ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 817/397/18

касаційне провадження № К/9901/6655/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року (головуючий суддя - Махаринець Д.Є.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року (головуючий суддя - Пліш М.А.; судді - Глушко І.В., Шинкар Т.І.)

у справі № 817/397/18

за позовом Приватного акціонерного товариства «Костопільський завод скловиробів»

до Головного управління ДФС у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство «Костопільський завод скловиробів» (далі - ПрАТ «Костопільський завод скловиробів», позивач, платник, підприємство, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними да скасування податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2017 року № 0007871401, № 0007881402, № 0037911202 та № 0007861401.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року, позов задоволено.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди виходили з того, що висновки акта перевірки про нереальність господарських операцій позивача з котрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Експоград» (далі - ТОВ «Експоград») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнеохім» (далі - ТОВ «Укрнеохім») є безпідставними, оскільки реальність здійснення господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Спростовуючи твердження контролюючого органу, що платником незаконно не було утримано податок з доходу нерезидента при взаємовідносинах з ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ та ООО «ЭМ ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ, «FISHERMAN INVESTMENTS OOD», суди послалися на наявні в матеріалах справи довідки про підтвердження резиденства країн, з якими укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування та довідки про здійснення оподаткування на територіях цих країн, що в силу приписів статті 103 Податкового кодексу України є підставою для звільнення від оподаткування. Наголошуючи на помилковості висновку відповідача про те що позивач повинен був нараховувати зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 289 079,00 грн на ціну непоставленого газу від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРС-ПОІНТ» (далі - ТОВ «ФОРС-ПОІНТ») в жовтні 2015 року, суди виходили з того, що на даний час сторонами договору не були виконані зобов`язання в повній мірі, тому немає підстав для списання заборгованості і сторнування податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДФС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» в порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нарахувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість (не відновило податковий кредит) на вартість непоставленого газу від ТОВ «ФОРС-ПОІНТ». Зауважує, що судами першої та апеляційної інстанцій не взято до уваги, що платником до перевірки не було надано документів, що підтверджують транспортування та поставку товарів від ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» до ПрАТ «Костопільський завод скловиробів». Фактично мало місце придбання товару, джерело походження якого не встановлено, тобто набуття у власність без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання. Крім того, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки тому, що при виплаті доходу нерезидентам ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ та ООО «ЭМ ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ за надані послуги, платником не було утримано та перераховано до бюджету податок з доходу нерезидента. Суди також не врахували, що при виплаті дивідендів нерезиденту «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» повинно здійснюватись їх оподаткування відповідно до положень пункту «b» частини другої статті 10 Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарії про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень.

Верховний Суд ухвалою від 08 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Рівненській області.

03 травня 2019 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» з питань дотримання податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2017 року, за результатами якої складено акт від 06 жовтня 2017 року № 1046/17-00-14-01/30923971.

Перевіркою встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

- ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» не нарахувало податкові зобов`язання з податку на додану вартість (не відновило податковий кредит) на ціну непоставленого газу від ТОВ «ФОРС-ПОІНТ», що призвело до порушення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України;

- платником задекларовані господарські операції із придбання у ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 5226883,61 грн, які не відбулася у дійсності, на підставі чого податковий органо дійшов висновку про порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 21 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Доходи»), пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (далі - П(С)БО 11 «Зобов`язання»), статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» в частині невідображення у рядку 2240 Звіту про фінансові результати (форма № 2) доходу від безоплатно одержаних оборотних активів на загальну суму 5226883,61 грн, а також порушення підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами проведених взаєморозрахунків з ТОВ «Експоград» в сумі 791394,00 грн та ТОВ «Укрнеохім» в сумі 253983,00 грн;

- при виплаті доходу нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ підприємство не утримало та не перерахувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в І кварталі 2015 року в сумі 2 957,93 грн, в II кварталі 2015 року в сумі 16 052,32 грн, чим порушило вимоги підпункту «й» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2, пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України;

- при виплаті доходу нерезиденту ООО «ЭМ ЭС СИ - ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ підприємством в І півріччі 2017 року не утримано та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 6 598,15 грн, чим порушено вимоги підпункту «й» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України;

- при виплаті дивідендів нерезиденту «FІSНЕRМАN INVESТМЕNТS ООD», Болгарія, позивачем в І півріччі 2017 року не утримано та не перераховувало в бюджет податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків в сумі 132 101,21 грн, чим порушено вимоги підпункту «б» підпункту 141.4.1, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 01 листопада 2017 року прийняті наступні податкові-повідомлення-рішення:

- № 0007871401, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 794 484 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 635 587,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 158 897,00 грн;

- № 0007881402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 192 384,45 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 157 709,61 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 674,84 грн;

- № 0037911202, яким підприємству зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2017 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 401674,00 грн;

- № 0007861401, яким ТОВ «Костопільський завод скловиробів» збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 997 985 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 940 839,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 57 146, 00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2017 року № 0007881402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 192 384,45 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 157 709,61 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 674,84 грн, Суд зазначає наступне.

