ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року м. Київ № 640/2887/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Бояринцевої М.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомМіністерства юстиції України

до Політичної партії "Партія захисників Вітчизни"

проанулювання реєстраційного свідоцтва

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Міністерство юстиції України з позовом до Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» та просить суд анулювати реєстраційне свідоцтво політичної партії «Партія захисників Вітчизни», свідоцтво №876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 6).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.09.2020 у справі №640/2887/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов Міністерства юстиції України задоволено.

Анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» №876 від 07 липня 1997 року (код ЄДРПОУ: 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 6).

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №640/2887/20 касаційну скаргу Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою суду від 24.01.2022 справу прийнято до провадження суддею Бояринцевою М.А.

Як свідчать матеріали справи, обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що Міністерство юстиції наділено правом звернутися до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, у разі не висування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років, про що зазначено у частині 1 статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Під час нового розгляду представником Міністерства юстиції України подано клопотання про врахування постанови Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №640/2973/20 при прийнятті рішення в даній адміністративній справі та зазначено про те, що вирішальним моментом завершення процесу висування кандидатів на загальнодержавних виборах є факт прийняття ЦВК рішення про реєстрацію висування кандидатів від партії на відповідних виборах. Позивач наполягає на тому, що ПП «Партія захисників Вітчизни» протягом десятирічного строку не було висунуто своїх кандидатів на загальнодержавних виборах.

У свою чергу, в матеріалах справи наявний відзив представника відповідача, у якому зазначено про те, що Політична партія «Партія захисників Вітчизни» проводить діяльність відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» та Статуту. В своїй діяльності відповідач співпрацює з іншими політичними партіями, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями. Представник відповідача звертав увагу на те, що Політичною партією «Партія захисників Вітчизни» висувались кандидати на вибори місцевих депутатів, а також у 2007 році Політична партія «Партія захисників Вітчизни» у складі блоку «Наша Україна - Народна Самооборона» приймала участь у позачергових виборах депутатів України, крім того партія представлена Головою Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» ОСОБА_1 на чергових виборах народних депутатів у 2012 році у складів блоку «Наша Україна - Народна самооборона».

Під час нового розгляду пояснень від представника відповідача, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №640/2887/20 до суду не надходили.

Справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Міністерство юстиції України 07 липня 1997 року зареєструвало Політичну партію «Партія захисників Вітчизни», що підтверджується свідоцтвом №876.

Політична партія «Партія захисників Вітчизни» має статус юридичної особи (дата державної реєстрації - 07 липня 1997 року; номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 10701200000030906; ідентифікаційний код юридичної особи - 20073283; місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 6; керівник - Кармазін Юрій Анатолійович).

Діяльність Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» здійснюється на підставі Статуту в редакції від 17 серпня 2019 року, затвердженого Установчими зборами Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» та затвердженого 11 з`їздом Політичної партії «Партія захисників Вітчизни».

З метою перевірки дотримання вимог статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні» Міністерство юстиції України 15 січня 2020 року направило до Центральної виборчої комісії лист № 388/00019.4.1/6-20 для отримання інформації щодо висування кандидатів на участь у виборах народних депутатів України та на виборах Президента України протягом останніх 10 років.

Листом від 31 січня 2020 року №21-41-211 Центральна виборча комісія надала інформацію стосовно партій, які висували та подавали до Комісії документи щодо реєстрації кандидатів на пост Президента України на виборах Президента України (чергових, позачергових) протягом 2010-2019 років та кандидатів у народні депутати України в загальнодержавному багатомандатному та одномандатних виборчих округах на виборах народних депутатів України (чергових, позачергових, повторних, проміжних) протягом 2005-2019 років.

З листа Центральної виборчої комісії вбачається, що відсутня інформація про висування та реєстрацію кандидатів від Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» на вищевказаних виборах за останні 10 років.

За таких обставин Міністерство юстиції України вважало необхідним та допустимим звернутись до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва Політичної партії «Партія захисників Вітчизни»» з огляду на порушення вимог частини першої статті 24 Закону України «Про політичні партії в Україні».

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 29.09.2020 у справі №640/2887/20, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021, адміністративний позов Міністерства юстиції України задоволено.

Анульовано реєстраційне свідоцтво Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» №876 від 07 липня 1997 року (код ЄДРПОУ: 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 6).

Постановою Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №640/2887/20 касаційну скаргу Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» задоволено.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва на новий розгляд.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №640/2887/20, як підстави для направлення справи на новий розгляд зазначено, що під час нового розгляду суду першої інстанції необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням висновків викладених у цій постанові і надати відповідну оцінку обставинам цієї справи та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема частину першу статті 24 Закону № 2365-III, та постановити судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

Вирішуючи спір по суті суд враховує наступне.

Статтею 15 Конституції України установлено, що суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Статтею 36 Конституції України установлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян, беруть участь у виборах.

Статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), взявши на себе зобов`язання поважати права людини. Цим законом Україна повністю визнала на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Статтею 11 Конвенції кожному гарантовано право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.

За приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» 05 квітня 2001 року № 2365-III (далі - Закон №2365-III, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Політичні партії провадять свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Закону, а також інших законів України та згідно із партійним статутом, прийнятим у визначеному цим Законом порядку (частина перша статті 3 Закону №2365-III).

Відповідно до приписів статті 23 Закону № 2365-III політичні партії припиняють свою діяльність шляхом реорганізації чи ліквідації (саморозпуску) або в разі заборони її діяльності чи анулювання реєстрації в порядку, встановленому цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 24 Закону № 2365-III передбачено, що у разі невиконання політичною партією вимоги частини сьомої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються.

Рішення суду про анулювання реєстрації політичної партії тягне за собою припинення діяльності політичної партії, розпуск її керівних органів, обласних, міських, районних організацій і первинних осередків та інших статутних утворень, передбачених статутом партії, припинення членства в політичній партії, а також прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, та його територіальними органами рішень про припинення політичної партії та її структурних утворень відповідно (ч. 2 ст. 24 Закону № 2365-III).

У разі якщо в рішенні суду про анулювання реєстрації політичної партії не призначена комісія з припинення (ліквідаційна комісія) політичної партії, її структурних утворень, які мають статус юридичної особи, в рішенні про припинення політичної партії, її структурних утворень визначається як голова комісії з припинення (ліквідаційної комісії) політичної партії, її структурних утворень керівник органу управління або особа, яка згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, має право вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності, якщо інше не встановлено рішенням суду (ч.3 ст. 24 Закону № 2365-III).

Пунктом 1 частини 1 статті 18 Закону № 2365-III визначено, що державний контроль за діяльністю політичних партій здійснюють: 1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань, - за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, крім випадків, коли здійснення такого контролю законом віднесено до повноважень інших органів державної влади.

Згідно із Положенням про Міністерство юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228 із змінами (далі - Положення №228), Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Підпунктом 83-15 пункту 4 Положення № 228 установлено, що Міністерство юстиції України здійснює контроль за додержанням політичною партією вимог Конституції та законів України, а також статуту політичної партії, вживає визначених законом заходів у разі порушення політичними партіями Конституції та законів України, звертається до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії або про заборону політичної партії; звертається до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 2 та частини 9 статті 17 Закону України «Про Центральну виборчу комісію» Центральна виборча комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад, зокрема, виборчого процесу, однакове застосування законодавства України про вибори на всій території України. ЦВК здійснює контроль за дотриманням політичними партіями, іншими суб`єктами виборчого процесу, зокрема, вимог законодавства про вибори.

ЦВК згідно із Законом України «Про вибори Президента України» та «Про вибори народних депутатів України» реєструє кандидатів на пост Президента України, кандидатів у депутати, включених до виборчого списку політичної партії у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, та кандидата в депутати, висунутого партією, у відповідному одномандатному виборчому окрузі за умови отримання нею відповідних документів.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу XXXXII «Прикінцеві та перехідні положення» Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396 - IX визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Кодексом Закон України "Про вибори народних депутатів України" (Відомості Верховної Ради України, 2012 року, № 10 - 11, стаття 73 із наступними змінами), крім положень щодо організації та проведення проміжних виборів і заміщення народних депутатів України, обраних у загальнодержавному виборчому окрузі, повноваження яких достроково припинені, що діють до наступних чергових або позачергових виборів народних депутатів України.

Згідно з частиною 5 статті 11 Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 17 листопада 2011 року № 4061-VI (далі - Закон № 4061-VI) виборчий процес включає такі етапи: 1) висування кандидатів у депутати; 2) утворення виборчих комісій (крім Центральної виборчої комісії); 3) реєстрація кандидатів у депутати; 4) проведення передвиборної агітації; 5) утворення спеціальних виборчих дільниць, що існують на тимчасовій основі; 6) складання списків виборців, їх перевірка та уточнення; 7) голосування; 8) підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування; 9) встановлення результатів виборів депутатів та їх офіційне оприлюднення; 10) припинення повноважень окружних та дільничних виборчих комісій.

Відповідно до частини 1 статті 53 Закону № 4061-VI висування кандидатів, формування та затвердження виборчого списку кандидатів у депутати від партії у загальнодержавному окрузі та висування кандидатів у депутати від партії в одномандатних округах здійснюється партією на з`їзді (зборах, конференції) у порядку, встановленому статутом партії.

Частиною 9 статті 107 Закону № 4061-VI, яка визначає особливості підготовки і проведення повторних, проміжних та позачергових виборів депутатів, установлено, що висування кандидатів у депутати починається на наступний день після опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України або рішення Центральної виборчої комісії про призначення виборів. Висування кандидатів у депутати партіями закінчується за сорок днів до дня голосування.

Суд вказує, що спір у даній справі виник у зв`язку з реалізацією позивачем повноважень на звернення до суду про анулювання реєстрації політичної партії на підставі статті 24 Закону № 2365-III.

У той же час, системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основною метою діяльності політичної партії є забезпечення участі громадян в управлінні державними справами шляхом зайняття мандатів в органах влади, що реалізується внаслідок виборів. При цьому, у разі невисування політичною партією своїх кандидатів на виборах Президента України чи виборах народних депутатів України протягом десяти років, Міністерство юстиції України має правові підстави для звернення до суду з позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Суд вказує, що норми частини 1 статті 24 Закону № 2365-III містять вимогу до зареєстрованих у встановленому порядку політичних партій дотримуватися обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом встановленого законом десятирічного терміну. Виконання цієї вимоги є обов`язковою умовою для збереження статусу зареєстрованої політичної партії.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 70 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини першої статті 10, пункту 3 частини другої, частин п`ятої, шостої статті 11, статті 15, частини першої статті 17, статті 24, пункту 3 розділу VI "Заключні положення" Закону України "Про політичні партії в Україні" (справа про утворення політичних партій в Україні) від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007 визнано конституційними, зокрема, положення статті 24 Закону № 2365-III), якою було встановлено: "У разі невиконання політичною партією вимоги частини шостої статті 11 цього Закону, виявлення протягом трьох років з дня реєстрації політичної партії недостовірних відомостей у поданих на реєстрацію документах, невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років орган, який зареєстрував політичну партію, має звернутися до Верховного Суду України з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва. Інші підстави для анулювання реєстраційного свідоцтва не допускаються".

Конституційний Суд України у цій справі виходив з того, що згідно зі статтею 69 Основного Закону України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Відповідно до частини другої статті 36 Конституції України та виборчого законодавства політичні партії сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян. Реалізацію зазначених конституційних приписів забезпечує положення статті 24 Закону щодо обов`язкової участі політичної партії у виборчому процесі. Наведені конституційні положення дають підстави для висновку, що участь у виборах на загальнодержавному рівні є правом політичної партії, яке кореспондується з обов`язком протягом встановленого законом десятирічного терміну хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 26 листопада 2015 року № 835-VIII внесено зміни до статті 24 Закону №2365-III та викладено її у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин. При цьому, «невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років» залишилося підставою для анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії.

Таким чином, ураховуючи конструкцію статті 24 Закону № 2365-III, а також рішення Конституційного Суду України від 12 червня 2007 року № 2-рп/2007, факт невисування політичною партією своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом десяти років є обов`язковою підставою для звернення органу, який зареєстрував політичну партію, до суду з поданням про анулювання реєстраційного свідоцтва.

Таких висновків дійшов Верховний Суд при вирішенні справ у подібних правовідносинах у постановах від 20 квітня 2021 року у справі № 640/2968/20, від 30 червня 2021 року у справі № 640/2895/20 та від 17 листопада 2021 року у справі №640/2919/20.

