головуючий суддя І інстанції – Хрімлі О.Г.
суддя – доповідач – Геращенко І.В.
Донецький апеляційний АДМІНІСТРАТИВНИЙ суд
У Х В А Л А
Іменем України
« 01 » квітня 2009 року справа № 2а-14524/08/0570
м. Донецьк, бул.Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Геращенка І.В.
суддів Арабей Т.Г., Малашкевича С.А.
при секретарі судового засіданняКірсановій М.В.
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явились
від відповідачів:
1.Мозкова Н.А. - довір. від 09.01.2009 року № 7
2. не з’явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 14.01.2009 року
у справі№ 2а-14524/08/0570
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Савади”
до відповідачів:
1. Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція міста Маріуполя
2. Головне Управління Державного казначейства України в Донецькій області
про стягнення суми бюджетної заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Савади” звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя, Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість за січень 2007 року в сумі 10525 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2009 року у справі № 2а-14524/08/0570 (суддя Хрімлі О.Г.) позовна заява задоволена.
Приймаючи постанову господарський суд виходив з того, що позивач правомірно, відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, включив суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовної заяви відмовити.
Доводи апеляційної скарги податковий орган обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що за вимогами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення ПДВ, яка фактично сплачена отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів.
Вважає, що в порушення зазначеної норми Закону суд першої інстанції не з’ясував, чи мав місце факт сплати постачальникам товарів суми ПДВ, яка заявлена позивачем до відшкодування.
Крім того, вказує на те, що на виконання вимог Закону України “Про податок на додану вартість” направлені запити про проведення зустрічних перевірок постачальників позивача, але відповіді до теперішнього часу не отримані.
З викладеного відповідачем зроблений висновок про неможливість підтвердження суми ПДВ, заявленої позивачем до відшкодування по декларації за січень 2007 року, та, у зв’язку з наведеним відсутні підстави для надання відповідного висновку про відшкодування сум ПДВ з державного бюджету до органу Державного казначейства.
Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила.
За результатами фінансово – господарської діяльності у січні 2007 року ТОВ “ВКФ “Савади” отримало від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту звітного податкового періоду в сумі 11050 грн.
20.02.2007 року ТОВ “НВФ “Савади” надало до МДПІ декларацію по ПДВ за січень 2007 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про бюджетне відшкодування ПДВ.
За даними декларації від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду – від’ємне значення ПДВ склало суму 1695 грн., залишок від’ємного значення попереднього звітного податкового періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного податкового періоду складає сума ПДВ в розмірі 36281 грн., залишок від’ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду складає ПДВ в сумі 36281 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в установі банку складає ПДВ в сумі 11050 грн. (а.с. 30 – 33).
В ході перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за період з 01.10.2006 року по 31.01.2007 року, за результатами якої складений акт від 27.04.2007 року № 789/23-7/20361631 податкова інспекція дійшла висновку, що згідно ст. 1.8 Закону України “Про податок на додану вартість” ПДВ за січень 2007 року в сумі 10525 грн. може бути відшкодований шляхом зарахування на розрахунковий рахунок платника в разі встановлення факту надмірної сплати ПДВ до бюджету.
На час розгляду справи товариству не відшкодована сума ПДВ в розмірі 3285 грн. 50 коп.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом, в апеляційній скарзі вказується на порушення норм матеріального права.
Податкова інспекція вважає що суд першої інстанції не з’ясував, чи мав місце факт сплати постачальникам товарів суми ПДВ в зазначеному розмірі, та крім того, зазначає, що, оскільки не проведені зустрічні перевірки по ланцюгу постачальників товарів позивача, та, відповідно, не підтверджений факт надмірної сплати ПДВ до бюджету, відсутні підстави для надання висновку до відділу Державного казначейства про відшкодування таких сум з державного бюджету.
Колегія суддів вважає такі доводи необгрунтованними, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Повноваження податкових органів визначені Законом України "Про державну податкову службу в Україні”, ст. 10 визначено функції державних податкових інспекцій у тому числі щодо забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Таким чином, відповідач у справі – орган владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладені обов”язки щодо контролю достовірності нарахування сум податків, в тому числі достовірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Порядок обчислення і сплати податку врегульовано ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.7.5.1 ст.7 вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
За вимогами п.п. 7.4.3 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково –ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у разі, коли за результатами звітного періоду сума різниці між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли у зв’язку з продажем товарів і сумою податкового кредиту звітного періоду має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податків з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Відповідно до п.п.7.7.4 п. 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.
Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.
Аналіз перелічених норм Закону “Про податок на додану вартість” дає підстави зробити висновок, що право платника податку на податковий кредит звітного періоду законом пов’язане з наявністю факту придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та настанням події, яка є визначальною для виникнення права на податковий кредит
Податкова інспекція не заперечує проти того, щоподатковий кредит звітного періоду визначений з дотриманням правил податкового обліку встановленого законом.
Закон не ставить право платника податку на податковий кредит у залежність від того чи здійснена зустрічна перевірка контрагентів платника податку податковим органом та можливості здійснення такої перевірки.
Пунктом 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначене поняття "бюджетного відшкодування" як суми, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом.
Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов’язок покупця товару - платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі вартості товару ПДВ безпосередньо до державного бюджету, тому доводи податкового органу щодо обов’язку платника податку-покупця товару доводити надмірну сплату ПДВ саме до державного бюджету з конкретної господарської операції, та, що до закінчення зустрічних перевірок контрагентів позивача по всьому ланцюгу постачальників товарів у ДПІ відсутні підстави для надання висновку про відшкодування ПДВ, є такими, що не відповідають встановленому законодавчо механізму справляння цього виду податку.
Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
З наведених підстав колегія суддів вважає, що податкова інспекція в порушення зазначених норм Закону позбавляє права позивача на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за січень 2007 року.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів правомірність висновків про порушення позивачем та його контрагентами податкового законодавства при декларуванні результатів господарських операцій відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких підстав апеляційний адміністративний суд не вбачає підстав для скасування постанови господарського суду Луганської області.
На підставі викладеного, керуючись с. 7 Зкону України “Про податок на додану вартітсь”, ст. 2, ст. 71, ст. 72, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суд від 14.01.2009 року у справі № 2а-14524/08/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суд від 14.01.2009 року у справі № 2а-14524/08/0570 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Виробничо – комерційна фірма “Савади” до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції міста Маріуполя, Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості по податку на додану вартість - залишити без змін.
Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду вступає в законну силу з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
У судовому засіданні 01.04.2009 року проголошений повний текст ухвали.
Головуючий І.В.Геращенко
Судді Т.Г.Арабей
С.А.Малашкевич
з оригіналом згідно
головуючий суддя І.В.Геращенко