Справа № 22-а-11991/11 Головуючий у І інстанції Жарікова О.В.

Провадження № 22-а/1090/26322/11 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 15 15.09.2011

УХВАЛА

Іменем України

15 вересня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного

суду Київської області у складі:

Головуючого: Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Мельника Я. С,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Київ адміністративну справу за апеляційною скаргою управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 24 лютого 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-

ВСТАНОВИЛА

В лютому 2009 року позивачка звернулась до суду із зазначеним позовом.

Постановою суду від 24 лютого 2009 року позов задоволено. Визнано дії відповідача

-щодо відмови у виплаті позивачці недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення неправомірними.

Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 недоотриману суму одноразової допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 1 560 грн..

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, у зв’язку із чим спір вирішений невірно.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується копією посвідчення (а.с. 4).

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" їй має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції було встановлено, що щорічна одноразова допомога на оздоровлення позивачці була нарахована у лютому' 2008 року (а.с.08), але виплачена у листопаді згідно відповіді на запит (а.еЛ 1) в розмірі 75 грн.

Позивачка оспорюючи дії відповідача вважала, що вона отримувати державну допомогу значно нижчу, ніж це передбачено ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв’язку з чим звернулась до ,—. суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем норм ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Колегія суддів вважає зазначений висновок суду першої інстанції законним та обгрунтованим.

При винесенні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, правомірно прийшов до висновку, що постанова КМ України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суперечить ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та ч. 2 ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституції України та Законами України, оскільки істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Також суд першої інстанції правильно не взяв до уваги посилання предст* - яка відповідача на ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що пострах ,али внаслідок Чорнобильської катастрофи", якою встановлено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається лише за правилами , передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і іншого нормативно- правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Виходячи з засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами, а також враховуючи, що згідно ст.92 Конституції України виключно за:

України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60) при вирішенні даного спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про застосування ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть слугувати підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України , колегія суддів,

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської

міської ради залишити без задоволення.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду від 24 лютого 2009 року залишити

без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч.5 ст.254 КАС України та може бути

оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

головуючий

Судді