Номер провадження: 22-ц/813/1912/22

Справа № 1522/2203/2012

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

29.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,

за участю секретаря - Власенко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про забезпечення доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, та про витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення; та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович, -

ВСТАНОВИВ:

ІІ.ОПИСОВА ЧАСТИНА

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 17 вересня 2004 року вона перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , під час якого у них народилися два сини, які знаходяться на її утриманні. У період шлюбу сторони придбали нерухоме майно, зокрема, квартиру у місті Одесі, нежитлові приміщення у місті Одесі та у місті Дніпрі, два машиномісця у місті Києві, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .

Крім того, під час шлюбу з відповідачем ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яку відповідач подарував їй за договором дарування від 18 листопада 2011 року, та яку вона згодом відчужила на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 29 липня 2013 року за реєстраційним № 922.

Вказувала, що ОСОБА_2 , без її відома та згоди, відчужив нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 за згаданими договорами дарування, а кошти від їх продажу привласнив собі, тому оспорювані договори дарування підлягають визнанню недійсними. Крім того, відповідач не виконує своїх зобов`язань за рішенням Приморського районного суду м. Одеси щодо сплати аліментів, станом на 01 квітня 2014 року заборгованість зі сплати аліментів становить 25 354,73 грн.

Уточнивши позовні вимоги, позивач просила суд про таке.

Визнати об`єктом спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 нерухоме майно:

квартиру АДРЕСА_3 , вартістю 2 000 000 грн, власником якої є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 18 травня 2007 року, реєстраційний № 1627;

нежиле приміщення № 1 площею 154,3 кв. м, розташоване у будинку на АДРЕСА_4 , вартістю 2 000 000,00 грн, власником якого є ОСОБА_2 ;

машиномісце (гараж) № НОМЕР_1 у підземному паркінгу будинку АДРЕСА_2 , вартістю 480 000 грн, власником якого є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 2009 року серії НОМЕР_2 ;

машиномісце (гараж) № НОМЕР_3 , розташоване у будинку на АДРЕСА_2 , вартістю 480 000 грн, власником якого є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 18 вересня 2009 року серії НОМЕР_4 ;

нежиле приміщення № 27 (магазин непродовольчих товарів), розташоване в будинку на АДРЕСА_5 , вартістю 640 000,00 грн, власником якого є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 12 травня 2009 року, реєстраційний № 2262;

нежиле приміщення № 183, розташоване в будинку на АДРЕСА_6 , вартістю 640 000 грн, власником якого є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 2009 року, реєстраційний № 1906.

Визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень цокольного поверху загальною площею 154,3 кв. м., розташованих у будинку на АДРЕСА_4 , укладений 20 червня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 757;

Визнати недійсним договір дарування машиномісця № НОМЕР_3 , яке розташоване в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 648.

Визнати недійсним договір дарування машиномісця № НОМЕР_1 , яке розташоване в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 647.

Визнати недійсним договір дарування нежилого приміщення № 183 загальною площею 56,8 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , укладений 03 червня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 649.

Визнати недійсним договір дарування нежилого приміщення № 27 (магазин), загальною площею 53,9 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , укладений 23 липня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 913.

Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_3 , укладений 29 липня 2014 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_7 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гашовою В. В. за реєстраційним № 942.

Визнати недійним договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 27 (магазин), загальною площею 53,9 кв. м, яке розташоване в будинку на АДРЕСА_5 , укладений 30 листопада 2015 року між ОСОБА_7 і ОСОБА_4 .

Виділити у власність ОСОБА_1 2/3 частини нерухомого майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя:

квартиру АДРЕСА_3 , машиномісце № НОМЕР_1 , розташоване у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 ; нежиле приміщення № 27 (магазин), загальною площею 53,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 ; та нежиле приміщення № НОМЕР_5 загальною площею 56,8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_6 .

Виділити у власність ОСОБА_2 1/3 частини майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя:

машиномісце № НОМЕР_3 , розташоване в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення № 1 загальною площею 154,3 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_4 .

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 нежитлове приміщення № 27 (магазин), загальною площею 53,9 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 .

У квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 . ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_2 мотивована тим, що 17 вересня 2004 року між ним та ОСОБА_1 укладено шлюб, під час якого вони придбали квартиру АДРЕСА_1 . 18 листопада 2011 року вони з ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір дарування вказаної квартири, за якою власником квартири стала ОСОБА_1 зазначив, що його волевиявлення при укладенні оскаржуваного договору дарування не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, тому договір дарування квартири від 18 листопада 2011 року є недійсним у зв`язку з тим, що на момент укладення цього договору він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними.

29 липня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу вказаної квартири, право власності на яку перейшло до ОСОБА_5 .

Вважав, що оскільки зазначена квартира вибула з його власності поза його волею за невідплатним договором, тому не зважаючи на те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем квартири, квартира підлягає витребуванню з її незаконного володіння, за ним повинно бути визнано право власності на квартиру, він повинен бути вселений у квартиру, а новий власник ОСОБА_5 виселена.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом просив суд:

поділити між ним та ОСОБА_1 майно, що набуте ними за час шлюбу, та є їх спільною сумісною власністю, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , - наступним чином. Визнати за кожним з них право власності на 1/2 частини спірної квартири;

визнати недійсним нотаріально посвідчений договір дарування вказаної квартири, укладений 18 листопада 2011 року між ним та ОСОБА_1 ;

витребувати спірну квартиру з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та визнати за ним право власності на дану квартиру,

виселити з квартири ОСОБА_5 та вселити його до спірної квартири.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2012 року зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 .

У січні 2014 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем.

Зустрічна позовна заява ОСОБА_5 мотивована тим, що між нею та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири, у зв`язку з чим вона вважає себе добросовісним набувачем цієї квартири, не зважаючи на те, що жодна з осіб це не оспорює.

Просила суд, визнати її добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 .

Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2014 року зустрічний позов ОСОБА_5 об`єднано в одне провадження із позовом ОСОБА_9 та зустрічним позовом ОСОБА_2 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 18 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М. Витребувано квартиру АДРЕСА_1 з чужого незаконного володіння ОСОБА_10 та повернуто квартиру АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_2 . Зобов`язано ОСОБА_10 звільнити квартиру АДРЕСА_1 . Вселено у квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 . В іншій частині позову ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2014 року у частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року, постановлену у складі колегії суддів: Луспеника Д.Д., Лесько А.О., Хопти С.Ф., Ситнік О.М., Черненко В.А. касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 квітня 2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області від 22 жовтня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 , укладений 18 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 шляхом виселення ОСОБА_5 з цієї квартири та вселення ОСОБА_2 до цієї квартири.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , та про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив із того, що майно, стосовно якого позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності, не є спільною сумісною власністю подружжя.

Проте, квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шляхом укладення договору дарування в період, коли він не розумів значення своїх дій та не керував ними, а тому нотаріально посвідчений договір дарування вказаної квартири від 18 листопада 2011 року повинен бути визнаний судом недійсним. З цих підстав, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу цієї квартири від 29 липня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , є підставою для витребування вказаної квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 шляхом виселення ОСОБА_5 з цієї квартири та вселення ОСОБА_2 до цієї квартири.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що спір щодо визнання квартири АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя відсутній, право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 , тому у разі його волевиявлення на поділ цієї квартири між ним та ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відсутні будь-які перешкоди зробити це у передбачений законом спосіб. У свою чергу ОСОБА_1 не заявляла у даній справі позовні вимоги щодо визнання за нею права власності на частину цієї квартири, а суд не наділений законом повноваженнями змусити особу мати у власності майно, якщо особа цього не бажає; крім того, ОСОБА_2 є власником згаданої квартири на підставі свідоцтва про право власності від 22 вересня 2009 року, серії НОМЕР_6 , яке станом на дату судового розгляду даної справи у встановленому законом порядку не визнано недійсним та/або не скасоване і не оспорюється, тому належним способом захисту права власності ОСОБА_2 є повернення цієї квартири у його власність.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 , суд першої інстанції виходив з того, що пред`явлення зустрічного позову про визнання добросовісним набувачем не є належним способом судового захисту, оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року змінено в частині викладення мотивів відмови ОСОБА_1 у позові. В іншій частині рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині викладення мотивів відмови ОСОБА_1 у позові, суд апеляційної інстанції встановив, що право власності ОСОБА_11 на об`єкти нерухомого майна, а саме на нежиле приміщення № НОМЕР_7 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , та на квартиру АДРЕСА_3 , виникло після розірвання шлюбу, тобто більше ніж через два роки, з огляду на це суд дійшов висновку про те, що оскільки чинне законодавство України не містить норми матеріального права, яка б визначала статус спільної сумісної власності майна подружжя, придбаного після розірвання шлюбу, то вказане нерухоме майно не можна визнати спільною сумісною власністю подружжя.

Щодо іншого нерухомого майна, а саме: машиномісць № НОМЕР_1 , НОМЕР_3 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , нежиле приміщення № НОМЕР_5 , яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; нежиле приміщення № 1, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , - суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не надала доказів того, вказане нерухоме майно є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, погоджуючись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання оскаржуваних ОСОБА_1 договорів дарування, укладених між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 у 2014 році, вказав, що позивачем не доведено факт наявності умислу всіх сторін правочинів на їх вчинення, без створення правових наслідків. Навпаки, дарувальником ОСОБА_2 передане майно обдарованому ОСОБА_12 , обдарований провів державну реєстрацію подарованого йому майна, та розпорядився частиною подарованого йому майна шляхом відчуження третій особі, а саме: ОСОБА_4 , нежитлового приміщення № 27, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , що дає усі підстави вважати, що такі правочини не можуть бути кваліфіковані як фіктивні.

Крім викладеного, колегія суддів вважала за необхідне зазначити, що матеріали справи не мають жодних правовстановлюючих документів щодо нерухомого майна, на яке просить визнати своє право власності ОСОБА_1 , що в свою чергу виключає можливість встановити дату придбання майна, дійти висновку про придбання його в період шлюбу, а також щодо придбання спірного нерухомого майна за сумісні кошти подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у період шлюбу, як то було вказано в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 січня 2015 року.

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року, ухвалити судове рішення про задоволення її позову, про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5 .

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 жовтня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Апеляційного суду Одеської області від 07 листопада 2018 року у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині часткового задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення, вселення та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем залишено без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 лютого 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, визнання договорів дарування і договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, та про витребування майна з чужого незаконного володіння; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договору дарування недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, виселення та вселення; та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Марченко А.М., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Микитченко Олексій Васильович було прийнято до провадження та прихначено до розгляду.

17 листопада 2022 року від представника ОСОБА_13 - адвоката Усенко М.М. на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява про забезпечення доказів, шляхом

витребування від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Червинської Ніли Євгенівни (65048, м. Одеса, вул. Успенська, 67/69) копію належним чином завіреної спадкової справи №4/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина Республіки Молдова ОСОБА_14

витребування з відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (49004, м. Дніпро, пр. Старокозацька, 58) копії належним чином завірених документів про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та документів на підставі яких було отримано свідоцтво про право власності на спірне приміщення.

Клопотання про забезпечення доказів розглядається в порядку ч. 2 ст. ст. 118 ЦПК України.

ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Клопотання про забезпечення доказів підлягає задоволенню зважаючи на наступне.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені ЦПК України. Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов`язку подати витребувані судом докази. У разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої випробовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду (ст. 84 ч. ч. 1,3,6-10 ЦПК України).

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (ст. 116 ч.2 ЦПК України).

Ухвала про забезпечення доказів (крім забезпечення доказів шляхом допиту свідків, призначення експертизи, огляду доказів) є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень (ст. 118 ч.11 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що для розгляду справи необхідно витребувати письмові докази, відповідач не може особисто надати зазначені докази, клопотання підлягає задоволенню.

ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст. 84, 268, 381, 367, 368, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

УХВАЛИВ:

Клопотання задовольнити.

Витребувати від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Червинської Ніли Євгенівни (65048, м. Одеса, вул. Успенська, 67/69) копію належним чином завіреної спадкової справи №4/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянина Республіки Молдова ОСОБА_14 .

Витребувати з відділу реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради (49004, м. Дніпро, пр. Старокозацька, 58) копії належним чином завірених документів про видачу ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 та документів на підставі яких було отримано свідоцтво про право власності на спірне приміщення

Визначити строк виконання ухвали 5 днів з дня її отримання.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний тексту ухвали суду апеляційної інстанції складено 28 листопада 2022 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе