Апеляційний суд Івано-Франківської області

м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, 76018, (0342) 75-02-38

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2010 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Проскурніцького П.І., Шишка А.І.

секретаря Павлюка Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2010 року з участю представника позивачки – ОСОБА_1,

в с т а н о в и л а:

Постановою Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2. Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську зобов’язано провести перерахунок додаткової пенсії інваліда 2-ї групи, щодо якої встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, за період з 22.05.2008 року по 31.10.2009 року згідно із ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленому Законами України «Про державний бюджет України» на відповідні роки та виплатити їй недоплачену суму додаткової пенсії з врахуванням суми виплаченої додаткової пенсії за вказані періоди. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права. Так, згідно із п.6 постанови КМУ від 03 січня 2002 року "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат" пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

_____________________________________________________________________________

Справа № 22-ц-1910/2010р. Головуючий у 1 інстанції - Л.Є.Островський

Категорія 57 Доповідач - В.А. Девляшевський

Чорнобильської катастрофи" обчислюється із розрахункової величини 19 грн 91 коп. Таким чином, вказує апелянт, питання обчислення розміру пенсії по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у відповідності до названого закону регулюється постановами уряду, в яких відсутнє посилання на визначення мінімального розміру пенсії відповідно до положень Закону України про бюджет.

На думку апелянта, судом не враховано положення статті 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", яка передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абз.1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього закону. Вказує, що постановою КМУ №530 від 28 травня 2008 року та відповідно постановою КМУ №654 від 16 липня 2008 року врегульоване дане питання та встановлено мінімальні розміри пенсії даної категорії пенсіонерів. У зв’язку із викладеним апелянт просить оскаржену постанову скасувати, ухваливши нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2

В засідання Апеляційного суду представник Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську не з’явився з невідомих причин, хоч судове повідомлення вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у його відсутності.

В засіданні Апеляційного суду представник позивачки – ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечила, вважаючи, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив вимоги ОСОБА_2. Тому просить залишити без змін постанову в даній справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Апеляційним судом встановлено з’ясовано, що позивачка – ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього Закону.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50;54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосуванню приїх обчисленні підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Такий висновок є обґрунтованим, виходячи із наступного. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №523 від 30 травня 1997 року. Названа постанова є чинною, і її положення щодо критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст.50;54 згаданого вище Закону.

Пунктом 2 Постанови КМУ №1 від 03 січня 2002 року " Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" всупереч положень ст. ст50;54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної

пенсії за віком.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацем першим частини першої згаданої статті, виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із цим Законом. Адже, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами,вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 22.05.2008 року та виплатити недоотриману суму пенсії.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна ж скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення рішення про відмову в позові.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржена постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Тому підстав для скасування оскарженої постанови немає.

Керуючись ст..ст.209;307;308;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Івано-Франківську відхилити, а постанову Івано-Франківського міського суду від 27 травня 2010 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня її проголошення.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: П.І. Проскурніцького

ОСОБА_3