Справа № 243/13760/21

Провадження № 1-кп/243/346/2022

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді         ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,

прокурора                         ОСОБА_3 ,

обвинуваченого                 ОСОБА_4 ,

захисника                         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференцзв`язку, матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001573 від 02.11.2021 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаївки Донецької області, громадянина України, працюючого на посаді молодшого оператора АЗС ТОВ «ТАУРУС ОЙЛ», одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слов`янським міськрайонним судом Донецької області розглядається кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021052510001573 від 02.11.2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, оскільки є ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від суду, може впливати на свідків, оскільки їх анкетні дані відомі обвинуваченому з матеріалів кримінального провадження та вказані особи ще не були допитані безпосередньо в судовому засіданні. Також є ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить той факт, що інкримінований ОСОБА_4 злочину, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, було вчинено ним в стані алкогольного сп`яніння, що свідчить про схильність до вживання ОСОБА_4 алкогольних напоїв, що, зі свого боку, є підґрунтям вчинення кримінальних правопорушень. Прокурор звертає увагу суду, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора. Просив змінити йому запобіжний захід на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. В обґрунтування своїх заперечень заявив, що він не винен в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, йому потрібно додому, до дружини та дитини, яким потрібна його допомога.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_5 , підтримав думку свого підзахисного, заперечував проти продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив застосувати відносно нього запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації в м. Лиман Краматорського району Донецької області. Додатково пояснив, що вина обвинуваченого у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення не доведена, ризики, заявлені прокурором, відсутні.

Потерпіла ОСОБА_6 та її представник, адвокат ОСОБА_7 , в судове засідання не з`явились, надіслали суду заяви з проханням розглядати справу без їх участі.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку. Це означає, що на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу та доцільністю його збереження. Пунктом 2 ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно з частиною 1 статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України.

За правилами ч. 5 ст. 199 КПК України, суд, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, зобов`язаний перевірити те, що заявлені стороною обвинувачення ризики не зменшилися.

Суд виходить з практики Європейського суду з прав людини, яка є частиною національного законодавства України, та зазначає, що утримання під вартою не є передумовою покарання у виді позбавлення волі, але при збережені розумної підозри відносно затриманої особи у скоєні злочину є умовою законності та відповідає реальним вимогам суспільного інтересу.

Суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи. (справа ЄСПЛ «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти РФ»).

Крім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною, разом з іншими, для продовження строку тримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 12.03.2013 року у справі Волосюк проти України).

Враховуючи наведене вище, з огляду на вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутність доказів та медичних відомостей, які б виключали можливість перебування обвинуваченого під вартою та могли свідчити, що стан здоров`я останнього виключає можливість його перебування в установі виконання покарань, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, суд вважає реальними та доведеними ризики, визначені у п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, та заявлені прокурором, а саме, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він достовірно обізнаний про тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та може вирішити, що переховування від суду тягне менш тяжкі наслідки аніж процедура відбування покарання.

Крім того, суд вважає доведеним ризик того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може впливати на свідків кримінального правопорушення, які ще не були допитані в судовому засіданні, та змусити їх змінити на його користь надані в ході досудового розслідування свідчення, щоб в подальшому уникнути кримінальної відповідальності.

Що стосується заявленого стороною обвинувачення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме – можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд вважає вказаний ризик не доведеним, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, суду не надано будь-яких відомостей, які можуть охарактеризувати обвинуваченого з компрометуючого боку, як то негативні характеристики з місця мешкання, місця роботи тощо, не надано будь-яких доказів, які можуть вказувати на схильність обвинуваченого до порушення Закону.

Суд, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув і альтернативні триманню під вартою заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, які передбачені ст. 176 КПК України, в тому числі цілодобовий домашній арешт, на якому наполягає сторона захисту, однак, вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Доказів того, що обставини, які були прийняті судом при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з часом змінились, стороною захисту суду не надано.

Оцінюючи доводи обвинуваченого щодо того, що йому необхідно обрати запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під варто, оскільки його сім`ї потрібна його допомога, суд зазначене до уваги не приймає та наголошує, що наразі існують волонтерські та гуманітарні організації, які займаються евакуацією населення, допомогою в забезпеченні продуктами харчування, одягом, до яких родина ОСОБА_4 може звернутися за необхідною допомогою. Та, крім цього, наразі м. Лиман Краматорського району Донецької області, де мешкає обвинувачений, звільнене від російських окупаційних військ, в місті налагоджується робота органів місцевої влади, до яких також можна звернутися за допомогою у разі потреби.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про недостатність застосування відносно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним вище ризикам, а отже, суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може в подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.

Продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки злочин був вчинений із застосуванням насильства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 31, 177-178, 181, 183, 194, 197, 201, 202, 314, 315, 371-372, 376, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, – задовольнити.

Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)», строком на 60 днів, тобто до 09 лютого 2023 року включно.

Копію ухвали направити прокурору, обвинуваченому, захиснику та начальнику Державної установи «Житомирська установа виконання покарань (№ 8)».

Ухвала про продовження запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала про продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, що перебуває під вартою, з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалу постановлено та підписано в нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 12.12.2022 року о 10-50 год.

Суддя                                                                                             ОСОБА_1