору підписом ОСОБА_3 визначені суми, які були сплачені ОСОБА_2 , залишок несплачених сум. Так, по даному договору було сплачено 62500 доларів США. На протязі 2016-2017 років покупцем сплачувалися періодичні платежі на загальну суму 122 500 доларів США. Крім того, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником земельних ділянок, кожною площею по 0.06 га, розташованими за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , є інша особа ніж продавець. Оскільки укладені між сторонами правочини договори-розписки купівлі- продажу земельних ділянок є нікчемними, проте, на їх виконання позивачем були сплачені кошти у розмірі 122 500 доларів США, то відповідно до ст. 216 ЦК України підлягають застосуванню наслідки нікчемного правочину шляхом стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошових у розмірі 122500 доларів США, що за курсом Національного банку України, на подання позову еквівалентно 3075165 грн.

       Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 жовтня 2019 року залишено без змін (т.2 а.с.21-25).

       Обумовлене у договорі-розписці від 10 березня 2017 року нерухоме майно, яке ОСОБА_1 мав придбати, та за придбання якого він передав грошові кошти саме відповідачу ОСОБА_2 - квартири, відповідач ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 не продав.

       Право власності на зазначене у договорі-розписці нерухоме майно — квартири за позивачем ОСОБА_1 не зареєстроване.

       Відповідач ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 кошти, отримані ним від позивача за продаж нерухомого майна — квартир, який фактично не відбувся, не повернув.

       Дніпровським апеляційним судом у судовому засіданні було оглянуто та долучено до матеріалів справи оригінал договору-розписки від 10 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.2 а.с.18).

               Отже, враховуючи, що обумовлене у договорі-розписці від 10 березня 2017 року нерухоме майно, яке ОСОБА_1 мав придбати у відповідача ОСОБА_7 - квартири, що діяв від імені своєї матері ОСОБА_4 , та за придбання якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_7 грошові кошти у загальному розмірі 33 500 доларів США, відповідач ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 не продав, відповідач ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 кошти не повернув, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів є доведеними та обґрунтованими належними доказами у справі.

       Щодо строків позовної давності у цій справі про застосування яких у суді першої інстанції просив відповідач ОСОБА_2 , слід зазначити згідно ст. 256 ЦК України, позовна

давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З матеріалів справи вбачається, у лютому 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Самарського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок як таких, що вчинені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (т.1 а.с.55-57).

       Ухвалою Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 02 березня 2020 року було відкрито провадження у справі № 206/651/20 за позовом ОСОБА_3 до до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок як таких, що вчинені під впливом тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (т.2 а.с.26, 27).

       Позивач ОСОБА_1 зазначав, що про його порушене право у цій справі, що переглядається, йому стало відомо після звернення ОСОБА_3 із позовом до нього, поданим до Самарського районного суду м.Дніпропетровська у лютому 2020 року, оскільки саме на цих земельних ділянках, право власності на які ОСОБА_1 у судовому порядку оскаржував ОСОБА_3 , розташоване нерухоме майно — квартири, за придбання яких ОСОБА_1 сплатив кошти ОСОБА_7 .

       Крім того, слід зазначити, строк виконання зобов”язань у договорі-розписці від 10 березня 2017 року, укладеному між позивачем та відповідачем не визначений.

       Із позовом у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду 14 липня 2020 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності.

       За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

       На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів — скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів — задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошові кошти у сумі 33 500 доларів США.

Стягнути із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за звернення з позовною заявою та з апеляційною скаргою у розмірі 22 570 грн. 61 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Т.П.Красвітна

О.В.Свистунова