Статтею 103 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.

Відповідно до пункту 103.2 статті 103 ПК України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

За правилами пункту 103.4 статті 103 ПК України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Судами встановлено, що 06 лютого 2015 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ було укладено договір № 313-S-2014 про надання послуги з проведення перевірки (аудиту). ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» перераховано нерезиденту ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ за надані послуги валютні кошти в сумі 45 000,00 євро.

20 лютого 2017 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» та ООО «ЭМ -ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ укладено контракт № 200217. Предметом даного контракту є надання інжинірингових послуг з настройки та запуску в роботу інспекційної машини. На виконання умов договору нерезидентом ООО «ЭМ ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ були надані послуги на суму 1 800,00 євро.

Відповідач зазначає, що при виплаті доходів нерезидентам ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ та ООО «ЭМ -ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ платником були порушені вимоги статті 20 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Законом України від 06 жовтня 1995 року № 369/95-ВР «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків».

Суд вважає такі посилання контролюючого органу помилковими, оскільки відповідно до статті 20 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків види доходів, які виникають з джерел у Договірній Державі і про які не йдеться у попередніх статтях цієї Угоди, можуть оподатковуватись у цій Державі.

Тобто, сторонам надано право на власний розсуд вирішувати, в якій країні сплачувати даний податок. Прямої вимоги сплачувати податок на території України норми цієї статті не містять.

Судами встановлено, що платником до перевірки було надано довідки, видані Міжрегіональною інспекцією Федеральної податкової служби по централізованій обробці даних від 05 березня 2015 року № 07-11/09059 та від 10 травня 2017 року № 2-8-11/20712, які свідчать що названі підприємства є податковими резидентами Російської Федерації та що податок з доходів було сплачено на території цієї держави.

Тому твердження відповідача про незаконність неутримання та неперерахування платником в бюджет податку з доходу нерезидентів ООО «САИ ГЛОБАЛ ЕВРАЗИЯ» РФ та ООО «ЭМ -ЭС СИ-ЭС ДЖИ СИ СИ Рус» РФ є помилковими, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій.

Також судами встановлено, що в період, що перевірявся позивач здійснив виплату дивідендів за результатами господарської діяльності за 2016 рік нерезиденту «FISHERMAN INVESTMENTS OOD».

Контролюючий орган зазначає, що при виплаті дивідендів нерезиденту «FISHERMAN INVESTMENTS OOD», Болгарія, платнику необхідно було утримати податок з доходу нерезидента за ставкою 15 відсотків від загальної суми дивідендів.

Разом з тим, суд вважає такі твердження відповідача помилковими, оскільки статтею 10 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка ратифіковано Законом України від 23 квітня 1996 року №136/96-ВР «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України та Урядом Республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень», визначено, що дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Отже, прямої вимоги сплачувати податок на території України норми названої статті не містять.

Враховуючи, що статус податкового резидента компанії «FISHERMAN INVESTMENTS OOD» підтверджено відповідною довідкою, виданою Національним агентством доходів територіального управління регіону Варна відділенням у місті Шумен 31 травня 2017 року № 2700000034, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що платником правомірно не було утримано податок з доходу нерезидента при виплаті дивідендів компанії «FISHERMAN INVESTMENTS OOD».

Є неприйнятним посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 05 квітня 2016 року у справі № 826/17223/14, оскільки правовідносини, яким надавалася оцінка у вказаному рішенні, не є подібними.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01 листопада 2017 року № 0007881402, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток іноземних юридичних осіб на 192 384,45 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 157 709,61 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 34 674,84 грн є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 01 листопада 2017 року № 0037911202, яким підприємству зменшено від`ємне значення податку на додану вартість за червень 2017 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 401 674 грн, Суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За приписами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Судами встановлено, що 03 липня 2015 року між ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» (Постачальник) та позивачем (Споживач) було укладено Договір № 03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб. 30 вересня 2015 року між ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» та платником було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору від 03 липня 2015 року № 03/07/2015-г на постачання природного газу для власних потреб, відповідно до якої пункт 2.1 Основного договору доповнено тим, що Постачальник зобов`язувався постачати природний газ Споживачу в жовтні 2015 року в об`ємі 850 тисяч кубічних метрів.

На виконання умов вказаного договору позивач здійснив оплату природного газу ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» за жовтень 2015 року в сумі 1 692 472,50 грн.

Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних без порушення термінів реєстрації, їх дані відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

19 жовтня 2015 року листом за вихідним № 860 Костопільським управлінням по експлуатації газового господарства Публічного акціонерного товариства «Рівнегаз» повідомлено платника про те, що відповідно до наданих Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» станом на 16 жовтня 2015 року планових обсягів подачі природного газу промисловим споживачам області на жовтень місяць 2015 року, підприємству зняті ресурси природного газу в обсязі 850 тисяч кубічних метрів згідно з укладеним договором на постачання природного газу з ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

Водночас, ТОВ «ФОРС-ПОІНТ» надіслало на адресу ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» гарантійний лист від 19 жовтня 2015 року за вихідним № 263/10/2015, в якому підтвердило, що плановий ліміт природного газу, що був заведений станом на 01 жовтня 2015 року в об`ємі 850 тисяч кубічних метрів, постачальником буде доведений та не знімався.

Дійшовши висновку щодо протиправності податкового повідомлення рішення від 01 листопада 2017 року № 0037911202, суди зазначили, що на момент розгляду справи сторонами договору не виконані зобов`язання в повній мірі. Угоди про розірвання або припинення дії договору відсутні. Відтак, законних підстав для списання заборгованості і сторнування податкового кредиту у позивача немає, тому відповідач неправомірно зменшив від`ємне значення з податку на додану вартість за червень 2017 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 401 674,00 грн. При цьому, суди послалися на постанову про визнання ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» потерпілим у кримінальному провадженні від 28 березня 2017 року за № 12017100100003698, яке було відкрито за статтею 190 Кримінального кодексу України.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки названій постанові, не розкрито зміст кримінального правопорушення, про яке йдеться у постанові, не досліджено, хто є підозрюваним у скоєнні відповідного кримінального правопорушення та яким чином визнання платника потерпілим у кримінальному провадженні від 28 березня 2017 року за № 12017100100003698 спростовує висновок податкового органу про ненарахування позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на ціну непоставленого газу від ТОВ «ФОРС-ПОІНТ».

З урахуванням викладеного, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 01 листопада 2017 року № 0037911202.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2017 року № 0007871401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 794 484,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням - 635 587,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 158 897,00 грн та № 0007861401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 997 985,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на 940 839,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 57 146,00 грн, Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що 10 квітня 2015 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Експоград» (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 1/1004, за умовами якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити хімічну продукцію (Товар). Номенклатура, кількість, ціна, строки та умови поставки погоджуються сторонами в додаткових угодах та додатках, специфікаціях, які являються невід`ємною частиною договору.

04 квітня 2016 року між ПрАТ «Костопільський завод скловиробів» (Покупець) та ТОВ «Укрнеохім» (Продавець) було укладено контракт № 22/04/16, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити кальциновану соду марки Б.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів платником надано: видаткові накладні; податкові накладні; розрахунки коригування; платіжні доручення; залізничні накладні. Використання соди у виробництві підтверджується лімітно-забірними картками та звітами про використання сировини.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Податковий орган наполягає, що господарські операції при взаємовідносинах платника з ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» не відбулися в дійсності, оскільки перевіркою встановлено, що названі контрагенти фактично не поставляли придбані товари. Такі висновки відповідача ґрунтуються на інформації із залізничних накладних, відповідно до яких товар (сода кальцинована) доставлялася з Російської Федерації та в графі «власник вантажу» не зазначено постачальниками товару ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім». Також, відповідач зазначає, що до перевірки не було надано документів, які підтверджують транспортування товарів від ТОВ «Експоград» та ТОВ «Укрнеохім» до позивача.

Суд заважує, що вимоги частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товари отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Судовими інстанціями не надано належної правової оцінки залізничним накладним, наданим платником на підтвердження здійснення поставок товарів від ТОВ «Експоград» і ТОВ «Укрнеохім» на його адресу, та тому факту, що названі первинні документи не містять відомостей про те, що вказані товариства є постачальниками придбаних товарів (власниками вантажу).

З урахуванням наведеного, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 01 листопада 2017 року № 0007871401 та № 0007861401.

Щодо твердження контролюючого органу про неправильне вирішення судом першої інстанції питання про розподіл судових витрат, то слід зазначити, що матеріали справи містять детальний опис правничої допомоги, яка надана позивачу адвокатським об`єднанням «МГ Партнерс», із зазначенням кількості витрачених годин, погодинної ставки та загальної суми винагороди, що підтверджується договором, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями.

Натомість відповідачем, який заперечував проти стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на правничу допомогу, в порушення частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України не довено неспівмірність таких витрат.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2017 року № 0037911202, № 0007871401 та № 0007861401 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність розглядуваної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року скасувати в частині задоволення позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 листопада 2017 року № 0037911202, № 0007871401 та № 0007861401.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова