Справа № 344/6766/17

Провадження № 11-кп/4808/609/22

Категорія ст. 199 КПК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач Повзло

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду

в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку ч. 4 ст. 422-1 КПК України, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначеним розміром застави щодо ОСОБА_5 в кримінальних провадженнях за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить зменшити розмір застави в межах 20-30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вважає, що суд належним чином не врахував його розмір прибутку та майновий стан. Вказує, що йому не зрозуміло чим керувався суд при встановленні розміру застави.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2022 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави до 21 січня 2023 року включно.

Обвинувачений ОСОБА_5 клопотання про участь в судовому засіданні апеляційного суду не заявляв, повідомлений про час та місце апеляційного розгляду.

Прокурор та захисник ОСОБА_6 надіслали клопотання в якому просять розгляд вказаної апеляційної скарги проводити у їх відсутності.

Колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розглянути апеляційну скаргу на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою без участі сторін кримінального провадження оскільки прокурор, обвинувачений та його захисник заявив чи клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю сторін не подавали.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає за можливе прийняти судове рішення за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

З апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 вбачається, що апелянт висловив свою незгоду виключно в частині визначеного судом розміру застави. Питання щодо обґрунтованості продовження строку запобіжного заходу в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому, рішення суду в цій частині колегією суддів не перевіряється.

Перевіряючи ухвалу суду першої інстанції в частині визначеного обвинуваченому ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо занадто великого розміру застави, не є слушними, оскільки визначений суддею розмір застави, на думку колегії суддів, в повній мірі узгоджується з вимогами і положеннями ч. 3 ст. 183 КПК України, що свідчить про законність прийнятого судом рішення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Отже, діюче законодавство вимагає доведення та встановлення не тільки наявності ризиків та обґрунтованості клопотання про обрання чи продовження запобіжного заходу, неможливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, а й доведення помірності розміру застави, який визначається, з урахування індивідуальних відомостей щодо особи.

Межі розміру застави, які визначені в ст. 182 КПК України, залежать, зокрема й від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, а саме передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, де за деякі із них передбачено покарання у виді позбавлення волі від п`яти до восьми років - ч. 4 ст. 185 КК України, а також ч. 4 ст. 186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання переховуватися чи будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Вбачається, що суд застосовував щодо ОСОБА_5 заставу як альтернативу триманню під вартою у розмірі – 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 грн., тобто в мінімальних межах, передбачених законом для даного виду кримінального правопорушення, в якому обвинувачується останній.

Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які належить врахувати при визначені розміру застави: 1) обставини кримінального правопорушення; 2) особливий характер справи; 3) майновий стан обвинуваченого; 4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; 5) масштаб його фінансових операцій; 6) даних про особу обвинуваченого; 7) встановлені ризики, передбачених ст. 177 КПК України; 8) «професійне середовище» обвинуваченого; 9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин й шкода, завдана кримінальним правопорушенням тощо.

На переконання колегії суддів, застава у меншому розмірі, не забезпечить запобігання ризикам і забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, виходячи з тяжкості та видів кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_5 , відомостей про його особу, процесуальну поведінку, та позиції Європейського суду з прав людини про те, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки.

Вказаний розмір застави, на думку колегії суддів, не є таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого ув`язнення обвинуваченого, та яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне, а тому застава у виді 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 грн., є необхідною та достатньою, з урахуванням викладеного вище.

Майновий стан обвинуваченого ОСОБА_5 на якому останній наголошував в апеляційній скарзі, був врахований колегією суддів під час прийняття рішення про залишення ухвали суду першої інстанції в частині розміру застави без змін, однак цей критерій не є визначальним, оскільки застава як альтернативний запобіжний захід, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, покликана забезпечити виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, а тому має бути встановленою у достатньому для цього розмірі, як це й було визначено судом першої інстанції.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не врахував його майновий стан, а саме, що сума застави є непомірною, саме по собі не може розцінюватися як обставина, яка дає право суду зменшити встановлені законом межі при визначенні розміру застави.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, з матеріалів провадження не вбачається.

За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2022 року щодо ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави і за його обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 185 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4