Єдиний унікальний номер справи №761/10306/15-к                      Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/194/2022                                                 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

              06 грудня2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарях – ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

за участю:

прокурорів – ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

захисника – ОСОБА_9 ,

обвинуваченого – ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року щодо

ОСОБА_10 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця                    с. Сотниківка, Яготинського району, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання,  раніше судимого:                    - 15 жовтня 2003 року Апеляційним судом м. Києва за п.п. 4, 12 ч.2  ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на десять років; - 16 грудня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч.2 ст. 15, ч.3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки (покарання відбув),

            обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених п.13 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Цим же вироком ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, виправдано у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

Крім того, даним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.

За вироком суду,ОСОБА_10 визнано винуватим у тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто злочин, передбачений п.4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), тобто у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч. 2 ст. 115 КК України  за наступних обставин.

Так, ОСОБА_10 наприкінці жовтня 2014 року, приблизно о 22 годині,  будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто злочин, передбачений п.п. 4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, знаходячись у гостях у ОСОБА_12 за місцем його проживання – в облаштованому під житло гаражі № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька» по вул. Глибочицькій, 10 у м. Києві, вживаючи спільно з останнім алкогольні напої, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті особистих неприязних відносин, які склалися після конфлікту з ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вбивство ОСОБА_12 , взяв зі столу ніж та наніс йому численні удари в різні частини тіла. Внаслідок отриманих множинних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з ушкодженням м`яких тканин, ребер, серцевої сорочки, серця, легень, аорти, діафрагми та печінки, а також різної рани шиї з ушкодженням м`язів, повним пересіченням щито-під`язикової мембрани, щито-під`язикової зв`язки зліва, яремної вени і загальної сонної артерії зліва з розвитком крововтрати та шоку, потерпілий ОСОБА_12 помер.

За вироком суду, ОСОБА_10 виправдано у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення,  в якому він обвинувачується.

Так, згідно обвинувачення, невстановленого слідством числа, приблизно наприкінці жовтня 2014 року, на наступний день після вчинення вбивства ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що на місці вчинення вбивства продовжує перебувати майно ОСОБА_12 , будучи впевненим, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись наявністю ключа, відчинив навісний замок вхідних дверей гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька», що за адресою: м. Київ, вул. Глибочицька, 10, звідки таємно викрав мобільний телефон марки «Нокіа Asha 200» вартістю 350 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Обґрунтовуючи своє рішення щодо виправдання ОСОБА_10 суд першої інстанції зазначив, що в межах судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, не здобуто жодних переконливих доказів, які б підтверджували обвинувачення в цій частині, і оцінка яких була би позбавлена відповідних сумнівів в частині доведеності, що вчинено кримінальне правопорушення, і вичерпано всі можливості одержання додаткових доказів, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що обвинувачений ОСОБА_10 підлягає виправданню в пред`явленому обвинуваченню за ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку з недоведеністю, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 , посилаючись на  невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, суттєве порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України кримінальну відповідальність, однобічність та неповноту досудового та судового слідства та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року щодо нього в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги, обвинувачений ОСОБА_10 зазначає, що йому не було належним чином пред`явлено обвинувачення, обвинувального акту він не отримував, також було порушено вимоги КПК України щодо надання матеріалів розгляду для ознайомлення.

Крім того, обвинувачений посилається на те, що йому невчасно було вручено вирок, що обмежило його в праві на оскарження.

Звертає увагу апелянт і на те, що по справі не були опитані важливі свідки, витребувані необхідні документи, які мають суттєве значення, речові докази, не були проведені експертизи, а також не було перевірено його алібі.

На переконання апелянта, протягом майже п`яти років, до Шевченківського районного суду м. Києва не було надано жодного доказу, який би підтверджував його вину у вбивстві, а надані стороною обвинувачення експертизи та допитані свідки  жодним чином не доводять його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, а навпаки її спростовують.

Зазначає апелянт і про те, що суд першої інстанції жодного разу не розглянув його клопотань та скарги на бездіяльність як слідчих та і прокурорів, що свідчить про пряме порушення вимог ч. 1, 2, 3 ст. 23 та ч. 1, 2 ст. 24   КПК України.

В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_11 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року щодо ОСОБА_10 в частині визнання його винним у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження у зв`язку з недоведеністю вчинення ним зазначеного кримінального правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що судом першої інстанції були істотно порушені норми кримінального процесуального закону, а саме ст. ст. 85, 88, 91, 95, 240, 373 КПК України, що привело до неправильного вирішення питання про винуватість ОСОБА_10 , і як результат до засудження його до довічного позбавлення волі.

