Справа № 204/4112/22

Провадження № 1-кп/204/464/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2022 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                                         ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання                                         ОСОБА_2 ,

прокурора                                                                 ОСОБА_3 ,

захисника                                                                 ОСОБА_4 ,

обвинуваченого                                                         ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні з зали судового засідання Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська кримінальне провадження №22022050000000389, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28 квітня 2022 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Родинське Донецької області, громадянина України, одруженого, раніше не судимого, інваліда 3-ї групи, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК

України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває обвинувальний акт у вищевказаному кримінальному провадженні.

В судовому засіданні 01.12.2022 прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 з визначенням розміру застави в сумі 198 480 гривень.

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, а саму у поширенні матеріалів, в яких міститься глорифікація представників збройних формувань Російської Федерації, а також у поширенні матеріалів, в яких міститься виправдовування, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федераціх проти України як внутрішньо громадянського конфлікту, вчинених повторно.

Необхідність продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, таких як: 1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, яке пов`язано з позбавленням волі, може переховатися від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, бо ОСОБА_6 може як у спосіб погроз, підкупу, вмовлянь незаконно впливати на свідків, оскільки їх показання мають ґрунтовне значення; 3) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, оскільки ОСОБА_6 є особою, яка лояльно налаштована до терористичної організації так званої ДНР» та країни агресора Російської Федерації; 4) перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_4 зазначив, що ризики, які навів прокурор наразі зменшилися, відтак просив замінити запобіжний захід на більш м`який.

Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.

Вислухавши позиції учасників процесу, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу, крім випадків передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 7,8,9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики ЄСПЛ, суворість передбаченого покарання, врахування тяжкості злочину, ступеню суспільної небезпечності особи та інтересів суспільства є суттєвими елементами при прогнозуванні та оцінці ймовірної майбутньої поведінки особи. Доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Продовження строку тримання під вартою, як підстава для втручання в право особи на свободу, має містити його обґрунтування, доцільність, аналіз ризиків у конкретних обставинах та інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. («W проти Швейцарії», «Тейс проти Румунії» та ін.).

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

При розгляді цього клопотання, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення дійсних ризиків, визначених ч. 1 ст. 177 КПК України при наявності обґрунтованої підозри.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2, ч. 3 ст. 436-2 КК України, за які у відповідності до встановлених санкцій, у разі визнання винуватості може бути призначено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк до 5 років. Зазначені кримінальні правопорушення є злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. ОСОБА_6 з метою ухилення від кримінальної відповідальності, розуміючи тяжкість і невідворотність покарання, може переховатися від суду, виїхати до тимчасово окупованої території або на територію агресора Російської Федерації в умовах воєнного стану. Крім того, обвинувачений зареєстрований та проживає у м. Родинське Донецької області, поблизу якого на цей час відбуваються активні бойові дії, а агресія, яку здійснює агресор Російська Федерація стосовно України, може привести до тимчасової окупації міста та призвести до ухилення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності. Також наявна імовірність, що у разі не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинувачений може незаконно впливати на свідків, яких ще не було допитано у судовому засіданні. Вказані дії можуть перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження.

Суд зазначає, що застосований до ОСОБА_5 запобіжний захід не виходить за межі розумного строку тривалості, відповідає чинним підставам, меті його застосування та кореспондується із суспільним інтересом, отже, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати її належну поведінку.

Враховуючи доведеність недостатності застосування більш м`яких запобіжних заходів, обґрунтованості підозри, дійсних та триваючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, серйозність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує  ОСОБА_7  в разі визнання його винуватим та відсутність обставин, які не виправдовують такий ступінь втручання у його права і свободи особи, суд не знаходить підстав для зміни запобіжного заходу більш м`який, тому в задоволенні відповідного клопотання сторони захисту слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов`язки з передбачених статтею 194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави, а також можливість її застосування, якщо таке рішення прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на характер злочину, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , а також враховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, дані про його особу, ризики кримінального провадження, суд доходить висновку, що визначена раніше застава буде достатньою для забезпечення процесуальної поведінки обвинуваченого.

Підсумовуючи викладене, суд убачає можливість для задоволення клопотання прокурора та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_5 відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України на 60 днів з визначенням застави тобто у розмірі 198 480 грн, з покладенням у відповідності до ст. 194 КПК України певних обов`язків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-179, 183, 193, 194, 197, 314-317, 331, 369- 372, 376, 392 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та Державної прикордонної служби Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного стосовно ОСОБА_5 - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 29 січня 2023 року включно.

У задоволенні клопотання сторони захисту щодо заміни запобіжного заходу на більш м`який – відмовити.

Визначити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у кримінальному провадженні у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у розмірі 198 480 гривень (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень).

У випадку внесення обвинуваченим ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановленої застави у розмірі 198 480 гривень, вважати, що до нього обрано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 29.01.2023 виконувати наступні обов`язки: прибувати до прокурора або суду із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава звертається в доход держави, а до нього для забезпечення виконання визначених законом обов`язків, може бути застосовано інший запобіжний захід.

Копію ухвали направити до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 02.12.2022.

Суддя                                                                                 ОСОБА_1