справа № 361/1194/18

провадження № 1-кп/361/659/22

29.11.2022

У Х В А Л А

29 листопада 2022 року                                                        м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючої судді – ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинувачених: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

захисника обвинувачених – адвокатів ОСОБА_8 ,

представників потерпілих – ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000553 від 19 листопада 2015 року, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки с. Староласпа Тельманівського району Донецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться зазначене кримінальне провадження, в якому призначено підготовче судове засідання.

Прокурор у підготовчому судовому засіданні просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, оскільки він складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття провадження, як і повернення обвинувального акта не має.

Представники потерпілих вважали за можливе призначити справу до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_8 подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору з підстав його невідповідності вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, на його думку, формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_7 є таким, що суперечить іншим положенням, викладеним в обвинувальному акті; у формулюванні обвинувачення ОСОБА_6 не зазначено, кому заподіяно шкоду його діяннями і в чому ця шкода виразилася. До того ж обвинувальний акт затверджено неуповноваженою на це особою – прокурором ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.

Обвинувачена ОСОБА_7 щодо клопотання захисника покладалася на розсуд суду.

Прокурор та представники потерпілих заперечили проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту прокурору.

Крім того, у підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_8 подано в порядку ст. 303 КПК України скаргу на рішення прокурора та бездіяльність прокурорів та слідчих, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову прокурора відділу прокуратури Київської області ОСОБА_12 від 29 травня 2017 року про зупинення досудового розслідування кримінального провадження № 42015110000000553 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України; визнати протиправною бездіяльність слідчих групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування кримінального провадження № 42015110000000553 та прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні, яка полягає у нездійсненні направлення стороні захисту копії постанови від 29.05.2017 про зупинення досудового розслідування № 42015110000000553 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 280 КПК України.; визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника прокурора Київської області ОСОБА_13 від 01.12.2017 про продовження строку досудового розслідування до п`яти місяців.

Щодо скарги захисника, то слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами ст. ст. 314-316 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді, визначено ч. 3 ст. 309 КПК України.

Викладені у скарзі захисника обставини потребують аналізу законності низки взаємопов`язаних процесуальних дій та рішень у кримінальному провадженні, а відтак, твердження сторони захисту щодо допущених порушень під час досудового розслідування, заперечення з цього приводу сторони обвинувачення підлягають дослідженню судом виключно під час судового розгляду шляхом оцінки законності прийняття процесуальних рішень та дій під час досудового розслідування, дослідження процесуальних документів, ухвал слідчих суддів та відповідних доказів.

Відповідно до ст. ст. 314-315 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд не уповноважений здійснювати дослідження та оцінку доказів. Така оцінка надається судом лише після дослідження доказів у ході судового розгляду в порядку, визначеному ст. ст. 89, 94 КПК України. У зв`язку з наведеним, суд на цьому етапі позбавлений можливості пересвідчитися у наведених стороною захисту доводах незаконності рішення прокурора та дій слідчих.

Ураховуючи зміст заявленої захисником скарги, суд вважає її такою, вирішення якої не впливає на розгляд питань підготовчого судового засідання щодо можливості призначення справи до судового розгляду, у зв`зку з чим дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні такої скарги.

Крім того, на такій стадії як підготовче судове провадження оцінка судом законності прийнятих прокурором рішень чи проведених у ході досудового розслідування процесуальних дій виключно на підставі доказів, наданих стороною захисту, порушить засаду змагальності, згідно з якою сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів та інших доказів.

Проте, викладені у скарзі захисника обставини та доводи підлягають дослідженню на відповідній стадії судового провадження, у зв`язку з чим суд долучає подану стороною захисту скаргу до матеріалів провадження.

Вирішуючи питання можливості призначення судового розгляду, суд, дослідивши обвинувальний акт із додатками, вислухавши думки учасників кримінального провадження, як і щодо клопотання захисника про повернення обвинувального акта прокурору, дійшов до такого.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими.

Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор.

Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам КПК України, зокрема ст. 291, та чи не містить він положення, що суперечать одне одному. Водночас обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта, є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті.

Підстава для повернення обвинувального акта прокурору визначена в п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, яким передбачено, що суд має право прийняти рішення повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Таким чином, вказаною нормою закону визначено виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, а саме невідповідність обвинувального акта вимогам закону.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

Положеннями п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України встановлено вимоги до обвинувального акта, згідно з якими обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статтю закону про кримінальну відповідальність, та формулювання обвинувачення.

Таким чином, на думку суду, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні складений відповідно до вимог ст. 291 КПК України, оскільки за змістом п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, усі необхідні реквізити обвинувального акту, направленого до суду у цьому кримінальному провадженні, зазначені у його тексті слідчим та прокурором, який затверджував зазначений акт, включаючи, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які орган досудового розслідування вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.

До того ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об`ємі, в тому числі щодо способу вчинення кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.

На думку суду, формулювання обвинувачення викладено в обвинувальному акті так, як це вважав за необхідне прокурор, при цьому суд не може вийти за межі підготовчого судового засідання, під час якого фактичні обставини справи не досліджуються.

У той час як питання доведеності кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, в тому числі щодо його об`єктивної та суб`єктивної сторони, суд має вирішувати під час розгляду справи по суті та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті.

За нормами чинного кримінального процесуального закону під час підготовчого судового засідання суд не дає оцінки фактичним обставинам, доказам та правовій кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, оскільки ці питання вирішуються на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

З урахуванням викладеного, на думку суду, обвинувальний акт складений відповідно до вимог чинного КПК України, підстави для задоволення клопотання сторони захисту та повернення акту прокурору відсутні.

Кримінальне провадження № 42015110000000553 від 19 листопада 2015 року підсудне Броварському міськрайонному суду Київської області. Підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої статті 314 КПК України, відсутні, підстав для закриття провадження немає.

При цьому обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 роз`яснено, що за правилами ч. 2 ст. 31 КПК України вони мають право на колегіальний розгляд кримінального провадження, на що останні повідомили, що просять розглядати дане кримінальне провадження колегіально судом у складі трьох суддів.

Відповідно до статті 27 КПК України суд вважає, що дане кримінальне провадження не потребує закритого судового засідання, а тому повинно бути розглянуте у відкритому судовому засіданні із забезпеченням повного фіксування судового засідання за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів.

Таким чином, беручи до уваги, що у підготовчому судовому засіданні жодних обставин, які б перешкоджали призначенню судового розгляду, не встановлено, суд завершує підготовку до судового розгляду, постановляючи ухвалу про призначення судового розгляду відповідно до ч. 1 ст. 316 КПК України.

Крім того, 15 червня 2022 року до суду Броварською районною спілкою споживчих товариств подано клопотання про скасування арешту майна, а саме: з нежитлового приміщення – магазину (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ) ), належне Броварській районній спілці споживчих товариств.

Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2016 року у справі № 761/21442/16-к у кримінальному провадженні за № 42015110000000553 від 19 листопада 2015 року накладено арешт на майно, у тому числі на майно, належне Броварській районній спілці споживчих товариств, а саме: нежитлове приміщення – магазин (місцезнаходження: Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Леніна, 103А). Підставою для накладення арешту стало визнання зазначеного майна речовим доказом.

З урахуванням того факту, що ухвала про накладення арешту на належне заявнику майно фактично діє понад 5 років, а держава Україна за цей період часу не вчинила будь-яких дій щодо швидкого вирішення справи, в тому числі вирішення питання щодо речових доказів у справі, відтак, на думку заявника, єдиними законним рішенням держави буде скасування обмеження конституційного права на вільне володіння належним майном. Станом на час звернення з цим клопотанням Броварська районна спілка споживчих товариств є третьою особою, на сьогодні порушено право, передбачене ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції, на мирне володіння своїм майном, позбавлена права вільно володіти та розпоряджатися належним майном, право на яке набуте у встановлений законом спосіб та яке не оскаржене будь-якою особою в будь-якому порядку. Заходи забезпечення, які застосовані щодо арештованого майна – тривають невиправдано тривалий проміжок часу, при цьому стадія, на якій перебуває кримінальне провадження в рамках якого застосовані заходи забезпечення, які обмежують конституційні права власності, вказує на ймовірно тривалий період, який потребує держава для прийняття остаточного рішення у цьому кримінальному провадженні, що призводить до подальшого невизначеного стану суб`єкта господарювання, щодо питання володіння належним майном на невизначений час.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання про скасування арешту майна.

Представники потерпілих підтримали думку прокурора.

Захисник ОСОБА_8 просив клопотання про скасування арешту майна задовольнити, посилаючись на те, що жодних потерпілих щодо цього майна не має.

Обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_6 підтримали думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо клопотання про скасування арешту майна, дійшов такого.

Відповідно до положень частини першої статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зі змісту ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2016 року у кримінальному провадженні №  42015110000000553 від 19 листопада 2015 року слідує, що на нежитлове приміщення – магазину (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ), належне Броварській районній спілці споживчих товариств, накладено арешт (а. п. 159-161, т. 3).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Як передбачено ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження ч. 1 ст. 131 КК України.

Частиною 4 статті 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Як зазначено в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Враховуючи, що дане кримінальне провадження з 2018 року перебуває на розгляді в суді, тобто більше 4 років, підготовче судове засідання, в якому за цей час не було проведено, ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 лютого 2021 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні №  42015110000000553 від 19 листопада 2015 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 повертався прокурору, проте ухвалою Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2021 року ухвала суду першої інстанції скасована, призначено новий розгляд цього обвинувального акта в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання, після чого справу направлено на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області, відтак, на переконання суду, тривалий не розгляд кримінального провадження обмежує власника майна на мирне володіння цим майном, що суперечить Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод».

З огляду на викладене, суд вважає, що такий захід забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на нерухоме майно не виправдовує ступінь втручання у права власника майна, а тому накладений арешт підлягає скасуванню, а клопотання Броварської районної спілки споживчих товариств – до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 174, 314 - 316 КПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Призначити судовий розгляд обвинувального акта в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015110000000553 від 19 листопада 2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, у відкритому судовому засіданні у приміщенні Броварського міськрайонного суду Київської області у залі судових засідань об 09 годині 30 хвилин 08 грудня 2022 року.

Розгляд справи проводити колегіально колегією суддів.

У судове засідання викликати учасників судового провадження.

У задоволенні скарги захисника в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України відмовити;

матеріали скарги долучити до матеріалів кримінального провадження, надати оцінку доводам, висловленим у скарзі, під час судового розгляду на стадії дослідження судом доказів.

Клопотання Броварської районної спілки споживчих товариств про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 10 червня 2016 року, з нежитлового приміщення – магазину (місцезнаходження: Київська обл., Броварський район, с. Пухівка, вул. Леніна, 103А), належне Броварській районній спілці споживчих товариств.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде проголошено о 13 год. 55 хв. 02 грудня 2022 року в залі Броварського міськрайонного суду Київської області.

Головуючий суддя:                                                                 ОСОБА_1

Судді                                                                                 ОСОБА_2

                                                                                ОСОБА_3