Анулювання реєстрації партії не є заходом впливу (санкцією) за порушення політичними партіями Конституції України, цього та інших законів України, перелік яких наведений у статті 19 Закону № 2365-III. Анулювання реєстрації партії є передбаченим законом наслідком недотримання політичною партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України протягом установленого десятирічного терміну, як обов`язкової умови для збереження статусу зареєстрованої політичної партії, який застосовується виключно судом на підставі звернення уповноваженого органу, що здійснює відповідний державний контроль.

Суд вказує, що спірним питанням у цій справі є порядок обрахунку 10 річного строку, установленого законом для виконання партією обов`язку висувати своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України.

Відповідно до матеріалів справи 07 липня 1997 року МЮУ зареєстровано ПП «Партія захисників Вітчизни» та видано свідоцтво про реєстрацію № 876.

Отже, установлений законом десятирічний термін для політичної партії хоча б один раз взяти участь у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України розпочався 07 липня 1997 року, обрахунок якого, як зазначено, розпочинається з дати реєстрації політичної партії.

Таким чином в межах даної адміністративної справи слід перевірити обставини участі відповідача у висуванні своїх кандидатів по виборах Президента України та народних депутатів України за періоди: з 07.07.1997 по 07.07.2007, з 08.07.2007 по 08.07.2014 та з 09.07.2014 по 09.07.2022 (до дати звернення до суду із даним позовом).

Суд вказує, що ухвалою від 03.10.2022 в адміністративній справі №640/2887/20 витребувано від Центральної виборчої комісії інформацію про висування/невисування Політичною партією «Партія захисників Вітчизни» (свідоцтво №876 від 07.07.1997 (код ЄДРПОУ 20073283, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 6) своїх кандидатів по виборах Президента України та виборах народних депутатів України у період з 07.07.1997 по теперішній час.

19.10.2022 від Центральної виборчої комісії України надійшли пояснення від 17.10.2022 №21-23-923, у яких зазначено про те, що Політична партія «Партія захисників Вітчизни» висувала кандидатів на таких виборах:

- вибори народних депутатів 29.03.1998 (постанова Комісії від 18.12.1997 №66 «Про реєстрацію списку кандидатів у народні депутати України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі від Партії захисників вітчизни по виборах народних депутатів України 29.03.1998). Також ПП «Партія захисників Вітчизни» висувала своїх кандидатів у вказаних виборах в одномандатних виборчих округах №№2, 3, 4, 6, 7, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 42, 43, 44, 45, 46, 47. 48, 54, 59, 60, 64, 66, 110, 168, 173, 181, 215, 220, 223, реєстрацію яких здійснювали окружні виборчі комісії;

- вибори Президента України 31.10.1999 (постанови Комісії від 28.05.1999 « 63 «Про реєстрацію претендента на кандидата у Президенти України, висунутого Партією захисників вітчизни 22.05.1999», від 17.08.1999 №182 «Про реєстрацію кандидата у Президенти України ОСОБА_1 );

- чергові вибори народних депутатів України 26.03.2006 - ПП «Партія захисників Вітчизни» входила до виборчого списку виборчого блоку «Блок Юрія Кармазіна» - постанова Комісії від 11.03.2006 №139 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку виборчого блоку «Блок Юрія Кармазіна»;

- позачергові виборах народних депутатів України 30.09.2007 - постанова Комісії від 11.08.2007 №87 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України, включених до виборчого списку Блоку «НАША УКРАЇНА - НАРОДНА САМООБОРОНА», зокрема ПП «Партія захисників Вітчизни»;

- проміжні вибори народного депутата в одномандатному виборчому округу №208 від 25.10.2020 (постанова Комісії від 28.09.2020 №302 «Про реєстрацію кандидатів у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі №208 на проміжних виборах народного депутата України 25.10.2020».

Аналізуючи вказані обставини суд приходить до висновку про те, що ПП «Партія захисників Вітчизни» протягом першого десятирічного строку - з 07.07.1997 по 07.07.2007 приймала участь у виборах Президента України, чергових виборів народних депутатів України.

Протягом другого десятирічного терміну - з 08.07.2007 по 08.07.2014 Партія захисників Вітчизни в складі блоку «Наша Україні - Народна самооборона» приймала участь у позачергових виборах народних депутатів України 30.09.2007 .

Протягом третього десятирічного терміну - з 09.07.2014 по 09.07.2022 (по дату звернення до суду 07.02.2020) ПП «Партія захисників Вітчизни» приймала участь в проміжних виборах народного депутата України в одномандатному виборчому окрузі №208.

Водночас, при вирішенні спору по суті суд враховує повідомлені відповідачем обставини, що від партії на чергових виборах Президента України та на позачергових виборах народних депутатів України в 2019 році брав участь голова партії ОСОБА_1 , як самовисуванець, однак при оформленні документів для участі у виборах в розділі партійність зазначав «член Партії захисників Вітчизни», в інакший спосіб партія не могла бути представлена на загальнодержавних виборах.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку про те, що відповідач на виконання вимог частини 1 статті 24 Закону № 2365-III приймав участь чергових виборах народних депутатів України, позачергових виборах народних депутатів України, проміжних виборах народного депутата в одномандатному виборчому округу №208 та виборах Президента України.

Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово підтверджував прямий взаємозв`язок між демократією, плюралізмом та свободою об`єднань та підкреслював, що спосіб, в який національне законодавство закріплює цю свободу та її практичне застосування органами влади, розкриває стан демократії у відповідній країні. ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що участь громадян у демократичному процесі значною мірою досягається приналежністю до об`єднань, в які вони можуть інтегруватися та разом переслідувати спільні цілі. Політичні партії є найважливішим інструментом демократичної участі у публічному управлінні. Насправді сама концепція політичної партії заснована на цілі участі "в управлінні публічними справами шляхом висунення кандидатів на вільних і демократичних виборах". Вільні вибори та свобода об`єднання у політичні партії тісно взаємопов`язані у будь-якій демократії, оскільки політичні партії існують з метою отримання політичної влади шляхом вільних і чесних виборів.

ЄСПЛ у багатьох випадках підтверджував, що при демократичному режимі ключову роль відіграють політичні партії, які користуються свободами і правами, проголошеними у статті 11 Конвенції, а також в статті 10 Конвенції. Політичні партії є формою об`єднання, що має істотне значення для належного функціонування демократії. З огляду на важливу роль політичних партій у забезпеченні плюралізму та належного функціонування демократії, будь-які заходи, що вживаються проти них, зачіпають як свободу об`єднання, так і, відповідно, демократію у такій державі (рішення ЄСПЛ від 13 лютого 2003 року у справі "Партія" Рефах"(Партія благоденства) та інші проти Туреччини"(Refah Partisi (the Welfare Party) and Others v. Turkey) скарги NN 41340/98, 41342/98, 41343/98 та 41344/98, § 87, рішення ЄСПЛ від 30 січня 1998 року справі "Об`єднана комуністична партія Туреччини та інші проти Туреччини", § 25, 46).

Ці права та свободи гарантовані Конституцією України й міжнародними та європейськими документами з прав людини. Водночас ці свободи не є абсолютними. Обмеження указаних свобод можливе за умови, що вони ґрунтуються на законодавстві, "необхідному в демократичному суспільстві", і служать законним цілям.

Вимога щодо того, що заходи, ужиті для досягнення законної мети, мають бути необхідними в демократичному суспільстві, означає, що держави повинні довести існування "нагальної соціальної потреби" та "відповідних і достатніх" причин.

Таким чином, суд при розгляді вказаної категорії спорів не повинен застосовувати суто формальний підхід, а повинен здійснювати сукупну оцінку, яка полягає у визначенні того, чи відповідає втручання державного органу об`єктивній соціальній потребі суспільства та чи є воно пропорційним із порушенням партією цього обов`язку з урахуванням причин, що призвели до такого порушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.12.2021 у справі № 640/2887/20.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Беручи до уваги наведене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи суд вважає відсутніми підстави для застосування положень частини 1 статті 24 Закону № 2365-III. Отже, зважаючи на вище викладене суд вважає відсутніми підстави для задоволення адміністративного позову.

Згідно із частиною 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

В межах спірних правовідносин відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, б. 13, код ЄДРПОУ 00015622) до Політичної партії «Партія захисників Вітчизни» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, б. 10-б, офіс 17, код ЄДРПОУ 20073283) про анулювання свідоцтва політичної партії відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева