Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 березня 2009 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: - Овсяннікової А.І.
Суддів : - Коровіна С.Г.
Довгаль Г.П..
При секретарі: - Голіковій О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1- ОСОБА_2на рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Смородська Н.А., одинадцята державна нотаріальна контора про визнання договору довічного утримання недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору довічного утримання, який був укладений 29.12.2005 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_5. Згідно цього договору відповідачу передається у власність будинок за АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_4. Взамін чого, ОСОБА_5. зобов'язався довічно забезпечувати матеріально відчужувача. ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_4. померла у віці 98 років. Позивачка, як особа на користь якої раніше, 29.03.2003 року, ОСОБА_4. уклала заповіт на частину цього будинку, просила визнати договір довічного утримання недійсним. Вона вважала, що на час укладення договору ОСОБА_4. внаслідок похилого віку і тяжкого захворювання не мала можливості розуміти і контролювати свої дії і договір довічного утримання не відповідав її волевиявленню. Також вона просила визнати за нею право власності на Ѕ частину спірного будинку відповідно до заповіту. Вона постійно проживала у цьому будинку і про договір довічного утримання і про те, що відповідач є власником усього будинку вона дізналася коли звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Відповідач проти позову заперечував. Він наполягав на тому, що укладений договір відповідав волевиявленню його матері, ОСОБА_4.
Рішенням суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивачки просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення і задовольнити позовні вимоги. Представник посилається на те, що суд не дав належної оцінки наданим доказам, не врахував стан здоров'я ОСОБА_4. на час укладення договору. Висновки судово-психіатричної експертизи від 25 листопада 2008 року, на яку посилався суд, не є вірними, не містять аналізу стану здоров'я померлої на час укладення договору. Не враховані пояснення свідків, які тривалий час були знайомі з померлою і спілкувалися з нею останні місяці життя. Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги висновок попередньої судово-психіатричної експертизи від 02 квітня 2008 року, якою встановлено, що на час укладення договору ОСОБА_4. не мала можливості розуміти значення своїх дій і керувати ними. Висновки суду першої інстанції суперечать роз'ясненням, викладеним у постанові пленуму Верховного Суду України № 8 від 30 травня 1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах». Безпідставним є посилання суду на те, що ОСОБА_4. за життя не зверталася до суду про розірвання договору довічного утримання, оскільки на час його укладення вона вже тяжко хворіла, не мала можливості пересуватися і померла через сім днів після укладення договору.
Заслухавши доповідача, перевіривши обставини справи, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, що будинок в АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4. В будинку проживала власник будинку ОСОБА_4. та сім'ї її синів, ОСОБА_5. та ОСОБА_3. Чоловік позивачки і син власниці будинку, ОСОБА_6. помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Позивачка з дочкою ОСОБА_7. залишилася проживати в частині спірного будинку. 29 квітня 2003 року ОСОБА_4. склала заповіт, в якому вказала, що заповідає по Ѕ частині будинку ОСОБА_3та ОСОБА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4. померла у віці 98 років. Позивачка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, але дізналася, що 29 грудня 2004 року ОСОБА_4. уклала договір довічного утримання зі своїм сином, ОСОБА_3. і він з цього часу став власником усього будинку.
Позивачка, не будучи згодна з тим, що укладений договір довічного утримання відповідає волевиявленню ОСОБА_4., заявила клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи. Задовольняючи це клопотання, суд першої інстанції призначив експертизу і поставив перед експертами питання: чи могла ОСОБА_4. правильно сприймати та розуміти значення своїх дій, умови та наслідки укладеного договору довічного утримання 29.12.2005 року. Проведення експертизи було доручено експертам 18 відділення ХОКПЛ № 3, які були попередженні про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України. Згідно акту № 276 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 02 квітня 2008 року (а.с.174-179) по своєму психічному стану на час підписання договору довічного утримання 29.12.2005 року ОСОБА_4. не мала можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними. Колегія експертів складалася з шести судово-психіатричних експертів, троє з яких були судово-психіатричними експертами - стажерами. Усі експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України. Згідно акту усі експерти дійшли одностайної думки про стан здоров'я ОСОБА_4. Ніяких особистих думок члени комісії не виказали.
За клопотанням відповідача судом 25 листопада 2008 року була призначена додаткова посмертна амбулаторна судова-психіатрична експертиза. При цьому суд посилався на те, що не усі члени комісії, які проводили попередню експертизу є державними службовцями і не усі вони мають ранг державного службовця, суд не визнав їх експертами-психіатрами. Згідно акту № 992 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 25 11.2008 року інші експерти-психіатри не змогли вирішити питання про психічний стан ОСОБА_4. на час укладення договору довічного утримання. У своєму розпорядженні вони мали ті ж самі матеріали справи, досліджували пояснення тих самих свідків і медичну документацію про стан здоров'я померлої, але з посиланням на пояснення зацікавлених осіб - відповідача ОСОБА_3. і державного нотаріуса, Смородської Н.А., яка посвідчила договір за місцем проживання ОСОБА_4. Оскільки, ОСОБА_4. на той час вже не мала можливості пересуватися, експерти дійшли висновку про те, що померла психічними захворюваннями не страждала, але висновок про психічний стан її здоров'я ОСОБА_4. члени експертної комісії зробити не змогли (а.с. 239-244).
Згідно Порядку проведення судово - психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 8.10.2001 року № 397 експертиза проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів. Експертизу в експертній установі виконує лікар-судово-психіатричний експерт одноособово або у складі судово-психіатричних комісій. Склад комісії затверджується наказом керівника експертної установи. Висновок експертизи повинен бути обґрунтованим і містити відповідь на поставлені перед ними питання у межах їх компетенції, мати конкретний характер.
Згідно роз'яснень викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» судово-психіатрична експертиза призначається, коли вирішення кримінальної або цивільної справи залежить від визначення психічного стану особи на час вчинення нею певного діяння чи укладення угоди за наявності сумнівів щодо її спроможності усвідомлювати значення своєї поведінки внаслідок психічної хвороби або тимчасового розладу душевної діяльності. Ознаками такої поведінки можуть бути немотивовані, неадекватні чи неконтрольовані дії особи в момент вчинення протиправного діяння або в процесі провадження у справі, а так само при укладенні цивільно-правової угоди.
Аналізуючи психічний стан ОСОБА_4. на час укладення договору на підставі пояснень свідків-сусідів, лікарів, які спілкувалися з померлою останні місяці її життя померла вела себе неадекватно, вона не впізнавала знайомих, чула сторонні голоси. В день, коли був укладений договір довічного утримання, ОСОБА_4. впала і зламала ключицю. Експерти-психіатри в акті експертизи № 276 від 02.04.2008 року дали доскональний аналіз усім наданим свідченням про психічний стан померлої і дійшли до категоричного висновку, що ОСОБА_4. на час укладення договору не мала можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними.
Не визнаючи висновки цих експертів, суд першої інстанції вказав, що пояснення свідків на які послалися експерти не є належним доказом, оскільки це власна думка осіб, яки спілкувалися з померлою. Висновок експертів ґрунтується на припущеннях. Крім того, експерти-психіатри Герасимов В.А. і Полупан Е.С. є стажерами, не мають кваліфікаційного класу і рангу. З таким висновками суду колегія не може погодитися, оскільки цей висновок експертів - психіатрів зроблений на підставі наданих доказів, фахівцями у цій галузі судово-психіатричної медицини. Експерти були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384, 385 КК України. Експерти є працівниками 18 відділення державної установи ХОКПЛ №3 і підстав сумніватися у їх професійній підготовці, та повноваженням проводити судово-психіатричні експертизи немає. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що експерти не є спеціалістами у галузі судово-психіатричної експертизи, оскільки не мають кваліфікаційного рангу та класу. Судова колегія вважає, що обидві експертизи проведені належними фахівцями і дає оцінку кожному висновку у відповідності і сукупності з іншими доказами, що є у справі.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що висновок експертів згідно акту № 992від 25.11.2008 року відповідає усім наданим доказам і фактичним обставинам справи.
З такою думкою суду першої інстанції колегія не може погодитися. Висновок експертів №276 ґрунтується на всіх доказах, які є в матеріалах справи. Висновок експертів № 992 не дає відповіді на поставлені питання, викликає сумнів і суперечить іншим доказам, які є в матеріалах справи. Пояснення багатьох свідків, які тривалий час знали померлу, спілкувалися з нею і підтвердили її неадекватну поведінку, експерти ставлять під сумнів на підставі пояснень відповідача, який є зацікавленою особою і нотаріуса, який також зацікавлений довести, що при укладенні договору з'ясував психічний стан ОСОБА_4. і вимог закону при нотаріальних діях не порушив.
За таких обставин, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги висновок додаткової амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи № 992 від 25.11.2008 року. Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і вважає, що висновок експертизи від 02.04.2008 року № 276 відповідає обставинам справи і не викликає сумніву, об'єктивно підтверджується іншими доказами, які є у матеріалах справи, а саме: поясненнями свідків, які тривалий час знали ОСОБА_4., регулярно спілкувалися з нею. Підстав не вірити показанням свідків ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14., які одностайно підтвердили, що останні місяці життя ОСОБА_4. вела себе неадекватно, її психічний стан був неврівноважений. Син ОСОБА_4. - відповідач у справі, зловживав спиртними напоями, неповажно відносився до матері. Вказані особи не є зацікавленими у справі і підстав ставити під сумнів їх свідчення у апеляційного суду немає. Судова колегія оцінюючи обидва висновки лікарів судово-психіатричних експертів приймає до уваги акт № 276 амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_4 від 2.04.2008 року і погоджується з тим, що на час укладення договору довічного утримання з ОСОБА_3. 29.12.2005 року ОСОБА_4. страждала хронічним психічним розладом у вигляді судинної демінації з галюцінаторним синдромом. За своїм психічним станом на час підписання договору довічного утримання 29.12.2005 року ОСОБА_4. не мала можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Висновок лікарів судово - психіатричних експертів акт № 992 від 25.11.2008 року додаткової амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи колегія не приймає до уваги. Цей висновок не відповідає обставинам справи, поясненням свідків, крім того цей висновок не є конкретним і категоричним, що також викликає сумнів у його відповідності встановленим обставинам.
Згідно ст. 203 ч.3 ЦК України волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Враховуючи висновок судово-психіатричних експертів, який колегія приймає до уваги, договір укладений ОСОБА_4. не відповідав її волевиявленню і не був вільним. У відповідності до вимог ст. 225 чю1 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій і та не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті - за позовом іншої особи, чиї цивільні права або інтереси були порушені.
Заповітом від 29.04.2003 року (а.с.18) ОСОБА_4. зробила розпорядження, згідно якого будинок, який знаходиться в АДРЕСА_1 вона заповідає у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1. На підставі цього заповіту позивачка мала право оспорювати договір довічного утримання. Колегія визнає договір довічного утримання недійсним, як такий що укладений супереч волевиявленню відчужувача і визнає право власності на спірний будинок за померлою ОСОБА_4.
Оскільки ОСОБА_1. проживає у спірному будинку, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини 10.01.2006 року, що підтверджується відповіддю завідуючий нотаріальною конторою Тимофієвою Т.О., і відповідно прийняла спадщину, то на підставі ст. 1216, 1217, 1220, 1221, 1222, 1223, 1233 ЦК України позивачка має право на Ѕ частину спірного будинку за заповітом і колегія визнає за нею право на Ѕ частину АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4. 5.01.2006 року. Колегія визнає за нею право на спадщину після смерті ОСОБА_4., яка складає 1/2частину будинку АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України судова колегія , -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2008 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1задовольнити. Визнати недійсним договір довічного утримання, укладений 29 грудня 2005 року між ОСОБА_4та ОСОБА_3 , згідно якого ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_3жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , взамін чого ОСОБА_3 зобов'язався відчужувачці довічне матеріальне утримання.
Поновити правову реєстрацію за ОСОБА_4 на жилий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2частину жилого будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , зареєстрованого за ОСОБА_4після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Одинадцятої Харківської державної нотаріальної контори 29 квітня 2003 року.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення
Головуючий -
Судді -
.