На думку апелянта, висновок суду і докази, на які посилається суд, не підтверджують винуватість ОСОБА_10 в оскаржуваному вироку, а саме посилання суду на протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 листопада 2014 року; протокол огляду місця події від   05 листопада 2014 з фототаблицею гаражу № НОМЕР_1 ; протокол огляду місця події від 06 листопада 2014 року з фототаблицею; протокол огляду від 10 грудня 2014 року з фототаблицею; протокол огляду трупа ( ОСОБА_12 ) з фото таблицею від 05 листопада 2014 року, акт судово-медичного дослідження  № 1750 від 05 грудня 2014 року; акт судово-медичного дослідження № 1750 від 05 грудня 2014 року, акт судово-медичного дослідження № 436-МК від 16 грудня 2014; акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 2406; акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1047 від 21 листопада 2014 року; висновок експерта № 423 від 04 грудня 2014 року; висновок експерта № 318/ц від 19 грудня 2014 року; висновок експерта № 320/ц від 10 грудня 2014 року; висновок експерта № 3160 від 20 січня 2015 року; висновок експерта № 1505 від 05 листопада 2014 року; рапорт в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві; лист науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ м. Києві МВС України, які, як вважає апелянт, жодним чином не доводять, винуватість Мостового у вчиненні інкримінованого йому злочину, а також не підтверджують, що тілесні ушкодження вбитому ОСОБА_12 наніс, саме ОСОБА_10 , а відтак,  відповідно до вимог ст. 85 КПК України, вони не можуть бути належними доказами винуватості ОСОБА_10 у вбивстві ОСОБА_12 .

Також, на переконання апелянта, посилання суду першої інстанції на вирок Апеляційного суду м. Києва від 15.10.2003, як на доказ винуватості ОСОБА_10 у вбивстві в 2014 році ОСОБА_12 свідчить не лише про порушення кримінального процесуального закону, а й про упередженість суду першої інстанції.

Посилається апелянт і на те, що судом першої інстанції не було вказано всіх встановлених в акті № 436-МК фактів, які мають значення для справи, зокрема те, що 7 наскрізних ран мають морфологічні ознаки (рівні краї, гладенькі стінки, одні гострокутні кінці та протилежні закруглені, або такі, що наближаються до ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - подібної форми, наявність додаткових розрізів), а поверхнева рана на клапті з області грудей зліва має ознаки (рівні краї, гладенькі стінки, обидва гострокутні кінці). Зазначені факти, на переконання захисника, свідчать про те, що при нанесенні пошкоджень ОСОБА_12 застосовувались щонайменше чотири різні ножі, при цьому в результаті огляду, як гаража № НОМЕР_1 , так і інших місць, ножів зі слідами крові знайдено не було, як не було і знайдено ножів з різними обушками.

Також, на переконання апелянта, посилання суду першої інстанції, як на доказ винуватості ОСОБА_10 , на його показання, надані ним під час проведення слідчого експерименту, з урахуванням того, що в судовому засіданні він відмовився від них, а також посилання на повідомлення, які ОСОБА_10 міг давати під час досудового розслідування і в ході проведення з останнім судово-психіатричної експертизи свідчить про грубе порушення судом норм кримінального процесуального закону, а саме п. 4 ст. 95 КПК України.

Також захисник вказує на те, що під час судового розгляду ОСОБА_10 підтвердив, що він неодноразово, як сам, так і з ОСОБА_15 бували у ОСОБА_16 у гаражі, при цьому ключі від гаража № НОМЕР_2 знаходились у приміщенні ОСОБА_17 , з яким вони неодноразово відкривали цей гараж, брали там інструменти для роботи, саме тому він знав замок і ключ, а також де знаходиться сокира, а відтак і знав який замок висів на гаражі № НОМЕР_1 . Таким чином, посилання суду першої інстанції на те, що під час слідчого експерименту ОСОБА_10 точно вказав на замок, який був на гаражі в день вбивства, а також на ключ, яким користувався ОСОБА_12 , і який було вилучено за місцем тимчасового проживання ОСОБА_10 , а саме підсобного приміщення, яке прилягає до будинку, який належить ОСОБА_18 , і в якому останній проживав, не може бути доказом винуватості ОСОБА_10 .

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції було надано необґрунтовану оцінку показанням ОСОБА_10 наданих ним під час судового засідання, в частині того, що під час слідчого експерименту він був вимушений внаслідок насильницьких дій з боку працівників поліції, а також погроз щодо подальшого застосування насильства, оговорити себе, повідомляючи про вбивство ОСОБА_12 .

На переконання апелянта посилання суду першої інстанції на те, що  під час слідчого експерименту був присутнім захисник ОСОБА_10 – адвокат ОСОБА_19 , не спростовує показань його підзахисного, щодо застосування до нього насильницьких дій з боку працівників поліції. Окрім того, звертає апелянт увагу суді і на те, що в телефонній розмові адвокат ОСОБА_19 повідомив, що не мав повноцінного конфіденційного побачення з ОСОБА_10 перед слідчим експериментом, а приїхав прямо до гаража, однак, незалежно від цього, ОСОБА_10 в будь-якому випадку міг, просто не розказати про насильницькі дії і погрози адвокату.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не вірно зазначив, що належне реагування захисника повинно було бути зафіксоване в протоколі і на самому відеозаписі, оскільки така обов`язковість не передбачена діючим законодавством, так як адвокат сам вирішує коли і яким чином реагувати на насильницькі дії та погрози відносно свого підзахисного, виходячи з можливості це довести і враховуючи, як реально погрози можуть вплинути на підзахисного.

На думку апелянта, не може бути достатнім обґрунтуванням і посилання суду на ухвалу слідчого судді при розгляді клопотання про обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу, оскільки це є грубим порушенням судом кримінального процесуального закону, а саме ч. 5 ст. 193 КПК України.

Необґрунтованим вважає захисник і висновок суду першої інстанції про те, що як би на ОСОБА_10 чинився тиск зі сторони поліції, то обвинувачений підтвердив би завдання всієї сукупності ушкоджень, оскільки погрози щодо ОСОБА_10 відбулися до проведення слідчого експерименту, а тому обвинувачений ОСОБА_10 розказав все, що від нього вимагали, при цьому не наразився на насильницькі дії, і все сказане ним не співпадало з тим, що вже було встановлено на той час поліцією. Також апелянт звертає увагу на те, що висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_10 після удару ножем у груди не пам`ятав перебігу подій, що пояснює неточності в його поясненнях під час слідчого експерименту, є лише припущенням суду.

Вказує захисник і про те, що під час слідчого експерименту ніякого відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення дослідів чи випробувань з метою перевірки і уточнення відомостей, які були відомі органу досудового розслідування на той момент, а саме  щодо численних тілесних колото-різаних ушкоджень, серед яких колото-різані рани шиї з пошкодженням сонної артерії, що свідчить про те, що місце вбивства повинно бути сильно забризкане кров`ю, а згідно протоколу огляду місця події від 05 листопада 2014 року з фото таблицею гаражу № НОМЕР_1 , не було виявлено ніяких бризків крові, а лише зазначено, що одяг вбитого просяк кров`ю, а  також щодо забійної рани на голові потерпілого, не проводилось.

Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційні скарги, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав. 

Відповідно до статті 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених процесуальним законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_10 у тому, що він будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто злочин, передбачений п.п.4 ч.12 ст. 115 КК України, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), тобто у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, обґрунтовані сукупністю досліджених в судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст. 115 КК України, підтверджується даними, які містяться у:

- протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 5 листопада 2014 року, згідно якого, ОСОБА_20 зазначив, що 18 жовтня 2014 року у нього зник зв`язок з його братом ОСОБА_12 , який проживає в гаражі за адресою: АДРЕСА_2 ;

- протоколі огляду місця події від 5 листопада 2014 року з фототаблицею - гаражу № НОМЕР_1 , що розташований в гаражному кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , згідно якого у вказаному гаражі виявлено труп ОСОБА_12 , одяг якого просякнений кров`ю з множинними косо-горизонтальними пошкодженнями, та вилучено з підлоги змиви речовини бурого кольору на марлевому тампоні, і окреме майно, в тому числі недопалки, 5 слідів папілярних узорів (з пляшки та з чашок), пляшка з-під горілки торгової марки «Златогор»;

- протоколі огляду місця події від 6 листопада 2014 року з фототаблицею, згідно якого було оглянуто технічне приміщення, яке прилягає до будинку по АДРЕСА_3 (місце, де ночував ОСОБА_10 ), в ході якого було виявлено та вилучено окреме майно, зокрема й різні ключі;

- протоколі огляду від 10 грудня 2014 року з фототаблицею, згідно якого оглянуто речі та документи, вилучені в тому числі в ході огляду місця події від 6 листопада 2014 року за адресою: АДРЕСА_3 , зокрема оглянуто 1 металевий ключ сріблястого кольору у верхній частині якого круглий отвір, в якому наявне металеве кільце, на якому розміщується брелок з гербом України;

- протоколі огляду трупа ( ОСОБА_12 ) з фототаблицею від 5 листопада 2014 року, згідно якого в цей день було оглянуто труп, виявлений у гаражі № НОМЕР_1 , що розташований в гаражному кооперативі за адресою: АДРЕСА_2 , під час огляду виявлено численні тілесні ушкодження, одяг (куртка, светр, майка, джинси) просякнутий кров`ю з множинними косо-горизонтальними пошкодженнями;

- акті судово-медичного дослідження № 1750 від 5 грудня 2014 року, згідно якого пошкодження стінки сонної артерії, аорти та міокарду з вогнищевими крововиливами без видимої клітинної реакції. Вогнищеві крововиливи в легені без видимої клітинної реакції. Вогнищеві крововиливи в м`яких тканинах з області ран на грудях ліворуч без видимої клітинної реакції. Виражене недокрів`я судин внутрішніх органів. Вогнищево-рихлі субарахноїдальні крововиливи в півкулі мозку без видимої клітинної реакції. Набряк – набухання головного мозку з діапедезними субепендімарними крововиливами в стовбурному відділі мозку. Дрібновогнищевий замісний кардіосклероз. Вогнищевий жировий гепатоз;

- акті судово-медичного дослідження № 436-МК від 16 грудня 2014 року, згідно якого при дослідженні наданих клаптів шкіри від трупа ОСОБА_12 виявлено 7 наскрізних колото-різаних ран, що утворились від дії плаского гострого предмету, якому притаманна колюче-ріжуча властивість типу клинка ножа, що має обушок та лезо. Також на клапті з області грудей зліва виявлена поверхнева рана, що утворилась від дії плаского гострого предмету, якому притаманна ріжуча властивість;

- акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 2406, згідно якого в результаті судово-токсикологічного дослідження крові від трупа ОСОБА_12 , 1974 року народження, знайдено етиловий спирт у концентрації – 4,82% (проміле);

- акті судово-медичного дослідження (обстеження) № 1047 від 21 листопада 2014 року, згідно якого кров трупа ОСОБА_12 , 1974 р.н. відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А;

- висновку експерта № 423 від 4 грудня 2014 року, згідно якого кров потерпілого гр. ОСОБА_12 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А. На наданому на дослідження марлевому тампоні зі змивом речовини бурого кольору, вилученого під час огляду місця події в гаражі № НОМЕР_1 по вул. Глибочицькій, 10, виявлена кров людини, при цьому можливості походження цієї крові від потерпілого гр. ОСОБА_12 не виключається;

- висновку експерта № 318/ц від 19 грудня 2014 року, відповідно до якого кров ОСОБА_12 відноситься до групи В (ІІІ) з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. При судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_12 знайдені кров та епітеліальні клітини людини, статева належність яких не встановлена через відсутність ядер лейкоцитів, придатних до дослідження, та значні деструктивні зміни клітин. При встановленні групової належності крові виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження від гр. ОСОБА_12 ;

- висновку експерта № 320/ц від 10 грудня 2014 року, відповідно до якого при судово-цитологічному дослідженні недопалків, вилучених в ході огляду місця події з приміщення гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька», що по вул. Глибочицька, 10 в м. Києві, а саме недопалку сигарети «Marlboro» (об. 1) знайдена слина особи чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО. Отже, дану сигарету міг викурити чоловік, в крові якого міститься антиген А по системі АВО, незалежно від категорії видільництва, і не міг викурити потерпілий ОСОБА_12 . При судово-цитологічному дослідженні фільтру недопалку сигарети «Malboro» (об. 2) знайдена слина особи чоловічої генетичної статі, при визначенні групової належності якої виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, отже, дану сигарету міг викурити чоловік, в крові якого міститься антиген Н по системі АВО, незалежно від категорії видільництва, і не міг викурити потерпілий ОСОБА_12 . В слідах речовини жовтого кольору на гільзі (об. 3) даного недопалку сигарети кров та клітини з ядрами не знайдені. При судово-цитологічному досліджені фільтру (об. 4) недопалку сигарети «Marlboro» знайдена слина особи чоловічої генетичної статі, при визначені групової належності якої (в тому числі реакцією кількісної абсорбції) виявлений антиген А ізосерологічної системи АВО, отже, дану сигарету міг викурити чоловік-видільник, в крові якого міститься антиген А по системі АВО і не міг викурити потерпілий ОСОБА_12 . На гільзі (об. 5) даного недопалку сигарети знайдена кров особи чоловічої генетичної статі, при визначені групової належності виявлений антиген В ізосерологічної системи АВО, що не виключає походження крові потерпілого ОСОБА_12 . При судово-цитологічному досліджені фільтру (об. 6) недопалку сигарети «Прилуки особливі класичні» виявлені антигени А і В ізосерологічної системи АВО. Статева належність особи, що курила дану сигарету, не встановлена через відсутність клітин з ядрами, отже, дану сигарету могла викурити особа з групою крові АВ (ІV) або особи, в крові яких містяться антигени А і В по системі АВО в різних комбінаціях, незалежно від категорії видільництва, однією з них міг бути потерпілий ОСОБА_12 (антиген В). В слідах речовини жовто-сірого кольору на фільтрі (об. 7) та коричневого кольору на гільзі (об. 8) даного недопалку сигарети кров та клітини з ядрами не найдені;

- висновку експерта № 3160 від 20 січня 2015 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 , 1974 р.н., виявлено наступні тілесні ушкодження:

А) одна забійна рана №1 (з нерівними, осадненними краями, гострими кінцями, що з`єднанні тканинними перетинками) на волосистій частині голови, в потиличній ділянці справа, довжиною 2 см., та глибиною 0,5 см.

Б) синець в лівій скроневій ділянці з крововиливом в скроневий м`яз; скалковий перелом лівої скроневої кістки; крововилив під м`яку мозкову оболонку на випуклій поверхні скроневої частки лівої півкулі головного мозку, на ділянці розмірами 5х4 см. (набряк набухання головного мозку).

В) дві різані рани № 2,3 (з рівними неосадненими краями, гострими кінцями та раневими каналами, що по глибині не перевищують довжину ран на шкірі) на обличчі в лобній ділянці по центру та справа, що верхніми кінцями з`єднуються між собою та мають форму у вигляді букви Л, довжиною по 5 см., глибиною по 0,4 см.

Г) одне не проникаюче сліпе колото-різане поранення обличчя: колото-різана рана №4 (з рівними неосадненими краями, одним гострим кінцем та іншим П-подібним та рановим каналом, який перевищує довжину рани на шкірі) на правій щоці, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, знизу вверх та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом тільки м`які тканини правової щоки, загальною глибиною біля 3 см.

Д) одне не проникаюче сліпе колото-різане поранення шиї колото різана рана №6 (з рівними неосадненими краями, одним гострим кінцем та іншим П- подібним рановим каналом, який перевищує довжину рани на шкірі) на передній поверхні шиї справа, від якої відходить рановий канал направлений спереду назад та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом тільки м`які тканини шиї справа, загальною глибиною біля 2 см.

Е) одне різане поранення шиї: різана рана №5 (з рівними не осадненими краями гострокутними кінцями і раневим каналом який не перевищує довжину рани на шкірі) на передній поверхні шиї по центру та дещо справа з ушкодженням м`язів та повним пересіченням щито-під`язикової мембрани, щито-під`язикової зв`язки зліва, яремної вени і загальної сонної артерії зліва.

Є) вісімнадцять проникаючих сліпих колото-різаних поранень грудей:

- колото-різані рани №7,8,12,13 (з рівними неосадненими краями, одним гострим кінцем та другим П-подібним та рановими каналами, що перевищують довжину ран на шкірі) на передній поверхні грудей зліва, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей зліва, ребра та верхню частку лівої легені, загальною глибиною біля 9 см., 11 см., 13 см., 16 см. відповідно.

- колото- різана рана №9 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей зліва від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи своїм ходом м`які тканини грудей зліва та ребра. Глибина її до проникнення в плевральну порожнину становить біля 2,5 см.

- колото-різана рана №10 (за морфологією аналогічна вище вказаним) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей зліва, ребра, серцеву сорочку, передню стінку правого шлуночка серця, міжшлуночкову перетинку де сліпо закінчується, загальною глибиною біля 8 см.

- колото-різна рана №11 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей зліва, ребра, серцеву сорочку передню стінку правого шлуночка, міжшлуночкову перетинку, задню стінку лівого шлуночка, задню стінку серцевої сорочки, аорту та проникає в її порожнину, загальною глибиною біля 15 см.

- колото-різані рани №14,15,16 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей справа, ребра та верхню частку правої легені, загальною глибиною біля 5 см., 6 см. та 9 см відповідно.

- колото-різані рани №17,18 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та зліва на право, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей справа, ребра та нижню частку правої легені, загальною глибиною біля 9 см. і 10 см. відповідно.

- колото різані рани №19,20,21 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали направлені спереду назад, знизу вверх та дещо зліва на право, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей по центру та зліва, ребра, серцеву сорочку, передню стінку правого шлуночка серця та проникають в його порожнину, загальна глибина їх усіх біля 6 см.

- колото-різана рана №23 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей зліва, ребра та проникає в ліву плевральну порожнину. Глибина її до проникнення в плевральну порожнину приблизно 2,5 см.

- колото-різані рани №30,31 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та справа на ліво, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей зліва та ребра. Глибина їх до проникнення в ліву плевральну порожнину складає 2 см.

Ж) сім проникаючих сліпих поранень грудей та живота:

- колото-різана рана №22 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей зліва, від якої відходить рановий канал, направлений спереду назад, зверху вниз та горизонтально, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей, ребра, лівий купол діафрагми та ліву частку печінки, загальною глибиною біля 5 см.

- колото-різані рани №24,26 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та горизонтально ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей справа, ребра, діафрагму та праву частку печінки. Глибина їх становить біля 3,5 см та 4,5 см.

- колото-різані рани №25,27,28 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від яких відходять ранові канали, направлені спереду назад, зверху вниз та дещо справа на ліво, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини грудей справа, ребра, діафрагму та праву частку печінки. Глибина їх становить біля 4,5 см., 5 см. та 7 см. відповідно.

- колото-різані рани №29 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній поверхні грудей справа, від якої відходить рановий канал, спереду назад, зверху вниз та справа на ліво, ушкоджуючи за своїм сходом м`які тканини грудей справа, діафрагму та праву частку печінки, загальною глибиною біля 5,5 см.

- одне проникаюче колото різане поранення живота: колото різана №32 (за морфологією аналогічні вище вказаним) на передній стінці живота зліва, від якої відходить рановий канал направлений спереду назад, зверху вниз та зліва на право, ушкоджуючи за своїм ходом м`які тканини живота. Глибина його до проникнення в черевну порожнину складає біля 3 см.

К) садна: тім`яній ділянці справа; на задній поверхні лівого передпліччя, в верхній та середній третинах; синець на передній поверхні грудей, від передньопахвової лінії зліва до біля грудинної лінії справа, в проекції 2-7 ребер, із садном на фоні в нижній його частині.

2(1). Смерть ОСОБА_12 , 1974 р.н., настала від множинних проникаючих колото-різаних поранень грудей та живота з ушкодженням м`яких тканин, ребер, серцевої сорочки, серця, легень, аорти, діафрагми та печінки, а також різаної рани шиї з ушкодженням м`язів, повним пересіченням щито-під`язикової мембрани, щито-під`язикової зв`язки зліва, яремної вени і загальної сонної артерії зліва з розвитком крововтрати та шоку, на що вказує: ушкодження вказані в пункті 1.Е)Є)Ж)З), малокров`я внутрішніх органів, шунтування кровотоку в нирках, смужкоподібні крововиливи під ендокардом лівого шлуночка серця (плями Мінакова).

3(3). Враховуючи характер, зовнішній вигляд ушкоджень, їх локалізацію, наявність в них крововиливів, дані криміналістичного та гістологічного (відсутність клітинної реакції в тканинах ушкоджень) досліджень, можливо сказати, що:

- виявлені колото-різані поранення грудей і живота та різана рана шиї вказані в пункті 1.Е),Є),Ж),З) мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень (по критерію небезпеки для життя) та знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті потерпілого.

- виявлений комплекс ушкоджень, що сформував закриту черепно-мозкову травму вказану в пункті 1.Б) має ознаки тяжкого тілесного ушкодження (по критерію небезпеки для життя) та сприяли настанню смерті.

- виявлені ушкодження, вказані в пункті 1.А)В)Г)Д)К) мають ознаки легких тілесних ушкоджень (по критерію тривалості розладу здоров`я) та причинно-наслідкового зв`язку з настанням смерті не мають.

- виявлені колото-різані поранення обличчя, шиї, грудей живота, а також різана рана шиї, вказані в пункті 1.В)Г)Д)Е)Є)Ж)З) виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), від дії колюче-ріжучого предмета по типу клинка ножа, що мав П-подібний обушок та лезо.

- виявлені ушкодження, комплекс яких сформував закриту черепно-мозкову травму вказану в пункті 1.Б) виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), по механізму удару від дії тупого предмета з обмеженою контактною поверхнею.

- виявлені ушкодження вказані в пункті 1. А)К) виникли за життя, незадовго до настання смерті (20-30 хвилин), від дії тупого (тупих) предмету (предметів), що могли мати як обмежену так і не обмежену контактну поверхню (поверхні), особливості якого (яких) на ушкодження не відобразились.

4. Враховуючи ступінь прояву трупних явищ при розтині трупа в морзі (охолодження трупа у всіх досліджуваних ділянках; відсутність трупного заклякання у всіх досліджуваних групах м`язів; синюшно-багряні нерівномірно виражені трупні плями, що при трикратному дозованому натискуванні колір не змінювали о 09 годині 20 хвилин 6 листопада 2014 року), характер смерті за умовами оточуючої середи в місці його знаходження, можна сказати, що смерть потерпілого настала приблизно за 4-5 діб до розтину трупа в морзі.

5. При судово-токсилогічному дослідженні крові від трупа ОСОБА_12 , 1974 р.н., виявлено етиловий спирт у концентрації - 4,82 проміле, що за життя могло відповідати тяжкій алкогольній інтоксикації;

- висновку експерта № 1505 від 5 листопада 2014 року, відповідно до якого сліди папілярних узорів (5 слідів), які вилучені 5 листопада 2014 року в ході огляду приміщення гаража № НОМЕР_1 кооперативної автостоянки «Глибочицька» – для ідентифікації по ним особи (осіб) придатні;

- рапорті в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві, згідно якого при перевірці по АДІС «Дакто 2000» було встановлено, що два сліди папілярних узорів рук, вилучені при огляді місця події – гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , залишені гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- листі науково-дослідчого експертно-криміналістичного центру ГУ м. Києві МВС України, згідно якого при перевірці по дактилоскопічній системі «Дакто 2000» встановлено, що три сліди пальців рук, вилучені 5 листопада 2014 року при огляді місця події за фактом вбивства в гаражі по АДРЕСА_2 , залишені: два сліди – великим пальцем правої руки гр. ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а один слід – вказівним пальцем лівої руки гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

 - протоколі проведення слідчого експерименту із застосуванням технічних засобів від 08.11.2014, з додатком, та протоколі перегляду відеозапису, де ОСОБА_10 розповідавпро місце, час та інші обставини вчинення злочину, механізм спричинення ушкоджень по тілу ОСОБА_12 ножем.

Даючи оцінку всім дослідженим доказам по даній справі, суд першої інстанції дійшоввисновку, що в судовому засіданні беззаперечно доведено вчинення та винуватість обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні вбивства ОСОБА_12 , і такий висновок суду обумовлений як показаннями самого обвинуваченого, які він давав під час проведення слідчого експерименту за його участю, так і іншими наведеними доказами, з чим погоджується колегія суддів і доводи апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника цього не спростовують.

Так, в ході проведення слідчого експерименту, ОСОБА_10 зазначав, що, перебуваючи в гаражі № НОМЕР_1 , де мешкав ОСОБА_12 , та випиваючи перед цим разом з ним спиртні напої, зокрема і горілку під торговою маркою «Златогор», в ході конфлікту завдав ОСОБА_12 удар у груди ножем, який взяв зі столу, а далі після нетривалої боротьби з останнім ОСОБА_12 залишився лежати в гаражі, і що було далі він не пам`ятає. При цьому, ОСОБА_10 точно вказав, яким чином він тримав ніж у руці та показав при допомозі статиста напрямок удару ножем та місце заподіяння ушкодження ОСОБА_12 , при цьому зазначив, що точно не пам`ятає куди потім подів ніж. Крім того, ОСОБА_10 точно вказав на замок, який був на гаражі в день вбивства, а також на ключ (із металевим ланцюжком на якому знаходився магнітний ключ та брелок з гербом України), що відчиняє інший замок гараж ( АДРЕСА_4 ), яким користувався ОСОБА_12 , при цьому згаданий ключ було вилучено за місцем тимчасового проживання ОСОБА_10 (підсобне приміщення за адресою: АДРЕСА_3 ).

Такі показання ОСОБА_10 суд оцінив як правдиві, та такі, що цілком узгоджуються з іншими доказами у даній справі, в тому числі і даними, що містяться у висновку експерта № 3160 від 20 січня 2015 року (щодо наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_12 ), згідно яких на тілі ОСОБА_12 виявлено, окрім інших ушкоджень, також і ушкодження в ділянці грудей, наявність яких абсолютно підтверджує правдивість показань ОСОБА_10 (під час слідчого експерименту) в частині способу нанесення удару ножем у груди ОСОБА_12 .

Що ж стосується відомостей, які викладені у згаданому висновку в частині наявних інших ушкоджень на тілі і голові ОСОБА_12 , то такі відомості суд оцінив в контексті показань ОСОБА_10 (під час слідчого експерименту), у яких останній зазначив, що після того як ОСОБА_12 опинився на підлозі (після удару ножем і боротьби), як далі розвивалися події він не пам`ятає, і саме це, на переконання суду, з урахуванням підтвердження ОСОБА_10 удару ножем у груди ОСОБА_12 , а також встановлення експертним шляхом у ОСОБА_12 інших відповідних ушкоджень (які викладені в обвинуваченні), вказує, що утворились вони (ушкодження) від умисних дій ОСОБА_10 .

Сам обвинувачений ОСОБА_10 суду повідомляв, що під час досудового розслідування і в ході проведення з останнім судово-психіатричної експертизи (№989 від 18.11.2014), зокрема зазначив, що в той день він спільно з ОСОБА_21 та іншою особою вживали спиртні напої, при цьому він ( ОСОБА_10 ), випив один літр горілки і один літр пива, а далі несподівано з потерпілим виник конфлікт, він кинувся на нього з сокирою, а він, захищаючись, наніс потерпілому один удар ножем у груди.

Крім того, як встановлено за результатами зазначеної експертизи, ОСОБА_10 у період правопорушення страждав на Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, а також страждав на Органічне ураження головного мозку поєднаного (резидуально-інтоксикаційного) ґенезу з емоційно-вольовими порушеннями, при цьому за своїм психічним станом у той період часу міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а на момент проведення експертизи страждає на Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, і за своїм психічним станом не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру; потребує застосування до нього лікування з приводу хронічного алкоголізму.

Метою слідчого експерименту відповідно до ч.1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Проведення слідчого експерименту з метою перевірки й уточнення таких відомостей, крім отримання відомостей, передбачає також здійснення учасниками слідчого експерименту певних дій, спрямованих на досягнення мети цієї слідчої (розшукової) дії.

Якщо відомості повідмолено підозрюваним, обвинуваченим, свідком під час проведення процесуальних дій, то вони є складовим компонентом змісту документа як окремого процесуального джерела доказів, зокрема протоколу слідчого експерименту, де фіксуються його хід і результати. Отже, показання і протокол слідчого експерименту є окремим самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст. 94 КПК України.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від суб`єкта за його волею та вільним волевиявленням. До системи таких гарантій належить також участь понятих, здійснення безперервного відеозапису слідчої дії як складові судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту тощо.

Відповідно до нормативного змісту засад безпосередності (ст. 23 КПК України), суд досліджує докази безпосередньо з метою встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, де протокол слідчого експерименту є предметом оцінки суду за правилами, визначеними ст. 94 цього Кодексу. Отже, протокол слідчого експерименту після його оцінки судом із точки зору належності, допустимості й достовірності набуває значення доказового доказу.

Таким чином, у даному випадку відсутні підстави для ототожнення показань та протоколу слідчого експерименту, які є окремими процесуальними джерелами доказів для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до ст. 91 КПК України.

Крім того, той факт, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 змінив свої показання, не є підставою для визнання протоколу слідчого експерименту недопустим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів.

Як вбачається з протоколу слідчого експерименту від 08 листопада 2014 року, проведеного за участю ОСОБА_10 на місці вчинення злочину, обвинувачений ОСОБА_10 не лише розповідав про обставини вчинення злочину, але й продемонстрував яким чином він завдав одного удару ножем потерпілому ОСОБА_12 . Вказану слідчу дію було проведено за його добровільною згодою і за участю захисника.

Що стосується доводів обвинуваченого ОСОБА_10 щодо застосування до нього недозволених методів слідства, то апеляційним судом було вжито заходів для їх перевірки та згідно листа заступника керівника Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Києві ОСОБА_22 , Територіальним управлінням ДБР було перевірено вказані доводи, проте об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення відносно ОСОБА_10 кримінального правопорушення не встановлено, у зв`язку з чим відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. 

Отже, колегія суддів вважає протокол слідчого експерименту від 08 листопада 2014 року, проведений за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, належним та допустимим доказом, який узгоджується з іншими дослідженими доказами у справі та в своїй сукупності свідчать, що обвинувачений ОСОБА_10 вчинив злочин, передбачений п.13 ч.2 ст. 115 КК України.

Вказані докази здобуті у спосіб, передбачений КПК України, є належними та допустимими доказами, належним чином аргументовані, та не викликають сумнівів в їх достовірності, правильності та повноти, а отже колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційних скарг щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів, які б у своїй сукупності підтверджували факт того, що ОСОБА_10 будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто злочин, передбачений п.4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), тобто у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч. 2 ст. 115 КК України.

Колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції в частині критичного ставлення до показань обвинуваченого ОСОБА_10 , в яких він заперечує вбивство ОСОБА_12 , вказуючи на перебування в цей період в м. Одесі, і оцінює його спробу уникнути кримінальної відповідальності за вчинене, користуючись тим фактом, що безпосередніх свідків і очевидців вказаного не встановлено.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження захисника щодо недопустимості окремих доказів, які не підтверджують винуватість ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого злочину, так як перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали підставою для скасування вироку суду. Досліджені в судовому засіданні письмові докази, зокрема протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05 листопада 2014 року; протокол огляду місця події від   05 листопада 2014 з фототаблицею гаражу № НОМЕР_1 ; протокол огляду місця події від 06 листопада 2014 року з фототаблицею; протокол огляду від 10 грудня 2014 року з фототаблицею; протокол огляду трупа ( ОСОБА_12 ) з фото таблицею від 05 листопада 2014 року, акт судово-медичного дослідження  № 1750 від 05 грудня 2014 року; акт судово-медичного дослідження № 1750 від 05 грудня 2014 року, акт судово-медичного дослідження № 436-МК від 16 грудня 2014; акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 2406; акт судово-медичного дослідження (обстеження) № 1047 від 21 листопада 2014 року; висновок експерта № 423 від 04 грудня 2014 року; висновок експерта № 318/ц від 19 грудня 2014 року; висновок експерта № 320/ц від 10 грудня 2014 року; висновок експерта № 3160 від 20 січня 2015 року; висновок експерта № 1505 від 05 листопада 2014 року; рапорт в.о. начальника сектору № 10 ВТКЗ ОВС НДЕКЦ при ГУ МВС України у м. Києві; лист науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ м. Києві МВС України,відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, а також повністю узгоджуються з іншими доказами, зокрема з протоколом слідчого експерименту від 08 листопада 2014 року, проведеного за участю обвинуваченого ОСОБА_10 , та не викликають сумнівів у суду.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_10 про несвоєчасне вручення йому копії вироку, то вони є неспроможними з огляду на те, що обвинувачений відмовився від його отримання, про що було складено акт №1 про відмову від отримання засудженим ОСОБА_10 вироку суду від 05.06.2019 (т.5 а.с.61).

Копію обвинувального акта, який було затверджено 06.04.2015 року, того самого дня була вручена обвинуваченому ОСОБА_10 , про що свідчить його власноручна розписка (т.1 а.с.45), тому доводи про це також є безпідставними.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_10 , заявлені в суді першої інстанції, були розглянуті у відповідності до вимог закону. Отже, судом апеляційної інстанції не встановлено порушень права на захист обвинуваченого під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведення вини обвинуваченого ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого йому злочину, та правильно кваліфікував його дії за п.13. ч.2 ст. 115 КК України, так як він будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, тобто злочин, передбачений п.4, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Апеляційний суд погоджується з видом та розміром покарання, призначеним       ОСОБА_10 судом першої інстанції, так як при визначенні обвинуваченому покарання судом дотримано вимоги ст. 65 КК України та враховано характер та підвищений ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, пов`язаним з посяганням на найвищу соціальну цінність, передбачену ст. 3 Конституції України, а саме життя людини, характер скоєного вбивства (нанесення великої кількості ударів), а також те, що обвинувачений ОСОБА_10 за весь час судового розгляду не покаявся та не висловив жодного жалю з приводу смерті людини ( ОСОБА_12 ), а навпаки у штучний спосіб намагався ввести суд у хибний бік встановлення істини по цій справі, посилаючись на абсолютно необґрунтовану власну версію перебігу подій, які викладені в обвинуваченні. Також суд зважив і на те, що протиправні дії ОСОБА_10 , пов`язані з умисним вбивством ОСОБА_12 , мали місце через відносно незначний проміжок часу з моменту звільнення ОСОБА_10 з місць позбавлення волі (березень 2013 року), що очевидно вказує на те, що тривалий час (10 років) перебування останнього в умовах ізоляції в рамках відбування покарання за вчинення вбивства у минулому, не призвело до його перевиховання та попередження вчинення  ним нових злочинів, що в сукупності з іншими наведеними обставинами, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду щодо призначення ОСОБА_10 максимально суворого покарання у виді довічного позбавлення волі.

Отже, при перевірці матеріалів кримінального провадження порушень кримінального процесуального закону, які б могли стати підставою для скасування вироку суду не встановлено, а сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, які доповнюють один одного та у своїй сукупності, підтверджують винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.13 ч.2 ст. 115 КК України, та на переконання колегії суддів, повністю спростовують доводи апеляційних скарг обвинуваченого та йогозахисника щодо необхідності скасування вироку суду.

            Таким чином, вирок суду є законним, обґрунтованим та вмотивованим, а тому має бути залишений без змін, а апеляційні скарги щодо його скасування – без задоволення.

   Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника – адвоката ОСОБА_11 – залишити без задоволення.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2019 року щодо ОСОБА_10 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою – в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

            Суддя                                          Суддя                                             Суддя