Справа № 22-а-12599/11 Головуючий у І інстанції Голуб А. В.

Провадження № 22-а/1090/22191/11 Доповідач у 2 інстанції Данілов

Категорія 15 22.09.2011

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого: Суханової Є.М., суддів: Данілова О.М., Мельника Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві матеріали /—V адміністративної справи за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 28 квітня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік ,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.

Постановою суду від 28 квітня 2009 року позов задоволено.

Визнано відмову Управління соціатьного захисту населення Білоцерківської міської ради щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік ОСОБА_1 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.

Стягнуто з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_1 1 500 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги за 2008 рік.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв'язку із чим спір вирішений невірно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії ла ЧАЕС 2 категорії захворювання якого пов’язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 5).

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення - 5 мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції було встановлено, що щорічна одноразова допомога на оздоровлення позивачці була нарахована в лютому 2008 року в розмірі 75 грн., що підтверджено відповідною довідкою (а.с. 10) та виплачена позивачці в 20 травня 2008 року, що підтверджено

випискою з рахунку' (а.с. 14)

Позивачка оспорюючи дії відповідача вважав, що вона отримував державну допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян. що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв'язку з чим звернулась до Уду за захистом своїх прав.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ст. 48 Закону України "Про

соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанцій при ухваленні рішень у цій справі не дотримано правш тни 1 ^застосування норм матеріального права

Суд першої інстанції зазначив у своїй постанові, що п. 28 розділу 2 ЗУ «Про Державним: :йДу’ бюджет України та про внесення змнї до деяких законодавчих актів України» були внесені змінім до ст. 48 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали вшслідоес: :зї<т/ Чорнобильської катастрофи», яким було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення: ттіу / виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом міїгістрів України. Але за рішеннях-*

КСУ від 22.05.2008 року за № 10 рп визнано неконституційними деякі положення ЗУ «Про оу

Державний бюджет України та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в т.чк.

п.28 розділу 2 цього закону, яким було внесено вшцевказані зміїш до ст. 48 ЗУ «Про статус і

соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Із матеріалів справи вбачається, щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік позивачщі

виплачено у розмірі, встановленому відповідно до Постанови КМ № 562 (75 гривень) — у лютому 2008 року (а.с. 10).

Тобто виплати здійснено відповідачем позивачці до прийняття Рішення КСУ^

№ 10-рп/2008 р.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухваленню Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто, в даному випадку на момент одержання позивачкою у 2008 році щорічної допомоги на оздоровлення існувала колізія нормативно-правових актів, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розміри зазначеної допомоги.

Залишилося поза увагою суду, чи можна вважати реалізованим позивачкою право на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у разі виплати їй цього виду допомоги у повному розмірі, визначеному з урахуванням положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік».

Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органоїм законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметниміи нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

На період виникнення правовідносин в цій справі були наявні закони, які мали однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дії відповідача із виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської ЧАЕС за 2008 року в розмірах, встановлених відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», не можна визнати неправомірними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанову суду необхідно скасувати та юстановити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.4 Ч.1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України , колегія судців,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради задовольнити. .

Постанову Білоцерківського міськрайонного сущу Київської області від 28 квітня 2009 року - скасувати та постановити нову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді