ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року Справа № 160/15288/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши в письмовому порядку у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

-визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача неправомірними;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу з врахуванням раніше виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він не погоджується з протиправними діями відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром під час її перерахунку з 01.12.2019, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2022 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки розмір пенсії обмежено десятьма прожитковими мінімумами відповідно до статті 43 Закону №2262.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України від 09.04.1992 №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі – Закон №2262).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №160/10249/21 (згідно даних ЄДРСР набрало законної сили 31.08.2021) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку та виплати з 01.12.2019 пенсії згідно із нової довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.05.2021 №33/24/С-52.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області перерахувати та виплатити з 01.12.2019 пенсію згідно із нової довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.05.2021 №33/24/С-52 з урахуванням усіх складових та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) й премії, що містяться у довідці з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Відповідно до ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок та виплату пенсії.

Відповідач листом від 19.09.2022 №28412-22755/П-01/8-0400/22 повідомив позивача, що рішенням суду від 29.06.2021 у справі №160/6531/21 не зобов`язано органи Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, тому її розмір та доплати на виконання рішення суду обчислено з урахуванням обмеження, передбаченого статтею 43 Закону України №2262.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.7 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Разом з тим, ч.7 ст.43 Закон №2262 згідно з рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 визнана неконституційною. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом №2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

У резолютивній частині Рішення Конституційний Суд України зазначив: визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ зі змінами, а саме:

- частини 7 статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №1774-VIII, який прийнято 06.12.2016 року та вперше опубліковано в газеті "Голос України" 27.12.2016 та набрав чинності відповідно до прикінцевих положень з 01.01.2017, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року" замінено словами і цифрами "по 31.12.2017 року".

Таким чином, зі змісту внесених змін Законом України № 1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року, слідує, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Відповідно до ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, ч.7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вищевказаного рішення, тобто з 20.12.2016 року.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення №7-рп/2016 від 20.12.2016 обмеження розміру пенсії позивача 10 (десятьма) прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність є неправомірним, а відповідач має здійснити виплату пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру.

При цьому, суд вважає, що обмеження пенсії позивача максимальним розміром на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668 є безпідставним, оскільки саме на підставі вказаного Закону були внесені зміни до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та фактично є ідентичними останньому.

При цьому, сам факт визнання Конституційним Судом України такого обмеження розміру пенсії таким, що не відповідає ст. 17 Конституції України, свідчить про протиправність застосування аналогічних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" при виплаті пенсії позивачу.

Суд звертає увагу на те, що норми ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв`язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.

Отже, зміст та обсяг досягнутих соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства чи шляхом ігнорування рішень Конституційного Суду України та конституційних прав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач при проведенні з 01.12.2019 перерахунку пенсії позивачу на виконання зазначеного вище судового рішення протиправно обмежив пенсію розміром 10 (десяти) прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частина 2ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розподіл судових витрат не здійснюється оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо обмеження розміру пенсії за вислугу років з 01.12.2019 ОСОБА_1 максимальним розміром при перерахунку пенсії на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.05.2021 №33/24/С-52 про розмір грошового забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Дніпропетровській області» від 06.05.2021 №33/24/С-52 про розмір грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачений сум.

Розподіл судових витрат – не здійснюється.

          Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суддя                                                                                   О.В. Маковська