Придніпровський районний суд м.Черкаси
м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, 18001, (0472) 37-30-76
Справа № 2а – 1729 / 2010 року
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді – Макаренка І.В.
при секретарі - Мандрик А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси адміністративний позов ОСОБА_1 до т.в.о. заступника начальника ВДАІ м. Черкаси УДАІ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26 травня 2009 року, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 (в подальшому позивач) звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси із адміністративним позовом до т.в.о. заступника начальника ВДАІ м. Черкаси УДАІ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_2 (в подальшому відповідач) про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 26 травня 2009 року, мотивуючи його тим, що 26 травня 2009 року відносно позивача інспектором була винесена постанова, в якій зазначено, що 27 лютого 2009 року о 11.50 год., позивач, керуючи автомобілем „ГАЗ 330202” номерні знаки СА 8029 АЕ на 99 км. автодороги Бориспіль-Запоріжжя в с. Піщане рухався зі швидкістю 88 км/год, перевищивши швидкість на 28 км/год, у зв’язку з чим на позивача накладене адміністративне стягнення в розмірі 340 грн. Швидкість вимірювалася приладом „Візир”. Позивач вважає, що на нього неправомірно накладено адміністративне стягнення, так як порушена процедура притягнення його до адміністративної відповідальності, такого порушення він не вчиняв і згідно рішення суду вимірювач швидкості „Візир” визнаний нелегитимним.
Позивач в судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі. Позовні вимоги підтримав, просив задовольнити та поновити строк для оскарження постанови.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неприбуття суду не повідомив.
За таких обставин суд ухвалив слухати справу у відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Як встановлено в судовому засіданні 26 травня 2009 року заступником начальника ВДАІ м. Черкаси була винесена постанова відносно позивача про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП в виді штрафу в сумі 340 грн., що він, 27 лютого 2009 року о 11.50 год., керуючи автомобілем „ГАЗ – 330202” номерні знаки СА 8029 АЕ на 99 км. автодороги Бориспіль-Запоріжжя в с. Піщане рухався зі швидкістю 88 км/год, перевищивши швидкість на 28 км/год. Швидкість вимірювалася приладом „Візир”.
Суд вважає, що вказана постанова є незаконною, у зв’язку з порушенням процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, та в зв’язку з тим, що постанова не вмотивована і не підтверджена доказами, зібраними відповідно до вимог закону та які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому підлягає скасуванню з таких підстав.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, вина (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадській порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зазначена постанова винесена з порушенням ст. 33 КУпАП, яка визначає, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
При винесенні постанови були грубо порушені права позивача, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема:
• знайомитися з матеріалами справи;
• давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання;
• при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Всіх наданих позивачеві цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Стаття 14-1 КУпАП однозначно говорить про те що, винесення постанови відносно власника транспортного засобу можливо, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.
Оскільки адміністративно-процесуальне законодавство не конкретизує поняття автоматичного режиму роботи приладу, можливо звернутися до формально-логічного тлумачення цього поняття, відповідно до якого, автоматичним – є такий режим роботи приладу, який виконується без втручання в його діяльність сторонніх факторів, тобто без людини.
Прилад „Візир” яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксацій порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото – чи відео фіксації, оскільки він знаходиться у співробітника ДАІ, керується ним безпосередньо або через комп’ютер (визначаються ті параметри, які фіксуються приладом, зокрема, швидкість, абощо, об’єкт зйомки, її режими, кут огляду приладу, тощо). У підтвердження того факту, що вказаний прилад „Візир” не є засобом автоматичної фіксації, може бути інструкція до цього приладу. В розділі 2 вищевказаної інструкції „Основні технічні характеристики”, чітко визначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.
Крім того, вказаний у постанові прилад може за своїми технічними можливостями фіксувати швидкість іншого автомобіля, який рухається поруч, а не того, який зазначено в постанові чи на фото. Прилад має регулювання поля зору і воно може спеціально звужено при використанні прибору, щоб в це поле не попав сусідній автомобіль. Відсутні жодні підстави, підтверджені належними доказами, що швидкість вказана в постанові належить саме автомобілю позивача, а не до іншого автомобіля.
Між тим, ст. 14-1 КУпАП передбачає, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото – кіно – або відео зйомки, які працюють у автоматичному режимі.
За таких умов, фіксація правопорушення відносно позивача не відповідає вимогам закону.
У постанові відсутні вказівки на те, хто саме проводив фото фіксацію, ким вона проводилася, тощо. Між тим, це повинно бути зафіксовано, тим більше, що у відповідальності до п. 13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджено наказом МВС 13.11.2006 №1111), до використання спеціальних засобів нагляду за дорожнім рухом допускаються лише співробітники, які вивчили інструкції та склали заліки з використання цих приладів. Тому при оцінці як законності, так і достовірності фіксації порушень ПДР необхідно мати відомості про цих співробітників.
У відповідності до вимог ст. 9 Конституції України та Закону України „Про ратифікацію Конвенції” від 17.07.1997 року „Європейська конвенція про захист прав людини та основновоположних свобод” і протоколи до неї, є частиною національного законодавства України. Вимогами ст. 6 даної Конвенції та ст. 2-4 Протоколу № 7 до Конвенції, які застосовуються і при розгляді справ про адміністративні правопорушення, закріплено право особи на справедливий суд, що включає в себе право на доступ до матеріалів справи, право на захист та юридичну допомогу, право на надання доказів, проведення експертиз та залучення свідків, право бути повідомленим про час та місце слухання справи та присутнім при розгляді його справи судом. Та основне те , що особа має право бути негайно і детально поінформована зрозумілою для нього мовою компетентним органом державної влади про характер та причини обвинувачення, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту та захищати себе особисто чи використовувати захисника.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Рішенням окружного адміністративного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року визнані неправомірними дії Міністерства внутрішніх справ України та Департаменту державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з використання радіолокаційних відео записуючих вимірювачів швидкості „Візир” з метою виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху та заборонено використання цього приладу.
Відповідач на думку суду не з’явився в судове засідання без поважних причин, заперечень проти адміністративного позову та доказів правомірності свого рішення не надав.
На думку суду, позивач пропустив 10 денний строк звернення до суду з поважних причин, а тому необхідно поновити пропущений 10-денний строк оскарження постанови.
Відповідно до ч. 5 ст. 288 КУпАП, особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Керуючись ст. ст. 159, 160, 161, 163, 171-2 КАС України, ст. ст. 9, 33, 52, 268, 287-289 КУпАП, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 10-ти денний строк звернення до суду.
Постанову заступника начальника ВДАІ м. Черкаси УДАІ УМВС України в Черкаській області капітана міліції ОСОБА_2 № 2543 від 26 травня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП в виді штрафу в сумі 340 грн. - скасувати.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП в виді штрафу в сумі 340 грн. - закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: