|
|
|
Справа № 22ц-645/2009р. Головуючий у першій інстанції- Карапута Л.В.
Категорія - цивільна Доповідач - Хромець Н.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2009 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Хромець Н.С.
суддів - Демченко Л.М., Острянського В.І.
при секретарі - Вареник О.М.
з участю - позивача ОСОБА_1., представника відповідача Шемет А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 січня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1до Служби автомобільних доріг у Чернігівській області про визнання недійсними наказів, стягнення невиплаченої премії та моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 січня 2009 року позов ОСОБА_1. задоволено частково, визнано незаконними накази №42-1-ос від 04.11.2008 року „Про оголошення догани заступнику начальника Служби ОСОБА_1.”, №42-2-ос від 04.11.2008 року „Про оголошення догани заступнику начальника Служби ОСОБА_1.”, №51 від 31.10.2008 року „Про оголошення догани заступнику начальника ОСОБА_1”, №52 від 31.10.2008 року „Про оголошення догани заступнику начальника ОСОБА_1”, визнано незаконним пункт 2 наказу №42-ос від 04.10.2008 року щодо позбавлення премії, стягнуто з Служби автомобільних доріг у Чернігівській області на його користь 2375 грн. невиплаченої премії, 300 грн. моральної шкоди, а також 51 грн. судового збору на та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на користь держави.
В апеляційній скарзі Служба автомобільних доріг у Чернігівській області просить скасувати зазначене рішення суду в частині визнання незаконними наказів №51 від 31.10.2008 року, №52 від 31.10.2008 року, пункту 2 наказу №42-ос від 04.11.2008 року, стягнення недоплаченої премії та моральної шкоди та ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вказує, що на позивача згідно наказу №59\1 від 21.12.2007 року покладено здійснення контролю за належним утриманням автотранспорту відповідача, а згідно посадової Інструкції на ОСОБА_1. покладено обов'язок по здійсненню господарського забезпечення роботи апарату служби, збереження та цільового використання майна. Позивач всупереч посадовим обов'язкам не забезпечив виконання наказів №40 від 15.10.2008 року та №45 від 20.10.2008 року, в зв”язку з чим до нього були застосовані дисциплінарні стягнення у вигляді доган. Апелянт зазначає, що висновок суду щодо не відібрання пояснень у позивача у відповідності з вимогами ст. 149 КЗпП України не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки ОСОБА_1. такі пояснення, які маються в справі, були надані 31.10.2008 року, тому накази №51 та №52 від 31.10.2009 року є законними і обґрунтованими. Апелянт також вважає, що не підлягає визнанню незаконним пункт 2 наказу №42-ос від 04.11.2008 року, оскільки він виданий т.в.о. начальника Служби в межах його повноважень та внутрішніх нормативних актів відповідача. Задовольняючи позовні вимоги про стягнення на користь позивача моральної шкоди, суд не встановив необхідних для цього обставин згідно постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що підстави для задоволення апеляційної скарг відсутні.
По справі встановлено що наказом № 40 від 15 жовтня 2008 р. водія ОСОБА_2. було зобов'язано надати пояснення щодо відсутності службового автомобіля на стоянці Служби автомобільних доріг, пунктом другим цього наказу виконання його покладене на позивача по даній справі - заступника начальника Служби ОСОБА_1. Наказом № 45 від 25 жовтня 2008 року водія ОСОБА_2. зобов'язано повернути автомобіль на стоянку установи, а виконання цього наказу також покладено на ОСОБА_1. Позивач 31 жовтня 2008 року надав керівникові установи письмове пояснення про те, що він довів до відома водія службового автомобіля ОСОБА_2. названі вище накази (а.с.8), проте останній відмовився давати пояснення і поставити автомобіль на стоянку Служби автомобільних доріг. Таким чином, доводи апелянта щодо незабезпечення позивачем виконання названих вище наказів матеріалами справи спростовуються. Представник відповідача у судовому засіданні апеляційного суду пояснила, що достовірність пояснень позивача відповідач під сумнів не ставить, але незрозуміло у який спосіб позивач до відома ОСОБА_2. доведено зміст наказів керівника і чому не було відібрано письмових пояснень. Даний довід апеляційної скарги не може бути підставою для скасування рішення суду про визнання незаконними наказів № 51 та № 52, оскільки на позивача було покладено обов'язок забезпечити виконання наказів водієм ОСОБА_2., для чого він вчинив необхідні дії. Доводи позивача та відповідність дійсним обставинам його письмового пояснення на ім'я керівника установи підтверджуються також актами про відмову ОСОБА_2. надати пояснення про невиконання ним наказів № 40 від 15 жовтня 2008 р. та № 45 від 20 жовтня 2008 р., які підписані тимчасово виконуючим обов'язки начальника служби автомобільних доріг у Чернігівській області (а.с. 4, 9).
Не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги і доводи відповідача щодо невірності висновку суду про порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення. Такий висновок судом першої інстанції зроблено лише стосовно наказів № 42-1-ос та № 42-2-ос від 4 листопада 2008 р. і він відповідає матеріалам справи, оскільки відповідачем не надано доказів про те, що після 31 жовтня 2008 р., коли видані накази № 51 і № 52, у позивача відбирались письмові пояснення перед виданням наказів № 42-1-ос та № 42-2-ос.
По справі встановлено (і це підтвердила у судовому засіданні представник відповідача), що позивача було позбавлено премії за жовтень 2008 р. у зв'язку з притягненням його до дисциплінарної відповідальності за порушення виконавчої дисципліни. Оскільки накази про оголошення позивачеві доган визнані судом незаконними, то, відповідно, відсутні і передбачені Положенням про преміювання працівників Служби автомобільних доріг (а.с. 23) підстави для позбавлення позивача премії, а тому суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про визнання незаконним п.2 наказу № 42-ос від 4 листопада 2008 р. та стягнення на користь позивача 2375 грн. премії, що за, поясненнями обох сторін відповідає розміру посадового окладу позивача.
Право працівника на відшкодування моральної шкоди у разі порушення його законних прав, яке призвело до моральних страждань, передбачене ст. 2371 КЗпП України. Суд обґрунтовано взяв до уваги доводи позивача про наявність у зв'язку з діями відповідача моральної шкоди і частково задовольнив вимоги про її відшкодування. Процесуальні порушення, на які вказує апелянт, не призвели до неправильного вирішення справи, а тому в силу ч.3 ст. 309 та ч.2 ст. 308 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування правильного по суті і справедливого рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Чернігівській області відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 23 січня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий: Судді :